Ухвала

від 10.11.2015 по справі 808/10322/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/54392/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Баркова С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2014

у справі № 808/10322/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17.12.2013 № 0000423010, № 0000433010, № 0000443010, № 0000453010.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення по даній справі та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової документальної перевірки з питання дотримання ВАТ «Запоріжсталь» вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із платниками податків: ТОВ НВФ «Юстас-Дніпро» за період лютий-березень 2012 року, ТОВ «НВО «Укрпромпостач» за період березень 2012 року, ТОВ «Крафт Електрик» за період листопад, грудень 2011 року та квітень-серпень 2012 року, ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест «Севзапмонтажавтоматика» за період серпень 2011 року, ФОП ОСОБА_3 за період серпень, вересень 2010 року, жовтень 2011 року, січень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, ТОВ «Електоркомпроект» за період квітень 2012 року, ПФ «Стимул-В» за період серпень 2011 року - січень 2012 року, ПП «НВП Агровет» за період березень, травень 2011 року, ТОВ «Оптісвіт» за період січень - квітень 2010 року, серпень 2010 року, ТОВ «Інтертрейдінг Корпорейшн» за період лютий 2012 року, ТОВ «Фірма Маріта» за період лютий - березень 2013 року, ТОВ «Енергія» за період квітень 2013 року, ТОВ «Хеск» за період лютий 2013 року, ТОВ «Дніпроторгкомцентр» за період вересень 2012 року, складено акт № 257/30-10/00191230 від 29.11.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 всього у сумі 6 120 грн., у тому числі по періодам: за півріччя 2010 року у сумі 2361 грн., (у т.ч. у 2 кв. 2010 року на суму 2 361 грн.); за 3 квартали 2010 року у сумі 5621 грн., (у т.ч. у 3 кв. 2010 року на суму 3 260 грн.); за 2010 рік у сумі 5 621 грн., (у т.ч. у 4 кв. 2010 року на суму 0 грн.); за I квартал 2011 року у сумі 499 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що спричинило завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 у сумі 2 167 783 грн.; п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 а) п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 № 244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005 № 770/11050, п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 № 702/10982, п. 10.1. «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 за № 1402/18697, завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 441 132 грн., в тому числі: за січень 2010 року на суму 527 грн.; за лютий 2010 року на суму 1829 грн.; за березень 2010 року на суму 792 грн.; за квітень 2010 року на суму 1 889 грн.; за серпень 2010 року на суму 2 608 грн.; за березень 2011 року на суму 399 грн.; за травень 2011 року на суму 362 грн.; за серпень 2011 року на суму 400 979 грн.; за листопад 2011 року на суму 3 197 грн.; за грудень 2011 року на суму 2 163 грн.; за березень 2012 року на суму 8 400 грн.; за квітень 2012 року на суму 3 796 грн.; за травень 2012 року на суму 2 435 грн.; за червень 2012 року на суму 4 261 грн.; за липень 2012 року на суму 4 844 грн.; за серпень 2012 року на суму 751 грн.; за лютий 2013 року на суму 1 900 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за період лютий 2010 року-травень 2010 року, вересень 2010 року, квітень 2011 року, червень 2011 року, вересень 2011 року, квітень 2012 року, березень 2013 року у розмірі 441 132 грн., в т.ч.: за лютий 2010 року на суму 527 грн. (суму відшкодовано); за березень 2010 року на суму 1829 грн. (суму відшкодовано); за квітень 2010 року на суму 792 грн. (суму відшкодовано); за травень 2010 року на суму 1 889 грн. (суму відшкодовано); за вересень 2010 року на суму 2608 грн. (суму відшкодовано); за квітень 2011 року на суму 399 грн. (суму відшкодовано); за червень 2011 року на суму 362 грн. (суму відшкодовано); за вересень 2011 року на суму 400979 грн. (суму відшкодовано); за грудень 2011 року на суму 3197 грн. (суму відшкодовано); за січень 2012 року на суму 2163 грн. (суму відшкодовано); за квітень 2012 року на суму 8400 грн. (суму відшкодовано); за травень 2012 року на суму 3796 грн. (суму відшкодовано); за червень 2012 року на суму 2435 грн. (суму відшкодовано); за липень 2012 року на суму 4261 грн. (суму відшкодовано); за серпень 2012 року на суму 4844 грн. (суму відшкодовано); за вересень 2012 року на суму 751 грн. (суму відшкодовано); за березень 2013 року на суму 1900 грн. (суму відшкодовано).

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.12.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000423010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 433 487 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 216 364 грн.;

- № 0000433010 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 433 487 грн.;

- № 0000443010 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 167 783 грн. ;

- № 0000453010 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 944 грн., у т.ч.: 10 055 грн. основного платежу та 2 889 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що в спірному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Оптісвіт», ПП «НВП Агровет», ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест «Севзапмонтажавтоматика», ТОВ «Крафт Електрик», ТОВ «НВО «Укрпромпостач», ТОВ «Хеск».

Відповідач у акті перевірки зазначає про те, що такі господарські операції не мали реального товарного характеру.

Так, в судовому порядку встановлено, що на підставі договірного листа ТОВ «Інвек» (19.05.2011 змінено назву на ТОВ «Оптісвіт») поставило ВАТ «Запоріжсталь» ветеринарні препарати.

Факт виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Оптісвіт» та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності позивача судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договірним листом, рахунками-фактури, видатковими і податковими накладними, прибутковими ордерами, вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу, платіжними дорученнями.

На підставі договірного листа № 520311 від 18.03.2011 ПП «НВП Агровет» поставило ВАТ «Запоріжсталь» дезінфекційні килими.

Факт виконання договірних зобов'язань з ПП «НВП Агровет» та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності позивача судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договірним листом, рахунками, видатковими і податковими накладними, прибутковими ордерами, вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу, платіжними дорученнями.

Згідно договорів постачання № 20/2011/624 від 29.03.2011 та №20/2010/1378 від 09.09.2010, укладених між ВАТ «Запоріжсталь» та ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест «Севзапмонтажавтоматика», поставлені контролери системи телемеханізації та трансформатори.

В судовому порядку встановлено, що поставка продукції на адресу позивача підтверджується договорами, видатковими і податковими накладними, рахунками, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями.

Використання у власній господарській діяльності продукції підтверджено вимогами на відпуск матеріалів у виробництво зі складу, актами на використані при ремонті матеріали, актами приймання-передачі устаткування до монтажу.

Згідно договорів постачання № 20/2012/1036 від 08.05.2012 та № 20/2011/984 від 26.04.2011, укладених між ВАТ «Запоріжсталь» та ТОВ «Крафт Електрик», позивачем отримані текстоліт, стеклотекстоліт, лакотканина, електрокартон та синтофлекс.

Факт виконання господарських зобов'язань з ТОВ «Крафт Електрик» та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності позивача в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договорами, рахунками-фактурами, видатковими і податковими накладними, прибутковими ордерами, вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу, а також актами на використані матеріали під час проведення ремонтів, платіжними дорученнями.

Згідно договору постачання № 20/2011/1996 від 01.11.2011, укладеного між ВАТ «Запоріжсталь» і ТОВ «НВО «Укрпромпостач», ВАТ «Запоріжсталь» отримані редуктори.

Факт поставки продукції на адресу ВАТ «Запоріжсталь» та використання у власній господарській діяльності підтверджено договором, видатковими і податковими накладними, рахунками, вимогами (заявками) на відпуск матеріалів у виробництво зі складу, а також актами на використані матеріали під час проведення ремонтів. Оплата за отриману продукцію підтверджена платіжними дорученнями.

На підставі договірного листа № 20/2012/97п від 19.12.2012 ТОВ «Хеск» поставило ВАТ «Запоріжсталь» зрошувачі ДВо-10.

Факт виконання господарських зобов'язань із ТОВ «Хеск» та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності позивача судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договірним листом, видатковими і податковими накладними, актом приймання-передачі та актом приймання-передачі устаткування до монтажу, платіжними дорученнями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем було доведено відсутність порушень податкового законодавства належним чином оформленою первинною документацією та іншими документами, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, а відповідач помилково зробив висновок про наявність порушень на основі актів перевірок контрагентів позивача; на момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, що не спростовується відповідачем та підтверджено матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті..

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаних Закону та Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами на поставку продукції не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 а) п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 200.1, 200.3, 200.4 а) ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем та підтверджена податковими накладними. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

На основі зазначеного, висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту, від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та валових витрат по операціях з вищезазначеними контрагентами, є таким, що не підтверджений належними доказами та спростований матеріалами справи, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний