Постанова

від 10.11.2015 по справі 906/633/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 906/633/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від органу прокуратури - Лис Н.В.

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Темп" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.15 р. у справі № 906/633/15

за позовом Прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 5"

про стягнення 111987,87 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна №1534 від 31.05.2012, зобов'язання звільнити приміщення та передати за актом прийому-передачі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.06.2015 року у справі № 906/633/15 (суддя Вельмакіна Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Перемоги, буд. 12, ід. код 13549816) на користь Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Щорса, буд. 4, ід. код 34788934): 96015,22грн. основного боргу; 11227,85грн. пені. Відмовлено в стягненні 4744,80грн. основного боргу. В частині вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна №1534 від 31.05.2012 провадження у справі припинено на підставі п.1 -1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Темп" на наступний день після набрання рішенням суду законної сили повернути приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 12 площею 570 кв. м за актом прийому-передачі Комунальному підприємству "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради та Комунальному підприємству "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзОВ "Темп" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального та матеріального права що призвело до неправильного вирішення господарського спору. Зазначає, що позивач, для підтвердження своїх прав на передачу в оренду, отримання орендної плати та повернення спірного майна, зобов'язаний надати здійснення державної реєстрації права власності на нього.

Вважає, що об'єкт оренди не узгоджений сторонами та відсутній як істотна умова договору, оскільки згідно Договору його предметом є підвальне приміщення площею 570,00кв.м., а згідно інвентарної справи №911 загальна площа підвалу становить 710,6кв.м. і складається з 60 окремих приміщень різної площі. Не підтвердженою також вважає вартість спірного майна, що зазначена в договорі - 514453,00грн.

Вказує, що лише за наявності у договорі істотних умов, якщо їх не врегульовано чинним законодавством, договір оренди майна можна вважати укладеним. При цьому умова договору щодо вартості об'єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати "Методиці оцінки об'єктів оренди", затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив. Всі ухвали суду апеляційної інстанції, які направлялись на адресу апелянта, були повернуті поштовим відділенням з поміткою "Повертається за закінченням терміну зберігання". Враховуючи викладене, судом зазначається, що процесуальний обов'язок суду з направлення ухвал для належного повідомлення сторони про розгляд справи виконано, а негативні процесуальні процесуальні наслідки через неотримання стороною власної кореспонденції покладаються на останню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив. Зокрема зазначив, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача стосовно ненадання позивачем доказів здійснення державної реєстрації права власності на орендоване приміщення, невизначеності площі об'єкту оренди та безпідставності визначення розміру орендної плати, оскільки зобов'язання сторін обумовлені Договором, підписавши який сторони погодили об'єкт оренди та розмір орендної плати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Прокуратура м. Житомира у своєму відзиві також заперечує проти доводів апелянта, мотивуючи тим, що право комунальної власності на орендоване відповідачем приміщення регламентовано Законом України "Про місцеве самоврядування", а з огляду на строк укладення договору наявність свідоцтва про право власності на майно не обов'язкова.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав викладені у відзиві заперечення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Третьою особою письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано, явку представника в судове засідання не забезпечено.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі всіх предстаників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, відзив на неї дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2015 року у справі № 906/633/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2007 між КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (позивач-2/орендодавець) та ТОВ "Темп" (відповідач/орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №95 (далі - Договір; а.с.115-16).

13.08.2009 сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна (а.с. 17).

Згідно п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування підвальні приміщення в будинку №12 по вул. Перемоги, що належать до комунальної власності міста, під підсобні приміщення, загальною площею 570 кв.м. з орендною платою у розмірі 08,55грн. за 1 кв.м. без ПДВ.

Згідно акту прийому-передачі приміщення, орендованого ТОВ "Темп" від 05.03.2007 (а.с. 17, зворотній бік) балансоутримувач КВЖРЕП №5 передав, а орендар прийняв відповідно до договору №95 від 01.03.2007 в платне строкове платне користування підвальні приміщення в будинку №12 по вул. Перемоги, що належать до комунальної власності міста, загальною площею 570кв.м.

31.05.2012 між КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (позивач-2/орендодавець) та ТОВ "Темп" (відповідач/орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №1534 (далі - Договір, а.с.18-20), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування підвальні приміщення під підсобні приміщення, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 12, що знаходиться на балансі КВЖРЕП №5, вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 514453,00грн. без ПДВ станом на 30.04.2010 загальною площею 570 кв.м. з орендною платою у розмірі 7,00грн. за 1 кв.м. без ПДВ за базовий місяць розрахунку.

Відповідно до п.2.1. Договору, вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акту прийому-передачі об'єкта оренди.

Даний договір діє з 31.05.2012 по 31.04.2015 року (п.8.1 Договору).

На випадок закінчення дії даного договору, або дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення приміщення згідно з актом приймання передачі. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції (п. 3.7 Договору).

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що відповідач в порушення п.п. 3.2, 3.3 договору №1534 від 31.05.2012 р., ст.ст. 526, 762 ЦК України, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" неналежним чином виконував умови договору, в результаті чого за період з жвтня 2013 року по березень 2015 року заборгував 100760,02 грн. орендної плати. В зв'язку з непроведенням розрахунків по орендній платі, прокурором на підставі п. 3.6 договору нараховано пеню в розмірі 11227,85 грн. Заборгованість за попередній період з відповідача було стягнуто згідно рішення суду по справі № 906/1673/13. З огляду на порушення відповідачем договірних відносин, прокурор просить стягнути суму заборгованості по орендній платі, суму нарахованої пені, а також розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути приміщення за актом прийому-передачі орендодавцю.

Розглядаючи зазначений спір колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Спірні відносини ґрунтуються на укладеному сторонами договорі оренди нерухомого майна №1534 від 31.05.2012 (а.с. 18-20).

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору оренди №1534 відповідач використовував підвальні приміщення за адресою: вул. Перемоги, 12, які позивач-2 передав, а відповідач прийняв згідно договору оренди №95 від 01.03.2007, про що свідчить акт прийому-передачі приміщень від 05.03.2007 (а.с. 17, зворотній бік).

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Так, пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що орендна плата по цьому договору за перший місяць оренди становить 3990,00грн. без ПДВ. В подальшому орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний і вноситься орендарем згідно наданого рахунку, не пізніше 10 числа послідуючого місяця з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.7.4 Договору, відповідальність у разі отримання та/або неотримання рахунку згідно з п.3.3 Договору несе орендар.

Враховуючи вищевказані умови Договору, відповідач за період з жовтня 2013 по березень 2015 року зобов'язаний був сплатити 100760,02грн. орендної плати, що підтверджується також рахунками на оплату (а.с. 81-89).

Позивач-2 стверджує, що за вказаний період відповідачем оплати не проведені, всі здійсненні платежі зараховано в рахунок погашення попередньої заборгованості.

Як відмічено судом першої інстанції, з наявного в матеріалах справи реєстру документів (а.с. 61) вбачається, що 09.04.2014 ТОВ "Темп" сплачено 4744,80грн. з призначенням платежу "сплата за оренду за грудень 2013 зг. рах. №3135 від 12.12.2013".

Приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці. У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються в порядку черговості.

Зважаючи на вказане відповідачем призначення платежу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що непогашеною залишилася основна заборгованість за вказаний у позовній заяві період у розмірі 96015,22грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, яка кореспондується з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 96015,22грн. основного боргу підлягають задоволенню. У задоволенні 4744,80грн. слід відмовити.

Твердження апелянта стосовно ненадання позивачем доказів здійснення державної реєстрації права власності на орендоване приміщення, а відтак відсутності прав на передачу його в оренду та отримання орендної плати судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно довідки комунального підприємства "Виробничо-експлуатаційне підприємство № 5" Житомирської міської ради від 01.10.2015 р. № 551/3 підвальне приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 12 загальною площею 570 кв.м. перебуває на балансі підприємства з 1992 року на підставі рішення Житомирської міської ради народних депутатів від 22.10.1992 р. "Про формування комунальної власності міської ради народних депутатів та передачу в управління майна міської ради". Копія відповідного рішення з додатками про перелік майна додана до довідки. Отже підвальне приміщення, яке є предметом оренди належить територіальній громаді м. Житомира в особі Житомирської міської ради.

Статтею 29 цього Закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

За умовами п. 5 ст. 60 Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчудження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.05.2012 р. № 197, надано дозвіл на укладення договору оренди майна комунальної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Темп", а саме - підвальних приміщень площею 570 кв.м. в будинку № 12 по вул. Перемоги під підсобні приміщення з орендною платою 7 грн.

Таким чином, вищевказане майно з 1992 року перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Житомир, та відкрито використовується відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування у Україні". Будь-яких доказів того, що орендовані підвальні приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 12 належать на праві власності іншій юридичній або фізичній особі апелянтом не подано, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач-2 не мав права передавати комунальне майно в оренду.

Стосовно доводів апелянта про відсутність погодження сторонами істотних умов договору, серед яких склад об'єкта оренди, його вартість, що свідчить про його неукладеність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх безпіставність.

Судом враховується, що відповідно до п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. За умовами ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не встановлено в пропозиції укласти договір або не є встановлено законом. Також згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, свідченням того, що договір між сторонами є укладеним, є вчинення конклюдентних дій, які спрямовані на його виконання.

Матеріали справи свідчать, що договір оренди нерухомого майна підписаний сторонами без заперечень, на його виконання відповідачем прийнято об'єкт оренди за актом приймання-передачі та здійснювались часткові оплати орендної плати. Відтак, доводи апелянта в цій частині відхиляються судом як безпідставні.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 3.6. Договору сторони визначили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з орендаря з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь період прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати в терміни, встановлені в п. 3.3. цього Договору.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, за період з 11.05.2014 по 14.04.2015 нараховано до стягнення 11227,85грн. пені (а.с. 23).

Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність нарахування її у визначеній позивачем сумі та за вказаний ним період.

Що стосується вимоги прокурора про розірвання Договору оренди нерухомого майна №1534 від 31.05.2012, слід зазначити наступне.

Згідно п. 8.3 Договору, даний договір може бути розірвано на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання умов даного договору та інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

У відповідності до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Колегія суддів бере до уваги, що умовами п.8.1 Договору сторони визначили, що даний договір діє з 31.05.2012 по 31.04.2015.

Згідно п. 8.4. Договору, заявка орендаря на укладення договору на новий термін повинна бути надана орендодавцю за два місяці до закінчення строку дії цього договору. Договір оренди може бути укладений на новий термін лише при наявності відповідного дозволу (рішення) виконавчого комітету міської ради. При цьому, зазначені дії оформляються новим договором.

Нормами п. 1 ч. 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

За вказаних обставин, суд першої інстанціії дійшов правомірного висновку, що договір на дату вирішення спору припинив свою дію. Тобто, предмет спору в частині розірвання договору відсутній.

Відповідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині вимоги про розірвання Договору оренди нерухомого майна №1534 від 31.05.2012 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п. 6.12 Договору, у разі припинення даного договору або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю та балансоутримувачу в 5-денний термін об'єкт оренди в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, що засвідчується актом прийому-передачі.

Оскільки на момент вирішення спору орендоване приміщення відповідачем не повернуто, тому вимога про повернення орендованого приміщення обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно приписів п.9.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", згідно якого у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Темп" від 07.08.2015р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2015 року у справі № 906/633/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.