Рішення

від 27.05.2010 по справі 6-29/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Жизневської A.B.

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу начальника Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2010 року у справі за поданням начальника Корольовського ВДВ С Житомирського МУЮ про надання дозволу на примусове проникнення до житла,

встановила:

У лютому 2010 року начальник Корольовського відділу ДВС Житомирського міськуправління юстиції звернувся до суду з поданням в якому, посилаючись на чинення перешкод боржником ОСОБА_2 у проведенні опису її майна, просив надати дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2010 року у задоволенні подання відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі начальник Корольовського відділу ДВС Житомирського міськуправління юстиції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про виклик до відділу ДВС та перешкоджала входженню до квартири.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що на виконанні у відділі ДВС знаходиться виконавчий лист, виданий Корольовським райсудом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації за частку квартири у сумі 123854 грн. 50 коп. У добровільному порядку боржником рішення суду не виконане, грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду боржник не має.

Державним виконавцем 31.12.2009 року на адресу ОСОБА_2 направлена вимога про необхідність явки останньої до відділу ДВС 15.01.2010 року (а.с.6) та 15.01.2010 року складено акт (за участі понятих) про повідомлення божника, який у цей день з'явився до відділу ДВС, про опис її майна 22.01.2010 року о 19 год. за вище вказаною адресою (а.с.8). У призначений час до квартири АДРЕСА_2 державний виконавець допущений не був (а.с.9).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про виклик до виконавчої служби, а також про те, що вона відмовилась добровільно надати державним виконавцям можливість увійти в її квартиру є помилковим і не може слугувати підставою для відмови у задоволенні подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла. У зв'язку з цим, ухвала суду підлягає скасуванню.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції не врахував положень ч. 6 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" за якою, якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в божника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

З матеріалів виконавчого провадження, оглянутого судом апеляційної інстанції, вбачається, що така постанова державним виконавцем не виносилася, а тому, у органу виконання судового рішення не було підстав проводити опис майна ОСОБА_2 та, відповідно, порушувати питання про примусове проникнення до її житла. Саме зазначені мотиви є підставою для відмови у задоволенні подання начальника Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ст. ст.5, 50 Закону України „Про виконавче провадження", колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу начальника Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні подання начальника Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді