Постанова

від 02.02.2021 по справі 820/4395/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 820/4395/15

касаційне провадження № К/9901/26226/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі у тексті - СДПІ з ОВП у місті Харкові МГУ ДФС, Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 (суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді - Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі за позовом Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД (далі у тексті - ДП ХМЗ`ФЕД , Підприємство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Харківський машинобудівний завод ФЕД звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.12.2014 №0000304600 та №0000314600.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що первинні документи, на підставі яких здійснювалось ведення бухгалтерського та податкового обліку в повній мірі фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій і як наслідок, спростовують висновки податкового органу викладені в Акті перевірки, а тому прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до вимог чинного законодавства України, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 08.12.2014 № 0000314600 та № 0000304600.

Інспекція оскаржила рішення Харківського апеляційного адміністративного суду та Харківського окружного адміністративного суду до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки ними не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно завищено податковий кредит, оскільки відсутні товаро-транспортні накладні за певними операціями, що могли б підтвердити, на думку скаржника, реальність господарських операцій, а надані документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із недостовірністю даних, що у них відображені та невідповідністю вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що ним надані у повному обсязі документи, які підтверджують реальність здійснення операцій із усіма контрагентами зазначеними у акті перевірки від 24.11.2014 №352/28-09-46-17/14310052, з огляду на що суди дійшли правильних висновків щодо протиправності вказаних податкових повідомлень - рішень. Зважаючи на це, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення судів є законними та обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.02.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.02.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд допускає заміну відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД з питаннь дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по правовим відносинам з СП ІНЖЕНЕРНО - АВІАЦІЙНА-СЛУЖБА ТОВ (ЄДРПОУ 32029020 ) за період лютий, березень, квітень 2013 року, ТОВ Укртехснаб (ЄДРПОУ 31217091) за період березень 2014 року, ТОВ Укрнафко (ЄДРПОУ 30427998) за період квітень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ Спецтехніка - Харків (ЄДРПОУ 37461768 ) за період квітень, травень, червень 2013 року, ТОВ Дніпровський завод спеціальних труб (ЄДРПОУ 33338597) за період березень, квітень 2014 року, ТОВ Авангард 10 (ЄДРПОУ 37093902) за період квітень 2014 року, за результатами якої Інспекцією було складено акт від 24.11.2015 № 352/28-09-46-17/14310052, відповідно до висновків якого позивачем порушено: пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпункти г , и пункту 201.1, пункти 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - завищено податковий кредит на суму 269 591, 88 грн; пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1 - 200.3 статті 200, підпункти г , и пункту 201.1, пункти 201.4, 201.6 статті 201 ПК України - занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 152 721, 75 грн; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 - 200.3, абзацу а пункту 200.4 статті 200, підпункти г , и пункту 201.1, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 ПК України - завищено суму бюджетного відшкодування на суму 116 870, 12 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 12.05.2015 № 352/28-09-46-17/14310052 Інспекцією було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.12.2014 №0000304600 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) у розмірі 116 870, 00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58 435, 00 грн, а також №0000314600, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 152 722, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76 361, 00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з адміністративним позовом.

Погоджуючись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, правосуб`єктність та правомочність позивача підтверджена даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ДП ХМЗ ФЕД перебуває на обліку як платник податків і зборів в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до даних акту перевірки Інспекцією було фактично надано висновки за господарськими операціями Підприємства із наступними контрагентами: СП Інженерно - Авіаційна служба ТОВ, ТОВ Укртехснаб та ТОВ Дніпровський завод спеціальних труб , ТОВ Авангард 10 , ТОВ Укрнафко , ТОВ Спецтехніка Харків .

Щодо господарських відносин позивача із СП Інженерно - Авіаційна служба ТОВ, колегія суддів Верховного суду погоджується із наданою їм судами попередніх інстанцій оцінкою зважаючи на таке.

Так, 15.03.2010 СП Інженерно - Авіаційна служба ТОВ (за договором - продавець) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (за договором - покупець) уклали контракт купівлі - продажу №82х/10-205, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє комплект деталей до виробів: ГА 215 у кількості 70 комплектів; НС 46-2 у кількості 70 комплектів; ГМ 48 у кількості 70 комплектів; НР3ВМ-Т у кількості 100 комплектів; ГП21 у кількості 5 штук; ГП 21 у кількості 40 комплектів.

На виконання умов договору сторонами складено, підписано та скріплено печатками переліки деталей, які долучено до матеріалів справи.

25.09.2012 із цим контрагентом укладено договір поставки №19/12, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти замовлену продукцію у кількості, номенклатурі та за ціною, яка вказана у специфікації №1 (додаток №1, який є невід`ємною частиною даного договору).

Згідно з умовами цього договору, найменування, кількість та вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей вказано у специфікаціях, а також у рахунках-фактурах, які також містяться у матеріалах справи.

З огляду на положення статті 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, підтверджено і факт отримання товару належним чином оформленими видатковими накладними. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку , затверджене наказом Мінфін України від 24.05.1995 №88, до первинних документів також відносять видаткові накладні.

