Постанова

від 04.11.2015 по справі 2а-5221/09/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5221/09/1770

04 листопада 2015 року м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

представника позивача: Маслюка О.М.,

представника відповідача: Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Техком" до Державної податкової інспекції м. Рівне Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

13.07.2009 року до Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Техком" з позовом до Державної податкової інспекції м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень (з урахуванням зміни позовних вимог):

від 06.07.2009 року №0002962342/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 56477,07 грн., з яких: 42495,88 грн. - за основним платежем; 13981,19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 22.06.2009 року №780/23-400/33082106;

від 06.07.2009 року №0002972342/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 49033,23 грн., з яких: 32688,82 грн. - за основним платежем; 16344,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 22.06.2009 року №780/23-400/33082106.

В основу спірних податкових повідомлень-рішень покладні висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з контрагентами, оскільки товар не перевозився і не зберігався. Такі висновки податковий орган пов'язує із відсутністю інформації щодо транспортування товару та проведення вантажних робіт, а також відсутністю інших фінансово-господарських документів, крім податкових та видаткових накладних, чим не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця, а також враховуючи те, що контрагенти позивача не звітувалися до контролюючого органу за відповідні періоди та у них відсутні, за даними баз відповідача, можливості провадження будь якої господарської діяльності, відтак операції позивача з контрагентами відповідач визнав фіктивними. Виявлені обставини, на думку податкового органу, свідчать про неправомірне зменшення позивачем бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок безпідставного формування валових витрат та необгрунтованого віднесення сум податку на додану вартість в ціні товарів по фіктивним операціям до податкового кредиту за відповідні періоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами є безпідставним, оскільки товарно-матеріальні цінності, придбані у вказаних контрагентів, оприбутковані та реалізовані в подальшому іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що не заперечувалося відповідачем та зафіксовано у акті перевірки. При цьому позивач стверджував, що чинне законодавство не містить будь яких обмежень щодо укладання договорів з врахуванням часу, оперативності проведення операції та віддаленості контрагентів. За наявності необхідних первинних документів, якими є видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, позивач стверджував про реальність операцій з контрагентами, а надані до перевірки документи достатньою мірою підтверджують придбання товару та його оплату згідно домовленостей сторін, а також його використання у господарській діяльності позивача. За таких обставин позивач переконаний у правомірності формування валових витрат, пов'язаних із придбанням таких товарів, та віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних товарів, до складу податкового кредиту за відповідні періоди. Тому просив суд позов задовольнити та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, у яких вказав, що нараховані позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість визначені правомірно, оскільки позивач формував валові витрати та податковий кредит за наслідками нереальних операцій з контрагентами, так як до перевірки не представлено документів у підтвердження транспортування та зберігання товару. Так, згідно баз даних податкового органу контрагенти позивача не відзвітувалися за відповідні періоди, що підтверджує, на переконання відповідача, відсутність даних щодо документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва та реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг. Наявні у податкового органу у базах даних відомості свідчать, як переконаний відповідач, про неможливість проведення контрагентами відповідних операцій, оскільки з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, а також зважаючи на відсутність необхідних умов у контрагентів для досягнення відповідних результатів господарської діяльності, відсутність управлінського, технічного персоналу доводить, як зазначив відповідач, здійснення такими контрагентами діяльності з надання виключно податкових вигод третім особам через супроводження грошових потоків з ймовірним товаром, що не вироблявся та не поставлявся відповідно. Крім того, відповідач оперував до матеріалів кримінальної справи №70/107-08, у ході якої з'ясовано, як вказав відповідач, що усі операції контрагентів позивача мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. На підставі викладених порушень податкового законодавства з боку позивача, відповідач стверджує про правомірність донарахування позивачу сум податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, а тому спірні податкові повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.07.2009 року №0002962342/0 та №0002972342/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції м. Рівне задоволено частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року розпочато новий судовий розгляд адміністративної справи №2а-5221/09/1770, судове засідання призначено на 27.07.2015 року, відкладено на 19.08.2015 року, відкладено на 28.09.2015 року, відкладено на 19.10.2015 року, оголошено перерву до 04.11.2015 року.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» розпочато діяльність Державної податкової інспекції м. Рівне Головного управління ДФС у Рівненській області як територіального органу Державної фіскальної служби України, яка є правонаступником Державної податкової інспекції м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області, яка в свою чергу була правонаступником Державної податкової інспекції у м.Рівне згідно постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013 року.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин суд ухвали здійснити процесуальне правонаступництва та допустив заміну Державної податкової інспекції у м.Рівне на Державну податкову інспекцію у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

