Рішення

від 09.11.2015 по справі 922/573/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р.Справа № 922/573/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" Єрмака В.О., м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний центр", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Балинська А.В.( дов. б/н від 11.02.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" Єрмака В.О. (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний центр" (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 184 на кредитну лінію (не відновлювальну) у розмірі 29 917 108,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 184 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 10.10.2011 року.

28.01.2015 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу, та на все майно, що належить відповідачу у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, а також заборонити відповідачу наступні дії: передавати у спільну діяльність, у заставу/іпотеку, обмінювати, надавати у будь-яке користування, будь-яким іншим чином забезпечувати виконання своїх обов'язків, обов'язків третіх осіб перед іншими особами за рахунок майна, що належить відповідачу.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позовних вимог сприятиме захисту порушених захисту порушених прав вкладників та інших кредиторів Банку на своєчасне повернення їм грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2015 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 29.07.2015 року оголошено перерву до 30.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2015 року провадження у справі № 922/573/15 зупинено. Зобов'язано відповідача повідомляти суд про результати реорганізації протягом 3-х днів після державної реєстрації юридичних осіб, утворених внаслідок поділу товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний центр".

04.11.2015 року позивач через канцелярію суду надав заяву вх. № 44487 про поновлення провадження у справі № 922/573/15 у якій просить суд поновити провадження у справі. В обґрунтування наданої заяви позивач постидається на те, що з моменту винесення ухвали про зупинення провадження у справі № 922/573/15 минуло більше трьох місяців, а хід процесу реорганізації відповідача триває, що значно затягує розгляд справи по суті та порушує права позивача. Позивач вважає, що прийняття рішення у справі № 922/573/15 про стягнення заборгованості з відповідача не потягне за собою порушення прав та законних інтересів жодної із сторін у справі та не завадить комісії із припинення юридичної особи внести до реєстру кредиторських вимог суму заборгованості за кредитним договором. На думку позивача проведення реорганізації на підприємстві відповідача, може тривати на протязі тривалого часу, що призведе до надто тривалого часу розгляду справи по суті для визначення обсягу відповідальності відповідача і порушує права позивача та приписи Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо розумного строку розгляду справи.

Ухвалою від 9.11.2015 року задоволено заяву вх. № 44487 позивача про поновлення провадження у справі № 922/573/15 та поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 9.11.2015 року.

09.11.2015 року відповідач у судовому засіданні надав письмові пояснення вх. № 45151 .

Суд, у судовому засіданні 9.11.2015 року, дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, керуючись статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тому суд, відмовляє у її задоволенні, оскільки позивачем не обґрунтовано у чому саме можуть виникнути труднощі при виконанні рішення суду, чи неможливість його виконання.

Відповідач у судовому засіданні 9.11.2015 року надав клопотання вх. № 115 у якому зазначає, що у зв'язку зі складністю справи, користуючись своїм правом та статтею 4-6 господарського процесуального кодексу України, просить суд розглянути справу колегіально у складі трьох суддів.

Суд розглянувши заяву відповідача, дійшов до висновку про відмову у її задоволенні, оскільки відповідачем не наведено у чому саме полягає складність справи, крім того, на думку суду, подана відповідачем заява спрямована на затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Представник позивача у судове засідання 9.11.2015 року не з'явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, про свідчить телефонограма № 714 від 6.11.2015 року прийнята представником Ю. Виноградова. Відповідно до пункту 3.9.1-1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку із обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду із відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні 9.11.2015 року проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву, посилається на те, що висновок експерта не є обов'язковим для господарського суду та оцінюється судом за правилами встановленими статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми статі 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 9.11.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

10.10.2011 року між публічним акціонерним товариством "Банк Золоті ворота"(далі - позивач, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний центр" (далі-відповідач, позичальник) укладено договір на кредитну лінію (невідновлювальну) №184 (зі змінами та доповненнями) за умовами пункту 1.1 якого у період з 10.10.2011 року по 5.10.2012 року банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 26 000 000,00 грн. (ліміт 1) без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 05.10.2012 року та сплачувати проценти за користування ним на визначених Договором умовах.(т. 1 а.с. 9- 11).