Таким чином, факт передачі товарно - матеріальних цінностей, відповідно до наявних у матеріалах справи документів та висновків судів, які не заперечувались і відповідачем, під час судового розгляду підтверджено позивачем видатковими накладними, підписаними сторонами, приходними ордерами та лімітними картками підтверджено оприбуткування товарно - матеріальних цінностей на складі.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568), ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Так, товарно-транспортна накладна (далі у тексті - ТТН) не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення або відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

У свою чергу, сама по собі відсутність або неналежне оформлення ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Матеріали справи містять, надані на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей між контрагентами, товарно - транспортні накладні.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними СП Інженерно - Авіаційна служба ТОВ на адресу позивача, оплату підтверджено виписками по особовим рахункам. Якість та відповідність діючим стандартам товарно - матеріальних цінностей підтверджена сертифікатами, що подав позивач.

Колегія суддів Верховного суду вважає належним аналіз доводів сторін щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Укртехснаб", виходячи з такого.

Судами встановлено, що між ТОВ "Укртехснаб" (у договорі - постачальник) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (у договорі - покупець) був укладений договір поставки продукції (товару) від 12.03.2008 №2П/08-205, предметом якого є поставка підшипників, найменування кількість та ціна яких буде оговорюватись додатковими угодами та додатками до даного договору. Постачальник зобов`язується передати у власність покупця підшипники, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за них грошову суму.

Між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ "Укртехснаб" був укладений договір поставки продукції від 02.04.2014 №02/04-14, за умовами якого ТОВ "Укртехснаб" передає на користь ДП "ХМЗ "ФЕД" товар в кількості, номенклатурі та по цінам, вказаним в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. Термін дії договору поставки згідно з пунктом 8.1 до 31.12.2015.

Реальність здійснення господарських операцій за вищезазначеними договорами підтверджена наступною первинною документацією: специфікаціями; додатковими угодами до договору від 02.04.2014 №02/04-14 №1, №2, №3, №4, №5; видатковими накладними та податковими накладними; оприбуткування по складу - приходними ордерами, а також лімітними картками.

За умовами пункту 3.1. договору постачальник постачає покупцю продукцію на умовах СРТ- м. Харків, автомобільним транспортом, відповідно до міжнародних правил у редакції Інкотермс - 2010.

Так, під час розгляду справи встановлено, що перевезення товару здійснювалось автотранспортом постачальника, що підтверджено наявною копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також наданими товарно-транспортними накладними.

Відповідно до пункту 2.1 договору оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України на вказаний постачальником рахунок у вигляді слідкуючої оплати у термін 30 календарних дні з моменту отримання продукції від постачальника.

Оплата за придбані ТМЦ підтверджено платіжними дорученнями. Якість товару підтверджено паспортами та відповідним маркуванням етикеток, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Дніпровський завод спеціальних труб , Суд виходить з такого.

12.09.2013 ТОВ Дніпровський завод спеціальних труб (у договорі - продавець) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (у договорі - покупець) уклали договір купівлі - продажу №2Г/13-205, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє труби нержавіючі в номенклатурі, кількість за ціною на суму згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору на умовах які передбачені даним договором.

На виконання умов договору сторонами було підписано та скріплено печатками специфікації, а також додаткові угоди.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач надав достатньо доказів, якими підтвердив фактичну передачу товарно - матеріальних цінностей: видатковими накладними, підписаними сторонами, приходними ордерами та лімітними картками, які свідчать про оприбуткування цих товарно - матеріальних цінностей на складі.

Крім того, реальність операцій з переміщення товарно матеріальних цінностей підтверджено і наданими позивачем та які містяться у матеріалах справи товарно - транспортними накладними, з яких вбачається, що автоперевізником є ДП "ХМЗ "ФЕД", підтвердженням чого є, досліджений судом, договір перевезення вантажів від 10.01.2011 №2448, укладений ТОВ Транспортна компанія САТ (за договором - перевізник) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (за договором - клієнт).

Правомірність віднесення позивачем сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ Дніпровський завод спеціальних труб на адресу позивача.

Оплата здійснена позивачем у повному обсязі, підтверджена платіжними дорученнями та виписками по рахункам. Крім того, позивачем надані сертифікати якості придбаної продукції.

За результатами аналізу матеріалів справи з приводу господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Авангард 10 , Суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, структурним підрозділом позивача у ТОВ Авангард 10 (згідно з положенням - укладає та виконує господарські операції самостійно) було придбано бензин та оливу моторну за готівку; фіскальні чеки та звіт про використання коштів надано позивачем.

Документи надані позивачем свідчать, що відповідно до прибуткових ордерів, цей товар було оприбутковано на складі друкарні, а відповідно до накладних на видачу, звіту про обіг автомобілю та подорожніми листами підтверджено використання бензину та оливи моторної.

Судами встановлено, що позивачем правомірно віднесенно суми до податкового кредиту, оскільки це, окрім іншого, підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ Авангард 10 на адресу позивача.

Аналізуючи господарські взаємовідносини позивача із ТОВ Укрнафко , Суд вказує на таке.

Відповідно до умов договору купівлі - продажу №282х/10-205 укладеного ТОВ Укрнафко (у тексті договору - продавець) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (у тексті договору -покупець) продавець продає, а покупець покупає нефрас, керосин і масла, найменування яких в подальшому товар, в номенклатурі, кількість, ціна, згідно специфікацій №1-5, та додаткових угод, які підписані сторонами .

Факт передачі товарно матеріальних цінностей від продавця покупцю, а також оприбуткування по складу позивач підтвердив приходними ордерами та расходними накладними, фактичне переміщення товарно матеріальних цінностей від продавця покупцю підтверджено товарно - транспортними накладними. Оплата підтверджена виписками по особовим рахункам.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ Укрнафко на адресу позивача.

Щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Спецтехніка Харків , Суд виходить із такого.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рахунку-фактури ТОВ Спецтехніка-Харків поставило позивачеві товарно матеріальні цінності (а саме: замок електромагнітний, комплект відео-домофону, відеокамеру, зчитувач, блок живлення, кнопку вихід , акумулятор), що підтверджується видатковою накладною, прибутковим ордером.

ТОВ Спецтехніка-Харків на підставі рахунку-фактури виконало роботи з встановлення системи контролю доступу, (із, як довів позивач, використанням вищевказаних ТМЦ), що підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Податковою накладною виписаною ТОВ Спецтехніка Харків на адресу позивача, підтверджено право на віднесення сум до податкового кредиту.

Крім того, 03.01.2013 ТОВ Спецтехніка Харків (за текстом договору - виконавець) та ДП "ХМЗ "ФЕД" (за текстом договору - замовник) укладено договір №4/01, на обслуговування змонтованої системи охоронного телебачення.

Виконання робіт за вищезазначеним договором підтверджено актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), підписані сторонами та скріплені печатками.

Право на віднесення сум до податкового кредиту за даними господарськими операціями підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ Спецтехніка Харків на адресу позивача.

Оплата за виконання умов договору здійснена у повному обсязі та підтверджується платіжними дорученнями й висками по рахункам позивача.

Також, позивач підтвердив право на отримання всіх придбаних товарно матеріальних цінностей за вищезазначеним договорам копією журналу реєстрації довіреностей за 2011 - 2012 роки №37, дані якого підтверджують наведені вище та встановлені судами попередніх інстанцій доводи позивача.

Доводи відповідача щодо не відповідності первинних документів за вищезазначеним господарським операціям колегія суддів Верховного Суду вважає хибними, зважаючи на таке.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суди дійшли правильного висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

Також, судами правомірно зазначено, що ненадання позивачем під час перевірки оригіналів чи завірених виробником копій доказів якості придбаної продукції не може свідчити про відсутність реальності придбання такої продукції, оскільки такі документи не є первинними у розумінні бухгалтерського та податкового законодавства, оскільки не містить інформації про господарську операцію та її учасників, а тому не є документами, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, підтверджують дані податкової звітності та не повинні, відповідно до пункту 85.2 статті 85 цього Кодексу, надаватись до перевірки тому, що не пов`язані із її предметом.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено факт того, що ТМЦ придбані ним в оспорюваних правовідносинах, використовувались під час виробництва комплектувальних виробів авіаційної техніки, що є головним предметом діяльності заводу.

Колегія суддів вважає вірними зроблені судами висновки, що надані сторонами документи, з огляду на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не мають недоліків, котрі спричиняли б втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи визнані належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, Суд звертає увагу і на визначеність того, що надані позивачем докази транспортування товару та документи складського обліку спростовують висновки відповідача про не підтвердження реальності здійснених ДП "ХМЗ "ФЕД" господарських операцій.

Встановлено, що номенклатура товару в податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних є ідентичною, а в прибуткових ордерах, окрім інформації зазначеної в накладних, позивачем, додатково, вказувалось позначення товару у відповідності до державних стандартів/технічних умов.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - СП Інженерно - Авіаційна служба ТОВ, ТОВ Укртехснаб та ТОВ Дніпровський завод спеціальних труб , ТОВ Авангард 10 , ТОВ Укрнафко , ТОВ Спецтехніка Харків , у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відтак, судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено під час судового розгляду справи, що наведені Інспекцією у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та СП Інженерно - Авіаційна служба ТОВ, ТОВ Укртехснаб та ТОВ Дніпровський завод спеціальних труб , ТОВ Авангард 10 , ТОВ Укрнафко , ТОВ Спецтехніка Харків свого підтвердження в матеріалах справи не знайшли. Позивач не має нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов`язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду також наголошує, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі, і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань.

Оскільки, позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентами.

Відтак, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені відповідачем у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та СП Інженерно - Авіаційна служба ТОВ, ТОВ Укртехснаб та ТОВ Дніпровський завод спеціальних труб , ТОВ Авангард 10 , ТОВ Укрнафко , ТОВ Спецтехніка Харків під час дослідження матеріалів справи свого підтвердження не знайшли, зважаючи на таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Усі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова