Постанова

від 16.11.2015 по справі 815/1888/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/1888/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Костенко О.А.

представники відповідачів Караханян А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕВІС - ОД" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕВІС - ОД" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000011505 від 11.03.2015 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2458514,25 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000021505 від 11.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 495909,44 грн., з яких за основним платежем 454720 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41189,44 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача, зокрема, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті не у порядку та не у спосіб, що передбачений вимогами чинного законодавства, безпідставно та упереджено. При цьому висновки акту перевірки є такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, суперечать документам наданим позивачем, а, відтак не можуть слугувати підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення (т. 1 а/с. 59 - 62), в яких зазначив, що висновки акту перевірки не спростовуються дослідженими документами, а тому спірні податкові повідомлення - рішення прийняті обґрунтовано.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

На підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, направлення від 28.01.15р. №72 та копії наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 28.01.15р. №72 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування TOB "БРЕВІС-ОД" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 2672274,00 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за грудень 2014 року (вх. № 9078807872 від 20.01.2015р.).

За наслідками проведеної перевірки складений Акт № 14/15-510/39166590 від 14.02.2015 року, яким встановлено порушення норм п. 187.1. ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.2, ст.201 Податкового кодексу України, TOB "БРЕВІС-ОД":

- занижено податкові зобов'язання (р.9) на 301220,19 грн.

- завищено податковий кредит (р.17) на 2913513,73 грн.

- занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 18) на 542460 грн.

- завищено від'ємне значення різниці між - сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) на 2672274 грн.

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на 87740 грн.

- занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті (р.25) на 454720грн. (т. 1 а/с. 12-41).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000011505 від 11.03.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 760 014,00 грн.;

- №0000021505 від 11.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 568 400,00 грн., з яких за основним платежем 454 720, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 113 680,00 грн.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Податковим органом в вході перевірки встановлено, що TOB «БРЕВІС-ОД» на протязі грудня 2014 року не виписував податкові накладні (не декларував податкові зобов'язання) у розмірі 11257,94 грн. по наступним контрагентам:

- TOB "САМОСС" код 38394829 на суму 8193,38 грн. в т.ч. ПДВ 1365,56 грн.

- TOB "ПУСАН" код 38394766 на суму 17206,12 грн. в т.ч. ПДВ 2867,68 грн.

- ФОП Зайчук О.О. код 2960715934 на суму 42148,23 грн. в т.ч. ПДВ 7024,70 грн.

В подальшому вказану суму платник не відобразив по реєстру виданих податкових накладних та не включив до податкових зобов'язань за грудень 2014 року.

В обґрунтування вказаного ревізором-інспектором зазначено, що TOB «БРЕВІС-ОД» орендує приміщення у TOB «ТД «НІККОМ», TOB «ТРЦ ФАБРИКА», ПАТ «Херсонський універмаг", які у грудні 2014р. здавав у суборенду наступним контрагентам TOB «Самосс», TOB «Пусан», ФОП Зайчук О.О., угод щодо внесення змін по вищевказаних договорах у ході перевірки не надано.

На думку податкового органу, TOB "БРЕВІС-ОД" не використовує дані приміщення у власній господарській діяльності, всі витрати пов'язані з оплатою орендної плати, електроенергії, водопостачання та утриманням даних приміщень несе суборендар, а отже, наявні порушення вимог податкового законодавства.

Надаючи оцінку висновкам податкового органу, суд вважає їх недоведеними з огляду на наступне.

Законодавцем у п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Зважаючи на зазначене, суд наголошує, що податковим органом за відображеними порушеннями у акті перевірки від 14.02.2015 р. № 14/15-510/39166590 - не викладено зміст порушення платником податків вимог податкового законодавства у розумінні приписів ПК України, а відтак не можливо застосувати до платника податків фінансову відповідальність без конкретного визначення норми закону

Також, податковий орган вказує, що TOB «БРЕВІС-ОД» віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні без їх наявності. Перелік таких накладних наведений в акті перевірки на сторінці 13 (п. 3.16.2.1.), а саме:

ТОВ «Сарлей» ПНП № 23 від 01.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 733 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 734 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 735 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 736 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 737 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 738 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 739 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 740 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 741 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 742 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 743 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 744 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 745 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 746 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 747 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 748 від 31.12.2014 р.;

ТОВ «Сарлей» РКП № 749 від 31.12.2014 р. - разом на суму 66 603, 55 грн.

Такий висновок податкового органу не відповідає дійсності, оскільки у ТОВ наявні усі податкові накладні, що підтверджують правомірність декларування податкового кредиту в грудні 2014 року, які були надані до суду (т. 1 а/с. 153 - 177).

Вказані податкові накладні були оформлені на виконання господарських операцій на підставі договору поставки № СР-62 від 01.07.2014 р., Додаткової Угоди № 1/12-14 по договору поставки № СР-62 від 01.07.2014 р. та Додаткової Угоди № 2/12-14 по договору поставки № СР-62 від 01.07.2014 р. (т. 1 а/с. 145 - 147).

Також у акті зазначається про відсутність податкових накладних по підприємствам:

ТОВ «МСД», ТОВ «Софіт -Люкс», ПП «ДКАС», ТОВ «Твоя Оселя Плюс», ТОВ «редакція «Дебет- Кредит», ПП «АБТ», ПП «Плутон - СВ», ТОВ «Адомар», ТОВ «логос Партнер», ТОВ «Інтелектуальні системи та технології», ТОВ «Євро Флекс», ТОВ «торговий Дім «Нікком», ТОВ «Мірател», ТОВ «ДМС», ТОВ «Майстер - Мережа ЛТД», МПП «Рікко», ТОВ «Група Управління Бізнесом», ТОВ «Центр Сертифікації Ключів України», всі податкові накладні по вказаним підприємствам були досліджені судом та долучені до матеріалів справи (т. 1 а/с. 178 - 248, т. 2 а/с. 1 - 206).

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах критерію документальної підтвердженості, встановленому податковим законодавством, відповідають подані первинні документи, оскільки надані платником первинні документи, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій у рамках взаємовідносин із задекларованими контрагентами.

Так, в силу вимог абзацу першого пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування витрат у податковому обліку платника, не обмежують період подання платником необхідних первинних документів на підтвердження сформованих витрат лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Завдяки цьому забезпечується збір та дослідження доказів судом під час вирішення податкового спору. Саме така позиція висловлена Вищим адміністративним судом у Постанові від 28.10.2015 р. (справа № К/800/32990/15).

Також податковим органом в Акті вказується про завищення товариством податкового кредиту з огляду на те, що податкові та видаткові накладні на товар виписані раніше, ніж фактично отримано ТМЦ згідно ТТН (п. 3.16.2.3. стор. 14-18 Акту).

В ході перевірки встановлено, що TOB «БРЕВІС-ОД» до податкового кредиту за грудень 2014 року включено податкові накладні від TOB «САТТОН», TOB «НАНТА», TOB «САРЛЕЙ» де першою подією для виникнення права TOB «БРЕВІС-ОД» на віднесення сум до податкового кредиту є придбання товарів.

Перевіряючий в акті перевірки вказує на те, що «...при дослідженні наданих у ході перевірки документів встановлено, що по нижче вказаним податковим накладним факт виписування видаткової накладної та податкової накладної не відповідає фактичному виникненню першої події, так як TOB «БРЕВІС-ОД» не міг отримати товар раніше, ніж здійснено його перевезення відповідно до товарно-транспортних накладних».

Так, приписами п.п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що TOB «БРЕВІС-ОД» було задекларовано податковий кредит відповідно до другої події.

Податкові накладні разом з товаром було отримано у вересні-жовтні 2014 року, а податковий кредит було задекларовано в грудні 2014 року. Отже, позивач мав право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в грудні з урахуванням отримання товарів у вересні - жовтні.

Дослідженні судом первинні документи, підтверджують, що податковий кредит було сформовано після дати фактичного отримання товару що відповідає вимогам приписів п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України .

По епізоду щодо завищення TOB «Бревіс-ОД» податкового кредиту по податкових накладних, що перераховані в акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що оскільки у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних по TOB «САТТОН», TOB «НАНТА», TOB «САРЛЕЙ» у графі «Отримав/Прийняв» не зазначено посаду і прізвище, а також відсутній підпис осіб, які відповідальні за отримання товарів, у зв'язку з чим нібито неможливо підтвердити факт отримання товару (п. 3.16.2.4., стор. 18-22 Акту перевірки).

Суд вважає за необхідне зазначити, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.

Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Одночасно варто враховувати, що доктрина переваги суті над формою зумовлює лояльне ставлення до окремих недоліків в оформленні первинних документів, зокрема, до наявності/відсутності окремих реквізитів. Основна вимога до первинного документу - його здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції та її учасників.

Верховний суд України у Постанові від 06.12.2005 № 21-105 висловив правову позицію: Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені ДПІ в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність у деяких з них порядкового номера, в інших - одиниці виміру, адреси одержувача (позивача у справі), не робили податкові накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку суду першої та другої інстанцій, зробленого в результаті оцінки всіх доказів згідно з вимогами ст. 43 ГПКУ ( 1798-12 ), про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати ПДВ та його сум.

Недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ (168/97-ВР), не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення ДПІ, позаяк згідно з абзацом другим пп. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Також, Верховний суд України у Постанові № 21-259а14 від 16.09.2014 р., висловив правову позицію , що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством: 1) відведені для складання та подання податкової звітності з ПДВ (у редакції Закону № 2755-VI); 2) двадцять днів (у редакції Закону № 3609-V). В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що згідно зі статтею 201 ПК обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру.

Щодо відсутності Журналу реєстрації довіреностей та відсутності записів щодо виписаних довіреностей на отримання ТМЦ у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних по TOB «САТТОН», TOB «САРЛЕЙ», TOB «НАНТА», про що вказується у Акті, як на неможливість підтвердити факт отримання товару (стор. 24-29 Акту перевірки, п. 3.16.2.5), слід зазначити.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну від 16.05.96 №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

В свою чергу судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що переліки відповідальних осіб на отримання товару був визначений відповідними додатками до договорів поставки, та одночасно TOB «БРЕВІС-ОД» було видано довіреності на ім'я відповідальних осіб на отримання ТМЦ на підставі вказаних договорів (т. 1 а/с.147 - 152).

Вказана правова позиція була висловлена у Постанові Верховного суду України № 3-77гс15 від 29.04.2015 р. № 28/199, № 6/5005/15514/2011, № 5023/9475/11(5023/5521/11), в якій зазначено, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - суперечать приписам чинного податкового законодавства.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ в Малиновському районі не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6 -8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000011505 від 11.03.2015 року, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2458514,25 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000021505 від 11.03.2015 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 495909,44 грн., з яких за основним платежем 454720 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41189,44 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.