Постанова

від 10.11.2015 по справі 910/13063/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 910/13063/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від апелянта ОСОБА_1: ОСОБА_3

від апелянта ТОВ «Ла Рікеза»: Стражник Т.В.

від позивача за первісним позовом: Сінцов А.О.

Гребенюк С.М.

від відповідача 1 за первісним позовом: Мілютін А.Є.

від відповідача 2 за первісним позовом: Стражник Т.В.

від відповідача 3 за первісним позовом: не з'явився

від відповідача 4 за первісним позовом: не з'явився

третя особа 1: Мілютін А.Є.

третя особа 2: Мілютін А.Є.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р.

у справі №910/13063/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf)

до 1. Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед» (Ukrapteka Limited)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза»

3. Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області

4. Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальве», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальве-Львів»

про звернення стягнення на предмет застави та зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза»

до 1. Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед» (Ukrapteka Limited)

2. Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальве»

про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед» (Ukrapteka Limited), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза», Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальве», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальве-Львів» про звернення стягнення на предмет застави згідно з укладеним компанією Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед» Договором застави від 11.12.2014р. в рахунок погашення заборгованості за укладеним позивачем та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед» Договором позики від 27.11.2014р. на загальну суму 372 954,51 дол. США, з яких 370 000,00 дол. США - основний борг, 2 954,51 дол. США - проценти, що по курсу НБУ станом на 21.05.2015р. складає 7 761 183,35 грн., а саме: сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі ТОВ "Сальве", номінальна вартість якої становить 18 543 082,00 грн., разом з усіма правами щодо частки згідно зі статутними документами ТОВ "Сальве" та/або застосовним законодавством, включаючи право на отримання всіх дивідендів та розподілу прибутку; сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі ТОВ "Сальве-Львів", номінальна вартість якої становить 2 771 646,00 грн, разом з усіма правами щодо частки згідно зі статутними документами ТОВ "Сальве-Львів" та/або застосовним законодавством, включаючи право на отримання всіх дивідендів та розподілу прибутку шляхом набуття права власності Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. на предмет застави та визнання за позивачем право власності на вищевказаний предмет застави; зобов'язання Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції Волинської області провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ "Сальве", пов'язаних з приведенням їх у відповідність із судовим рішенням за даною позовною заявою і інших реєстраційних дій, що випливають з набуттям права власності позивачем на предмет застави; зобов'язання Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ "Сальве-Львів", пов'язаних з приведенням їх у відповідність із судовим рішенням за даною позовною заявою і інших реєстраційних дій, що випливають з набуттям права власності позивачем на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2105р. було порушено провадження у справі №910/13063/15 за позовом Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf) та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015р. з метою забезпечення позову накладено арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» в розмірі 100% та на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве-Львів» в розмірі 100%.

До прийняття рішення по суті Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза» подано до суду зустрічну позовну заяву з вимогами до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед», Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф., третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальве» про визнання дійсним Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства від 20.04.2015р., яка була прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. первісні позовні вимоги задоволені частково, в рахунок погашення заборгованості за укладеним компанією Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf.) та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед» (Ukrapteka Limited) Договором позики від 27.11.2014р. на загальну суму 372 954,51 доларів США (з яких 370 000,00 доларів США - основний борг; 2 954,51 доларів США - проценти), що по курсу НБУ станом на 24.06.2015р. складає 8 025 981,06 грн. та інших витрат, пов'язаних з виконанням прийнятого рішення, звернуто стягнення на предмет застави згідно з укладеним компанією Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Украптека Лімітед" Договором застави від 11.12.2014р., а саме: сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве", номінальна вартість якої становить 18 543 082,00 грн., разом з усіма правами щодо частки згідно зі статутними документами ТОВ "Сальве" та/або застосовним законодавством, включаючи право на отримання всіх дивідендів та розподілу прибутку; сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів", номінальна вартість якої становить 2 771 646,00 грн., разом з усіма правами щодо частки згідно зі статутними документами ТОВ "Сальве-Львів" та/або застосовним законодавством, включаючи право на отримання всіх дивідендів та розподілу прибутку, шляхом набуття права власності компанією Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. на предмет застави - сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве", номінальна вартість якої становить 18 543 082,00 грн., та сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів", номінальна вартість якої становить 2 771 646,00 грн., визнано за компанією Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf.) право власності на сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве", номінальна вартість якої становить 18 543 082,00 грн., визнано за компанією Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf.) право власності на сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів", номінальна вартість якої становить 2 771 646,00 грн., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Рікеза" на користь Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf.) судовий збір у розмірі 37 453,50 грн.; стягнуто з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Украптека Лімітед" на користь Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf.) судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 37 453,50 грн.; в іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1, особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу, за якою просить залучити його до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 за первісним позовом, частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. в частині задоволення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції протиправно залишено поза належною оцінкою ту обставину, що право власності на частку участі у статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів» перебуває під спором, який розглядається Франківським районним судом міста Львова (справа №465/7706/14-ц за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватної компанії «Украптека Лімітед» та ПАТ АКБ «Львів» про визнання права власності на частку участі в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів» в розмірі 20% статутного капіталу). Тому, як вказує скаржник, господарський суд фактично вирішив питання щодо його прав та обов'язків відносно частки в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів» без його залучення та участі. З огляду на це, на думку скаржника, рішення винесено місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права. Дані обставини, на думку апелянта, вказують на те, що Договір застави від 11.12.2014р., який за своїм змістом передбачає можливість відчуження частки участі в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів», укладався його сторонами всупереч чинного арешту, накладеного Франківським районним судом міста Львова 21.11.2014р.

Позивачем - Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф., подано клопотання про припинення апеляційного провадження, за яким він просить припинити апеляційне провадження у справі №910/13063/15 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позивач вважає, що судовим рішенням від 24.06.2015р. питання про права та обов'язки ОСОБА_1 не вирішувались. Так, позивач зазначає, що Франківським судом при розгляді цивільної справи вирішується питання про наявність чи відсутність підстав у ОСОБА_1 за Угодою про наміри («Heads of Terms») від 24/25.03.2014р. для отримання у власність 20% частки у ТОВ «Сальве-Львів». Таким чином, як вказує позивач, судами (господарським та Франківським) вирішуються зовсім різні за змістом питання щодо прав і обов'язків різних учасників процесів, які виникають з різних правовідносин за різними договорами (Договір застави та Угода про наміри). Крім того, позивач звертає увагу на те, що Угода про наміри, щодо якої виник спір у Франківському суді, є лише угодою про майбутнє підписання основного договору і в будь-якому випадку не надає ОСОБА_1 права на отримання у власність 20% частки у ТОВ «Сальве-Львів». Також позивач зазначає про те, що арешт, який накладений ухвалою Франківського суду, не був зареєстрований в Державному реєстрі, а, відповідно, не набрав чинності та не має вищого пріоритету над належним чином зареєстрованим 11.12.2014р. обтяженням за Договором застави від 11.12.2014р.

ОСОБА_1 надав до матеріалів справи письмові заперечення на клопотання позивача про припинення апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та просить відмовити у задоволенні цього клопотання. В запереченнях ОСОБА_1 посилається на наявність Угоди (Head of Terms), за якою, як він вказує, передбачений обов'язок передачі 20% частки ТОВ «Сальве Львів», а також на наявність справи у Франківському районному суді міста Львова, якою вирішується питання щодо зобов'язань за Угодою (Head of Terms).

Позивач - Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф., надав до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, за яким просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. у справі №910/13063/15 - без змін з тих міркувань, що викладені в клопотанні позивача про припинення провадження у справі.

28.08.2015р. відділом діловодства апеляційного господарського суду зареєстроване у справі №910/13063/15 клопотання ОСОБА_2, за яким він просить залучити його до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 за первісним позовом. Дане клопотання мотивоване тим, що в провадженні Франківського районного суду міста Львова перебуває справа №465/7706/14-ц за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватної компанії «Украптека Лімітед» та ПАТ АКБ «Львів» про визнання права власності на частку участі в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів» у розмірі 20% статутного капіталу. В рамках розгляду цієї справи на частку участі Приватної компанії «Украптека Лімітед» в розмірі 20% статутного капіталу Франківським районним судом міста Львова накладено арешт ухвалою від 21.11.2014р. та заборонено Приватній компанії «Украптека Лімітед» вчиняти будь-які правочини, які призведуть до відчуження належної їй частки в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів» в частині, що становить 20% статутного капіталу Товариства, що складає 554 329,20 грн. Як вказує ОСОБА_2, Договір застави від 11.12.2014р., який за своїм змістом прямо передбачає можливість відчуження частки участі в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів», укладався його сторонами всупереч чинного арешту, накладеного Франківським районним судом міста Львова 21.11.2014р. та ст. 124 Конституції України. Укладення такого Договору застави, на думку заявника, спрямовано на позбавлення його законних прав.

ОСОБА_1 28.08.2015р. подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/13063/15 до розгляду справи №465/7706/14-ц Франківського районного суду міста Львова.

Клопотання про зупинення провадження у справі мотивоване наявністю у Франківському районному суді м. Львова справи, в якій встановлюються обставини щодо наявності у відповідача 1 права власності на всі 100% частки участі у ТОВ «Сальве-Львів». На думку заявника, рішення Франківського районного суду міста Львова матиме вирішальний вплив на оцінку доказів у даній справі, в тому числі Договору застави корпоративних прав від 11.12.2014р. Тому, як вказує заявник, розгляд даної господарської справи є неможливим до вирішення по суті справи №465/7706/14-ц за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватної компанії «Украптека Лімітед» та ПАТ АКБ «Львів» про визнання права власності на частку участі в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів» у розмірі 20% статного капіталу. Також заявник зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень України слідчими органами (ОВС СУ УМВС України у Волинській області) проводиться досудове слідство з приводу вчинення тяжких злочинів невстановленою групою осіб щодо придбання права на чуже майно - частку в статутному капіталі ТОВ «Сальве» на користь ТОВ «Ла Рікеза», а тому в ході досудового слідства можуть бути встановлені обставини, які можуть мати істотний вплив на оцінку доказів у даній справі.

Позивач заперечив проти клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі та просив відмовити у його задоволенні, вказуючи про те, що справа №465/7706/14-ц у Франківському районному суді м. Львова не є пов'язаною з даною справою. Як зазначено в письмових запереченнях позивача, провадження у Франківському районному суді м. Львова та дане провадження стосуються абсолютно різних правовідносин, які виникли абсолютно з різних договорів, а тому ніяк не можуть вважатися пов'язаними в розумінні ст. 79 ГПК України. Також позивач посилається на ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу» та у зв'язку з цим вказує, що яким би не було рішення Франківського районного суду м. Львова у справі №465/7706/14-ц, воно не вплине на право позивача звернути стягнення на предмет застави на підставі Договору застави від 11.12.2014р. та і на рішення суду в даній справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза» також подано апеляційну скаргу. Згідно скарги відповідач 2 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. та прийняти нове, за яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відповідач 2 вважає рішення суду першої інстанції протиправним та прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача 2, Договір позики від 27.11.2014р. та Договір застави від 11.12.2014р. є нікчемними та фіктивними, у зв'язку з тим, що сторонами не дотримано усіх вимог щодо правочину, а також у зв'язку з тим, що договори містять ряд неточностей та укладені без наміру створення правових наслідків.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Ла Рікеза», за яким просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. у справі №910/13063/15 - без змін, вказуючи, що твердження відповідача 2 щодо фіктивності договорів є безпідставним, так як у Договорі позики чітко встановлений порядок погашення заборгованості, можливість дострокового повернення; процедура задоволення вимоги заставодержателя прописана у Договорі застави та законодавстві України, що застосовується до Договору застави, оцінки предмета застави є необов'язковою; сума зобов'язання та сума забезпечення є співрозмірними, адже позика була передана під заставу часток, тобто неповернення суми позики передбачало передачу часток незалежно від їх суми, цінність ТОВ «Сальве» є кардинально нижчою за номінальну вартість частки в ньому. Безпідставними, на думку позивача, є і доводи про відсутність деяких доказів у справі, оскільки вони суперечать наявним в матеріалах справи документам. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач 2 не є добросовісним набувачем частики ТОВ «Сальве», оскільки на момент укладення Договору купівлі-продажу 20.04.2015р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вже були відомості про обтяження з 11.12.2014р.

ОСОБА_1 надав письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Ла Рікеза», за яким просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача 2 в частині скасування рішення місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, вважаючи що рішення у цій частині прийняте правомірно.

В додаткових поясненнях ОСОБА_1 від 21.09.2015р. вказано на те, що звернення стягнення на предмет застави через прострочення кредиту було здійснено місцевим господарським судом протиправно, оскільки Кредитний договорі хоча і був підписаний його сторонами, фактично не відбувся. Платіж позивача на користь іншої особи - Логос Лігал Сервісіз, не мав природи кредиту та не міг бути кредитом на користь відповідача 1 як нерезидента для цілей права Ісландії.

В додаткових поясненнях відповідача 1, зареєстрованих 21.09.2015р., зазначається, що між позивачем та відповідачем 1 здійснювались грошові перерахування за Договором позики, що підтверджується повідомленнями МТ 103 СВІФТ міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів, банківськими виписками, які були додані до листів Центрального банку Ісландії від 15.09.2015р. Також відповідач 1 пояснив, що Логос Лігал Сервісіз Лімітед є належним чином уповноваженим представником/корпоративним секретарем Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед», що підтверджується відповідним сертифікатом, доданим до матеріалів справи, листом від 17.09.2015р., в якому Логос підтвердила, що діє у якості корпоративного секретаря Украптеки Лімітед за дорученням одноосібного директора Украптеки Лтд. Щодо оцінки предмету застави, відповідач 1 вказав про те, що оцінка предмета застави не є обов'язковою. Сума зобов'язання та сума забезпечення є співмірними, адже позика була передача під заставу часток, тобто неповернення суми позики передбачало передачу часток незалежно від їх суми, цінність ТОВ «Сальве» є кардинально нижчою за номінальну вартість частки у ньому. Стосовно Угоди (Head of Terms) відповідач 1 звернув увагу на те, що вона не є тим документом, який би надав ОСОБА_1 право на отримання у власність 10% частки в ТОВ «Сальве-Львів», оскільки сам зміст Угоди про наміри (Head of Terms) свідчить про те, що вона не є остаточним договором і лише містить деякі основні умови; відповідно до ісландського права, яким регулюється Угода про наміри (Head of Terms), такий документ не має обов'язкової сили та укладається на попередніх стадіях переговорів щодо укладення основного договору. Отже, на думку відповідача 1, Угода про наміри (Head of Terms) не надає та не підтверджує право ОСОБА_1 на отримання у власність 10% частки у ТОВ «Сальве-Львів», а, відповідно, господарський суд, визнаючи за позивачем право власності на 100% частки у ТОВ «Сальве-Львів», не вирішував питання про право пана ОСОБА_1 на 10% частки у ТОВ «Сальве-Львів».

ОСОБА_1 надав письмові заперечення на додаткові пояснення відповідача 1 щодо перерахування грошових коштів, оцінки майна та статусу Угоди. Він зазначає, що копія СВІФТ повідомлення, на яку посилається відповідач 1, є неналежним доказом для цілей предмету даної господарської справи, оскільки не може підтвердити факту власне здійснення перерахування кредитних коштів позивачем на користь відповідача 1. Як вказує ОСОБА_1, зміст наданих відповідачем 1 документів має розглядатися в контексті запроваджених в Ісландії суворих валютних обмежень щодо транскордонного руху капіталу, оскільки відповідач 1 є відносно Ісландії компанією-нерезидентом. Стосовно сертифікату ОСОБА_1 вказав про те, що він не містить жодної вказівки на статус Логос Лігал Сервісіз як представника відповідача 1 та переліку відповідних повноважень, в тому числі щодо одержання грошових коштів. ОСОБА_1 також висловив незгоду з доводами відповідача 1 щодо (Head of Terms).

Від позивача надійшли додаткові пояснення щодо факту належного перерахування суми позики. Так, позивач зазначає, що керуючись умовами Договору позики, відповідач 1 у своєму повідомленні про надання позики зазначив дані, необхідні для зарахування позики, в тому числі і номер рахунку, що свідчить про те, що відповідач 1, як позичальник, прямо передбачив у Договорі позики можливість та необхідність перерахування позивачем позики на суму 500 000,00 доларів США на номер рахунку Логос Лігал Сьорвісез Лімітед, при цьому одержувачем позики по рахунку був позивач. Факт перерахування, як вказує позивач, підтверджується повідомленнями СВІФТ МТ 103, листом Центрального банку Ісландії від 15.09.2015р. та банківськими виписками, які були додані до вказаного листа. Відповідач 1 отримав на вказаний ним рахунок 68527599 позику на суму 500 000,00 доларів США. Умовами Договору позики було передбачено отримання позики для рефінансування частини існуючої заборгованості та зобов'язань дочірніх підприємство, якими є ТОВ «Сальве» та ТОВ «Сальве-Львів». 01.12.2014р. відповідач 1 через Логос Лігал Сьорвісез Лімітед перерахував на рахунку ТОВ «Сальве» та ТОВ «Сальве - Львів» грошові кошти на суму 70 000,00 доларів США та 300 000,00 доларів США відповідно, що підтверджується повідомленнями СВІФТ, роздруківками ТОВ «Сальве» та ТОВ «Сальве-Львів» з клієнт банку та листом Логос Лігал Сьорвісез Лімітед від 17.09.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та призначено її до розгляду на 31.08.2105р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2105р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза» та призначено її до розгляду на 31.08.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 05.10.2105р., у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи №910/13063/15 у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2105р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. прийняла до свого провадження справу 910/13063/15.

