Постанова

від 13.11.2015 по справі 826/15132/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2015 року № 826/15132/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Лагуна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасуванння податкових повідомлень-рішень №0017191503 від 04.12.2012, №0000101504, №0000111504 від 11.07.2013 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2012 року № 0017191503 та від 11 липня 2013 року № 0000101504, №0000111504.

Позов обґрунтовано тим, що право на податковий кредит виникло у позивача на підставі оплатних господарських договорів направлених на здійснення товариством господарської діяльності, а тому висновки відповідача складені за результатами проведення перевірки є безпідставними, що вказує на протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Дніпровська лагуна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 05.10.2015 справу прийнято до провадження та призначено до судового вирішення.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та клопотав про призначення перевірки.

В судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дніпровська лагуна" подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року. У рядку 24 вказаної декларації "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду" позивачем зазначено суму у розмірі 6021633,00 грн. Звітними (податковими) періодами, у яких виникла вказана сума позивачем вказано: 2008, 2009 та 2010 роки.

Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3.

З акту від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3 вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вересень 2012 року на загальну суму 4854546,00 грн. При цьому, при перевірці показників декларації з податку на додану вартість податковим органом використано декларації з відповідного податку за період з березня 2008 року по січень 2010 року.

На підставі акта перевірки від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0017191503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4854546,00 грн.

В подальшому, позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року. У рядку 24 вказаної декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду» позивачем зазначено суму у розмірі 5582831,00 грн. При цьому, звітними (податковими) періодами, у яких виникла відповідна сума позивачем вказано: 2008, 2009 та 2010 роки.

Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року та квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04.

З акту від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04 вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, п. 198.3 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року та квітень 2013 року на загальну суму 5582831,00 грн. При перевірці показників декларації з податку на додану вартість податковим органом використано декларації з відповідного податку за період з липня 2008 року по січень 2010 року.

На підставі акта перевірки від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року: № 0000101504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 272658,74 грн., в тому числі 218 127,00 грн. - основний платіж, 54531,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0000111504, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5582831,00 грн. Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як зазначено вище, відповідачем на підставі акта перевірки від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3 винесено податкове повідомлення-рішення 04 грудня 2012 року № 0017191503. При цьому, при перевірці, результати якої зафіксовані в акті 31 жовтня 2012 року № 921/15-3, використано декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2008 року - вересень 2012 року, а при перевірці, результати якої зафіксовані в акті від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04 використано декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2008 року - січень 2010 року. Тобто, вказаними перевірками надавалась оцінка деклараціям позивача з податку на додану вартість за періоди, що співпадають.

Оскільки податкове повідомлення-рішення 04 грудня 2012 року № 0017191503 станом на за квітень 2013 року було не узгодженим, отже позивачем протиправно повторно включено до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року, що вказує на необґрунтованість позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2013 року: № 0000101504, № 0000111504.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в чинній на момент подання позивачем декларації з податку на додану вартість, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналогічні за змістом норми закріплені в пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення сум, які приймали участь у розрахунках податкового зобов'язання за відповідні періоди.

Частиною 1 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 та п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Тобто, підставою для включення до від'ємного значення відповідних сум з податку на додану вартість є оплата товарів/послуг або їх фактичне отримання, що має бути підтверджено податковою накладною.

При цьому, для бюджетного відшкодування заявлених сум з податку на додану вартість суб'єкт господарювання повинен відобразити відповідні суми з податку на додану вартість у податковій декларації, фактично їх сплатити та звернутись до податкового органу із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість регулюється Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (далі - Порядок № 1492).

Підпунктом 4.6.3. Порядку № 1492 передбачено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума, зокрема, у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Приписами пп. 4.6.4, пп. 4.6.5 Порядку № 1492 передбачено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2). Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

У податкових деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 рядки 23, 23.1, 23.2 не заповнюються.

Відповідно до пп. 4.6.6 Порядок № 1492 залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Судом встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року встановлено, що ТОВ "Дніпровська лагуна" в рядку 24 " залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду" зазначено суму в розмірі 6 021 633, 00 грн.

З наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року встановлено, що ТОВ "Дніпровська лагуна" в рядку 24 " залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду" зазначено суму в розмірі 5 582 831, 00 грн.

Проте, згідно додатку 2 до вказаних податкових декларацій з податку на додану вартість "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)", зокрема, в колонці 4 "Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування)" позивачем не зазначено жодних даних.

При цьому, відповідно до колонок 2 та 3 вказаного додатку "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду)", вбачається, що звітними (податковими) періодами, у яких виникла вказана сума зазначено 2008, 2009 та 2010 рік.

Порушення позивачем норм податкового законодавства обґрунтовано тим, що позивачем від контрагентів товари отримано безоплатно, а тому відсутні визначені податковим законодавством підстави для врахування відповідних сум у складі від'ємного значення податку на додану вартість. При цьому, єдиною підставою для таких висновків податкового органу стало не зазначення позивачем у колонці 4 додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість сум податків, нарахованих (сплачених) позивачем за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 191 Податкового кодексу України за відповідні періоди.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 47.1.1 ст 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, проведені відповідачем перевірки є камеральними, тобто такими, що відповідно до пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Акт перевірки у цьому разі не повинний ґрунтуватися на висновках податкового органу, що товари отримані позивачем у перевіряє мий період є безоплатно отриманими, адже при проведенні камеральної перевірки первинні бухгалтерські документи позивача не перевірялись, отже висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими, що вказує на необґрунтованість прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0017191503.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимога, а саме в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0017191503. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0017191503.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда