Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/23295/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/23295/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт", м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент", м. Київ

відповідача 2: Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", м. Київ

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 51 623 441,74 грн.,

та за зустрічною позовною заявою Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", м.Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт", м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент", м. Київ

про розірвання договору поруки

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) Сігорських І.С. (представник за довіреністю)

від відповідача-1 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом) не з'явились

від відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з'явились

В судовому засіданні 10 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт", 02.09.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 31.08.2015 року до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент", відповідача 2: Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 51 623 441,74 грн. Позивачем реалізовано право на звернення до суду шляхом направлення зазначеної позовної заяви засобами поштового зв'язку 31.08.2015 року, що підтверджується штемпелем на конверті, доданим до позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1 в порушення умов кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за його користування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спірним договором, виконання зобов'язань за яким забезпечено договором поруки № 139-15 від 28.05.2015 року.

Ухвалою суду від 04.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/23295/15 (суддя Комарова О.С.) та призначено розгляд справи на 29.09.2015 року.

Через відділ діловодства суду 28.09.2015 року від представника позивача надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Через відділ діловодства суду 28.09.2015 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

В судовому засіданні 29.09.2015 року представник позивача позовні вимоги та заяву про забезпечення позову підтримав, дав пояснення по суті спору. Суд відклав розгляд заяви про забезпечення позову до наступного судового засідання.

Представники відповідачів у судове засідання 29.09.2015 року не з'явилися, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 29.09.2015 року розгляд справи відкладено на 20.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 06 жовтня 2015 року від заявника (відповідач-2 за первісним позовом), Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява № 242/15/М від 05.10.2015 року про розірвання договору поруки.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи договір поруки № 139-15 від 28.05.2015 року, він, як поручитель розраховував на належне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року в частині укладення іпотечного договору земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 4,3987 га та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 15,1844 га, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент», за рахунок яких ПАТ «Банк «Національні інвестиції» мав би можливість погасити заборгованість повністю або частково за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року. Відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вказує, що неукладення договору іпотеки фактично стало істотною зміною обставин та поставило його, як поручителя в умови, на які він не розраховував.

Ухвалою суду від 08.10.2015 року зустрічну позовну заяву № 242/15/М прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/23295/15, розгляд справи призначено на 20.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 20.10.2015 року від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.10.2015 року представник позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, проти зустрічного позову заперечив, а також підтримав подану ним раніше заяву про забезпечення позову. Представник відповідача-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) заперечив проти позову, дав пояснення по суті спору, підтримав зустрічну позовну заяву. Представник відповідача-1 за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом) у судове засідання 20.10.2015 року не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Також в судовому засіданні 20.10.2015 року представники позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) та відповідача-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 20.10.2015 року продовжено строку вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 10.11.2015 року та відмовлено повністю в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки.

Через відділ діловодства суду 10 листопада 2015 року від Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича надійшла позовна заява б/н від 10.11.2015 року про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 10.11.20115 року зазначену позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича було повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України .

В судовому засіданні 10.11.2015 року представник позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, проти зустрічного позову заперечив. Представники відповідача-1 за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом) та відповідача-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у судове засідання 10.11.2015 року не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, суд -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2015 року між AT «Банк «Національні інвестиції» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (надалі - позичальник, відповідач-1 за первісним позовом) та було укладено кредитний договір № 139-15 (надалі кредитний договір), відповідно до п. 2.1. якого, банк у порядку та на умовах визначених цим договором надає позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у гривні (далі - "валюта кредиту"), а позичальник зобов'язується повернути кредит у строки встановлені в п. 2.2. цього договору, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання за цим договором.

В пункті п. 2.2. кредитного договору визначено графік ліміту заборгованості за кредитною лінією: період з 28.05.2015 року по 27.08.2015 рок; сума ліміту заборгованості за кредитною лінією становить 48 480 821,89 грн.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору, строк дії кредитної лінії 92 дні(в): з 28 травня 2015 року по 27 серпня 2015 року включно.

Пунктом 2.5. кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користування коштами кредиту: 26 (двадцять шість) процентів річних.

Положеннями п. 4.1. кредитного договору визначено, що нарахування банком процентів здійснюється на дату сплати процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (траншу) до дня повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При цьому, порушення строків погашення кредиту не є підставою для припинення нарахування процентів. День надання кредиту та день його повернення вважаються одним днем.