У ході судового розгляду представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додатково представивши суду зображення товару (фотографії), який придбавався у контрагентів та реалізовувався позивачем у приміщенні, що ним орендується. Щодо транспортування придбаного товару, то, як пояснив суду представник позивача, його перевезення здійснював керівник позивача власними можливостями, а також на орендованому автомобілі, коли кількість товару була великою, що утруднювало його перевезення у громадському транспорті.

Враховуючи надані пояснення представника позивача, а також висновки Вищого адміністративного суду у даній справі в ухвалі 08.06.2015 року, на з'ясування відповідних обставин щодо транспортування та зберігання товару суд викликав у якості свідка для надання пояснень директора позивача ОСОБА_3, а також перевіряючого ревізора ОСОБА_4

У ході судового розгляду представник відповідача проти позову заперечувала з підстав викладених у поданих до суду письмових запереченнях. Також представник відповідача зазначила про звернення за отриманням відповідної інформації на рахунок контрагентів позивача до Державної податкової інспекції Печерського району м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві, а також щодо результату розгляду кримінальної справи №70/107-08, в матеріалах якої досліджувались операції з придбання та реалізації товарів контрагентами позивача.

Заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у червні 2009 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів з суб'єктами господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року. Вказана перевірка проведена на підставі наказу від 11.06.2009 року №305 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, підставою проведення якої слугувала постанова судді Рівненського міського суду Сидорчук Є.І. від 23.02.2009 року по справі №4-382/09 про призначення позапланової документальної перевірки позивача щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових податкових платежів, за період з 01.01.2005 року по 01.01.2009 року, при здійсненні фінансово-господарських операцій із суб'єктами підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності.

Як зазначено у вказаному наказі, у провадженні органу досудового слідства перебуває кримінальна справа №70/107-08, по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_20., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16. ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст, 28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

За результатом перевірки позивача складено акт від 22.06.2009 року №780/23-400/33082106, за висновкам якого позивачем допущено порушення:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 42495,88 грн., в т.ч.: ІІІ квартал 2008 року - на суму 18614,74 грн.; ІV квартал 2008 року - на суму 17590,68 грн.; І квартал 2009 року - на суму 6290,46 грн.;

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум, не пов'язаних з придбанням або виготовленням товарів на загальну суму 32688,82 грн., в т.ч.: липень 2008 року - 5833,33 грн.; вересень 2008 року - 7750,57 грн.; жовтень 2008 року - 14072,55 грн.; січень 2009 року - 5032,37 грн.

За результатами документальної перевірки відповідачем 06.07.2009 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002962342/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 56477,07 грн., в тому числі - за основним платежем 42495,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13981,19 грн.;

- №0002972342/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 49033,23 грн., в тому числі - за основним платежем 32688,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16344,41 грн.

Як вже йшлося, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток приватних підприємств у сумі 56477,07 грн., в тому числі 42495,88 грн. за основним платежем та 13981,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податку на додану вартість в сумі 49033,23 грн., в тому числі 32688,82 грн. за основним платежем та 16344,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, став висновок податкового органу про те, що всі операції із придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгопт-Сервіс» мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався.

Такий висновок податковий орган обґрунтовує відсутністю інформації щодо транспортування товару та проведення вантажних робіт, тим, що будь-яких інших фінансово-господарських документів, крім податкових накладних та видаткових накладних для перевірки не представлено, а також тим, що не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця та відсутністю можливості контрагентів провадження господарської діяльності.

В основу визначення відповідачем податкових зобов'язань позивачу по податку на прибуток слугували висновки про порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у перерахуванні позивачем постачальникам коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього, та, як наслідок, включення до складу валових витрат витрат, які не підтверджені документально.

Так само, в основу визначення відповідачем податкових зобов'язань позивачу по податку на додану вартість покладені висновки про порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у віднесенні позивачем до складу податкового кредиту сум, не пов'язаних з придбанням або виготовленням товарів.

За обставинами справи, позивач згідно усної домовленості придбав товарно-матеріальні цінності (лампи, підшипники, короби кабельні, гвинти, вимірювальні прилади, проводи, кабелі, магнітні пускачі, прожектори, кнопки, гайки, шайби, рейки, тени, свердла, кріплення під хомут, напильники, вилки, розетки, ізострічки, паяльники, дюбелі, гумові рукавички, набори пінцетів, головок, сигнальну арматуру, дзвінки, реле і таке інше) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» загальною вартістю 35000,00 грн., в тому числі ПДВ 5833,33 грн., про що були складені наступні первинні бухгалтерські документи:

- видаткова накладна №0407.4 від 04 липня 2008 року на суму 2462,96 грн., в тому числі ПДВ 410,49 грн.; видаткова накладна №0407.5 від 04 липня 2008 року на суму 1269,24 грн., в тому числі ПДВ 211,54 грн.; видаткова накладна №0407.6 від 04 липня 2008 року на суму 2459,15 грн., в тому числі ПДВ 409,86 грн.; видаткова накладна №0407.8 від 04 липня 2008 року на суму 11535,48 грн., в тому числі ПДВ 1922,58 грн.; видаткова накладна №0407.9 від 04 липня 2008 року на суму 9416,16 грн., в тому числі ПДВ 1569,36 грн.; видаткова накладна №0707.2 від 07 липня 2008 року на суму 2609,41 грн., в тому числі ПДВ 434,90 грн.; видаткова накладна №0707.3 від 07 липня 2008 року на суму 5247,60 грн., в тому числі ПДВ 874,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» надало позивачу наступні податкові накладні: №0407.4 від 04 липня 2008 року на суму 2462,96 грн., в тому числі ПДВ 410,49 грн.; №0407.5 від 04 липня 2008 року на суму 1269,24 грн., в тому числі ПДВ 211,54 грн.; №0407.6 від 04 липня 2008 року на суму 2459,15 грн., в тому числі ПДВ 409,86 грн.; №0407.8 від 04 липня 2008 року на суму 11535,48 грн., в тому числі ПДВ 1922,58 грн.; №0407.9 від 04 липня 2008 року на суму 9416,16 грн., в тому числі ПДВ 1569,36 грн.; №0707.2 від 07 липня 2008 року на суму 2609,41 грн., в тому числі ПДВ 434,90 грн.; №0707.3 від 07 липня 2008 року на суму 5247,60 грн., в тому числі ПДВ 874,60 грн.

Позивач оплатив отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» товарно-матеріальні цінності шляхом перерахування безготівкових коштів в сумі 35000,00 грн. на розрахунковий рахунок на підставі таких платіжних документів: платіжне доручення від 10 липня 2008 року № 454 на суму 25000,00 грн.; платіжне доручення від 23 липня 2008 року № 480 на суму 10000,00 грн.

