Ухвала

від 28.10.2015 по справі 813/6222/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 876/12287/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Трейд» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08.08.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 16.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на 62240 грн. та за вересень 2012 року на 61479 грн., зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2012 року на 11272 грн. та збільшення грошових зобов'язань з ПДВ на 35496 грн. із застосуванням штрафних санкцій прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правомірність формування податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій, а висновки відповідача стосовно відсутності фактичного здійснення господарських операцій з ОСОБА_1 «Донекотрейд» та ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-груп» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2013р. №0000351540, №0000361540 та № НОМЕР_3, винесені Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Трейд» судовий збір в сумі 2220,17 грн..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу суду на те, що сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком здійснення безтоварних господарських операції

Тому вважає, що відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Зазначає, що господарські операції, які відображені ОСОБА_1 «Донекотрейд» та ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-груп» в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формувань податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 «Ера Трейд» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 19.01.2011 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №14151020000024878.

Відповідно до довідки про включення до ЄДРПОУ, одним із основних видів діяльності ОСОБА_1 «Ера Трейд» є діяльність з оптової торгівлі хімічними продуктами.

Для здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 «Ера Трейд» використовує офісні та складські приміщення, за адресою м.Львів, вул.Курмановича,9.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби у період з 11 березня по 15 березня 2013 року було проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 «Ера Трейд» з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ОСОБА_1 «Донекотрейд» та ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-груп» за період з 01.06.2012р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки органом державної податкової служби складено Акт від 22.03.2013 року за № 758/15-40/37483962, яким встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ОСОБА_1 «Донекотрейд» (код ЄДРПОУ 37232707) та ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-групп» (код ЄДРПОУ 38175289) за період з 01.06.2012 р. по 30.09.2012 р. у зв'язку із порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV(зі змінами і доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року № 88; завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди з 01.06.2012 р. по 30.09.2012 р. в сумі 170 487 грн. (Сто сімдесят тисяч чотириста вісімдесят сім грн.), що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 123 719 грн. (Сто двадцять три тисячі сімсот дев'ятнадцять грн.); завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 939 грн. (дев'ятсот тридцять дев'ять грн.); завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 10333 грн. (Десять тисяч триста тридцять три грн.) (вересень 2012 р. ).

16.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 року на 62240 грн. та за вересень 2012 року на 61479 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 30929,75 грн.; № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2012 року на 11272 грн.; № НОМЕР_3, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 35496 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8874 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що долученими до справи письмовими доказами, спростовуються висновки податкового органу про завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди з 01.06.2012 р. по 30.09.2012 р. в сумі 170 487 грн., що призвело до: завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 123 719 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 939 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту в сумі 10333 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ за податковими накладними виписаними ОСОБА_1 «Донекотрейд» та ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-групп», у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відносини купівлі-продажу відбулись, факт отримання позивачем товарів у ОСОБА_1 «Донекотрейд» та наданих послуг ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-групп» підтверджено складеними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), а виписані ними позивачу податкові накладні підтверджують здійснення договірних взаємовідносин. Крім того, судом взято до уваги факт отримання ОСОБА_1 «Донекотрейд» та ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-групп» плати за реалізований позивачу товар, та надані послуги що підтверджено відповідачем в акті перевірки та копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Матеріалами справи також встановлено, що протягом червня-вересня 2012 року позивачем за Договором поставки № 02/04 від 02.04.2012 р. у ОСОБА_1 «Донекотрейд» придбано паливні гранули (пелети) з лушпиння соняшника на загальну суму 836 925 грн..

Поставка товарів підтверджена відповідними товарно-транспортними накладними, а за результатами отримання послуг сторонами складено відповідні акти приймання-передачі робіт (надання послуг), які долучені до матеріалів справи.

Розрахунки за отримані від ОСОБА_1 «Донекотрейд» брикети, гранул (пелет) пресованих з біомаси рослинного походження (лузги соняшника) відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується актом перевірки та платіжним дорученням які наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом, за результатами придбання позивачем товарів у ОСОБА_1 «Донекотрейд» брикетів, гранул (пелет) пресованих з біомаси рослинного походження (лузги соняшника), останнім виписані наступні податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в сумі 139 487,49 грн..

Щодо господарських взаємовідносин ОСОБА_1 «Ера Трейд» з «ПКЦ «Востокторгсервіс-групп», судом встановлено , що придбаний у ТОВ «Біополекс» товар, а саме паливні гранули (пелети) з лушпиння соняшника на підставі Договору транспортного експедирування № 95 від 02.07.2012 р. доставлений позивачу ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-групп». Вартість транспортно-експедиційних послуг склала 186 000,00 грн.. Із вартості даних послуг на підставі податкових накладних виписаних ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-групп» які наявні в матеріалах справи, позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ в сумі 31 000 грн. Поставка товарів підтверджена відповідними товарно-транспортними накладними, а за результатами отримання послуг сторонами складено відповідні акти приймання-передачі робіт (надання послуг).

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підтвердження вчинення господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи докази реалізації товарів, отриманих ОСОБА_1 «Ера Трейд», а саме реалізація товарів відбулася на покупця-нерезидента FIRMA HANDLOWO-USLUGOWA «ERA TRADE» Marek Jaskulski у ОСОБА_2 за Договором поставки № 01/06-12 від 01.06.2012 р.. Дані операції підтверджуються вантажно-митними деклараціями (ВМД), а факт транспортування товару - відповідними CMR. Докази отримання коштів від реалізації (експорту) товарів підтверджуються банківськими виписками про зарахування коштів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що зі змісту та оформлення долучених до матеріалів справи копій первинних документів, які підтверджують факт проведених ОСОБА_1 «Ера Трейд» господарських операцій з ОСОБА_1 «Донекотрейд» та ОСОБА_1 «ПКЦ «Востокторгсервіс-групп» - договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних не вбачається їх невідповідності вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі 813/6222/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_3