Рішення

від 31.08.2010 по справі 25/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.2010 р. Справа № 25/75

за позовом Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, вул. Артема, 15, смт. Артемівка, Чутівський район, Полтавська область, 38813

до 1. Приватного підприємства "Сучасні технології", вул. Маршала Бірюзова, 51-А, м.Полтава, 36007

2 . Приватного підприємства "Імако", вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36000

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підприємців та голова ініціативної групи підприємств Артемівського селищного ринку в смт. Артемівка Чутівського району Полтавської області ОСОБА_2 вул. Островського, 16, смт. Артемівка, Чутівський район, Полтавська область, 38813.

про визнання недійсними результатів проведеного 25.12.2009р. аукціону з набуття права оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.01.2010 р.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, дов. від 19.03.10 р.

від відповідачів: 1. не з"явився

2 - ОСОБА_4 довіреність №1 від 15.04.2010р.,

ОСОБА_5 директор

від третьої особи: не з"явився

Обставини справи: розглядається позовна заява про визнання недійсними результатів проведеного 25.12.2009р. аукціону з набуття права оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.01.2010 р., укладеного між Артемівською селищною радою ПП "Сучасні технології".

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що аукціон з набуття права оренди земельної ділянки проводився в порядку, визначеному рішенням № 612 Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області. Дане рішення було скасоване 17 березня 2010р. як таке, що прийняте з порушенням Конституції України, зв»язку з чим результати проведеного 25.12.2009р. аукціону з набуття права оренди земельної ділянки та договір оренди земельної ділянки від 04.01.2010 р., укладений між Артемівською селищною радою та ПП "Сучасні технології" в результаті аукціону, мають бути визнані недійсними.

Відповідачі, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать додані до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, відзиви на позов не надали.

Третя особа у письмових поясненнях підтримує позовні вимоги позивача та просить суд їх задовольнити.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 31.08.2010р. оголошені вступна та резолютивна частини позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, суд встановив:

Рішенням № 612 Артеміської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 11 вересня 2008 року було затверджено порядок проведення земельних аукціонів з набуття права на земельні ділянки. Вказане рішення було прийняте відповідно до положень Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів, затвердженого п.1 Постанови КМ України від 17 квітня 2008 р. N 394.

19.11.2009р. позивач рішенням № 852 вирішив продати на конкурентних засадах шляхом проведення земельних ділянок торгів -набуття права оренди на земельну ділянку, залучити для проведення аукціону в якості ліцитатора ПП «Імако»(відповідач 2).

25.12.2009р. був проведений аукціон з набуття права оренди земельної ділянки, відповідно до протоколу № 1 якого в ході торгів ПП "Сучасні технології" перемогло основного конкурента ПП "Максименко", запропонувавши більшу ціну орендної плати - 27237,00 грн. порівняно зі стартовою - 5552,74 грн.

26.12.2009р. позивач рішенням № 884 вирішив затвердити результати проведення земельного аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, згідно протоколу № 1 переможцем аукціону визнати ПП «Сучасні технології»(відповідач 1); рішенням № 885 - передати в оренду відповідачу 1 земельну ділянку комерційного використання та земельну ділянку несільськогосподарського використання, селищному голові укласти договір оренди з відповідачем 1 та зареєструвати в райвідділі земельних ресурсів.

4 січня 2010 року між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір оренди земельної ділянки по вул. Привокзальній, 2 в смт. Артемівка, Чутівського району, Полтавської області.

01.02.2010 р. за № 162 прокурором Чутівського району Полтавської області по зверненням ОСОБА_6 був внесений протест на рішення Артемівської селищної ради № 612 від 11.09.2008 p. про затвердження порядку проведення земельних аукціонів з набуття права на земельні ділянки, яким прокурор вимагав скасувати вказане рішення.

Рішенням 37 сесії 5 скликання від 08 лютого 2010 року В«Про протест прокурора Чутівського району на рішення Артемівської селищної ради № 612 від 11.09.2008 рокуВ» , було відмовлено в задоволенні протесту прокурора та вирішено, що рішення № 612 від 11.09.2008 року прийнято без порушень чинного законодавства України.

Рішенням № 948 позачерговї 38 сесієї п'ятого скликання від 17 березня 2010 року протест прокурора було переглянуто та скасовано рішення № 162 від 11.09.2008 року, як таке, що не відповідає вимогам Конституції та законам України.

Крім того, на даній позачерговій сесії прийняті рішення про скасування рішення №852 від 19 листопада 2009 року В«Про проведення земельного аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою; вул. Привокзальна, 2, смт. Артемівка, Чутівського району Полтавської областіВ» , рішення № 884 від 26.12.2009 року В«Про затвердження результатів аукціону та передачі в оренду земельної ділянки комерційного використанняВ» , рішення № 885 від 26.12.2009 року В«Про передачу в оренду земельної ділянки комерційного призначенняВ» .

Позивач ставить вимогу про визнання недійсними результатів проведеного 25.12.2009р. аукціону з набуття права оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.01.2010 р., укладеного між Артемівською селищною радою ПП "Сучасні технології".

