Постанова

від 17.12.2010 по справі 2а-3819/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2010 р. Справа № 2a-3819/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Вилки О.С.

представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Рожнівського споживчого товариства

до відповідача: Державної податкової інспекції в Косівському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000232301/1 від 07.05.2010р., № 0000232301/3 від 27.10.2010р. та № 0000552301/3 від 27.10.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Рожнівське споживче товариство звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Косівському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000232301/1 від 07.05.2010р., № 0000232301/3 від 27.10.2010р. та № 0000552301/3 від 27.10.2010р. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального права України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що донарахування податкових зобов"язань по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій до позивача застосовано безпідставно, а висновок відповідача при визначенні податкового зобов"язання та застосування фінансових санкцій суперечить чинному законодавству. Вказали, що при перевірці ДПІ включило до обсягу зобов»язань Рожнівського СТ суми продажу товарів підрозділів, ГВП "Затишок", ГВП "Надія", ГВП "Візит", ГВП "Росинка", ГВП "Рожнівчанка", ГВП "Вікторія", ГВП "Наталі". На думку представників позивача, Рожнівське СТ не зобов"язане включати суми продажу до декларацій про ПДВ у зв"язку з тим, що підрозділи являлись платниками ПДВ. Просять оскаржуване рішення скасувати, оскільки воно прийнято на підставі необгрунтованих висновків, зазначених в акті перевірки.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, суду пояснили, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вважають, що відповідачем правомірно донараховано Рожнівському СТ податкові зобов"язання по податку на додату вартість в сумі 419739грн. та застосувано штрафні санкції в сумі 209869грн. за порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Просили в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ в Косівському районі проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року .

За результатами перевірки виявлено порушення вимог п.1.3 ст.1, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.2 п.9.4 ст9 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , про що складно акт від 22.04.2010 року за №831/23-1/01525689.

На підставі вказаного акту ДПІ в Косівському районі прийняла оскаржувані рішення від 07.05.2010 року за №0000232301/0 та № 0000232301/3 від 27.10.2010р. та № 0000552301/3 від 27.10.2010р., яким застосовано донарахування суми ПДВ та штрафні санкції до позивача за порушення Закону України "Про податок на додану вартість".

З акту перевірки вбачається, що Рожнівське СТ за період з 01.01.2007 року по 27.07.2007 року було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ виданого 23.09.1997 року. На підставі заяви керівника підприємства від 26.07.2007 року Рожнівське СТ було знято з реєстру платників податку на додану вартість. У підпорядкуванні Рожнівського СТ знаходиться сім відокремлених підрозділів ГВП "Затишок", ГВП "Надія", ГВП "Візит", ГВП "Росинка", ГВП "Рожнівчанка", ГВП "Вікторія", ГВП "Наталі" , згідно поданих заяв керівника Рожнівського СТ відокремлені підрозділи знято з реєстру платників податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) з часу анулювання свідоцтва платника ПДВ по березень 2008 року склала 341286грн. Заяву про реєстрацію, платника податку на додану вартість Рожнівським СТ в квітні 2008 року до ДПІ не подано.

Як зазначено в акті, Рожнівським СТ в порушення Закону занизило податкові зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 419739грн. за період з травня 2008 року по грудень 2009 року.

Слід зазначити, що загальна сума від здійснених Рожнівським СТ та відокремленими господарськими підрозділами операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищила 300000грн.

Також, головним підприємством не враховано вимоги пп.7.2.8 п.7.2 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість", якими зобов"язано вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг) філіями чи структурними підрозділами (відображення податкових зобов"язань та формування податкового кредиту). Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях подання яких повинно забезпечити підприємство - платник податку на додану вартість, до складу якого входять філії чи структурні підрозділи.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" (№1251-XII від 25.06.1991; далі -Закон про систему оподаткування) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим їх сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 17 Закону про систему оподаткування також визначено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 1.2. статті 1 Закону про ПДВ вичерпно встановлено, що В«особаВ» -це будь-яка з наведених відповідно законом осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні, а саме: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Пунктом 1.3. Закону про ПДВ визначено, що платник податку -це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно пункту 9.3 статті 9 Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

У відповідності до пункту 9.4 ст.9 Закону особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Аналізуючи у сукупності норми Закону В«Про податок на додану вартістьВ» суд зазначає, що закон містить вичерпний перелік суб'єктів, які є відповідними В«особамиВ» , тобто платниками податку на додану вартість. При цьому філії суб'єктів господарювання в цьому переліку В«осібВ» законом не визначаються.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі, або частину її функцій, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Згідно статті 55 Господарського кодексу України філія не є суб"єктом господарювання.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, зобов»язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності головного підприємства.

Представником позивача зазначено, що філії Рожнівського СТ є В«особамиВ» в розумінні статей Закону про ПДВ, обґрунтовуючи це відповідними листами Державної податкової служби України.

У відповідності до зазначених роз'яснень Державної податкової служби України, філії за певних умов могли бути зареєстровані як платники податку на додану вартість. Зазначене, на думку позивача, засвідчувало факт визнання Державною податковою службою України того, що філії є особами в розумінні п.1.2. статті 1 Закону В«Про податок на додану вартістьВ» та спричиняло поширення норм статті 2 закону щодо вимог реєстрації В«особиВ» платником податку на додану вартість.

Суд не приймає зазначене обґрунтування виходячи з наступного.

Підпункт В«аВ» підпункту 4.4.2. пункту 4.2. статті 4 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№ 2181-III від 21.12.2000; далі -Закон про порядок) визначено, що роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Підпунктом В«гВ» підпункту 4.4.2. пункту 4.2. статті 4 Закону про порядок, встановлено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 91 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996) виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. У відповідності до норм та преамбули Закону про ПДВ останній визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Таким чином, враховуючи вищезазначене у сукупності, суд вважає, що посилання представника позивача на роз'яснення Державної податкової служби України є необґрунтованими, адже питання оподаткування, зокрема, стосовно податку на додану вартість, регулюється виключно законами України. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту, а є лише офіційним розумінням податкової служби податкових законів, однак жодним чином, не визначають зміст поняття В«особиВ» в розумінні Закону про ПДВ.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що філії Рожнівського СТ не мають статусу В«особиВ» у відповідності до положень пунктів 1.2. та 1.3. статті 1 Закону про ПДВ, а в періоді, що перевірявся, Рожнівським СТ не включено до об»єкту оподаткування суми продажу товарів (робіт, послуг) проведених відокремленими підрозділами і відповідно не нараховано податкових зобов»язань , та занижено показники, щодо включення у податкових деклараціях податкового кредиту та підлягають виключенню з податкового обліку структурних підрозділів.

З огляду на це, відповідач правомірно донарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість з операцій поставки товарів (робіт, послуг) окремими філіями, та, відповідно, штрафні санкції з цього приводу, враховуючи те, що на головну організацію, яка має в складі загальної структури окремо виділені структурні підрозділи без права юридичної особи, покладається відповідальність за своєчасність та повноту проведення розрахунків з бюджетом із ПДВ, з урахуванням обсягів з продажу товарів (робіт, послуг), проведених самостійно структурними підрозділами

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 22.12.2010 року.