12.10.2015р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. розгляд справи було призначено на 02.11.2015р.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 31.08.2015р., 09.09.2105р., 10.09.2015р., 21.09.2015р., 05.10.2015р., 02.11.2015р., 04.11.2015р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши в судових засіданнях питання щодо наявності або відсутності підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 пана ОСОБА_1 та пана ОСОБА_2 судова колегія апеляційного господарського суду вирішила відмовити в їх залученні, виходячи з наступного.

Норми інституту третіх осіб покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однієї зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення. Метою участі таких осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення суду.

Таким чином, для вирішення даного питання апеляційному суду необхідно встановити, чи знаходяться пан ОСОБА_1 та пан ОСОБА_2 у таких правовідносинах зі сторонами у справі, які можуть змінитись в результаті винесеного рішення у цій справі.

Так, пан ОСОБА_1 та пан ОСОБА_2, обстоюючи свою позицію стосовно того що, рішення у даній справі впливає на їх права та обов'язки відносно частки в статутному капіталі «Сальве-Львів», посилаються на наявність спору про право власності, який розглядається Франківським районним судом міста Львова (справа №465/7706/14-ц за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватної компанії «Украптека Лімітед» та ПАТ АКБ «Львів» про визнання права власності на частку участі в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів» в розмірі 20% статутного капіталу).

Судовою колегією встановлено, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.11.2014р. відкрито провадження у справі №465/7706/14 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед», Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача M8 ехф. (M8 ehf.) про визнання права власності на частку в статутному капіталі та зобов'язання вчинити дії. В ухвалі судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 09.2015р., винесеної у справі №465/7706/14, зазначено, що спір виник між фізичними особами і юридичною особою з приводу обов'язку останньої передати на певних умовах право на частку у статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів».

Разом з тим наявність справи про визнання права власності на частку в статутному капіталі не свідчить про набуття паном ОСОБА_1 та паном ОСОБА_2 права на цю частку. Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що заявниками не було наведено інших обставин та не надано необхідних на підтвердження цих обставин належних доказів того, що існує правовий зв'язок між ними та сторонами у справі і рішення у даній справі може вплинути на їх права та законні інтереси, апеляційний суд відмічає про відсутність підстав для залучення цих осіб до справи у якості третіх осіб без самостійних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У листі Верховного Суду України № 3.1-2008 від 21.07.2008р. вказано про те, що особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення що стосується їх прав і обов'язків, мають право оскаржувати судове рішення, якщо воно безпосередньо стосується їх прав та обов'язків. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про нього у відповідних правовідносинах. При цьому, у мотивувальній частині рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі в справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

В пункті 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішення не порушені та що питання про її прав і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з цим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

За таких обставин, враховуючи наведене апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно заяви про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №465/7706/14-ц, яка була подана ОСОБА_1, слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, рішення у даній справі не зачіпає прав та законних інтересів пана ОСОБА_1, тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою було припинено на підставі п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України. За таких обставин клопотання ОСОБА_1 не підлягає розгляду.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, частина 1 ст. 79 ГПК України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом. При цьому господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Враховуючи те, що матеріали справи містять інформацію про наявність справи Франківського районного суду міста Львова №465/7706/14, судова колегія апеляційного господарського суду має встановити, чи є підстави для зупинення провадження згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Для вирішення питання зупинення провадження у справі господарський суд має з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарський судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійної у даній справі.

Так, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.11.2014р. відкрито провадження у справі №465/7706/14 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед», Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача M8 ехф. (M8 ehf.) про визнання права власності на частку в статутному капіталі та зобов'язання вчинити дії. Спір виник між фізичними особами і юридичною особою з приводу обов'язку останньої передати на певних умовах право на частку у статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів».

Предметом розгляду у даній справі є первісні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та зобов'язання вчинити дії, у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо повернення суми позики згідно з Договором позики. Звернення стягнення заявлено на частки в статутних капіталах ТОВ «Сальве» та ТОВ «Сальве-Львів» за Договором застави від 11.12.2014р. та зустрічні позовні вимоги - про визнання дійсним Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства від 20.04.2015р.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однієї з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, можна зазначити, що в разі, якщо у справі №465/7706/14, яка розглядається Франківським районним судом міста Львова, судом буде встановлено наявність та визнано за позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право на частку в статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів», застава в силу ч. 1 ст. 27 Закону України збереже свою силу і позивач не втратить право звернути стягнення на предмет застави згідно Договору застави від 11.12.2014р.