При вирішенні спору судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та cт. 24 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України.

Стаття 144 Конституції України вказує, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ст. 25 ЗУ "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно ст. 26 вищевказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: п. 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вказаних норм позивачем рішенням № 612 від 11 вересня 2008 року було затверджено порядок проведення земельних аукціонів з набуття права на земельні ділянки, яке на момент затвердження відповідало чинному законодавсту.

У зв»язку з визнанням таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 1 Постанови КМУ В«Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонівВ» від 17 квітня 2008 року № 394, вказане рішення позивачем скасоване. Крім того, скасовані рішення про проведення земельного аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, про затвердження результатів аукціону та передачі в оренду земельної ділянки комерційного використання, про передачу в оренду земельної ділянки комерційного призначення.

Рішення компетентного органу про надання землі в оренду та відповідний договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами.

Виходячи зі змісту статей 123, 124, 186 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за проектами відведення цих ділянок, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди.

Статтею 116 ЗК України (у редакції, що діяла з 14.10.2008 р.) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як вбачається із змісту статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі (частина третя цієї статті).

Позивач ставить питання про визнання недійсним договору оренди землі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та cт. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (cт. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 cт. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3, зі змінами та доповненими, "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. З cт. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.

Змістом статті 124 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає у відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування заяву (клопотання) у порядку, визначеному статтями 118, 123 цього Кодексу. Тобто волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.

При цьому частиною першою вказаної норми встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, волевиявлення позивача як орендодавця має здійснюватися у формі відповідного рішення і реалізується шляхом укладення договору оренди.

Як встановлено судом, рішення позивача про проведення земельного аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, про затвердження результатів аукціону та передачі в оренду земельної ділянки комерційного використання, про передачу в оренду земельної ділянки комерційного призначення, скасовані ним самим з підстав невідповідності положенням Конституції, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача як орендодавця на укладення договору оренди землі з відповідачем 1.

Крім того, з тексту спірного договору вбачається, що сторонами не вказано, що на спірній земельній ділянці розташовані контейнери для торгівлі та малі архітектурні форми, питання права власності на ці рухомі об'єкти, їх подальша доля у зв'язку з укладенням спірного договору оренди та право користування земельною ділянкою власником (чи власниками) таких об'єктів не вирішувались, а це має суттєве значення при укладенні договору оренди.

Згідно з пунктом 2.1 договору оренди, мета використання спірної земельної ділянки: для використання в комерційних цілях. Оскільки, відповідач 1 не має права власності на вказані вище об'єкти рухомого майна, то він не може самостійно використовувати спірну земельну ділянку без порушення її цільового використання, а цільове використання можливе лише власниками або орендарями вказаних об'єктів, в зв'язку з тим, що власникам об'єктів рішеннями Артемівської селищної ради було надано безстрокові дозволи на розміщення об'єктів торгівлі на спірній земельній ділянці.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу статей 18, 20 цього закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Порядок укладання договорів суборенди врегульований статтею 8 Закону України "Про оренду землі", яка у частині п'ятій передбачає, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Стаття 210 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Так як між відповідачем 2 та власниками рухомих об'єктів договору суборенди спірної земельної ділянки укладено не було, тому у відповідача 1 - ПП В«Сучасні технологіїВ» відсутні правові підстави для користування спірною земельною ділянкою.

Стаття 15 Закону України „Про оренду землі" визначає істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду ; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Ця ж норма визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу II Земельного кодексу України, згідно з вимогами якого землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (сільськогосподарського призначення, громадської та житлової забудови тощо), встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Зважаючи на вказані положення земельного законодавства, вбачається, що передбачене договором використання спірної земельної ділянки в комерційних цілях, не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

На підставі вищевикладеного, вимоги позивача про визнання недійсними результатів проведеного 25.12.2009р. аукціону з набуття права оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.01.2010 р., укладеного між Артемівською селищною радою ПП "Сучасні технології", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов до Приватного підприємства «Сучасні технології»задовольнити повністю.

2. Позов до Приватного підприємства "Імако" задовольнити повністю.

3. Визнати результати проведеного 25.12.2009 р. аукціону з набуття права оренди земельної ділянки недійсними.

4. Визнати договір оренди земельної ділянки від 04.01.2010 року, укладений між Артемівською селищною радою та ПП "Сучасні технології" недійсним.

5. Стягнути з приватного підприємства "Сучасні технології"(вул. М. Бірюзова, 51-А, м. Полтава, код 32689583, р/р 26002054501707 в ПГРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Аремівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, вул. Артема, 15, смт. Артемівка, Чутівський район, Полтавська область, 38813, код 21047276, р/р 31428000500501 УДК у Полтавській області, МФО 83101- 42,50 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Приватного підприємства "ІМАКО", (вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36000, код 36680914) на користь Аремівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, вул. Артема, 15, смт. Артемівка, Чутівський район, Полтавська область, 38813, код 21047276, р/р 31428000500501 УДК у Полтавській області, МФО 83101- 42,50 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Босий В.П.