Постанова

від 12.11.2015 по справі 907/515/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Справа № 907/515/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Агробуд - Україна", м.Ужгород

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.07.15

у справі №907/515/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Генералбуд", м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробуд-Україна", м. Ужгород

про стягнення заборгованості на суму 240771,13 грн., в т.ч., 133802,92 грн. - основна заборгованість; 5352,13 грн. - 3% річних; 96672,60 грн. - інфляційних нарахувань; 4943,47 грн. - пені

Представники сторін - не з'явилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/515/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.15 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 15.10.15 .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.15 розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.10.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.15 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.11.15 з підстав, викладених в ухвалі суду.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.07.15 у справі №907/515/15 (суддя Ушак І.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Агробуд-Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Генералбуд" заборгованість на суму 235 827,66 грн. (двісті тридцять п"ять тисяч вісімсот двадцять сім грн. 66 коп.) включаючи основний борг, інфляційні втрати, 3% річних, та у відшкодування судового збору - 4716,57 грн. (чотири тисячі сімсот шістнадцять грн. 57 коп.) В іншій частині позовних вимог - відмовлено, покладено судові витрати в цій частині на позивача.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи, зокрема, договором, актами виконаних робіт за серпень та грудень 2012р., банківськими виписками, довідкою щодо стану розрахунків сторін підтверджено, що позивач виконав електромонтажні роботи згідно договору на загальну суму 662802,92 грн., роботи прийняті відповідачем без зауважень, однак вартість їх оплачена частково - на суму 529000,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем на суму 133802,92 грн.

За таких обставин, на думку місцевого господарського суду, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості на суму 133802,92 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України задоволені судом у межах заявлених сум відповідно суми 96672,60 грн. та 5352,13 грн..

В задоволенні вимоги в частині стягнення пені на суму 4943,47 грн. місцевим господарським судом відмовлено, оскільки, як зазначає суд, застосування пені як відповідальності сторін за порушення умов договору не передбачено договором.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вказує на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки отримав ухвалу про розгляд справи 20.07.15, через сім днів після судового засідання в якому прийнято оскаржуване рішення, тобто лише 27.07.15, при цьому, як зазначає апелянт, твердження суду першої інстанції про належне повідомлення відповідача не відповідає обставинам справи, а тому скаржника було було позбавлено можливості подати будь - які доводи чи докази по справі.

Також, на думку апелянта, місцевим господарським судом помилково зазначено, що роботи по договору прийняті без зауважень, оскільки судом не досліджувалося тієї обставини чи дійсно виконані роботи в повному обсязі та належної якості.

Крім того, як зазначає скаржник, судом першої інстанції помилково обраховані суми, що підлягають стягненню.

Позивач вимог ухвали суду не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Сторони участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвала про прийняття апеляційної скарги та призначення справи до розгляду надіслана Львівським апеляційним господарським судом на адресу позивача повернулася до суду апеляційної інстанції з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Зважаючи на наведене, позивач вважається повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду рішення в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.05.2012р. між ТОВ «Агробуд - Україна» (замовник) та ТОВ «Генералбуд» (виконавець) укладено договір № 30-50-12 (а.с.15-16).

Відповідно до умов укладеного договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з електромонтажних робіт (п.п.1.1.1.-1.1.5.) у приміщенні Регіонального представництва ОТП банку у м. Ужгород, вул. Минайська, 24 на основі проекту 05-ГБ/12 загальною вартістю 660 000,00 грн., виконавець готує акти виконаних робіт відповідно до виконаних робіт, а замовник оплачує виконавцю послуги та матеріали на основі наданих рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акта виконаних робіт за серпень 2012 рік актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.12 року позивачем виконано взяті на себе зобов'язання за укладеним договором на суму 662 802,92 грн.

Акт виконаних робіт та акт здачі - приймання робіт підписаний сторонами без зауважень.

Натомість, відповідачем оплачено виконані роботи за договором лише частково на суму 529 000, 00 грн., що підтверджується, банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.

Зазначена обставина стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Генералбуд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробуд-Україна" про стягнення заборгованості на суму 240771,13 грн., в т.ч., 133802,92 грн. - основна заборгованість; 5352,13 грн. - 3% річних; 96672,60 грн. - інфляційних нарахувань; 4943,47 грн. - пені.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з вимогами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку зобов'язання між сторонами виникло на підставі договору підряду.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем виконаних позивачем робіт перебачених договом, внаслідок чого відповідачем заборговано перед позивачем 133 802,92 грн. Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача 133 802,92 грн. основного боргу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.1 договору замовник згідно цього договору оплачує виконавцю послуги та матеріали на основі наданих рахунків.

Судом витребувано у позивача рахунки на які позивач посилається у позовній заяві, що такі були виставлені 26.12.2012р. Позивач витребуваних судом матеріалів не подав.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність в матеріалах справи виставлених рахунків не спростовує факту виконання позивачем робіт за договором підряду та не звільняє відповідача від обов'язку оплати виконаних робіт.

