Ухвала

від 11.11.2015 по справі 826/9049/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9049/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника позивача Гурез І.О., представника відповідача Михайлюк-Філімонової Є.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не надано правової оцінки та не досліджено в повному обсязі всіх обставин справи та письмових доказів, що, як наслідок призвело до прийняття незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «А.С.Т. Компані2, за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт від 13.11.2014 №5655/26-58-22-05-11/34914028, відповідно до висновків якого за позивачем встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження суми з податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 118 497,33 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду липня 2014 року на суму ПДВ 1 236,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0006862205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 118 497,33 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 29 624,33 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0006862205.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договору з TOB «А.С.Т. Компані» у липні 2014 року, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та TOB «А.С.Т. Компані» (виконавець) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №030214 від 03.02.2014 (далі - Договір №030214, а.с. 48-50), згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати консультації з питань комерційної діяльності, а позивач зобов'язується приймати та сплачувати ці послуги.

Пунктами 2.1-2.2 Договору №030214 передбачено, що протягом дії цього Договору виконавець зобов'язується надавати замовнику наступні послуги:

- надання консультацій та практичної допомоги у розроблені концепцій бухгалтерського обліку, програм обліку видатків;

- надання консультацій та практичної допомоги в фінансовому плануванні, з організаційних питань, забезпечення ефективності, контролю, інформації для управління поставками замовника;

- аналіз фінансово-господарської діяльності замовника за перше півріччя 2014 року;

- юридичний супровід при оформленні внутрішніх договорів замовника;

- інформування замовника про зміни в законодавстві щодо здійснення замовником господарської діяльності;

- інформування замовника про зміни в митному законодавстві України та митних тарифах;

- консультації та допомога в оформленні документів та митних декларацій для подачі їх в митний орган для розмитнення імпортних товарів, що приходять на адресу замовника;

- надання інформації щодо виробників та дистриб'юторів будівельних матеріалів та їх цінової політики в Україні відносно матеріалів, які імпортує замовник;

- експертна оцінка договорів, укладених замовником протягом першого півріччя 2014 року, а також проектів, які підлягають укладенню в другому півріччі 2014.

Мета надання інформаційно-консультаційних послуг - висловлення незалежної професійної думки у формі порад та роз'яснень економіко-правових ситуацій, які виникають (виникли, плануються, передбачаються) в ходів діяльності замовника.

Пунктом 3.3 Договору №030214 визначено, що інформаційно-консультаційні послуги надаються замовнику усно та письмово.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору до суду надано:

- акт № 48 від 22.07.2014 прийому-передачі наданих інформаційно-консультаційних послуг;

- податкові накладні від 17.07.2014 № 35 (а.с. 52) на суму 120 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 20 000,00 грн.) та № 49 від 22.07.2014 (а.с. 53) на суму 530 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 88 333,33 грн.).

Разом з тим, відповідно до п. 3.4 Договору №030214, термін та форма надання послуг узгоджуються в додатках до договору, або шляхом обміну кореспонденцією. Згідно з п. 10.3 вказаного договору, додаткові угоди та додатки до договору є невід'ємною частиною цього договору.

Матеріали справи не містять жодних додатків до договору або ж відповідної кореспонденції, які б свідчили про узгодження сторонами термінів та форми надання послуг.

Крім того, доказів того, що позивач звертався до TOB «А.С.Т. Компані» з будь-яким запитом, заявкою, замовленням тощо щодо отримання роз'яснень чи то консультацій у відповідності до умов Договору №030214 суду не надано. При цьому, дійсно, умовами вказаного договору не передбачено відповідного звернення замовника, разом з цим, з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити яким чином виконавець (TOB «А.С.Т. Компані») дізнався про потребу позивача у відповідному аналізі, консультації чи іншій допомозі.

Як зазначено в акті № 48 від 22.07.2014 (а.с. 51) позивач від TOB «А.С.Т. Компані» отримав наступні послуги:

- аналіз фінансово-господарської діяльності та бухгалтерського обліку за перше півріччя 2014 року;

- юридичний супровід при оформленні внутрішніх договорів на 2014 рік;

- надання консультацій та практичної допомоги в плануванні з організаційних питань, забезпечення ефективності, контролю, інформації для управління поставками замовника;

- надання консультацій та практичної допомоги у розробленні концепцій бухгалтерського обліку, програм обліку видатків;

- інформування про зміни в податковому та митному законодавстві України та митних тарифах;

- надання інформації щодо виробників та дистриб'юторів будівельних гідроізоляційних матеріалів та їх цінової політики в Україні.

Згідно з п. 6.2 Договору №030214, замовник інформаційно-консультаційних послуг зобов'язаний: забезпечити виконавцю доступ до інформації потрібної йому для виконання послуг за цим договором; сприяти отриманню в разі потреби інформації у будь-яких третіх осіб; своєчасно та у будь-якому обсязі надавати виконавцю усі необхідні йому дані та документи; звертатися за власний рахунок до третіх осіб (за рекомендаціями виконавця) за офіційними роз'ясненнями.

Однак, позивач не надав суду доказів того, що він надав TOB «А.С.Т. Компані» доступ до інформації, необхідної для виконання господарських зобов'язань, не підтверджено також передачу відповідної документації, необхідної, зокрема для здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності та бухгалтерського обліку за перше півріччя 2014 року, який у свою чергу, до суду також надано не було.

Відсутні також докази того, що при оформленні внутрішніх договорів на 2014 рік співробітники TOB «А.С.Т. Компані» надавали позивачу допомогу.

