Ухвала

від 04.11.2015 по справі 813/3371/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 876/11894/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Техкомплект» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0002871552, -

В С Т А Н О В И В:

26.04.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0002871552 від 30.11.2012 року, яким ПП «Техкомплект» збільшено нарахування щодо сплати ПДВ в сумі 3794 грн..

В обґрунтування вимог зазначає, що ПП «Авторесурс - Сервіс» видатковою накладною поставив позивачу 34 найменувань будівельних матеріалів та товарів на суму 12 471,66 грн., відображених у видатковій накладній № РН- 3-22012 та 23.03.2011 року додатково на суму 10 293, 36 грн., відображених у видатковій накладній № РН- 3-23010, які позивач використав на проведення підрядних робіт. Вартість зазначених товарів позивач сплатив постачальнику та використав їх на об'єктах держзамовлення по капітальному ремонту теплопостачання.

Вказує, що відповідач помилково вважає таку операцію фіктивною з огляду на те, що податковий орган не досліджував проведення господарської операції з вказаним контрагентом лише з тих підстав, що відносно такого платника податків проводилась позапланова виїзна перевірка на виконання Постанови СВ ПМ СДПІ ВПП у Львові та Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року № 0002871552.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема вказує, що суд формально підійшов до вирішення спору, зважаючи на те, що Вищий адміністративний суд України (лист від 02.06.2011 року № 742/11/13-11) наголошує, що судам належить звертати увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Відтак, вважає, що для вирішення даного спору, суд передусім повинен був з'ясувати обставини реальності здійснення господарських операцій, чого зроблено не було.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Приватним підприємством «Техкопмлект» у податковій звітності з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 574/15-50/25243560 від 10.10.2012 року на підставі якого відповідачем 30.11.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002871552 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3796 грн. (основний платіж - 3794 грн., штрафні санкції - 2 грн.) (а.с.6).

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладений у акті камеральної перевірки висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.5, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року та п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України, ПП «Техкомплект» ЄДРПОУ: 25243560 завищено податковий кредит у березні 2011р. на суму 2079,00 грн., відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у березні 2011 року на суму 2079,00 грн., завищено податковий кредит у травні 2011 року (з урахуванням уточненого розрахунку) на суму 1715, 00 грн., відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у травні 2011 року на суму 1715, 00 грн..

До такого висновку відповідач дійшов використавши при проведенні камеральної перевірки податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за березень 2011р., травень 2011 року, з урахуванням акта «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Авторесурс Сервіс» ЄДРПОУ 37030717 (№134/23-2/37030617 від 14.02.2012 року), зареєстрованого в ДПІ у Франківському районі м. Львова.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що згідно акта камеральної перевірки відповідач провів камеральну перевірку даних декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2011 р., (від 20.04.2011р. №22833), травень 2011р. (від 20.06.2011р. № 30915), уточнюючий розрахунок (від 18.10.2011 року № 47747) з урахуванням акта «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Авторесурс Сервіс» ЄДРПОУ 37030717 (№134/23-2/37030617 від 14.02.2012 року) та зробив висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства без використання жодних первинних документів позивача, і виключно на підставі акта «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Авторесурс Сервіс» ЄДРПОУ 37030717 (№134/23-2/37030617 від 14.02.2012 року), зареєстрованого в ДПІ у Франківському районі м. Львова.

В силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що викладені в акті перевірки висновки суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Аналогічні положення містяться у Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом ДПА №984 від 22 грудня 2010 року та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за N34/18772 від 12 січня 2011 року.

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Згідно з актом камеральної перевірки перевірці підлягала податкова звітність з податку на додану вартість, натомість податковим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкового кредиту та від'ємного значення, а також правильність їх нарахування. А це, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Водночас колегія суддів відзначає, що за змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Вимоги наведеної норми беззаперечно вказують на те, що сума від'ємного значення з конкретного податку має визначатись внаслідок проведення перевірки результатів діяльності платника податків, а не даних податкових декларацій.

Аналізуючи положення статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій з ПП «Авторесурс - Сервіс» було надано договір постачання № 17/03/2011 року від 01.03.2011 року, податкові накладні № 221 від 23.03.2011 року, № 220 від 22.03.2011 року, видаткові накладні №РН-3-23010 від 23.03.2011 року, № РН-3- 22012 від 22.03.2011 року та платіжне доручення № 11119 від 25.03.2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарі в/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання із оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 1 статті 201 цього Кодексу.

Факт виконання договорів суб'єктом господарювання - платником ПДВ може підтверджуватись видатковою накладною, рахунком-фактурою, актами приймання виконаних робіт за вказаними договорами, банківськими виписками, із відповідними штампами банку про проведення операцій.

Висновки органу ДПІ про безтоварність операцій суб'єкта господарювання-платника ПДВ з контрагентом, можуть ґрунтуватися на твердженні про неспроможність здійснити контрагентом ті господарські операції, які відображені в обліку суб'єкта господарювання - платника ПДВ, які, в свою чергу базується на тому, що у контрагента відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, основні фонди та інші активи.

Разом із цим, відсутність трудових ресурсів, певних ресурсів тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагента платника ПДВ виконати операції із надання поставок, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства суб'єкта господарювання - платника ПДВ, позаяк не залежать від волі останнього.

Порушення платником податків певних правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, і само по собі не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства як і такої, що порушує публічний порядок.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В супереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 41, 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року у справі № 813/3371/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль