Постанова

від 10.11.2015 по справі 910/25368/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. справа№ 910/25368/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Кліщ А.О.

відповідача - Руденко Є.О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Інтертек»

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.09.2015 р.

у справі № 910/25368/15 (суддя - Гумега О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Інтертек»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 296 575,37 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення з відповідача 168 239,25 грн основного богу, 102 822,32 грн інфляційних втрат, 25 513,80 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 р. було повернуто без розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 р., Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та передати справу до місцевого суду для розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що подана позовна заява відповідає вимогам ст. 63 ГПК України, а додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 12 від 18.09.2015 р. є належним доказом сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/25368/15, розгляд справи призначено на 10.11.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення з відповідача 168 239,25 грн основного богу, 102 822,32 грн інфляційних втрат, 25 513,80 грн 3% річних.

Суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву, посилався на п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України та зазначив, що платіжне доручення № 12 від 18.09.2015 р., додане до позовної заяви в якості доказу сплати позивачем судового збору, не містить обов'язкових реквізитів, визначених п. 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, зокрема, відсутній підпис працівника банку, уповноваженого здійснювати касову операцію по проведенню грошових коштів, та відбиток печатки (штампа) банку на лицьовій стороні наведеного платіжного доручення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу, приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Нормами чинного законодавства України, зокрема ст. 63 ГПК України, визначений перелік підстав, при наявності яких суддя повертає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Встановлено, що разом із позовною заявою на підтвердження сплати судового збору Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» було додано платіжне доручення № 12 від 18.09.2015 р.

Згідно з п. п. 2.20, 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Як передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (карг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, на зворотній стороні платіжного доручення № 12 від 18.09.2015 р., поданого позивачем разом із позовною заявою, є відмітка банку про те, що платіж у сумі 4 448,64 грн було зараховано банком до бюджету 18.09.2015 р.

Таким чином, позивачем, на виконання вимог чинного законодавства України, Господарському суду м. Києва були надані всі необхідні для прийняття позовної заяви до провадження докази.

Крім того, повертаючи позовну заяву, місцевий суд посилається на Інструкцію про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління національного банку України № 174 від 01.06.2012 р.

Однак, судовою колегією встановлено, що вищевказана Інструкція регламентує порядок проведення операцій лише з готівковими коштами, в той час як позивачем було здійснено безготівковий платіж.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 Інструкції Національного банку України, затвердженої постановою від 21.01.2004 р. № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по- батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Встановлено, що подане позивачем платіжне доручення № 12 від 18.09.2015 р. містить усі обов'язкові реквізити, передбачені вищевказаною Інструкцією Національного банку України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 63 ГПК України, а отже оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського м. Києва від 28.09.2015 р. у справі № 910/25368/15 - скасуванню, з переданням вказаної справи на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Стосовно витрат скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Як вже зазначалось вище, у справі № 910/25368/15 судом апеляційної інстанції було переглянуто та скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.09.2015 р. у справі № 910/25368/15 скасувати та передати справу на розгляд Господарського суду м. Києва.

3. Матеріали справи № 910/25368/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран