Ухвала

від 27.10.2015 по справі 2-225/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-225/11

Провадження № 4-с/488/4/15 р.

У Х В А Л А

Іменем України

27.10.2015 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого по справі судді - Безпрозванного В.В.,

при секретарі судового засідання - Чуб Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою 2013 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області, в якій просив суд поновити строк для звернення до суду, скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області від 12.03.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: на розмір внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлпромсервис", код ЄДРПОУ 36535959; розмір внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Кинбурн-Юг", код ЄДРПОУ 36433609; розмір внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Оракул", код ЄДРПОУ 32997123, що належать ОСОБА_1

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що 12.03.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області в межах виконавчого провадження, щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-225/2011, виданого 22.05.2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості по кредитному договору № 185-аіер-2007 від 27.06.2007 року у сумі 533705,67 грн., судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 120,00 грн., а всього 535525,67 грн., було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на належні ОСОБА_1 розмір внеску до статутного фонду ТОВ "Металлпромсервис", ТОВ "Кинбурн-Юг", ТОВ "Оракул".

ОСОБА_1 посилався на те, що в силу ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна ТОВ, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Накладаючи арешт, державний виконавець не мав документів, що посвідчують факт відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення в ході виконавчого провадження. Майно, яке було арештоване, індивідуально не визначено, не встановлено обсягу вартості майна та його безпосереднього складу. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що про винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.03.2014 року він дізнався лише 08.10.2014 року в процесі ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тому строк для подання скарги пропущений ним з поважних причин.

Скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, в своїй заяві скаргу підтримали, просили розглядати справу без їх участі.

Представник відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення, в яких скаргу ОСОБА_1 не визнав, заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на її безпідставність та на те, ним при здійсненні виконавчого провадження дотримані всі норми діючого законодавства.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до висновку, що зазначену скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України право на звернення із скаргою до суду мають, зокрема, учасники виконавчого провадження, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що 12.03.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області в межах виконавчого провадження, щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-225/2011, виданого 22.05.2012 року Корабельним районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості по кредитному договору № 185-аіер-2007 від 27.06.2007 року у сумі 533705,67 грн., судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 120,00 грн., а всього 535525,67 грн., було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, а саме: на розмір внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлпромсервис", код ЄДРПОУ 36535959; розмір внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Кинбурн-Юг", код ЄДРПОУ 36433609; розмір внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Оракул", код ЄДРПОУ 32997123, що належать ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, суд не вбачає у діях старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.03.2014 року порушення вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, арешт на майно боржника був застосований для забезпечення реального виконання рішення суду, оскільки на час винесення оскаржуваної постанови, скаржник мав заборгованість за виконавчим листом.

Керуючись ст. ст. 386,387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва шляхом подання в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвали, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В. Безпрозванний