Рішення

від 10.11.2015 по справі 906/1382/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" листопада 2015 р. Справа № 906/1382/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 02-7/54 від 21.10.2015;

від відповідача: ОСОБА_2П - довіреність № 1/03 від 01.03.2013;

прокурор: Кравчук О.А. - сл. посвідчення № 031524 від 23.01.2015;

від третьої особи: не з'явився;

в порядку ст. 30 ГПК України: ОСОБА_3 - довіреність №7371/10 від 02.06.2015,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коростенської районної державної адміністрації (м.Коростень, Житомирська обл.)

до Спільного підприємства "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (с.Поліське, Коростенський район, Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Щорсівської сільської ради (Коростенський р-н, с.Щорсівка)

про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 27,7494 га, зобов'язання повернути земельну ділянку

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - по 17.11.2015 (включно).

Прокурор звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 27,7494 га, укладеного між Коростенською РДА та СП "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу", зобов'язання СП "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" повернути земельну ділянку водного фонду загальною площею 27,7494 га до земель запасу Щорсівської сільської ради Коростенського району.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у запереченні на відзив (а.с. 45-47).

Представник відповідача щодо позову заперечив у повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позов, з урахуванням письмових пояснень (а.с. 27-29, 117-119).

Третя особа повноважного представника в судове засідання не направила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 115).

В процесі розгляду справи, в порядку ст. 30 ГПК України, представник Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області надав пояснення по справі.

Судом було оглянуто справу №906/1381/15 за позовом в.о. Коростенського міжрайонного прокурора Житомирської області до СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу про розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.06.2004 та справу № 906/471/14 за позовом В.о. Коростенського міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської районної державної адміністрації до Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" про розірвання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2005 між Коростенською районною державною адміністрацією (орендодавець/позивач) та Спільним підприємством "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (орендар/відповідач) укладено договір оренди земельних ділянок водного фонду та водних об'єктів, які знаходяться на території Щорсівської сільської ради Коростенського району Житомирської області (далі - Договір; а.с. 10-12), згідно п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки водного фонду та водні об'єкти, які знаходяться на території Щорсівської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Відповідно п. 2.1. Договору, в оренду передаються земельні ділянки водного фонду та водні об'єкти загальною площею 27,7494 га, а саме:

- став №1 з дзеркалом води площею 1,2866 га;

- став №2 з дзеркалом води площею 4,8193 га;

- став №3 з дзеркалом води площею 3,8333 га;

- став №4 з дзеркалом води площею 9,1844 га;

- став №5 з дзеркалом води площею 0,8159 га;

- земельні ділянки прибережних захисних смуг загальною площею 7,3931 га;

- гідротехнічні споруди (дамби) в кількості 4 штуки загальною площею 0,4168 га.

Згідно акту прийомки-передачі в оренду від 25.07.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку водного фонду та водні об'єкти загальною площею 27,7494 га за рахунок земель запасу Щорсівської сільської ради Коростенського району Житомирської області (а.с. 12, зворотній бік).

У п. 3.1. Договору обумовлено, що його укладено на 30 років.

Прокурор вказує, що відповідачем порушено вимоги земельного законодавства та умови Договору, що порушує інтереси держави в особі Коростенської районної державної адміністрації, оскільки з 30.12.2013 відповідачем систематично не вноситься орендна плата, заборгованість по якій, склала 268,00грн. і на час звернення з позовом до суду не сплачена. Останній платіж здійснено 27.03.2015. Оплата не проводилася з травня 2014 по лютий 2015 та з квітня по серпень 2015, що свідчить про неодноразове порушення умов договору. Під час розгляду справи прокурор пояснив, що до вказаної у позовній заяві заборгованості не включено борг за 2015 рік.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позов, з урахуванням письмових пояснень (а.с. 27-29, 117-119), вказує, що сплачує орендну плату, не розмежовуючи платежі, за двома договорами оренди земельних ділянок, а саме: від 25.07.2005 та від 24.06.2004 (а.с.185-187), у зв'язку з чим розмір річної орендної плати в сумі складає 42643,88грн., який до того ж перевищує встановлений Податковим кодексом України мінімальний її розмір. Повідомив, що 12.10.2015 відповідачем були подані уточнюючі податкові декларації, з врахуванням яких загалом за 2012-2013 роки по орендній платі існувала переплата, яка станом на 01.10.2015 за договорами склала 4370,79грн., що вказує на добросовісність виконання відповідачем договірних зобов'язань.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що значно більшу, ніж необхідно суму орендної плати за договорами було сплачено, у зв'язку з наявністю коштів на підприємстві. Зауважив, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 у справі № 806/1754/15 за позовом СП Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу до Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасування податкових повідомлень - рішень, позовні вимоги СП Щорсівського гранітного кар'єру Укооппостачмашу задоволено повністю, що свідчить про неправомірні дії ОДПІ та в подальшому, в результаті відмови у прийнятті податкової звітності, про невірне визначення останньою сум заборгованості відповідача.

