Рішення

від 26.06.2015 по справі 188/192/15-ц

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/192/15-ц

Провадження № 2/188/197/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О., при секретарі Хандрига Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держземагенства в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держземагенства в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності за спадкоємцем в порядку спадкування за законом,

встановив:

17.02.2015 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - відповідач 2), третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держземагенства в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 06 липня 2014 року померла спадкодавець ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 571953 від 08 липня 2014 року, виданим виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5,2030 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0255, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради, належної на праві приватної власності спадкодавцю, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ДП № 043527 від 04.08.2004 року.

За життя спадкодавець склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №159 від 24.11.2004 року, яким заповіла зазначену земельну ділянку позивачці.

Відповідно до свідоцтва про народження серії ІV-КИ №423817 від 01.04.1986 року дівоче прізвище позивачки ОСОБА_5. У відповідності до свідоцтва про шлюб серії І-КИ №220279 від 24.07.2004 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_6, у зв'язку з чим отримала прізвище ОСОБА_6, яке зазначене у заповіті ОСОБА_4 Ці обставини підтверджуються рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2011 року по справі №2-510/2011 року, яким цей шлюб було розірвано.

05.04.2013 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7 та отримала прізвище ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-КИ №248404 від 05.04.2013 року.

27.01.2015 року позивачка звернулася до нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, однак нотаріус своїм листом від 27.01.2015 року відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку через ненадання останньою витягу з Державного земельного кадастру щодо успадкованої земельної ділянки.

Управління Держземагентства у Петропавлівському районі відмовило у наданні відомостей з Державного земельного кадастру № 173 від 21.01.2015 року у зв'язку з тим, що на земельній ділянці, що належала ОСОБА_4, знаходяться пам'ятки археології (кургани), тому дана земельна ділянка підлягає архівації, відповідно до технічної документації щодо встановлення меж, яку необхідно буде замовити в землевпорядній організації власником після оформлення права на спадщину.

У позивачки відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, тому що у неї відсутній витяг з Державного земельного кадастру, в зв'язку з чим вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину і звернулася з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 392, 1216, 1218, 1225, 1268 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України позивачка просить суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на 7/8 частин земельної ділянки загальною площею 5,2030 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0255, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №043527, виданого 04.08.2004 року, спадкодавцеві ОСОБА_4, яка померла 06.07.2014 р.

До початку розгляду справи по суті відповідач 2 ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держземагенства в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності за спадкоємцем в порядку спадкування за законом.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що на момент смерті ОСОБА_4 відповідач 2 ОСОБА_3, яка є спадкоємцем за законом як донька померлої, була інвалідом першої групи, тобто непрацездатною.

Відповідач 2, посилаючись на ч.1 ст.1241 ЦК України, просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 5,2030 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0255, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №043527, виданого 04.08.2004 року, спадкодавцеві ОСОБА_4, яка померла 06.07.2014 року.

16.06.2015 року відповідач 2 ОСОБА_3 подала до суду уточнений зустрічний позов зі зменшеними позовними вимогами, у якому просить суд визнати за нею як спадкоємцем за законом право власності на 1/8 частину земельної ділянки загальною площею 5,2030 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0255, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 02.04.2015 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1

В судове засідання сторони не з'явились.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, при цьому повністю підтримала заявлені нею вимоги та визнала вимоги уточненого зустрічного позову відповідача 2 ОСОБА_3

Відповідач 2 ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, первісний позов визнала в повному об'ємі, повністю підтримала вимоги свого уточненого зустрічного позову.

Від відповідача ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд позовів за відсутності представника сільської ради.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держземагенства в Петропавлівському районі Дніпропетровської області подав заяву про розгляд справи без його участі.

За таких обставин суд провів розгляд позову в порядку ч. 2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши надані сторонами докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 57 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі наданих сторонами доказів суд встановив наступне.

06 липня 2014 року померла спадкодавець ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 571953, виданого 08 липня 2014 року виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 9). Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5,2030 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0255, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належала на праві приватної власності спадкодавцю, що підтверджується копією державного акту на право власності на землю серії ДП № 043527 від 04.08.2004 року (а.с. 7).

