Рішення від 06.11.2015 по справі 2/1522/10125/11

Номер провадження: 22-ц/785/8529/15

Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Сидоренко І.П.,

суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В. ,

при секретарі - Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2013року по справі за позовом ПАТ АБ «Порто-Франко» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

10 серпня 2011р.представник ПАТ АБ «Порто-Франко» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на те, що 03 серпня 2010р. між АБ «Порто-Франко» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 67434грн.84коп. зі сплатою 29 % річних з кінцевим строком повернення до 02 лютого 2011р. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. 02 лютого 2011р. між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору про збільшення суми кредиту, загальна сума якого склала 74813грн.72коп. на строк по 02 червня 2011р. з оплатою 30% річних. Також була підписана додаткова угода до Договору поруки. Оскільки позичальник не виконував зобов'язання за кредитним договором, утворилась заборгованість перед банком.

Остаточно уточнивши свої позовні вимоги, представник банку просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь банку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 240290грн.47коп. та судові витрати у сумі 1948грн.88коп. (а.с.1-4, 45-46, 85-87).

Справа розглянута у заочному порядку.

Заочним рішенням суду від 16 квітня 2013р. позов ПАТ АБ «Порто-Франко» задоволений.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» заборгованість у розмірі 240290грн. 47коп. та судові витрати по справі у розмірі 1948грн. 88коп. (а.с.105-108).

Ухвалою суду від 08 липня 2015р. залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду (а.с.130-131).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову банку, при цьому апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконного рішення, оскільки судом не звернуто увагу, що штрафні санкції перевищують реальну заборгованість за кредитом, суд не застосував вимоги ст.627 ЦК України, що розрахунок заборгованості підписувала не уповноважена на це особа, що він не був належним чином повідомлений про слухання справи (а.с.133 -136).

Заслухавши доповідь судді, представника Банку, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 03 серпня 2010р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «ПОРТО-ФРАНКО» і ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір за №249/8-10 , відповідно до якого Банк прийняв на себе зобов'язання по видачі короткострокового кредиту під контракт у сумі 67434грн.84коп. на строк до 02лютого 2011р. зі сплатою 29 відсотків річних, а Позичальник прийняв на себе зобов'язання своєчасного повернення Банку всієї суми кредиту, відсотків у розмірах, строках і на умовах визначених Кредитним договором (а.с.5-8).

Вказана сума кредиту відповідно до п.1.2. Кредитного Договору, видавалась з одночасним утриманням суми відсотків у розмірі 9804грн.84коп., авансом у день видачі кредиту. Відсотки утримані Банком для подальшого щомісячного погашення процентів із суми утриманого авансового платежу (п.2.2.4 Кредитного Договору). Таким чином, Позичальник отримав кредитні кошти за вирахуванням авансового утриманих відсотків, особисто через касу Банку, що склало 57630грн., що підтверджується заявою про видачу готівки № 2575 від 03.08.2010р. (а.с.14).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки за №03-08-2010 від 03.08.2010р., згідно п.5.1 якого встановлена солідарна відповідальність (а.с.10-11).

Крім того, з метою забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком і ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, що діяла від себе особисто та від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 був укладений Договір застави майнових прав за № 1162/1-10-ИП, від 03.08.2010р., згідно якого заставодавцями було передано в заставу Банку майнові права на нерухоме майно: 620/1000 (шістсот двадцять тисячних) частин квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що складає 80,78кв.м., від загальної площі, яка належить Заставодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів 19 березня 1996р. під реєстраційним номером № 8-5974 і зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 22.01.2010р., номер запису 662, в книзі 729пр-80, реєстраційний номер 29520249 (а.с.12-13).

Судом встановлено, що 28 січня 2011р. ОСОБА_2 звернувся до Банку із заявою про продовження строку дії кредиту та збільшення суми кредиту (а.с.15).

02 лютого 2011р. між банком та ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору про збільшення суми кредиту, загальна сума якого складає 74813грн.72коп. на строк до 02.06.2011р. з оплатою 30%річних (а.с.16).

02 лютого 2011р. між банком та ОСОБА_3 була також укладена додаткова угода №1 до договору поруки (а.с.18).

З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2011р. банк направив кожному відповідачу по справі лист-вимогу про погашення заборгованості, які відповідачі отримали 16 червня 2011р., однак у встановлені строки до установи Банку відповідачі не з'явились та заборгованість не сплатили (а.с.29-32).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 629, ч. 1 ст. 610 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 не виконує свої зобов'язання по Кредитному договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед банком.

Загальна заборгованість по погашенню кредиту складає 240290грн.47коп., з яких:

в—Џзаборгованість по тілу кредиту - 74813грн.72коп.,

в—Џзаборгованість по відсоткам - 27071грн.37коп.,

в—Џпеня за прострочення сплати кредиту - 136909грн.11коп.,

в—Џштраф за порушення виконання умов договору - 1496грн.27коп.

Оскільки за кредитним договором утворилася заборгованість внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_8 умов кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом солідарного стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Однак, стягнувши з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача виниклу заборгованість, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ч.3 ст.551 ЦК України.

Так, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-100цс14, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, суд не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

В даному випадку розмір пені перевищує суму основного боргу, а тому підлягає зменшенню до тіла кредиту - 74813грн.72коп.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку підлягає стягненню загальна заборгованість у розмірі 178195грн.08коп. , з яких:

в—Џзаборгованість по тілу кредиту - 74813грн.72коп.,

в—Џзаборгованість по відсоткам - 27071грн.37коп.,

в—Џпеня за прострочення сплати кредиту - 74813грн.72коп. ,

в—Џштраф за порушення виконання умов договору - 1496грн.27коп.

Доводи апеляційної скарги про непогодження із розрахунком заборгованості за кредитним договором є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відповідачем не надано суду апеляційної інстанції доказів, які б спростували розрахунок заборгованості за кредитним договором, що надана позивачем.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач надав суду докази на підтвердження свого позову, а саме розрахунок заборгованості на а.с.39,48,59,88, а відповідачі не надали ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження своїх заперечень, що ОСОБА_2 належним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором.

Також колегія суддів не погоджується із солідарним стягненням судового збору з відповідачів у розмірі 1948грн. 88коп.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином солідарне компенсування судових витрат законом не передбачено. Покладення судом першої інстанції солідарного обов'язку по сплаті судових витрат не ґрунтуються на вимогах закону та є неправильним.

З огляду на вимоги ст. 309 ЦПК України колегія суддів пришла до висновку про необхідність зміни рішення і в частині розподілу судових витрат, стягнувши із відповідачів на користь позивача ПАТ АБ «Порто-Франко» судовий збір із кожного в розмірі 974грн.44коп.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідачів на користь банку та в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення слід залишити без змін, оскільки суд першої інстанції в іншій частині порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 квітня 2013року - змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «ПОРТО-ФРАНКО» заборгованість за кредитним договором від 03 серпня 2010р. в розмірі 178195грн.08коп., з яких:

в—Џзаборгованість по тілу кредиту - 74813грн.72коп.,

в—Џзаборгованість по відсоткам - 27071грн.37коп.,

в—Џпеня за прострочення сплати кредиту - 74813грн.72коп.,

штраф за порушення виконання умов договору - 1496грн.27коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «ПОРТО-ФРАНКО» судові витрати по справі у розмірі 974грн.44коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «ПОРТО-ФРАНКО» судові витрати по справі у розмірі 974грн.44коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: С.О.Погорєлова

Т.В.Цюра