Прокурор та представник ОДПІ, в судовому засіданні заперечили щодо вказаного представником відповідача. Зазначили про те, що вказана представником відповідача постанова на даний час не набрала законної сили, тому не може братись судом до уваги. Зазначили про наявність іншого судового рішення від 16.09.2015 у справі №806/3474/15, яким підтверджується наявність податкової заборгованості відповідача.

Прокурор вважає, що подання уточнюючих декларацій є правом юридичної особи, однак вірність зазначених у ній даних не підтверджено, тому вважати їх достовірними не слід.

Представник Коростенської ОДПІ ГУ ДФС України пояснив, що розмір податкової заборгованості визначається згідно даних податкових декларацій, які самостійно подаються відповідачем. При цьому зазначені в деклараціях дані можуть бути відкориговані.

Також, в процесі розгляду справи представник Коростенської ОДПІ пояснив, що остання не приймає звітність від відповідача, починаючи з 2015 року, оскільки має інформацію про те, що ОСОБА_2, який підписує звітність, наразі не являється директором підприємства, так як згідно копії трудової книжки останнього є звільненим.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно матеріалів справи, вимога прокурора про розірвання договору оренди земельних ділянок водного фонду та водних об'єктів, які знаходяться на території Щорсівської сільської ради Коростенського району Житомирської області ґрунтується на інформації про заборгованість відповідача по орендній платі, яка надана Коростенською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

Так, у листі Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.08.2015 вказано, що, згідно податкових декларацій відповідача, станом на 26.08.2015 по договорам оренди вцілому податковий борг по орендній платі за землю складає 136836,00грн., в тому числі по договору від 25.07.2005 в сумі 268,00грн. (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У п. 286.2. ст. 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3. ст. 286 ПК України).

Положеннями п. 49.8. ст. 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Так, у листі Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.10.2015 вказано, що в деклараціях по орендній платі за землю за 2013 та 2014 роки нарахована сума орендної плати становить 91286,51грн., в тому числі:

- по договору від 25.07.2005 на земельні ділянки водного фонду та водні об'єкти загальною площею 27,7494 га сума нарахувань за рік становить 229,83грн.;

- по договору оренди землі несільськогосподарського призначення загальною площею 44,2056 га сума нарахувань за рік становить 91056,68грн.

При цьому, згідно пояснень представника Коростенської ОДПІ ГУ ДФС України, наданих в судовому засіданні, сплачені відповідачем кошти зараховувались податковою по двом договорам оренди п р о п о р ц і й н о розміру визначеного відповідачем податку по кожному з них.

Також вказано, що в 2014 сплачено 10200,00грн., в 2015 - 200,00грн. За 2015 рік розрахунки по орендній платі за землю не подані (а.с. 96-98).

Враховуючи вищезазначене та те, що доказом існування заборгованості по орендній платі за Договором прокурор також вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі №806/3474/15 про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 191967,20грн. (а.с. 74-77), слід зазначити наступне.

Так, ч.1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі н е в и к о н а н н я с т о р о н а м и о б о в ' я з к і в, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та у м о в а м и д о г о в о р у, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Норма п. 4 ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про оренду землі" встановлює право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення о р е н д н о ї п л а т и.

У п. 4 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 118,04грн. в рік.

Плата за землю сплачується щ о м і с я ч н о в сумі 9,84грн.

Плата за оренду земельної ділянки сплачується по реквізитах: Отримувач: місцевий бюджет Щорсівська сільська рада код 04348183 р/р 33215812500267 Банк УДК в Житомирській області МФО 811039, Код платежу 13050200.

Згідно п. 4.1. Договору, обчислення розміру орендної плати за орендовані об'єкти здійснюється без урахування індексів інфляції.

Відповідно до п. 4.2. Договору о р е н д н а п л а т а в н о с и т ь с я к о ж н о г о м і с я ц я н е п і з н і ш е 20 числа.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.21 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Нормами п. 288.1. ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Оскільки прокурором визначено розмір заборгованості з орендної плати за спірним договором, виходячи з поданої податковою інформації, яка визначена на підставі звітності відповідача за двома окремими договорами оренди, суд враховує, що умовами п. 4.1. Договору оренди земельної ділянки від 18.06.2004, укладеного між Коростенською районною державною адміністрацією та Спільним підприємством "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу", у урахуваннями умов додаткової угоди від 31.03.2008 передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно в сумі 3543,82грн. Як зазначалася вище, у п. 4 Договору від 25.07.2015 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 118,04грн. в рік. Тобто, річний розмір орендної плати СП "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" по двом договорам становить 118,04+(3543,82*12)=42643,88грн.

Згідно п. 50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Розглядаючи доводи відповідача про наявність переплати, господарський суд враховує, що відповідачем згідно квитанцій направлено на електронну адресу податкової уточнюючі декларації за 2012, 2013, 2014, 2015 роки (а.с. 121-130), які не прийняті податковою із посиланням на неукладення договору про визнання електронної звітності.

Також суд враховує, що згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У зв'язку з неприйняттям звітності від відповідача, на підставі 288.1. ст. 288 ПК України враховуючи, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, контролюючий орган не був позбавлений можливості самостійно визначити вірну суму грошових зобов'язань.