Також, позивач придбав товарно-матеріальні цінності (проводи, вимикачі, лампи, ізострічки, прожектори, контрактори, щитки, кабелі, кнопки, ящики, автоматичні вимикачі, стартери, вилки, кріплення, магнітні пускачі, світильники, сигнальну арматуру, діоди, герметики силіконові і таке подібне) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгопт-Сервіс» загальною вартістю 168980,22 грн., в тому числі ПДВ 28163,37 грн., про що були складені наступні первинні бухгалтерські документи:

- видаткова накладна №1-0109 від 01 вересня 2008 року на суму 14671,92 грн., в тому числі ПДВ 2445,32 грн.; видаткова накладна №2-0109 від 01 вересня 2008 року на суму 20027,89 грн., в тому числі ПДВ 3337,98 грн.; видаткова накладна №3-0109 від 01 вересня 2008 року на суму 11803,62 грн., в тому числі ПДВ 1967,27 грн.; видаткова накладна №3-1809 від 18 вересня 2008 року на суму 7847,28 грн., в тому числі ПДВ 1307,88 грн.; видаткова накладна №4-0610 від 06 жовтня 2008 року на суму 39532,20 грн., в тому числі ПДВ 6588,70 грн.; видаткова накладна №6-0710 від 07 жовтня 2008 року на суму 44903,08 грн., в тому числі ПДВ 7483,85 грн.; видаткова накладна №3-0311 від 03 листопада 2008 року на суму 30194,22 грн., в тому числі ПДВ 5032,37 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгопт-Сервіс» надало позивачу наступні податкові накладні: №1.0109 від 01 вересня 2008 року на суму 14671,92 грн., в тому числі ПДВ 2445,32 грн.; №2.0109 від 01 вересня 2008 року на суму 20027,89 грн., в тому числі ПДВ 3337,98 грн.; податкова накладна №3.0109 від 01 вересня 2008 року на суму 11803,62 грн., в тому числі ПДВ 1967,27 грн.; №3.1809 від 18 вересня 2008 року на суму 7847,28 грн., в тому числі ПДВ 1307,88 грн.; №4.0610 від 06 жовтня 2008 року на суму 39532,20 грн., в тому числі ПДВ 6588,70 грн.; №6.0710 від 07 жовтня 2008 року на суму 44903,08 грн., в тому числі ПДВ 7483,85 грн.; №3.0311 від 03 листопада 2008 року на суму 30194,22 грн., в тому числі ПДВ 5032,37 грн.

Позивач оплатив отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгопт-Сервіс» товарно-матеріальні цінності шляхом перерахування безготівкових коштів в сумі 168980,21 грн. на розрахунковий рахунок на підставі таких платіжних документів: платіжне доручення від 24 вересня 2008 року №610 на суму 20027,89 грн.; платіжне доручення від 08 жовтня 2008 року №638 на суму 34322,82 грн.; платіжне доручення від 09 жовтня 2008 року №650 на суму 39532,20 грн.; платіжне доручення від 31 жовтня 2008 року №679 на суму 12000,00 грн.; платіжне доручення від 06 листопада 2008 року №694 на суму 32903,08 грн.; платіжне доручення від 17 листопада 2008 року №720 на суму 30194,22 грн.

Щодо транспортування придбаного товару, то як показав свідок ОСОБА_3, який є керівником позивача, що відповідний товар, що придбавався, є малогабаритним та невеликим за розміром (елементи живлення, реле, вимикачі, болти та інше подібне), що переважно не викликало необхідності у віднайманні спеціального транспортного засобу, а ним перевозилося у ручній поклажі у міжміських автобусах (маршрутках), або, подекуди на орендованому транспортному засобі при відносно об'ємному по кількості асортименті такого товару. Як пояснив свідок, зайві транспортні витрати, як то оплата перевізникам транспортних послуг, зводить до мінімуму очікуваний прибуток в результаті подальшої реалізації придбаного товару, відтак не є вигідним економічно, тому при можливості позивач (в особі свідка) доставляв відповідний товар власним силами, уникаючи зайвих невигідних витрат. Як зазначив свідок, для зберігання придбаного товару, враховуючи його малогабаритність, цілком достатньо орендованого приміщення за адресою: Д.Галицького, 19, яке має достатню площу - 60,0 кв. м, та яке оглядав перевіряючий у ході перевірки позивача та бачив наявний товар.

