Постанова

від 04.11.2015 по справі 820/4395/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 листопада 2015 р. № 820/4395/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

пр. позивача - Ситнік О.О.,

пр. відповідача - Трацко Б.О.,

пр. відповідача - Неділько Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство Харківський машинобудівний завод "ФЕД" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якій просить суд скасувати податкові-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.12.2014 року №0000304600, №0000314600.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що первинні документи на підставі яких здійснювалось ведення бухгалтерського та податкового обліку в повній мірі фіксують та підтверджують Факт здійснення господарських операцій і як наслідок, спростовують висновки податкового органу викладені в Акті перевірки, а тому і податкові повідомлення - рішення від 08.12.2014 року №0000304600, №0000314600 які прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів є такими що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржуване в даній справі податкові повідомлення - рішення є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по правовим відносинам з СП ІНЖЕНЕРНО - АВІАЦІЙНА-СЛУЖБА « (код ЄДРПОУ 32029020 ) за період лютий, березень, квітень 2013 року, ТОВ «Укртехснаб» (код ЄДРПОУ 31217091) за період березень 2014 року, ТОВ «Укрнафко» (код ЄДРПОУ 30427998) за період квітень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ «Спецтехніка - Харків « (код ЄДРПОУ 37461768 ) за період квітень, травень, червень 2013 року ТОВ «Дніпропетровський завод спеціальних труб» (код ЄДРПОУ 33338597) за період березень, квітень 2014 року, ТОВ «Авангард 10» (код ЄДРПОУ 37093902) за період квітень, 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.11.2015 року № 352/28-09-46-17/14310052 відповідно до висновків якого позивачем порушено: - п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. «г», «и» п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) - завищено податковий кредит на 269591,88грн; п. 198.1, 198.3,198.6 ст. 198, п. 200.1 - 200.3 ст. 200, п.п. «г», «и» п. 201.1,201.4, 201.6 ст. 201 ПКУ - занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 152721,75грн; - п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 - 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200, п.п. «г», «и» п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПКУ - завищено суму бюджетного відшкодування на 116870,12 грн. (а.с.31-87, т.1)

На підставі висновків акту перевірки від 12.05.2015 року № 352/28-09-46-17/14310052 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0000304600 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 116870,0грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 58435,0грн. та №0000314600 яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 152722,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 76361,00 грн., (а.с.29-30, т.1).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що Державне підприємство Харківський машинобудівний завод "ФЕД", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14310052, перебуває на обліку як платник податків і зборів в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (а.с.8-28, т.1).

Слід вказати на те, що фактично контролюючим органом зроблені вказані висновки по господарським операціям між підприємством позивача та СП «Інженерно - Авіаційна служба», ТОВ «Уктехснаб» та ТОВ «Днепровський завод спеціальних труб», ТОВ «Авангард 10», ТОВ «Укрнафко», ТОВ «Спецтехніка Харків».

Щодо господарських відносин позивача з СП «Інженерно - Авіаційна служба», суд зазначає наступне.

Між СП «Інженерно - Авіаційна служба» (продавець) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (покупець) укладено контракт купівлі - продажу №82х/10-205 від 15.03.2010 року відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє комплект деталей к виробам: ГА 215 у кількості 70 комплектів; НС 46-2 в кількості 70 комплектів; ГМ 48 у кількості 70 комплектів; НР3ВМ-Т у кількості 100 комплектів, ГП21 у кількості 5 штук, ГП 21 у кількості 40 комплектів (а.с.107-108, т.1).

На виконання умов договору стронами складено, підписано та скріплено печатками переліки деталей (108-119, т.1).

Між СП «Інженерно - Авіаційна служба» (постачальник) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (покупець) укладено договір поставки №19/12 від 25.09.2012 року відповідно до умов якого

Постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується оплатит та прийняти замовлену продукцію у кількості, номенклатурі та за ціною яка вказана у специфікації №1 (додаток №1) який є невід'ємною частиною даного договору (а.с.120-121, т. 1).

Відповідно до умов вищезазначеного договору, найменування, кількість та вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей вказано в специфікацях а також в рахунках фактурах які містяться в матеріалах справи.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які підписаними сторонами (а.с.128-132, т.1).

Приходними ордерами та лімітними картками які містяться в матеріалах справи підтверджено оприбуткування товарно - матеріальних цінностей на складі (а.с.133-140, т.1).

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей у просторі надано товарно - транспортні накладні (а.с.141-144, т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними СП «Інженерно - Авіаційна служба» на адресу позивача (а.с.145-149, т.1).

Оплати за виконання умов договору підтверджується виписками по особовим рахункам (а.с.150, т.1).

З наявних в матеріалах справи сертифікатів вбачається, що придбані товарно - матеріальні ціннсті відповідають належній якості та діючим стандартам даного виду продукції (а.с. 151-152, т.1).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Укртехснаб", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Укртехснаб" (постачальник) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (покупець) був укладений договір поставки продукції (товару) №2П/08-205 від 12.03.2008 року, предметом якого є поставка підшипників, найменування кількість та ціна яких буде оговорюватись додатковими угодами та додатками до даного договору. Постачальник зобов'язується передати у власність покупця підшипники, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за них грошову суму (а.с.153-154, т.1).

Між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ "Укртехснаб" був укладений договір поставки продукції №02/04-14 від 02.04.2014 року, за умовами якого ТОВ "Укртехснаб" передає на користь ДП "ХМЗ "ФЕД" товар в кількості, номенклатурі та по цінам, вказаним в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.1). Термін дії договору поставки згідно з п. 8.1 - до 31.12.2015 року (а.с.157-158, т.1).

Виконання господарських операцій за вищезазначеними договорами підтверджується наступною первинною документацією: специфікаціями; додатковими угодами до договору №02/04-14 від 02.04.2014 року №1, №2, №3, №4, №5; видатковими накладними та податковими накладними (158-180, т.1, 189-192, т.1).

Оприбуткування по складу підтверджується приходними ордерами а також лімітними картками (171-185, т.1).

Згідно з п.3.1. договору постачальник постачає покупцю продукцію на умовах СРТ-м. Харків автомобільним транспортом, відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів (в редакції Інкотермс 2010).

Перевезення товару здійснено автотранспортом постачальника, що підтвердується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу а також за товарно-транспортними накладними (а.с.186-187, т.1).

Відповідно до п. 2.1 договору оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України на вказаний постачальником рахунок у вигляді слідкуючої оплати у термін 30 календарних дні з моменту отримання продукції від постачальника.

Оплата за придбані ТМЦ здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.194-205 т. 1).

У п. 4.2 договору №02/04-14 вказано, що постачальник гарантує, що вся продукція яка поставляється по цьому договору, має належну якість, від дефектів матеріалу, виготовлення, комплектна і повністю відповідає вимогам конструкторській документації, діючим стандартам якості для даного виду продукції технічним умовам.

Якість товару підтверджується паспортами та етикетками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Днепровський завод спеціальних труб», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Днепровський завод спеціальних труб» (продавець) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №2Г/13-205 від 12.09.2013 року відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє труби нержавіючі в номенклатурі, кількість за ціною на суму згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору на умовах які передбачені даним договором (а.с.227-229, т.1).

На виконання умов договору сторани підписано та скріплено печатками специфікації а та кож додаткові угоди (а.с.230-233, т.1).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які підписаними сторонами (а.с.234-238, т.1).

Приходними ордерами та лімітними картками які містяться в матеріалах справи підтверджено оприбуткування товарно - матеріальних цінностей на складі (а.с.239-250, т.1, а.с.1, т.2).

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей у просторі надано товарно - транспортні накладні з яких вбачається, що автоперевізником є ДП "ХМЗ "ФЕД" (а.с.2-5, т.2) підтвердженням чого є договір перевезення вантажів №2448 від 10.01.2011 року який укладено між ТОВ «Транспортна компанія САТ» (перевізник) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (клієнт) відповідно до умов якого клієнт надає для перевезення вантажі а перевізник зобов'язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом (а.с.6-9,т2).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Днепровський завод спеціальних труб» на адресу позивача (а.с.11-18, т.2).

Оплата за придбані товарно матеріальні цінності здійснена позивачем у повному обсязі що підтверджено платіжними дорученнями а також виписками по рахункам (а.с.19-26 т.1).

На виконання п.4 умов договору купівлі - продажу №2Г/13-205 від 12.09.2013 року позивачем надано до суду сертифікати якості придбаної продукції (а.с.28-31, т.2).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Авангард 10», суд зазначає наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, структурним підрозділом товариства позивача у ТОВ «Авангард 10» (згідно з положенням друкарні - укладає та виконує господарські операції самостійно) за готівку, фіскальні чеки та звіт про використання коштів, придбано бензин та оливу моторну (а.с.32-37, т.2).

