Ухвала

від 29.10.2015 по справі 820/10321/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/57512/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Костенка М.І.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Мартиненко Г .В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 29 . 10.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014

у справі № 820/10321/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика ??Варіант?

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фабрика ?Варіант? звернулось до Харківського окружного адміністративного з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0001692203 від 24.04.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України за 2010-2013 роки по взаємовідносинам з ТОВ ?Медпрофіт?, ТОВ ?Алатар-Техно?, ТОВ ?ТД-Техінвест?, ПП ?Гран-Трейд?, ТОВ ?Руст?, ТОВ ?Спрос Юей?, ТОВ ?Зв'язок-Буд?, ТОВ ?Едвертайзінг Консалт?, ТОВ ?ВКП Єпецінвест 2012?, ТОВ ?Акватрейдінг?, ТОВ ?Статус люкс?, ТОВ ?Фрістайл-спорт?, ТОВ ?Камелот-Київ? та складено акт №769/20/31-22-03-07/21170203 від 17.10.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято № 0004082203 від 29.11.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, основний платіж 1567470 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 783735 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положення пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, занижено податок на прибуток за основним платежем у сумі 1567470 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем у перевіряємий період було безпідставно занижено ?інші доходи? у розмірі 6947000 грн. в зв'язку з не віднесенням до їх складу грошових коштів, отриманих позивачем від ТОВ ?Зв'язок-Буд?, ТОВ ?Алатар-Техно?, ТОВ ?Спрос-Юей? у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Кошти, отримані позивачем від ТОВ ?Зв'язок-Буд?, ТОВ ?Алатар-Техно?, ТОВ ?Спрос-Юей? відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою, оскільки на його думку позивачем не підтверджено факт реалізації товару вказаним особам.

У відповідності до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з ст. 135 п. 135.1 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 135 п. 135.5 пп. 135.5.4 інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, а відповідно до п.п.135.5.5- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Досліджуючи порядок формування платником витрат у податковому обліку за операціями з придбання товару, який у подальшому виступив предметом поставки контрагентами, суди правомірно керувалися положеннями пункту 138.2 та 138.4 статті 138 ПК, в силу яких витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому суди встановили, що придбання товару позивачем підтверджується поданими платником видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому - передачі, актами звірки та товарно-транспортними накладними.

Заперечення ж Інспекції проти податкових наслідків розглядуваних операцій з придбання та подальшого продажу Підприємством товару ґрунтуються на поясненнях керівника ТОВ ?Алатар-Техно??, який заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності цього суб'єкта господарювання та до підписання від його імені будь-яких документів первинного податкового та бухгалтерського обліку, а також на відсутності цього контрагента за місцем реєстрації.

Втім у разі, якщо податковим органом не спростовано реальності виконання господарських операцій неприпустимим є анулювання податкових наслідків таких операцій з формальних підстав у зв'язку з підписанням документів невстановленою особою, якщо податковим органом не доведено, що платник був обізнаним про цей факт або проявив грубу необережність, необачливість при укладенні та виконанні договорів.

Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.

Суди встановили, що на час виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) і перебували на податковому обліку.

Заперечення ж керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Крім того, слід враховувати, що за звичаями ділового обороту укладення договорів не вимагає обов'язкової присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в баланс підприємства внесено відповідні корегування, що підтверджують убуток товарно-матеріальних цінностей в зв'язку із їх реалізацією конкретним суб'єктам господарювання, а також витрати на їх транспортування за адресами покупця та витрати на оплату послуг за договорами транспортного експедиціювання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 у справі № 820/10321/14 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 у справі № 820/10321/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді М.І. Костенко О.І. Степашко