У період з 8.06.2012 року по 30.04.2013 року банк, за наявності вільних кредитних коштів зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 25 127 040,70 грн. (ліміт 2) без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 30.04.2013 року та сплачувати проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

У період з 16.04.2013 року по 16.06.2014 року банк, за наявності вільних кредитних ресурсів зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 15 382 000,00 грн. (ліміт 3) без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 18.06.2014 року та сплачувати проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

У період з 27.06.2013 року по 26.05.2014 року банк, за наявності вільних кредитних ресурсів зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 5 916 153,36 грн. (ліміт 4) без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 17.12.2014 року та сплачувати проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

Згідно пункту 1.2. договору кредитна лінія в рамках Договору є невідновлювальною, тобто кредит надається Позичальнику в установлений пунктом 1.1 Договору період загальною сумою не більшою, ніж встановлений ліміт.

За умовами пункту 3.1.проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Відповідно до пункту 3.2. Договору за користування кредитом Банк, не рідше одного разу на місяць, нараховує проценти на рахунок №20685010074107, а Позичальник у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також на день закінчення строку дії Договору, сплачує проценти Банку за період з 21 числа попереднього місяця (у місяці надання кредиту -з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту) на рахунок №20685010074107.

У випадку несплати нарахованих процентів у встановлений строк наступного робочого дня вони вважаються простроченими і відображаються Банком на рахунку прострочених процентів №2069.

Сторони у пункті 3.5. договору погодили, що банк нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до дня, який передує дню повного погашення кредитної заборгованості, застосовуючи при цьому метод "факт/факт".

Відповідно до пункті 5.2.1 договору позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах передбачених договором.

Відповідно до пункту 5.2.5 кредитного договору відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадках невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту або сплати процентів.

Згідно з пункту 5.3.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за договором у випадках передбачених пунктом 5.2.5. Договору.

Відповідно до пункту 5.2.4 кредитного договору , відповідач зобов'язаний виконувати вимоги банку згідно з пунктом 5.3.1 договору протягом 5 днів з дня їх пред'явлення.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строку сплати процентів, комісій, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочи на рахунок №29091010000001.

Відповідно до пункту 7.9. Кредитного договору позовна давність про стягнення неустойки (і штрафу) встановлюється тривалістю в три роки.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором надавши відповідачеві кошти (кредит) згідно меморіальних ордерів, відповідно до яких перераховувались кредитні кошти: №63 від 18.10.2011 року на суму 26 000 000, 00 грн., № 3016 від 08.06.2012 року на суму 5 027 040, 70 грн., № 13314 від 28.02.2013 року на суму 7 000 000, 00 грн., № 3859 від 21.03.2013 року на суму 2 100 000,00 грн., № 18583 від 29.11.2013 року на суму 4 500 000,00 грн., №12921 від 27.06.2013 року на суму 7 000 000,00 грн., № 1609 від 16.04.2013 року на суму 5 000 000,00 грн., № 13348 від 29.03.2013 року на суму 2 000 000,00 грн., № 2737 від 08.07.2013 року на суму 5 000 000,00 грн., № 21576 від 31.01.2013 року на суму 5 000 000,00 грн., № 8863 від 07.02.2013 року на суму 2 700 000,00 грн., № 13812 від 31.10.2013 року на суму 6 900 000,00 грн., № 20280 від 31.07.2013 року на суму 3 000 000,00 грн., № 2341 від 14.02.2013 року на суму 1 000 000,00 грн., № 6767 від 08.02.2013 року на суму 300 000,00 грн., № 3278 від 10.04.2014 року на суму 10 382 000,00 грн.(т.1, а.с. 134-142)

Однак відповідач, свої зобов'язання за договором № 184 від 10.10.2011 року на кредитну лінію (невідновлювальну), щодо повернення кредиту та сплати процентів в строки передбачені договором, не виконав.

Так, станом на 16.01.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 184 від 10.10.2011 року становить у загальній сумі 29 917 108, 53 грн., в т.ч.

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 26 000 000,00 грн.;

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 1 600 000,00 грн.;

- сума простроченої заборгованості за відсотками - 1 396 561,49 грн.;

- сума простроченої заборгованості за відсотками - 225 183, 56 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 578 411,09 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 35 594, 60 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 67 876,74 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 13 481,05 грн.

Несплата відповідачем суми заборгованості за кредитним договором стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (статті 174 Господарського кодексу України).

Згідно із частинами 1 і 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов договору на кредитну лінію позивачем відповідачу нараховані відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 16.01.2015 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 29 917 108,53 грн., з яких - сума простроченої заборгованості за кредитом - 26 000 000,00грн. та 1 600 000,00 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 1 396 561, 49грн. та 225 183,56 грн.; пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 578 411,09 грн. та 35 594, 60 грн.; пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 67 876,74 грн. та 13 481,05 грн. (т. 1, а.с. 12).