Відповідно до прибуткових ордерів, товар оприбуткований на складі друкарні а відповідно до накладних на видачу, звіту про обіг автомобілю та подорожніми листами підтверджено використання бензину та оливи моторної (а.с.38-50, т2).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Авангард 10» на адресу позивача (а.с.46-48, т.2).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрнафко», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Укрнафко» (продаець) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (покупець) укладено договір №282х/10-205 купівлі продажу відповідно д оумов якого продавець продає, а покупець покупає неф рас, керосин і масла , найменування яких в подальшому товар, в номенклатурі, кількість, ціна, згідно специфікацій №1-5, та додатклвих угод, які підписані сторонами (а.с.51-60,т.2).

Факт передачі товарно матеріальних цінностей від продавця покупцю а також оприбуткування по складу підтверджується приходними ордерами а також расходними накладними (а.с.61-87, т.2).

Переміщення товарно матеріальних цінностей від продавця покупцю підтверджується товарно - транспортними накладними (а.с. 88-101, т.2).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Укрнафко» на адресу позивача (а.с.102-117, т.2).

Оплата за виконання умов договору підтверджується виписками по особовим рахункам (а.с.118-123, т.1).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Спецтехніка Харків», суд зазначає наступне.

ТОВ «Спецтехніка-Харків» на підставі рахунку-фактури поставлено позивачу товарно матеріальні цінності (замок електромагнітний, комплект відеодомофону, відеокамеру, зчитувач, блок живлення. кнопку «вихід», акумулятор), що ідтверджується видатковою накладною, прибутковим ордером (а.с.125-128, т.2).

ТОВ «Спецтехніка-Харків» на підставі рахунку-фактури виконав роботи по встановленню системи контролю доступу, (із використанням вищевказаних ТМЦ), що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.131, т.2).

Податковою накладною виписаною ТОВ «Спецтехніка Харків» на адресу позивача, підтверджено право на віднесення сум до податкового кредиту (а.с.129, т.2).

Між ТОВ «Спецтехніка Харків» (виконавець) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (замовник) укладено договір №4/01 від 03.01.2013 року, на обслуговування системи охоронного телебачення (а.с.136).

Виконання робіт за вищезазначеним договором підтверджено актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) які підписані сторонами та скріплені печатками (а.с.138-139, т.2).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Спецтехніка Харків» на адресу позивача (а.с.140-143, т.2).

Оплата за виконання умов договору підтверджується платіжними дорученнями та висками по рахункам (а.с.144-147, т.2).

Право на отримання всіх придбаних товарно матеріальних цінностей по вищезазначеним договорам підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей за 2011 - 2012 роки №37 (а.с.147-167, т.2).

Щодо доводів відповідача стосовно не відповідності первинних документів по вищезазначеним господарським операціям суд зазначає наступне.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, суд зазначає, що ненадання позивачем під час перевірки оригіналів чи завірених виробником копій доказів якості придбаної продукції не може свідчити про відсутність реальності придбання такої продукції оскільки такі документи не є первинними в розумінні бухгалтерського та податкового законодавства, оскільки не містить інформації про господарську операцію та її учасників, а тому не є документами, що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, підтверджують дані податкової звітності та не повинні, згідно п. 85.2 ст. 85 цього Кодексу, надаватись до перевірки тому, що не пов'язані з її предметом.

З пояснень представника позивача вбачається, що ТМЦ придбані в спірних правовідносинах, використовувались при виробництві комплектувальних виробів авіаційної техніки, що є головним предметом діяльності звіоду.

За таких обставин, суд робить висновок, що оглянуті документи з огляду на положення абз. 4, 10 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не мають недоліків, котрі в силу ст. 9 цього Закону, ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Надані позивачем докази транспортування товару, документи складського обліку спростовують висновки відповідача про не підтвердження реальності здійснених ДП "ХМЗ "ФЕД" господарських операцій.

Суд зазначає, що номенклатура товару в податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних є ідентичною, а в прибуткових ордерах окрім інформації зазначеної в накладних, позивачем, додатково, вказувалось позначення товару у відповідності до державних стандартів/технічних умов.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку постачальників позивача чи по ланцюгу постачання не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій з огляду на наступне.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.12.2014 року №0000304600, №0000314600.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2015 року.

Суддя Тітов О.М.