Постанова

від 29.06.2016 по справі 910/25368/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/25368/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 14.12.2015р.

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. № 2-75 від 21.03.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«УкртрансгазВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016р.

у справі № 910/25368/15 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства В«Науково-виробниче

підприємство В«ІнтертекВ»

до Публічного акціонерного товариства В«УкртрансгазВ»

про стягнення 296 575, 37 грн.

В судовому засіданні 29.06.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015р. Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 296 575, 37 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №017.ГН/НОМЕР_1 про надання послуг від 17.07.2012р. щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з технічного обслуговування і повірки зразкового обладнання, що підтверджується актами надання послуг, підписаних сторонами, а тому просив стягнути з відповідача 168 239, 25 грн. заборгованості, 112 748,46 грн. інфляційних втрат та 17 560,41 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2016р. у справі №910/25368/15 позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства В«УкртрансгазВ» на користь Приватного акціонерного товариства В«Науково-виробниче підприємство В«ІнтертекВ» 168 239, 25 грн. заборгованості, 112 748, 46 грн. інфляційних втрат, 17 560, 41 грн. 3 % річних та 4 478, 22 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, апелянт вважає висновок суду про доведеність факту надання послуг на підставі актів надання послуг необґрунтованим, оскільки договором передбачено надання актів виконаних робіт, а позивачем надано акти, які оформлені з порушенням ч.2 ст.9 Закону №996 та п.2.4 Положення №88.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«УкртрансгазВ» 01.04.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2016р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2016р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, у відповідності до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва, останній раз на 29.06.2016р.

21.06.2016р. на виконання вимог суду від представника позивача надійшов розрахунок інфляційних втрат з урахуванням показників індексу інфляції нижче 100% (нижче одиниці), пов'язаного з дефляційними процесами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.06.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПКУкраїни у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.07.2012р. між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» ПАТ Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка перетворена в Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», (відповідач, замовник за договором) та Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Інтертек» (позивач, виконавець за договором) укладено договір №017.ГН/НОМЕР_1 про надання послуг, відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик, власними силами, матеріалами, засобами техніки, здійснити технічне обслуговування зразкового обладнання (передповірочну підготовку і повірку зразкового обладнання), а замовник прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов даного договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціна цього договору становить 199 620, 00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за надані послуги здійснюються по факту надання послуг. Факт надання послуг з технічного обслуговування підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт.

Акти виконаних робіт можуть складатися на декілька одиниць зразкового обладнання одного структурного підрозділу замовника, яке надало їх для проведення робіт за цим договором (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору оплата за виконане технічне обслуговування та повірку проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 30 календарних діб з дня підписання акту виконаних робіт з належним чином оформленими податковими накладними згідно п. 11.12 даного договору. Для виконання оплати вищезазначені документи надаються (надсилаються) замовнику.

Цей договір, згідно п. 10.1., набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №017.ГН/НОМЕР_1 про надання послуг від 17.07.2012р. позивачем надано послуги з технічного обслуговування обладнання на загальну суму 194 488, 89 грн., що підтверджується актами наданих послуг №63 від 16.08.2012р. на суму 7 715,84 грн., №64 від 16.08.2012р. на суму 10 796, 96 грн., №65 від 16.08.2012р. на суму 21 851,84 грн., №83 від 21.09.2012р. на суму 15 431,68 грн., №84 від 21.09.2012р. на суму 9 956,51 грн., №101 від 16.10.2012р. на суму 26 265,97 грн., №106 від 31.10.2012р. на суму 9 956,51 грн., №107 від 31.10.2012р. на суму 21 593,92 грн., №110 від 16.11.2012р. на суму 10 817,96 грн., №111 від 16.11.2012р. на суму 21 851,84 грн., №112 від 16.11.2012р. на суму 30 534,02 грн., №113 від 16.11.2012р. на суму 7 715,84 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 63-74, т. 1).

Крім того, на підтвердження надання послуг за спірним договором позивачем до матеріалів справи долучено копії податкових накладних № 12 від 16.08.2012р. на суму 7 715, 84 грн., № 13 від 16.08.2012р. на суму 10 796, 96 грн., № 14 від 16.08.2012р. на суму 21 851, 84 грн., № 18 від 21.09.2012р. на суму 15 431, 68, № 19 від 21.09.2012р. на суму 9 956, 51 грн., № 10 від 16.10.2012р. на суму 26 265, 97 грн., № 16 від 31.10.2012р. на суму 9 956, 51 грн., № 17 від 31.10.2012р. на суму 21 593, 92 грн., № 6 від 16.11.2012р. на суму 10 817, 96 грн., № 7 від 16.11.2012р. на суму 21 851, 84 грн., № 8 від 16.11.2012р. на суму 30 534, 02 грн., № 9 від 16.11.2012р. на суму 7 715, 84 грн. (а. с. 75-86, т. 1).

Відповідно до п. п. 5.5., 5.6. договору акти виконаних робіт виконавець візує в відповідних підрозділах замовника, якому належить зразкове обладнання. Після отримання свідоцтв повірки і відсутності претензій зі сторони фахівців замовника підписуються акти виконаних робіт або надається мотивована відмова.

Як вбачається зі змісту актів надання послуг №№ 63, 64, 65, 83, 84, 106, 107, 110, 111, вказані акти підписані зі сторони замовника, затверджені керівником відповідача та скріплені печаткою. При цьому, згідно пояснень представника відповідача, вказані акти підписувались представниками відділень відповідача за місцем знаходження відповідного обладнання, послуги з обслуговування якого надавались. Оскільки не всі підрозділи (відділення) мають власну печатку, підписи осіб, які приймали роботи по актам печатками не скріплювались. В подальшому всі акти наданих послуг перевірялись та затверджувались керівником філії В«ДонбастрансгазВ» ДК В«УкртрансгазВ» ОСОБА_4 та скріплювались печаткою філії.