За таких обставин, апеляційний господарський суд відмічає про відсутність пов'язаності даної справи та справи Франківського районного суду міста Львова та відсутність неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, з огляду на що підстав для зупинення провадження у справі №910/13963/15 немає.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза», перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

27.11.2014р. між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед», позичальником, та Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. (Eignasafn Sedlabanka Islands Ehf.), як позикодавцем, був укладений Договір позики, за умовами якого позичальник зобов'язується запозичити, а позикодавець зобов'язується надати погоджену суму позики.

Додатком 1 до Договору позики визначено, що сума позики становить 500 000,00 доларів США. Дата надання позики: 27.11.2014.

В додатку 1 до Договору позики також встановлено одержувача позики - Украптека Лтд. та номер рахунку, на який необхідно перерахувати позику - Логос Лігал Сьорвісез Лімітед [Logos Legal Services Limited] Номер рахунку: 68527599, код банку (Sort Code) 207767.

Таким чином, сторони Договору позики прямо передбачили у Договорі позики можливість та необхідність перерахування позивачем позики на суму 500 000,00 доларів СА на номер рахунку Логос Лігал Сьорвісез Лімітед. При цьому одержувачем позики по рахунку був відповідач.

На виконання умов Договору позики позивачем було перераховано відповідачеві 1 на вказаний відповідачем-1 номер рахунку грошові кошти в сумі 500 000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями SWIFT MT103, листом Центрального Банку Ісландії від 15.09.2015р. та випискою, яка були додана до вказаного листа.

Так, в названих вище документах міститься наступна інформація:

32А Дата 27.11.2014р.

Валюта USD (долари США

Сума 500 000

50К Платник IS770001260410017012092060

Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ЕХФ

59 Одержувач /GB26BARC20776768527599

Логос Лігал Сервісіз Лімітед

70 Призначення платежу позика Украптека ЛТД

Отже, позивач надав, а відповідач 1 отримав передбачену Договором позики суму позики у розмірі 500 000,00 грн.

Підпунктом 2.2.1. Договору позики передбачено, що позичальник планує використати позику для рефінансування частини існуючої заборгованості та зобов'язань дочірніх компаній позичальника.

На виконання умов Договору позики відповідачем 1 з вказаного в Договорі позики номеру рахунку було перераховано 01.12.2014р. на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве-Львів» грошові кошти на суму 70 000,00 доларів США та 300 000,00 доларів США відповідно. Призначення платежів: Платіж від імені Украптека Лтд. щодо договору застави корпоративних прав 02/06/14. Дані факти підтверджуються повідомленнями SWIFT, виписками з банку ПАТ «ВіЕс БАНК» та виписками з клієнт-банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве-Львів».

Відповідно до п. 3.1. Договору позики позичальник зобов'язується погасити суму позики одним платежем 15.01.2015р.

Згідно з п. 3.2. Договору позики позичальник може достроково погасити позику частково або повністю без будь-якої комісії за дострокове погашення. Позичальник повідомляє позикодавця про будь-яке дострокове погашення згідно із вищевказаним положенням шляхом направлення попереднього повідомлення щонайменше за 3 робочих дня. Таке дострокове погашення повинно бути щонайменше на суму 50 000,00 доларів США.

За змістом п. 3.4. Договору позики у випадку, якщо дата здійснення будь-якого платежу погашення або процентів не припадає на банківський день, дата здійснення платежу переноситься на наступний банківський день, окрім випадку, коли такий день припадає на наступний місяць, у випадку чого дата здійснення платежу переноситься на попередній банківський день.

При цьому у відповідності до п. 3.5. Договору позики, банківський день означає день, в який банки відкриті у місті Лондоні.

Пунктами 4.1. - 4.2. Договору позики встановлено, що сума процентів є змінюваною та підлягає сплаті відповідно до цієї статті 4. Сума процентів визначається за три місяці наперед на основі три-місячної ставки Ставки Лібор, яка визначається за два робочих днів до початку наступного процентного періоду, плюс 3%. Розрахунок процентів здійснюється на основі методу факт/360 днів. Проценти розраховуються з дати надання позики та сплачуються перший раз 01.01.2015 та, в подальшому, кожного місяця.

Однак, в порушення наведених вище умов Договору позики відповідачем 1 зобов'язання з повернення суми позики та сплати процентів належним чином виконано не було, а було повернуто лише частину суми позики у розмірі 130 000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями SWIFT MT103, листом Центрального Банку Ісландії від 15.09.2015р. та випискою, яка були додана до вказаного листа.