З вказаного вбачається, що визначена сума заборгованості, існування якої стало підставою звернення прокурора до суду, не являється безспірною. До того ж, дані про заборгованість станом на дату звернення з позовом відсутні, у зв'язку з неприйняттям податковою звітності відповідача за 2015 рік.

Про спростування факту безспірності заявленої заборгованості свідчить також розгляд адміністративної справи №806/1754/15 за позовом СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" до Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасування податкових повідомлень - рішень (а.с. 164-176). До того ж, суд враховує, що виходячи з наведених вище норм законодавства, саме фактична заборгованість по орендній платі може бути підставою для розірвання договору оренди. Вказане також свідчить про безпідставність зсилань прокурора на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі №806/3474/15, оскільки останньою стягнуто з відповідача податковий борг в розмірі 191967,20грн., однак не встановлено факт існування заборгованості відповідача з орендної плати за спірним договором станом на дату звернення прокурора до суду у справі №906/1382/15.

За вказаного, при перевірці обґрунтованості вказаної прокурором суми заборгованості, яка зазначена єдиною підставою для розірвання договору від 25.07.2005, господарський суд враховує наступне.

Як вбачається з податкових декларацій (а.с. 135-153), за 2011 рік розмір орендної плати складає 20539,87грн., із якої відповідачем вказано 662,96грн. по договору оренди від 25.07.2005, тобто у розмірі, який понад 5 разів перевищує визначений цим договором розмір орендної плати.

За 2012 - 2014 роки відповідачем задекларовано 91286,51грн., з яких 229,83грн. - за спірним договором та 7588,06грн. - за договором від 18.06.2004.

Згідно уточнюючих декларацій за 2012 - 2015 роки (а.с. 121-130) зазначена річна орендна плата в розмірі 118,04грн. за землі водного фонду та 42525,84грн. - за землі промисловості, що загалом складає 42643,88грн. та відповідає умовам укладених договорів оренди.

За вказаного, оскільки без врахування коригування за 2012 рік відповідачем подавалась декларація на суму 91286,51грн. (а.с. 139-142), а відповідно до виписки податкової (а.с. 154), на початок 2013 року недоїмка склала 6740,61грн., то розмір сплаченої у 2012 році орендної плати становить 84545,90грн. (91286,51грн. - 6740,61грн.).

В подальшому відповідачем сплачувалось у 2013 році - 73127,21грн., у 2014 - 10200,00грн., у 2015 - 200,00 грн., що вбачається із виписок податкової (а.с. 154-156, 158-162).

Тобто, стан розрахунків наступний:

- за 2012 рік: 42643,88грн. - 84545,90грн. = 41902,02грн. (переплати);

- за 2013 рік: 42643,88грн. - 73127,21грн. = 30483,33грн. (переплати);

(загальний розмір переплати за 2012-2013 роки склав: 41902,02грн. + 30483,33грн. = 72385,35грн.)

- за 2014 рік: 42643,88грн. - 10200,00грн. - 72385,35грн. = 39941,47грн. (переплати);

Оскільки учасниками процесу підтверджено, що податкова звітність за 2015 рік відповідачем не була подана, а позовна заява надійшла до суду 31.08.2015, то за умовами договорів розмір орендної плати, яку відповідач зобов'язаний був сплатити не пізніше 20-го серпня, складає 28429,28, із якої 78,72грн. (9,84*8) за землі водного фонду.

Тобто станом на дату звернення з позовом до суду, згідно наданих до справи документів, за спірним Договором існує переплата (28429,28грн. - 200,00грн. - 39941,47грн. = 11712,19грн. (переплати)).

При цьому суд враховує, що вказаний відповідачем у поясненні (а.с. 117-119) розмір оплати за 2012 рік в розмірі 83859,30грн., хоча і відрізняється від даних податкової, однак не впливає на результат вирішення спору.

Інших доказів оплат, крім наданих податковою виписок, матеріали справи не містять та учасниками процесу не подавались.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення прокурора з позовом до суду, у відповідача відсутня заборгованість по визначених у договорі від 25.07.2005 орендним платежам.

Оскільки єдиною підставою для розірвання вказаного Договору, прокурором в позовній заяві вказано саме систематичну несплату орендних платежів понад 3 місяця, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог прокурора про розірвання договору.

Вимога про повернення земельної ділянки як похідна від вимоги про розірвання договору, за встановлених обставин, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

З огляду на викладене, у задоволенні позову суд відмовляє.

Судовий збір з двох вимог немайнового характеру покладається на позивача. При розподілі судових витрат суд враховує приписи ст. 49 ГПК України та п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно яких, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Також суд враховує, що позивач підтримав поданий прокурором позов.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Грушевського, буд. 60/2, ід. код 04053513) в дохід державного бюджету 2436,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.11.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - відповідачу (згідно заяви: наручно);

3 - третій особі (рек. з пов.);

4 - прокурору по справі (згідно заяви: видати).