Виконання зобов'язань позичальника за цим договором відповідно до п.6.1 кредитного договору забезпечується:

- всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України;

- порукою Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", місцезнаходження якого: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 24255176;

- іпотекою земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 4,3987 га (чотири цілих три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім десятитисячних гектара), цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3220888000:03:006:0033 та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 15,1844 га (п'ятнадцять цілих одна тисяча вісімсот сорок чотири десятитисячних гектара), цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3220888001:03:006:0021 (надалі - Предмет іпотеки), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (ідентифікаційний код юридичної особи 37142336) та оформлюється шляхом укладання та нотаріального посвідчення відповідного договору іпотеки протягом 5 (п'яти) днів з дня укладення цього договору. У разі неукладення з будь-яких підстав у вищезазначений строк, зазначеного у цьому пункті договору іпотеки, банк має право достроково вимагати повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачених цим договором (п. 6.1. кредитного договору).

Пунктом 6.2. кредитного договору передбачено, що банк має право, додатково до зазначених у п.6.1 цього договору, укладати інші договори, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором, як із самим позичальником, так і з третіми особами - поручителями, майновими поручителями, гарантами.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 10.18. кредитного договору).

Як встановлено судом, для забезпечення виконання кредитного договору, 28 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (надалі - кредитор) та Дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна" (надалі - відповідач-2 за первісним позовом, поручитель) було укладено договір поруки № 139-15 (надалі - договір поруки), за змістом п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент», місцезнаходження якого: 01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 37142336, (надалі - позичальник), які випливають з кредитного договору № 139-15 від 28 травня 2015 року (включаючи будь-які зміни і доповнення до нього, як ті, що внесені до моменту укладення цього договору, так і ті, що можуть бути внесені у майбутньому, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеного між кредитором та позичальником (надалі - кредитний договір) згідно з умовами якого позичальник зобов'язаний:

- до 27 серпня 2015 року включно згідно умов кредитного договору в повному обсязі повернути кредитні кошти в сумі 48 480 821,89 гривень (сорок вісім мільйонів чотириста вісімдесят тисяч вісімсот двадцять одна гривня 89 копійок), сплатити проценти за користування ним у розмірі 26 (двадцять шість) % річних та штрафні санкції у порядку, розмірі та випадках, передбачених кредитним договором;

- сплатити комісії, визначені кредитним договором та можливі штрафні санкції і збитки, завдані порушенням умов кредитного договору.

В пункті 3.3. договору поруки визначено, що розрахунки по основній сумі заборгованості, нарахованим процентам, а також розрахунки по зобов'язанням позичальника штрафного та компенсаційного характеру (неустойка, відшкодування збитків) здійснюються поручителем у валюті кредиту та у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються проценти і неустойка;

2) у другу чергу сплачується основна сума боргу;

3) у третю чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання.

Пунктом 6.1. договору поруки визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, оформлених додатковими угодами).

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» було перераховано на рахунок відповідача-1 за первісним позовом грошові кошти у формі надання кредиту на загальну суму 48 480 821,89 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку відповідача-1 за первісним позовом за період з 28.05.2015 року по 26.08.2015 року (належним чином засвідчена копія банківської виписки наявна в матеріалах справи).

В подальшому, 27 серпня 2015 року між АТ «Банк «Національні інвестиції» (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" (надалі - позивач за первісним позовом, новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п. 2.1. якого, первісний кредитор відступає в повному обсязі, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника вимагати виконання боржником зобов'язання в повному обсязі.

В пункті 2.2. договору відступлення права вимоги сторони визначили, що в зв'язку з укладенням цього договору первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за основним договором, а новий кредитор приймає всі права первісного кредитора і стає стороною-кредитором за основним договором.

За умовами п. 2.3. договору відступлення права вимоги новий кредитор набуває право вимоги за основним договором до боржника з моменту підписання цього договору.

В розділі 1 договору відступлення права вимоги визначено, що «основний договір» - означає договір, відповідно до якого виникло право вимоги, що відступається за цим договором, а саме: кредитний договір № 139-15 від 28 травня 2015 року; «зобов'язання» - означає зобов'язання боржника за основним договором сплатити суму грошових коштів, включаючи основну суму кредиту 48 480 821,89 грн., проценти за користування кредитом у розмірі, передбаченому основним договором, будь-які інші суми, що належать до сплати за основним договором, які нараховані або можуть бути нараховані боржнику за основним договором, а також суми штрафних санкцій (неустойки), процентів, відшкодування збитків.