У зв'язку з наведеним у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 372 954,51 доларів США, з яких: 370 000,00 доларів США - заборгованість з повернення суми позики та 2 954,51 доларів США - заборгованість по відсотках.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника - Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед», за Договором позики, між цією компанією, як заставодавцем, та позивачем, як заставодержателем, був укладений Договір застави частки від 11.12.2014р.

У відповідності до п. 2.1 Договору застави в якості забезпечення сплати, виконання та погашення забезпечених зобов'язань, заставодавець відповідно до цього договору передає заставодержателю та на його користь найбільш повною мірою, наскільки це можливо згідно з законодавством України, в заставу з найвищим пріоритетом кожну частку: сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі ТОВ «Сальве», номінальна вартість якої становить 18 543 082,00 грн, разом з усіма правами щодо Частки згідно зі статутними документами ТОВ «Сальве» та/або застосовним законодавством, включаючи право на отримання всіх дивідендів та розподілу прибутку; сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі ТОВ «Сальве-Львів», номінальна вартість якої становить 2 771 646,00 грн, разом з усіма правами щодо Частки згідно зі статутними документами ТОВ «Сальве-Львів» та/або застосовним законодавством, включаючи право на отримання всіх дивідендів та розподілу прибутку.

Відповідно до п. 2.2 Договору застави цей Договір та застава, створена за цим Договором, забезпечують всі існуючі та майбутні вимоги заставодержателя щодо сплати, виконання та погашення усіх сум, зобов'язань та заборгованостей (як фактичних, так і умовних, як явних, так і таких, що маються на увазі, як тих, що повинні бути виконані/сплачені спільно з іншими особами, так і тих, що повинні бути виконані/сплачені окремо як у якості основного боржника або поручителя, так і у будь-якій іншій якості) заставодавця за Договором позики від 27.11.2014р. (як у встановлений строк погашення, так і в результаті дострокового стягнення заборгованості або іншим чином), включаючи, для уникнення сумнівів, всі витрати на звернення стягнення, які підлягають сплаті за цим Договором.

Згідно з п.п. 1.1 Договору застави «випадок невиконання зобов'язань» означає будь-які та всі наступні події: недотримання або невиконання заставодавцем будь-якого обов'язку, ковенанту, домовленості або зобов'язання, які містяться у цьому Договорі; будь-яке положення, запевнення або гарантія цього Договору є чи стають неправдивими або такими, що вводять в оману; застава стає такою, на яку не може бути звернене стягнення, або припиняє бути першочерговим обтяженням, або застава іншим чином оскаржується або заперечується або існує загроза її оскарження або заперечення з боку будь-якої особи та з будь-яких причин; будь-яка подія або обставина, визначена як така у статті 11 (Випадки невиконання зобов'язань - засоби захисту) Договору позики.

Пунктом 11 Договору позики до випадків невиконання, зокрема, належать: позичальник або його дочірні компанії не виконують платіжні зобов'язання в належну дату платежу або в належній валюті та таке невиконання платіжного зобов'язання триває більше 10 робочих днів з належної дати платежу; позичальник або його дочірні компанії неодноразово не виконують платіжні зобов'язання в належний строк та в належній валюті; позичальник порушує зобов'язання, встановлені ст. 10.

Відповідно до п.4.1 Договору застави якщо настав та триває випадок невиконання зобов'язань та/або у інших випадках, передбачених законодавством України, заставодержатель може реалізовувати в примусовому порядку всі свої права за цим Договором, із зверненням або без звернення до суду, виключно на свій розсуд, з метою забезпечення зобов'язань за рахунок часток.

Запис про наявність обтяження у вигляді застави із забороною відчуження вказаних вище часток було внесено 11.12.2014р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом з даного реєстру станом на 19.05.2015р.

Згідно з п. 5.1. Договору застави цей Договір регулюється і тлумачиться відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 5.3. Договору застави без обмеження статті 5.2. (Арбітраж), заставодержатель на свій власний розсуд вправі пред'являти позови щодо будь-якого питання, яке виникає з цього Договору або у зв'язку з ним або будь-яким документом, передбаченим цим Договором, до судів будь-якої країни, які мають або заявляють свою компетенцію стосовно такого питання та, зокрема, до судів України.

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Стаття 589 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2. ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

15.05.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача 1 та відповідача 2 повідомлення, в якому, серед іншого, вимагав протягом 30 днів (починаючи з 15.05.2015р.) повністю виконати забезпечені зобов'язання на рахунок, вказаний у повідомленні та попереджав про можливе звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за позивачем права власності.

Проте, вказана вимога була залишена без задоволення.

Оскільки позичальником за Договором позики не виконано свого зобов'язання з повернення на користь позивача суми позики у розмірі 370 000,00 доларів США та не сплачено відсотки у розмірі 2 954,51 доларів США, доводи позивача про наявність підстав для звернення стягнення в рахунок погашення наведеної заборгованості на майно, яке є предметом застави, є обґрунтованими.

Також, як свідчать матеріали справи, в порушення 10.1.5. Договору позики відповідачем 1 було відчужено сто відсотків (100%) частки участі у статутному капіталі ТОВ «Сальве» внаслідок укладення між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза», як покупцем, Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства від 20.04.2015р.

Наведене, з огляду на положення п.п. 1.1, п. 4.1 Договору застави, п. 11 Договору позики також є випадком невиконання та підставою для реалізації заставодержателем свого права на звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 4.2. Договору застави додатково до будь-яких прав або засобів захисту, передбачених будь-яким правом, що застосовується, заставодержатель уповноважений та має право реалізовувати у примусовому порядку будь-які та всі свої права, передбачені цим Договором або законодавством України, без звернення до суду та матиме право, на свій розсуд, вчиняти усі та будь-які з наступних дій, зокрема, набувати право власності на частки або будь-яку з них або будь-яку їх частину (як заставодержатель може вирішити на свій власний розсуд) в рахунок погашення забезпечених зобов'язань.

Отже, враховуючи наявність простроченого грошового зобов'язання у відповідача 1 перед позивачем за Договором позики на загальну суму 372 954,51 доларів США, а також те, що виконання цього зобов'язання було забезпечено укладенням Договору застави від 11.12.2014р., вимога позивача про звернення стягнення шляхом визнання за ним права власності на майно, яке є предметом застави за наведеним договором в рахунок погашення заборгованості за Договором позики є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ «Сальве», пов'язаних з приведенням їх у відповідність із судовим рішенням за даною позовною заявою і інших реєстраційних дій, що випливають з набуттям права власності позивачем на предмет застави, а також про зобов'язання Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ «Сальве-Львів», пов'язаних з приведенням їх у відповідність із судовим рішенням за даною позовною заявою і інших реєстраційних дій, що випливають з набуттям права власності позивачем на предмет застави, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, дана норма закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для проведення певних реєстраційних дій, в тому числі проведення державної реєстрації змін до установчих документів, законодавством встановлено чіткий порядок звернення до органів Державної реєстраційної служби України.

Зокрема, у відповідності до ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або інформація про оприлюднення повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

Оскільки позивач не звертався до реєстраційних служб Луцького та Львівського міського управління юстиції стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій, то відсутнє порушення його прав цими реєстраційними службами, у зв'язку з чим слід відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ «Сальве» та Статуту ТОВ «Сальве Львів», пов'язаних з приведенням їх у відповідність із судовим рішенням за даною позовною заявою і інших реєстраційних дій, що випливають з набуттям права власності позивачем на предмет застави.

Також предметом розгляду у даній справі є зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза» про визнання дійним Договору купівлі-продажу (відступлення) частинки в статутному капіталі товариства від 20.04.2015р., укладеного між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Украптека Лімітед» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза.

Обґрунтовуючи їх, позивач за зустрічним позовом вказує про те, що на підставі Договору купівлі-продажу від 20.04.2015р. він став єдиним учасником ТОВ «Сальве». Разом з тим, Ейгнасафн Седлабанка Ісландс ехф. звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на частку у ТОВ «Сальве» шляхом визнання за ним право власності, вказуючи, що ТОВ «Ла Рікеза» не є добросовісним набувачем такого майна, оскільки воно перебуває в заставі. При цьому позивач за зустрічним позовом вказує про те, що він є добросовісним набувачем, оскільки не знав та не міг знати про те, що корпоративні права на ТОВ «Сальве-Львів» перебувають у заставі.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Отже, дійсним може бути визнаний тільки нікчемний правочин у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.

В п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказано, що правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 і частиною другою статті 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (частина друга статті 16 ЦК України, частина друга статті 20 ГК України).

Статтею 219 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав, з яким закон пов'язує можливість визнати договір дійсним, з огляду на що, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 80, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 припинити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Рікеза» залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015р. у справі №910/13063/15 залишити без змін.

4. Справу №910/13063/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця