Ухвала

від 10.11.2015 по справі 210/3651/15-к

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 210/3651/15-к

Провадження № 1-кс/210/893/15

"10" листопада 2015 р.

Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю старшого слідчого СВ ФР Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області капітана податкової міліції ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ ФР Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області капітана податкової міліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором прокуратури м. Кривого Рогу юристом 2-го класу ОСОБА_4 , винесене в кримінальному провадженні №32015040230000026 від 05.08.2015 року, про здійснення тимчасового доступу до речей і документів,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з клопотанням погодженим прокурором про тимчасовий доступ до речей та документів.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що в провадженні СВ фінансових розслідувань Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015040230000026 від 05.08.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), діючи з метою ухилення від сплати до державного бюджету податку на додану вартість, в період часу з березня 2015 року по травень 2015 року в порушення положень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, шляхом неправомірного включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код НОМЕР_2 ), яке має ознаки фіктивності, не нарахували та не перерахували до державного бюджету податок на додану вартість в розмірі 3 992 016 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету за податкові звітні періоди з березня 2015 року по травень 2015 року коштів в особливо великих розмірах, що є особливо великим розміром.

Згідно ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання подано до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних заходів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження №-32015040230000026 від 05.08.2015 року, вислухавши слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що заявлене клопотання є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання органу досудового розслідування за своєю суттю в цілому не відповідає вимогам ст. 160 КПК України, та не встановлено обставин, регламентованих п. п. 1-3 ч. 3 ст. 132, та ст. 163 КПК України.

Так, тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України). Згідно зі ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Частиною 5 статті163 КПК Українивизначено, що слідчий суддя постановляєухвалу про наданнятимчасового доступу доречей і документів, якщо сторона кримінального провадженняу своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ціречі або документи:перебувають або можуть перебувати у володіннівідповідної фізичноїабо юридичної особи;самі по собі або в сукупностіз іншими речамиі документами кримінального провадження, у зв`язку з якимподається клопотання, мають суттєвезначеннядля встановленняважливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою та не включаютьречей і документів, які містятьохоронюванузаконом таємницю.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.

Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

У ч. 6 ст. 163 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

При цьому, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити комерційну таємницю (п. 4 ч. 1 ст. 162 КПК України). Згідно зі ст.505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

З викладених вище обставин щодо фабули та правової кваліфікації кримінального правопорушення вбачається, що досудове розслідування проводиться відносно службових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з питань ухилення від сплати ПДВ в сумі 3 992 016 грн. по контрагенту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

При цьому дії, які свідчать про спрямованість на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, можуть полягати, наприклад, у перекрученні об`єктів оподаткування у первинних документах, внесенні у звітні документи (податкові декларації, розрахунки сум податку чи збору) перекручених відомостей, у поданні таких сфальсифікованих документів до контролюючих органів, в ухиленні від своєчасної сплати авансових платежів, у неподанні звітної документації до контролюючих органів.

Як вбачається з клопотання, слідчий вказує, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » неправомірно включило до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке має ознаки фіктивності.

Однак, зі змісту клопотання, так і з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відносно посадових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розпочато кримінальне провадження за ст. 205 КК України, або за цим контрагентом не можливо проведення зустрічної звірки щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку, а правочини, укладені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » мають ознаки фіктивності за ст. 234 ЦК України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Платник ПДВ (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вбачається з клопотання, слідчий просить надати тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень стосовно взаємовідносин ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », документів транспортування, обліку, зберігання товарів на підприємстві, фактичного його походження, виробника, документів з підписом директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_5 (заяви на роботу, заява на відпустку, заява на отримання матеріальної допомоги) та інших документів.

Також, слідчим не представлено акту перевірки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яким встановлено порушення податкового законодавства, у тому числі й зі сплати ПДВ по контрагенту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Слідчим не представлено доказів, що слідчий в порядку ст. 40, ст. 93 КПК України звертався до ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 » з вимогою про надання необхідних документів, та підприємство відмовилось надати такі документи.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що посилання в клопотанні "на інші документи" є неприпустимим з точки зору дотримання принципу правової визначеності, оскільки в ухвалі про тимчасовий доступ має зазначатись перелік конкретних документів, до яких надається тимчасовий доступ. Вільне ж трактування словосполучення "та інших документів", може призвести до вилучення статутних документів юридичної особи, та створить перешкоди у здійсненні господарської діяльності.

Частиною 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

В порушення зазначеної норми, у доданих до клопотання матеріалах не міститься та не надано слідчим у судовому засіданні будь-яких належних доказів на підтвердження того, що відомості, які свідчать про необхідність запитуваних документів для потреб досудового розслідування, та які б доводили суттєве значення цих документів в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, крім цього не доведено можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Оскільки така процесуальна дія як тимчасовий доступ до речей і документів, які є таємницею, зачіпає законні права та інтереси невизначеного кола інших осіб, законодавець визначає підстави та умови, за яких проведення даної слідчої дії вважається можливим, допустимим і правомірним, то вважаю, що вмотивованих правових підстав для тимчасового доступу до документів та його мети, які мають бути покладені в основу проведення слідчих дій, клопотання не містить, а тому задоволенню не підлягає.

За викладеним, керуючись ст. ст. 159, 160, 162-164 КПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ФР Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області капітана податкової міліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором прокуратури м. Кривого Рогу юристом 2-го класу ОСОБА_4 , винесене в кримінальному провадженні №32015040230000026 від 05.08.2015 року, про здійснення тимчасового доступу до речей і документів, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1