Представник позивача подав суду копію договору оренди автомобіля від 07.02.2008 року, за умовами якого позивач (орендар) набув у тимчасове користування автомобіль марки Volkswagen Transporter типу вантажний фургон малотонажний з об'ємом двигуна 1896 куб. см реєстраційний номер НОМЕР_1 2008 року випуску синього кольору. Даний договір був дійсний з моменту підписання до 31.12.2008 року.

Крім того, суду представлено договір від 02.04.2007 року, відповідно до якого позивач орендував приміщення загальною площею 60,0 квадратних метрів, яке розташоване у будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 19 (пункт 1.1 договору) для здійснення статутної діяльності (пункт 2.1. договору). Термін оренди за даним договором був до 30.04.2009 року. Передання предмета оренди у користування оформлене актом прийому-передачі від 02.04.2007 року, копія якого надана до матеріалів справи. Також представник позивача надав суду копію договору від 01.03.2015 року про оренду вказаного приміщення у 2015 році, а також акту прийому-передачі до вказаного договору від 01.03.2015 року.

Як показав свідок ОСОБА_4 у згаданому приміщенні дійсно були наявні відповідні товари, такі як зображені на фото, наданими представником позивача у ході судового розгляду, проте відсутність документального підтвердження транспортування вказаних товарів від контрагентів до позивача відповідач вважає визначальним для його ідентифікації саме як придбаного товару у конкретних контрагентів, що відображено у акті перевірки позивача.

У підтвердження наступної реалізації придбаного у контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгопт-Сервіс» товарів Товариству з обмеженою відповідальністю «Фасад», Товариству з обмеженою відповідальністю «Будтех-Плюс», Відкритому акціонерному товариству «Любомирський вапняно-силікатний завод», Закритому акціонерному товариству «Комунальна енергосервісна компанія м.Рівне», Приватному підприємцю ОСОБА_19, Комунальному підприємству «Рівнеелектроавтотранс», Закритому акціонерному товариству «Костопільський завод скловиробів», Закритому акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря», Товариству з обмеженою відповідальністю «Тандемсвіт», Відкритому акціонерному товариству «Рівненська кондитерська фабрика», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕнергоЕко Консалтинг», Відкритому акціонерному товариству «Волинь-цемент», Приватному підприємству «Фабрика кондитерський прикрас», Товариству з обмеженою відповідальністю «Адена», Приватному підприємству «Дизайн», Управлінню служби безпеки України в Рівненській області, Комунальному підприємству «Костопількомуненергія», Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр-TV», Житлово-комунальному підприємству «Перспективне» представник позивача надав суду:

видаткові накладні: №РН-0000462 від 04.07.2008 року, №РН-0000464 від 04.07.2008 року, №РН-0000475 від 08.07.2008 року, №РН-0000485 від 09.07.2008 року, №РН-0000487 від 10.07.2008 року, №РН-0000488 від 10.07.2008 року, №РН-0000492 від 10.07.2008 року, №РН-0000494 від 11.07.2008 року, №РН-0000497 від 11.07.2008 року, №РН-0000511 від 17.07.2008 року, №РН-0000518 від 21.07.2008 року, №РН-0000527 від 23.07.2008 року, №РН-0000534 від 25.07.2008 року, №РН-0000538 від 25.07.2008 року, №РН-0000636 від 01.09.2008 року, №РН-0000637 від 01.09.2008 року, №РН-0000643 від 08.09.2008 року, №РН-0000650 від 10.09.2008 року, №РН-0000651 від 10.09.2008 року, №РН-0000652 від 10.09.2008 року, №РН-0000656 від 17.09.2008 року, №РН-0000657 від 17.09.2008 року, №РН-0000668 від 24.09.2008 року, №РН-0000669 від 24.09.2008 року, №РН-0000670 від 24.09.2008 року, №РН-0000671 від 24.09.2008 року, №РН-0000674 від 24.09.2008 року, №РН-0000683 від 26.09.2008 року, №РН-0000684 від 29.09.2008 року, №РН-0000686 від 29.09.2008 року, №РН-0000699 від 06.10.2008 року, №РН-0000701 від 07.10.2008 року, №РН-0000698 від 03.10.2008 року, №РН-0000702 від 07.10.2008 року, №РН-0000703 від 07.10.2008 року, №РН-0000704 від 07.10.2008 року, №РН-0000705 від 07.10.2008 року, №РН-0000706 від 07.10.2008 року, №РН-0000707 від 07.10.2008 року, №РН-0000708 від 07.10.2008 року, №РН-0000724 від 13.10.2008 року, №РН-0000732 від 15.10.2008 року, №РН-0000737 від 17.10.2008 року, №РН-0000747 від 23.10.2008 року, №РН-0000752 від 28.10.2008 року, №РН-0000756 від 30.10.2008 року, №РН-0000767 від 03.11.2008 року, №РН-0000772 від 04.11.2008 року, №РН-0000791 від 12.11.2008 року, №РН-0000794 від 13.11.2008 року, №РН-0000800 від 14.11.2008 року, №РН-0000803 від 14.11.2008 року, №РН-0000805 від 14.11.2008 року, №РН-0000808 від 18.11.2008 року, №РН-0000817 від 25.11.2008 року, №РН-0000830 від 28.11.2008 року, №РН-0000833 від 28.11.2008 року;

довіреності на отримання товару: НБЕ №880697 від 03.07.2008 року, ЯПЕ №866046 від 04.07.2008 року, ЯОС №366767 від 08.07.2008 року, ЯОВ №745080 від 08.07.2008 року, ЯОБ №759635 від 10.07.2008 року, ЯОС №373262 від 10.07.2008 року, НБЕ №880711 від 10.07.2008 року, ЯОЮ №066314 від 04.07.2008 року, ЯПВ №881877 від 21.07.2008 року, НБЕ №880735 від 21.07.2008 року, ЯОС №366847 від 25.07.2008 року, №0000009 від 25.07.2008 року, НБІ №073215 від 01.09.2008 року, ЯПЗ №132769 від 08.09.2008 року, ЯОЮ №067252/482 від 04.09.2008 року, НВЙ №141089 від 15.09.2008 року, НБМ №3281535 від 24.09.2008 року, НБІ №073306 від 16.09.2008 року, №168 від 24.09.2008 року, №367089 від 24.09.2008 року, ЯОЮ №631982 від 25.09.2008 року, №41 від 29.09.2008 року, ЯОЮ №074402 від 29.09.2008 року, НБІ №073403 від 02.10.2008 року, ЯОЮ №631996 від 02.10.2008 року, №17 від 13.10.2008 року, НБІ №073476 від 15.10.2008 року, №295 від 17.10.2008 року, №343 від 28.10.2008 року, №367173 від 22.10.2008 року, НБІ №073542 від 30.10.2008 року, ЯОЮ №067519 від 30.10.2008 року, №127 від 04.11.2008 року, ЯПЕ №029082/210 від 12.11.2008 року, ЯПВ №881957 від 11.11.2008 року, ЯОЮ №074451 від 10.11.2008 року, ЯОЮ №067593 від 14.11.2008 року, НБЕ №880875 від 13.11.2008 року, №454 від 18.11.2008 року, ЯОН №184130 від 25.11.2008 року, ЯПИ №647185 від 28.11.2008 року, ЯПИ №647190 від 28.11.2008 року.

З аналізу співставлених у порівнянні видаткових накладних на придбання та наступну реалізацію товарів вбачається різниця у ціні придбання та реалізації, що передбачає отримання прибутку за результатом наступної реалізації товару позивачем.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем в оплату за придбані товари, що ним реалізовувались, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, що також не заперечувалось актом перевірки, а понесені витрати підтверджуються документально.

В свою чергу, платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначалися Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, податкові накладні, виписані позивачу вищезазначеними контрагентами по відповідним операціям з придбання товарів, відповідають вимогам Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), зауваження до їх складання у акті перевірки відсутні, як і не виказані представником відповідача у ході судового розгляду.

З системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що головним і єдиним критерієм віднесення витрат до валових витрат та формування податкового кредиту є пов'язаність відповідних витрат та сплати сум податку в ціні придбаних товарів, що пов'язані з власною господарською діяльністю платника податків.

У акті перевірки позивача відсутні відповідні посилання про використання вищезазначених товарів поза межами господарської діяльності позивача, як не стверджувалось у ході судового розгляду представником відповідача про не використання таких в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Натомість відповідач заперечував факт їх закупівлі позивачем з підстав відсутності транспортних документів і доказів їх зберігання, а також на основі відомостей про вказаних контрагентів відповідно до баз даних відповідача, що ним враховані при виведенні висновків перевірки позивача.

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача, та враховує пояснення свідка щодо транспортування відповідного товару враховуючи його відносно невелику вагу та місткість та наступне його зберігання для реалізації у орендованому приміщенні, яке оглядалось і перевіряючим у ході перевірки, а наявність відповідного товару не заперечувалась у ході судового розгляду.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу про неподання контрагентами позивача звітності до податкового органу за відповідні періоди, а також відсутність господарських можливостей для здійснення підприємницької діяльності, як підставу для визнання господарських операцій з позивачем фіктивними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, податковим законодавством, так само чинним до моменту набрання чинності Податковим кодексом України, не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Так, сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгопт-Сервіс» зобов'язані сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від знаходження постачальника за його юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюються виключно на окремо взятого платника податку і не залежать від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Вказане відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України у постанові від 08.01.2013?року у справі №К/9991/34364/12.

Тому, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагентів щодо невідображення ними сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентами свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цих осіб, а тому сама по собі несплата податку продавцями не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів у контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгопт-Сервіс», що стало підставою для формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, твердження податкового органу про відсутність фактів поставок товарів (безтоварність господарських операцій) у ході судового розгляду було спростовано, відтак висновки про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставними.

Щодо повідомлених відповідачем обставин кримінальної справи №70/107-08, згідно яких усі операції контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгопт-Сервіс» мали нереальний характер, то відповідач не зміг надати суду жодної інформації щодо результатів даного кримінального провадження, вирок суду по вказаній кримінальній справі, що набрав законної сили у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній.

При цьому суд зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження відносно контрагента без обвинувального вироку суду не є підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань. Такий висновок можна зробити зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013?року. Наявність порушених кримінальних справ відносно посадових осіб контрагента також не може бути підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань за умови, що господарська операція фактично була здійснена і всі первинні документи по ній оформлені належним чином. Дана позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2013?року у справі №К/9991/58783/12.

У визначенні Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 08.10.2012?року у справі №К-14806/09 зроблено висновок про те, що, укладаючи угоду, у підприємства не виникає обов'язків і повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства у частині здійснення господарської діяльності і т.?д. й надалі зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати внаслідок порушень, допущених контрагентом.

Таким чином, оскільки на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були відсутні обвинувальний вирок, що набрав законної сили, та рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Оскільки надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки, наведені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження, суд вважає, що позивач правомірно сформував дані податкового обліку по господарських операціях з вищезазначеними контрагентами.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду та спростовані поданими позивачем доказами, суд визнає спірні податкові повідомлення-рішення від 06.07.2009 року №0002962342/0, №0002972342/0 протиправними, які підлягають скасуванню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Рівне Головного управління ДФС у Рівненській області:

від 06.07.2009 року №0002962342/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 56477,07 грн., з яких: 42495,88 грн. - за основним платежем; 13981,19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 22.06.2009 року №780/23-400/33082106;

від 06.07.2009 року №0002972342/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 49033,23 грн., з яких: 32688,82 грн. - за основним платежем; 16344,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено на підставі акта перевірки від 22.06.2009 року №780/23-400/33082106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 листопада 2015 року.