Крім того сумнівним є твердження про надання TOB «А.С.Т. Компані» консультацій та практичної допомоги в плануванні з організаційних питань, забезпечення ефективності, контролю, інформації для управління поставками замовника та у розробленні концепцій бухгалтерського обліку, програм обліку видатків, оскільки фактичних доказів цьому до суду не надано, зокрема не підтверджено факту звернення позивача за відповідною допомогою, запрошення співробітників TOB «А.С.Т. Компані» до позивача для проведення відповідних консультацій, як, коли і ким особисто ці консультації надавалися, про що в цих консультаціях йшлося, як консультації використані у господарській діяльності позивача тощо.

Не надано також доказів фактичного інформування про зміни в податковому та митному законодавстві України та митних тарифах та щодо виробників та дистриб'юторів будівельних гідроізоляційних матеріалів та їх цінової політики в Україні, зокрема відсутні докази того, яким чином, у якій формі та ким особисто така інформація надавалася і як була використана у господарській діяльності позивача тощо.

Таким чином, позивачем не підтверджено того, що TOB «А.С.Т. Компані» надало послуги, визначені в акті № 48 від 22.07.2014 (а.с. 51), а тому колегія суду дійшла висновку, що вказані послуги фактично не надавалися, а відповідні фінансово-господарські операції оформлені лише документально.

01.07.2014 між позивачем (замовник) та TOB «А.С.Т. Компані» (підрядник) укладено договір підряду №010714 (далі - Договір №010714, а.с. 54-56), відповідно до п. 1.1 якого підрядник в порядку та на умовах визначених даним договором, згідно проектно-кошторисної документації, зобов'язується виконати на замовлення позивача (замовника) роботи з пристрою протифільтраційного екрану загальною площею 10 000,00 м кв. на об'єкті: полігон ТБО м. Дергачі, Харківської області, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано суду:

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2014 року від 31.07.2014 (а.с. 57), відповідно до якої влаштування протифільтраційного екрану полігону ТПО у тому числі будівельні роботи становить 54 099,68 грн., інші витрати 2 900,32 грн., ПДВ у сумі 11 400,00 грн., всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 68 400,00 грн.;

- податкові накладні від 29.07.2014 № 70 (а.с. 61) на суму 25 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 166,67 грн.), № 85 від 31.07.2014 (а.с. 62) на суму 43 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7 233,33 грн.).

- акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року б/н від 31.07.2014 (а.с. 58-60).

Колегія суддів наголошує на тому, що з акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року б/н від 31.07.2014 (а.с. 58-60) не можливо встановити які саме будівельні роботи були виконані та у зв'язку з чим були понесені «інші витрати».

Відповідно до п. 2.4 Договору №010714, забезпечення будівництва електротехнічним обладнанням житлом та інструментами покладається на підрядника, підсобними працівниками, технологічним обладнанням, важкою технікою для розвантаження та переміщення площадкою матеріалів, водою та електроенергією покладається на замовника.

Однак, жодних доказів на підтвердження здійснення відповідного забезпечення позивачем до суду надано не було.

Згідно п. 4.1 Договору №010714 підрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності до графіка виконання робіт.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять графіку виконання робіт, як то передбачено наведеним положенням договору.

Пунктом 6.2.1 Договору №010714 визначено, що замовник зобов'язується передати підряднику фронт робіт та необхідну для їх виконання документацію.

Однак матеріали справи не містять як доказів передачі фронту робіт та документів (по акту прийому-передачі) так і доказів власне існування цих документів, що мали бути передані.

Відповідно до п. 6.1.5 Договору №010714 підрядник зобов'язується дотримуватися правил безпеки, пожежної безпеки та внутрішнього розпорядку, встановлених на об'єкті.

Пунктом 6.2.4 вказаного договору передбачено, що замовник відповідає за охорону майданчика, його освітлення, огородження, дотримання санітарних та протипожежних вимог, складування, збереження матеріалів та розташування техніки.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач найняв відповідну особу чи організацію для охорони майданчика, документів, які б підтверджували здійснення відповідних робіт, закупівлю матеріалів для освітлення майданчика та приведення його у відповідність до санітарних та протипожежних вимог.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції позивачем не надано суду, доказів того, що працівники від TOB «А.С.Т. Компані» з метою виконання робіт за договором взагалі заходили на територію будівництва об'єкту, зокрема, не надано відміток у журналі пропуску осіб, оформлення перепусток, проведення інструктажу з пожежної безпеки та безпеки праці осіб, що виконували роботи за договором, тощо; не надано доказів того що позивач - замовник за Договором №010714. взагалі мав доступ на об'єкт: полігон ТБО м. Дергачі, Харківської області, а отже відповідно міг забезпечити доступ представникам-працівникам TOB «А.С.Т. Компані» на даний об'єкт для виконання робіт.

Таким чином, позивачем не підтверджено того, що TOB «А.С.Т. Компані» фактично виконало роботи за Договором №010714.

На наведеному вище наголошувалося у рішенні суду першої інстанції, не зважаючи на це, жодних доказів на спростування цих доводів позивачем не було надано і до апеляційного суду.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та вважає за необхідне наголосити на тому, що спірні договори укладені з метою, що не спрямована на настання реальних правових наслідків, оскільки господарські операції фактично не виконувалися та оформлені лише документально, а тому документи, надані на підтвердження виконання вказаних договорів (акти, податкові накладні, банківська виписка) не можуть вважатися первинними у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для формування відповідних сум податкової звітності. З огляду на це, оскаржувані рішення податкового органу є обґрунтованими, правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Груп» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 13 листопада 2015 року.

Головуючий суддя: Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.