Ухвала

від 11.11.2015 по справі 814/3367/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/47520/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015

у справі № 814/3367/14

за позовом Приватного підприємства «М.І.С.А.Р.»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі № 814/3367/14.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» (редакція діє з 01.09.2015)), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду суб'єктом владних повноважень, ставка судового збору встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не менше 120 відсотків від 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 названого Закону розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Як вбачається з наявних матеріалів, скаржником не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а також доказів зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Виходячи з наведеного суддя-доповідач вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику встановити строк для усунення згаданих вище недоліків до 30.11.2015 .

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

У зв'язку з цим, скаржнику слід усунути вищезазначені недоліки у визначений судом касаційної інстанції строк.

Керуючись ст.ст. 108, 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк до 30.11.2015 для усунення вказаних недоліків.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.В. Борисенко