Щодо тієї обставини, що акти №№ 63, 64, 65 затверджені не керівником філії, а ОСОБА_5, то як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 на час підписання вказаних актів був працівником відповідача, перебував на посаді заступника директора з капітального будівництва філії В«ДонбастрансгазВ» , та міг у вказаний час виконувати обов'язки керівника філії. Доказів відсутності у вказаної особи повноважень на підписання актів, відповідачем не надано, як не надано доказів направлення позивачу мотивованої відмови від підписання вказаних актів.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів або заяв про втрату печатки філії або її використання з порушенням, невстановленими особами на час, яким підписані акти надання послуг, що ставляться ним під сумнів.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність факту надання відповідачу послуг за спірним договором.

Також про відповідність вказаних актів вимогам законодавства та наявність повноважень у осіб, які їх підписали, свідчить визнання вказаної заборгованості відповідачем шляхом оплати частини актів, в тому числі і підписаних ОСОБА_5 - №63, № 110.

Посилання відповідача на неправомірне здійснення вказаних оплат бухгалтером відповідача судом відхиляється з огляду на відсутність доказів вказаного, якими можуть бути відповідні звернення до правоохоронних органів, та до позивача з вимогою щодо повернення безпідставно перерахованих коштів.

Зі змісту спірних актів надання послуг вбачається підписання їх уповноваженими представниками сторін саме на виконання умов договору з надання послуг з обслуговування обладнання, у зв'язку з чим посилання апелянта на недоведеність факту надання послуг не ґрунтуються на матеріалах справи.

При цьому назва актів "про надання послуг", а не "акти виконаних робіт", як передбачено договором, не спростовують сам факт надання позивачем послуг за договором, та не звільняють відповідача від обов"язку їх оплати, оскільки найменування первинних документів в цьому випадку не суперечить ані змісту договору, ані змісту самих господарських операцій, які були зафіксовані цими актами надання послуг - зміст господарських операцій згідно актів надання послуг співпадає з передбаченими послугами згідно п. 5.1. договору та додатків до нього з калькуляціями.

Оскільки відповідач визнає факт укладення договору від 17.07.2012р. про надання послуг, не ставить під сумнів підписи на актах надання послуг, поставлені ОСОБА_6 в рядках «Затверджую», а також відбиток печатки філії, відповідно усі надані позивачем акти (в сукупності з іншими наявними доказами) відповідають вимогам Закону № 996-XIV та Положенню № 88 від 24.05.1995р.

Посилання апелянта на оформлення актів наданих послуг з порушенням ч.2 ст. 9 Закону України № 996 та п. 2.4. Положення № 88 (містять не всі обов'язкові реквізити), не можуть свідчити про невиконання позивачем робіт, передбачених договором, а враховуючи прийняття їх відповідачем, та часткову оплату, доводи апелянта щодо надання позивачем актів, що не є належними доказами виконання зобов'язань, спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором №017.ГН/НОМЕР_1 про надання послуг від 17.07.2012р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за надані послуги розрахунок належним чином не провів, оплативши надані послуги частково, а саме по акту №63 від 16.08.2012р. на суму 3 722, 00 грн. та 3 993,84 грн., по акту №113 від 16.11.2012р. на суму 7 715,84 грн., по акту №110 від 16.11.2012р. на суму 10 817,96 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у останнього утворилась заборгованість в розмірі 168 239,25 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3. договору оплата за виконане технічне обслуговування та повірку проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 30 календарних діб з дня підписання акту виконаних робіт з належним чином оформленими податковими накладними згідно п. 11.12 даного договору. Для виконання оплати вищезазначені документи надаються (надсилаються) замовнику.

Оскільки послуги, передбачені договором, були повністю та належним чином надані позивачем та прийняті відповідачем, що підтверджується наявними у справі актами наданих послуг та оформленими податковими накладними, відповідач зобов'язаний згідно умов договору оплатити надані позивачем послуги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 168 239, 25 грн. заборгованості за укладеним договором від 17.07.2012р., які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивачем заявлено вимоги про стягнення 112 748,46 грн. інфляційних втрат та 17 560,41 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 560, 41 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Таким чином, колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем на виконання ухвали апеляційної інстанції розрахунку інфляційних втрат по кожному окремому акту з урахуванням показників індексу інфляції нижче 100% (нижче одиниці), пов'язаного з дефляційними процесами, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 102 904, 97 грн. інфляційних втрат, відповідно в іншій частині вимог про стягнення 9 843, 49 грн. інфляційних втрат (112 748, 46 грн. - 102 904, 97 грн.) слід відмовити.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на розрахунок позивача в частині інфляційних втрат, які були проведені без врахування у спірних періодах місяців, в яких показник інфляції становив менше 100%, а томі дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат в повному розмірі.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства В«УкртрансгазВ» з підстав, викладених у ній, не підлягає задоволенню, але рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016р. підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 330, 44 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«УкртрансгазВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016р. у справі №910/25368/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016р. у справі №910/25368/15 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства В«УкртрансгазВ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Приватного акціонерного товариства В«Науково-виробниче підприємство В«ІнтертекВ» (61060, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, буд. 171, оф. 204, ідентифікаційний код 30238202) 168 239, 25 грн. заборгованості, 102 904, 97 грн. інфляційних втрат, 17 560, 41 грн. 3 % річних та 4 330, 44 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В решті позову відмовити.»

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/25368/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

ОСОБА_1