Відтак, колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З аналізу наведеної норми слідує, що за загальним правилом обов'язок замовника зі сплати підряднику обумовленої в договорі ціни в повному обсязі виникає після остаточної здачі йому результатів роботи .

З матеріалів справи вбачається, що замовником остаточно прийнято виконані роботи без зауважень, що підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) підписаного сторонами договору 28.12.12, таким чином, зважаючи на вимоги закону, обов'язок з оплати виконаних робіт за договором виник з дня після підписання акту прийому - передачі.

Таким чином, зважаючи на встановлений судом факт невиконання відповідачем умов договору та неоплати виконаних робіт в повному обсязі, що має наслідком прострочення виконання зобов'язання та, відповідно, нарахування інфляційних втрат та 3% річних з наступного дня після підписання сторнами акту прийму - передачі.

Разом з цим, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 05.01.13 по 13.05.15, зважаючи на це, суд зазначає, що господарський суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог, та відповідно, у даному випадку не може вийти за межі періоду за який нараховано прострочення.

Зважаючи на наведене, судом апеляційної інстанції перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат (розрахунок додається) та встановлено, що інфляційне збільшення суми боргу за прострочення виконання зобов'язання за період вказаний позивачем становить 96 449,07 грн. (сума ідентична тій яка підлягала нарахуванню за період з 29.12.12 по 13.05.15), а не 96 672,60 грн. як зазначено позивачем, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також судом апеляційної інстанції здійснено перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та встановлено, що вказано позивачем сума в розмірі 5 352,13 грн є розрахованою правильно.

Разом з цим, до апеляційної скарги відповідачем подано власний розрахунок інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції оцінено поданий розрахунок та встановлено, що у розрахунку відсутнє посилання на врахування індексу інфляції за квітень 2015 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця , наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця , інфляційний зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційний зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Відтак, зважаючи на звернення позивача до суду в травні 2015 року інфляційні втрати за квітень 2015 року повинні включатися до розрахунку.

Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі на суму 4 943,47 грн. суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно відмови у позові в цій частині, оскільки застосування пені як відповідальності сторін за порушення умов договору не передбачено укладеним договором.

Посилання скаржника на не дослідження місцевим господарським судом належності виконання робіт за договором, спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки встановлення даних обставин не є предметом розгляду у даній справі, крім того доказів невиконанн робіт чи наявності у відповідача зауважень до виконаних робіт в матеріалах справи не міститься.

Щодо посилання скаржника на неповідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне:

Відповіно до 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення представнику відповідача - ТОВ «Агробуд - Україна» 25.05.15 (а.с.4). При цьому кореспонденція надсилалася як місцевим так і апеляційним господарським судом на адресу відповідача яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови (п.3.9.2 Постанови Пленуму №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Наведеним вище спростовуються доводи апелянта стосовно неналежного повідомлення відповідача місцевим господарським судом про час та місце судового розгляду.

Також суд апеляційерї інстанції зазначає, що відповідно до ст.84 ГПК України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог . При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів , передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).

При цьому, в резолютивній частині рішення вказані вимоги не дотримано та не визначено розмір складових суми, що підлягає стягненню.

Зважаючи на наведене, оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, частково підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, разом з цим місцевим господарським судом невірно розраховано розмір інфляційних втрат, що підлягають стягнення та не дотримано вимог ст.84 ГПК України при оформленні резолютивної частини рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та часткове задоволення апеляційної скарги.

Також, колегія суддів зазначає, що апелянтом не сплачено судового збору за подання апеляційної скарги, не подано доказів про сплату судового збору і на вимогу суду апеляційної інстанції, а відтак сума яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Агробуд - Україна" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.07.15 у справі №907/515/15 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробуд-Україна" (88000 м. Ужгород, вул. Чурговича,4, код ЄДРПОУ 05392045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Генералбуд" (88000 м. Ужгород, вул. Клімпуша, 5/41, код ЄДРПОУ 35865726) 235 604,12 грн., з яких: 133 802,92 грн. основного боргу, 96 449,07 грн. інфляційних втрат, 5 352,13 грн. 3% річних та 4 711,85 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробуд-Україна" (88000 м. Ужгород, вул. Чурговича,4, код ЄДРПОУ 05392045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Генералбуд" (88000 м. Ужгород, вул. Клімпуша, 5/41, код ЄДРПОУ 35865726) 223,53 грн. інфляційних втрат, 4 943,47 грн. пені та 103,59 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробуд-Україна" (88000 м. Ужгород, вул. Чурговича,4, код ЄДРПОУ 05392045) в дохід Спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 2358,30 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Генералбуд" (88000 м. Ужгород, вул. Клімпуша, 5/41, код ЄДРПОУ 35865726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агробуд-Україна" (88000 м. Ужгород, вул. Чурговича,4, код ЄДРПОУ 05392045) 2,35 грн. у відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.11.15

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.