У відповідності до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя спадкодавець склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 159 від 24.11.2004 року, яким заповіла зазначену земельну ділянку ОСОБА_8, що вбачається з копії заповіту (а.с. 8).

Та обставина, що позивачка є особою, вказаною в заповіті, підтверджується копіями свідоцтва про народження серії ІV-КИ №423817, виданого 01.04.1986 року, де зазначене дівоче прізвище позивачки ОСОБА_5 (а.с.4); свідоцтва про шлюб серії І-КИ №220279, виданого 24.07.2004 року, про укладення позивачкою шлюбу з ОСОБА_6, у зв'язку з чим вона отримала прізвище ОСОБА_6, яке зазначене у заповіті ОСОБА_4

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2011 року по справі №2-510/2011 року, яке набрало законної сили 05.09.2011 року, цей шлюб було розірвано, що підтверджується копією цього рішення (а.с.5).

05.04.2013 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7 і отримала прізвище ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії І-КИ № 248404, виданого 05.04.2013 року (а.с.6).

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.2).

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її (ч.1).

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України позивачка протягом шести місяців з дати відкриття спадщини звернулася до Петропавлівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом, внаслідок чого була відкрита спадкова справа, що підтверджується копією її заяви (а.с.66).

Також з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 звернулася її непрацездатна донька ОСОБА_3, що підтверджується копією її заяви (а.с. 44), яка на день смерті спадкодавця відповідно до копій довідок МСЕК серії АВ №0028714 та серії 10 ААГ № 015301 була і є інвалідом І групи (а.с. 32).

Родинний зв'язок відповідача 2 ОСОБА_3 та померлої ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження відповідача 2 серії IV-УР № 2357165, виданого 10.05.1965 року Верхньо - Самарською сільською радою Близнюківського району Харківської області, де ОСОБА_4 записана як її мати (а.с. 33) та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-КИ № 385939, виданого 08.07.1985 року Хорошівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області, після укладення якого відповідачу 2 присвоєне прізвище чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 33).

Згідно з ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

27.01.2015 року позивачка звернулася до Петропавлівської державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку. Однак нотаріус своїм листом від 27.01.2015 року за вихідним № 49/02-14 у спадковій справі № 121/2014 відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку через ненадання останньою витягу з Державного земельного кадастру щодо успадкованої земельної ділянки, що вбачається з копії листа (а.с. 12, 82).

Відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 з причини відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку від державного нотаріуса отримала 30.03.2015 року і відповідач 2, що підтверджується копіями листів від 12.03.2015 року за вихідним № 258/02-14 у спадковій справі № 121/2014 та від 30.03.2015 року за вихідним № 333/02-14 у спадковій справі № 121/2014 (а.с. 84, 34, 85).

Відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Управління Держземагентства у Петропавлівському районі відмовило ОСОБА_1 у наданні відомостей з Державного земельного кадастру, що підтверджується копією листа № 173 від 21.01.2015 р. (а.с. 10), посилаючись на ту обставину, що станом на 21.01. 2015 року земельна ділянка, зазначена в державному акті на право приватної власності на землю серії ДП № 043527, виданому 04.08.2004 року за реєстраційним № 010412911636, не відповідає площі та встановленим межам, зазначеним в Державному земельному кадастрі, тому що на ній знаходяться пам'ятки археології (кургани), тому дана земельна ділянка, зазначено в листі, підлягає архівації, відповідно до технічної документації щодо встановлення меж, яку необхідно буде замовити в землевпорядній організації власником після оформлення права на спадщину.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 043527 був виданий спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Петропавлівською державною нотаріальною конторою № 175 від 05.03.2004 року (а.с.7).

Закон України «Про Державний земельний кадастр» було прийнято 07.07.2011 року, тобто після отримання ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 01.07.2004 року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», який прийнято 07.07.2011 року, набрав чинності 07.08.2011 року, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера ( пункту 2).

У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення (пункт 4).

Отже, померла 06.07.2014 року ОСОБА_4 належним чином набула право власності на земельну частку (пай), площею 5,2030 га, яка має кадастровий номер 1223884000:02:001:0255, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області і зареєструвала це право відповідно до вимог діючого на той час законодавства, що підтверджується копією державного акту серії ДП № 043527, виданого 04.08.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом Петропавлівської державної нотаріальної контори № 175 від 05.03.2004, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010412911636, та даних Державного земельного кадастру з Публічної кадастрової карти України на офіційному сайті Державного агентства земельних ресурсів України в мережі Інтернет.

Таким чином, Управління Держземагентства у Петропавлівському районі безпідставно, без посилання на норми законодавства України та докази і всупереч публічній інформації відмовило ОСОБА_1 у наданні відомостей з Державного земельного кадастру, тому суд не бере до уваги твердження третьої особи, що станом на 21.01. 2015 року земельна ділянка, зазначена в державному акті на право приватної власності на землю серії ДП № 043527, виданому 04.08.2004 року за реєстраційним № 010412911636, не відповідає площі та встановленим межам, зазначеним в Державному земельному кадастрі, тому що на ній знаходяться пам'ятки археології (кургани), як такі, що суперечать встановленим судом обставинам.

Позивачка є спадкоємцем за заповітом на 7/8 частин права власності на зазначену земельну ділянку, відповідач 2 є спадкоємцем за законом на 1/8 частину права власності на зазначену земельну ділянку, враховуючи, що згідно з матеріалами спадкової справи № 121/2014 у померлої ОСОБА_4, крім відповідача 2, ще троє спадкоємців за законом першої черги: ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11

З довідки про індексовану вартість земельної ділянки (паю) від 24.01.2015 року № 29-408-0.4-244/2-15 вбачається, що вартість земельної ділянки площею 5,2030 га, яка належала померлій ОСОБА_4, складає 108158 (сто вісім тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 66 коп. (а.с. 11).

Судові витрати за первісним позовом у вигляді сплати судового збору за подання позову в розмірі 1081,59 грн. (а.с.13) та подання заяви про забезпечення доказів в розмірі 121,80 грн. (а.с.16), всього в розмірі 1203,39 грн., підтвердженому квитанціями ПАТ «ОСОБА_12 Аваль» від 17.02.2015 року, позивачка просила залишити на ній. Однак суд вважає, що це право позивачка може реалізувати тільки під час виконання судового рішення і застосовує положення ст. 88 ЦПК України щодо судових витрат, як обов'язкові для суду.

Виходячи з позовних вимог за первісним позовом, ціна позову складає 108158,66 грн. х 7/8 = 946,39 грн.

Отже, відшкодуванню позивачці з відповідача 1 підлягає 946,39 грн. + 121,80 грн. = 1068,19 гривень.

Внесена сума судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, в розмірі переплаченої суми 135,20 грн. повертається за ухвалою суду відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідач 2 за зустрічним позовом звільнена від сплати судового збору, бо вона є інвалідом І групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення інваліда серії ААИ № 207947, виданого 02.12.2014 року (а.с. 31) та копією довідки МСЕК серії 10 ААГ № 015301, виданої 01.10.2014 року (а.с. 32).

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача 1 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 135,20 грн. і на користь позивачки судові витрати в розмірі 1068,19 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст. 328, 355, 368, 1216-1218, 1223, 1225, 1233, 1261, 1268-1270, 1272- 1274 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 208, 209,212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держземагенства в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, як спадкоємцем за заповітом, право власності на 7/8 частин земельної ділянки загальною площею 5,2030 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0255, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 043527, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010412911636 і виданого 04.08.2004 року, спадкодавцеві ОСОБА_4, яка померла 06.07.2014 р.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держземагенства в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності за спадкоємцем в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, як спадкоємцем за законом, право власності на 1/8 частину земельної ділянки загальною площею 5,2030 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0255, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 043527, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010412911636 і виданого 04.08.2004 року, спадкодавцеві ОСОБА_4, яка померла 06.07.2014 р.

Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) гривень 19 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь держави судовий збір в розмірі 135 (сто тридцять п'ять) гривень 20 копійок.

Повернути ОСОБА_1 переплачену суму судового збору в розмірі 135 (сто тридцять п'ять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня з дня проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні, в той же строк з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_5