Так, у відповідності до акту приймання-передачі документації від 28.08.2015 року АТ «Банк «Національні інвестиції» (надалі - первісний кредитор) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" (надалі - новий кредитор) прийняло документи, що засвідчують дійсність права вимоги за договором відступлення права вимоги, зокрема, оригінал кредитного договору №139-15 від 28.05.2015 року, оригінал договору поруки № 139-15 від 28.05.2015 року та балансові виписки по рахунках №2062730121759, 2068330121759.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом вказує, що відповідачами-1, 2 за первісним позовом в порушення умов кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року та договору поруки № 139-15 від 28.05.2015 року своєчасно не виконано зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за його користування, внаслідок чого у відповідачів-1, 2 за первісним позовом виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 51 623 441,74 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 48 480 821,89 грн. та заборгованість за процентами - 3 142 619,85 грн. Позивач за первісним позовом також зазначає, що у зв'язку із невиконанням відповідачами-1, 2 за первісним позовом в добровільному порядку зобов'язань за вищевказаними договорами, позивач за первісним позовом звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на підставі укладеного між AT «Банк «Національні інвестиції» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (позичальник) кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року, AT «Банк «Національні інвестиції» було надано відповідачу-1 за первісним позовом кредит в сумі 48 480 821,89 грн. зі сплатою 26% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 27.08.2015 року включно, отримання якого відповідачем-1 за первісним позовом підтверджується банківською випискою по особовому рахунку останнього за період з 28.05.2015 року по 26.08.2015 року.

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язання відповідачем-1 за первісним позовом за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року, між 28 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (кредитор) та Дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна" (поручитель) було укладено договір поруки № 139-15, відповідно до умов якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (позичальник, боржник), які випливають з кредитного договору № 139-15 від 28 травня 2015 року.

При цьому, як вже було встановлено судом, 27.08.2015 року між АТ «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого, первісний кредитор відступив в повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги до боржника вимагати виконання боржником зобов'язання в повному обсязі, що виникло на підставі кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року в частині сплати суми кредиту в розмірі 48 480 821,89 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі, передбаченому кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року.

Таким чином, позивач за первісним позовом набув права вимоги до відповідачів-1, 2 за первісним позовом за виконання ними умов кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року, забезпечення виконань зобов'язань за ним було забезпечене договором поруки № 139-15 від 28.05.2015 року.

Однак, відповідачі-1, 2 за первісним позовом, в порушення умов кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року, договору поруки № 139-15 від 28.05.2015 року та ст. ст. 526, 530, 553,554,1049, 1054 Цивільного кодексу України суму кредиту в розмірі 48 480 821,89 не повернули, і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.

З огляду на викладене, господарський суд міста Києва вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідачів-1, 2 за первісним позовом, як солідарних боржників, заборгованості за кредитом в сумі 48 480 821,89 грн. та заборгованості за процентами в сумі 3 142 619,85 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080,00 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в рівних долях (відповідно по 36 540,00 грн. з кожного).

Щодо позовних вимог Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" до відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-комфорт" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" про розірвання договору поруки, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) обґрунтовує зустрічні позовні вимоги тим, що укладаючи договір поруки № 139-15 від 28.05.2015 року, він, як поручитель розраховував на належне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року в частині укладання іпотечного договору земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 4,3987 га та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 15,1844 га, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент», за рахунок яких ПАТ «Банк «Національні інвестиції» мав би можливість погасити заборгованість повністю або частково кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року. Відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вказує, що неукладення договору іпотеки фактично стало істотною зміною обставин та поставило його, як поручителя в умови, на які він не розраховував.

Як вже було встановлено судом вище, 28.05.2015 року між AT «Банк «Національні інвестиції» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (позичальник) було укладено кредитний договір № 139-15, відповідно до якого AT «Банк «Національні інвестиції» надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» кредит в сумі 48 480 821,89 грн. зі сплатою 26% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 27.08.2015 року включно, забезпечення виконання зобов'язань за яким забезпечено договором поруки № 139-15 від 28.05.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (кредитор) та Дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна" (поручитель), за умовами якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (позичальник, боржник), які випливають з кредитного договору № 139-15 від 28 травня 2015 року.

За умовами п. 6.1. кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується:

- всім належним позичальнику майном та коштами на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України;

- порукою Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", місцезнаходження якого: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 24255176;

- іпотекою земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 4,3987 га (чотири цілих три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім десятитисячних гектара), цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3220888000:03:006:0033 та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада, загальною площею 15,1844 га (п'ятнадцять цілих одна тисяча вісімсот сорок чотири десятитисячних гектара), цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3220888001:03:006:0021 (надалі - Предмет іпотеки), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (ідентифікаційний код юридичної особи 37142336) та оформлюється шляхом укладання та нотаріального посвідчення відповідного договору іпотеки протягом 5 (п'яти) днів з дня укладення цього договору.

Умовами п. 6.1. кредитного договору також передбачено, що у разі неукладення з будь-яких підстав у вищезазначений строк, зазначеного у цьому пункті договору іпотеки, банк має право достроково вимагати повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачених цим договором.

Відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що Дочірнє підприємство «Мілкіленд-Україна», як поручитель, укладаючи 28.05.2015 року договір поруки №139-15, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року було обізнане з умовами кредитного договору № 139-15 в частині обов'язкового укладення позичальником з банком протягом наступних 5 днів договору іпотеки земельних ділянок.

Однак, в подальшому, договір іпотеки земельних ділянок, передбачений п. 6.1. кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року, укладений не був.

Позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) в запереченнях на зустрічну позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ні кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року, ані договором поруки № 139-15 від 28.05.2015 року не визначено, що укладення забезпечення у вигляді іпотеки земельних ділянок є істотною обставиною укладення між сторонами оскаржуваного договору поруки, тому укладення договору іпотеки земельної ділянки не є істотною умовою договору поруки, а є лише умовою забезпечення кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року. Крім того, позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) зазначає, що умовами п. 6.1. кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року передбачено, що у разі неукладення договору іпотеки, банк має право достроково вимагати повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачених цим договором. Таким чином, не укладення договору іпотеки земельних ділянок не може бути істотною зміною обставин, оскільки відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) міг припустити, що договір іпотеки земельних ділянок не буде укладено.

Позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) вказує, що відповідачем-2 за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не надано доказів звернення до ТОВ «Фактор-Комфорт» та AT «Банк «Національні інвестиції» з пропозицією приведення договору поруки у відповідність з обставинами, які істотно змінились. Крім того, позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) наголошує, що кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від боржника, так і поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів-випливає із положень процесуального законодавства.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Зазначена правова позиція відображена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-75цс13.

Приписами ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Аналогічну позицію наведено у постанові від 18.09.2013 року Верховного Суду України по справі №6-75цс13, постановах від 19.03.2014 року, від 18.06.2015 року Вищого господарського суду України по справах №910/16997/13, №910/25397/14.

У відповідності до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Розірвання договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України можливе лише за доведеності наявності всієї сукупності умов, передбачених у цій статті, і саме позивач як ініціатор розірвання договору, в силу правил ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, має це довести.

Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що кредитний договір № 139-15 та договір поруки № 139-15 були укладені в один і той же день - 28.05.2015 року, тобто в момент укладення договору поруки відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) був ознайомлений та погодився зі всіма умовами кредитного договору, що підтверджується підписом його представника та відтиском печатки Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна".

Таким чином, твердження відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про те, що неукладення договору іпотеки земельних ділянок, який би забезпечував виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 139-15 від 28.05.2015 року, стало істотною зміною обставин, якою сторони керувались під час укладення оскаржуваного договору поруки № 139-15 від 28.05.2015 року, не приймається судом до уваги, оскільки пунктом 6.1 кредитного договору № 139-15 від 28.05.2015 року передбачено відповідальність за неукладення з будь-яких підстав у строк, зазначений даним договором, іпотечного договору земельних ділянок у вигляді дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів, передбачених цим договором.

За таких обставин, зазначені відповідачем-2 за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) обставини не можуть бути підставою для розірвання оскаржуваного договору поруки № 139-15 від 28.05.2015 року. Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у зустрічній позовній заяві, відповідачем-2 за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, відповідачем-2 за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не надано доказів на підтвердження істотного порушення відповідачами-1,2 за зустрічним позовом умов договору поруки № 139-15 від 28.05.2015 року, у зв'язку з чим, зустрічні позовні вимоги про розірвання договору поруки № 139-15 від 28.05.2015 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в порушення положень ст. 188 Господарського кодексу України, відповідач-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не звертався до Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» з пропозицією про зміну чи то розірвання договору поруки № 139-15 від 28.05.2015 року, оскільки матеріали справи зворотнього не містять.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Судові витрати з розгляду зустрічного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом (відповідача-2 за первісним позовом).

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (ЄДРЮОФОП 37142336; адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду та Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» (ЄДРЮОФОП 24255176; адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор-Комфорт» (ЄДРЮОФОП 39845513; адреса: 04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 8) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованості за кредитом - 48 480 821,89 грн. (сорок вісім мільйонів чотириста вісімдесят тисяч вісімсот двадцять одна гривня 89 копійок) та заборгованості за процентами - 3 142 619,85 грн. (три мільйони сто сорок дві тисячі шістсот дев'ятнадцять гривень 85 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендблоксінвестмент» (ЄДРЮОФОП 37142336; адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540,00 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок гривень). Видати наказ.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» (ЄДРЮОФОП 24255176; адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540,00 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок гривень). Видати наказ.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Копію даного рішення направити відповідачу-1 за первісним позовом (відповідачу-2 за зустрічним позовом), відповідачу-2 за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) у справі № 910/23295/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.11.2015 року.

Суддя О.С. Комарова