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального Кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З метою встановлення правильності нарахувань та документального підтвердження розміру заборгованості, яка була нарахована позивачем при подачі позову до суду, ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2015 року призначено судову економічну експертизу у справі № 922/573/15, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса ( 61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8-А).

З наявного в матеріалах справи висновку судової економічної експертизи №4358 від 20.07.2015 року, становить:

- розмір заборгованості за кредитом в сумі 26 000 000,00 грн. та 1 600 000, 00 грн.;

- розмір заборгованості за відсотками за період з 18.10.2011 року по 15.01.2015 року у сумі 1 396 561, 49 грн. та 225 183,56 грн. в обсязі наданих матеріалів товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний центр" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" №184 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 10.10.2011 року підтверджуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором № 184 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 10.10.2011 року щодо вчасного погашення кредиту, внаслідок чого за останнім станом на 16.01.2015 року утворилась заборгованість за кредитом та за відсотками у розмірі 29 221 745,05грн., існування якої підтверджено матеріалами справи, висновком експерта та відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за договором №184 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 10.10.2011 року у частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати відсотків за користування кредитом, суд вважає вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 26 000 000,00 грн. та 1 600 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1 396 561,49 грн. та 225 183,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем сум пені за період з 16.07.2014 року по 15.01.2015 року:

- за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 578 411,09 грн. та 35 594,60 грн.;

- за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 67 876,74 грн. та 13 481,05 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1 договору, та/або строків сплати процентів, комісій, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що за прострочення виконання зобов'язання (порушення строку сплати кредиту) позивач вірно нарахував відповідачу пеню за простроченою заборгованістю за кредитом та пеню за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та вірно обрав період прострочення з 16.07.2014 року по 15.01.2015 року, що відповідає умовам договору та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 578 411,09 грн. та 35 594,60 грн. та пеню за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 67 876,74 грн. та 13 481,05 грн.

Аналогічного висновку дійшов судовий експерт у висновку судової економічної експертизи №4358 від 20.07.2015 року щодо обґрунтованості та документального підтвердження нарахованої позивачем суми пені, у якому зазначив, що розмір пені за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 578 411,09 грн. та 35 594,60 грн. та пені за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 67 876,74 грн. та 13 481,05 грн. в обсязі наданих матеріалів товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний центр" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" №184 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 10.10.2011 року підтверджуються.

Одже, дані що встановлені вищезазначеною судовою експертизою, згідно роз'ясненню, викладеному у п.21 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики судової експертизи» є належним письмовим доказом у справі.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за період з 16.07.2014 року по 15.01.2015 року пені за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 578 411,09 грн. та 35 594,60 грн. та пені за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 67 876,74 грн. та 13 481,05 грн. визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору №184 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 10.10.2011 року суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості станом на 16.01.2015 року(т. 1, а.с. 12) у загальній сумі 29 917 108,53 грн., в т.ч.

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 26 000 000,00 грн.;

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 1 600 000,00 грн.;

- сума простроченої заборгованості за відсотками - 1 396 561,49 грн.;

- сума простроченої заборгованості за відсотками - 225 183, 56 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 578 411,09 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 35 594, 60 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 67 876,74 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 13 481,05 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 73 080,00 грн. покладаються на відповідача у зв'язку із неправомірними діями відповідача, яки стали підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

На підставі викладеного та керуючись статтями 173, 174, 179, 193, 343, 345, Господарського кодексу України, статтями 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний центр" (61022, м. Харків, вул. Сумська, 45, кв. 4, ЄДРПОУ 36816266) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, ЄДРПОУ 20015529) - заборгованість за договором №184 на кредитну лінію (невідновлювалюну) від 10.10.2011р. у загальній сумі 29 917 108,53 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 26 000 000,00 грн.; сума простроченої заборгованості за кредитом - 1 600 000,00 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 1 396 561,49 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 225 183, 56 грн.; пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 578 411,09 грн.; пеня за простроченою заборгованістю за кредитом - 35 594, 60 грн.; пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 67 876,74 грн.; пеня за простроченою заборгованістю за відсотками - 13 481,05 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний центр" (61022, м. Харків, вул. Сумська, 45, кв. 4, ЄДРПОУ 36816266) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 73 080,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова