Рішення

від 12.11.2015 по справі 21/319

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015Справа № 21/319

Колегія суддів у складі: головуючого судді Плотницької Н.Б., суддів Мандриченка О.В. та Пукшин Л.Г., розглянувши справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" до 1. Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" провизнання недійсним договору купівлі-продажу №1 від 18.01.2002 та стягнення 298 672 грн 60 коп. Представники: від позивачаЦіховський В.М. - арбітражний керуючий від відповідача-1не з'явились від відповідача-2Станицький О.Б. - представник за довіреністю від третьої особиКовалевський Р.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.05.2006 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" з вимогами до Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1 від 18.01.2002 та стягнення 298 672 грн 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу №1 від 18.01.2002 суперечить положенням чинного на момент його укладення законодавства України, оскільки стосується відчуження майна, власником якого є позивач, та укладено за наявності арешту на таке майно, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання такого договору недійсним, зобов'язання відповідача-2 повернути таке майно у власність позивача та зобов'язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 отримані за тим договором кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 у справі № 21/319 затверджено мирову угоду, укладену між Відкритим акціонерним товариством "Київенергобуд", Дочірнім підприємством "Спеценергобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валькірія", та припинено провадження у справі.

04.10.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 14.11.2006 у справі № 21/319.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 задоволено заяву Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 у справі № 21/319, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2006, розгляд справи призначено на 04.11.2013, та залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"мв якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 у справі № 21/319, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014, позов задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу №1, укладений 18.01.2002 між Дочірнім підприємством "Спеценергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валькірія"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькірія повернути на користь Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" нерухоме майно, а саме: а) двоповерхову з/б адміністративну будівлю площею 224 кв.м.; б) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 146 кв.м.; в) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 178 кв.м.; г) з/б цех з виготовлення бітумної мастики з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 330 кв.м.; д) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 172 кв.м.; е) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 178 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Пухівська, 1-А; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 у справі № 21/319 скасовано, а справу № 21/319 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) справу № 21/319 призначено судді-доповідачу Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 розгляд справи відкладено на 28.05.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача-2 та третіх осіб у судове засідання та необхідністю витребування доказів.

21.05.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 09.06.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

03.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли заперечення.

08.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 21/319 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи № 21/319 для визначення складу колегії з розгляду справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями справу № 21/319 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Плотницька Н.Б., судді Мандриченко О.В. та Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 справу № 21/319 прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду на 06.08.2015.

16.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Вищого господарського суду міста Києва надійшли документи для приєднання до матеріалів справи.

05.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 06.08.2015, не відбулося у зв'язку з перебуванням одного судді із складу колегії у відпустці.

04.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшов запит про надання інформації щодо дати судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 справу призначено до розгляду на 20.10.2015.

20.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 розгляд справи відкладено на 12.11.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 в судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів.

10.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Представник відповідача-1 у судове засідання 12.11.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 12.11.2015 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача-2 та третьої особи заперечують проти заявлених позовних вимог та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, враховано, що у силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та третьої особи, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

18.01.2002 між Дочірнім підприємством "Спеценергобуд" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валькірія" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві наступні будівлі: а) двоповерхову з/б адміністративну будівлю площею 224 кв.м.; б) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 146 кв.м.; в) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 178 кв.м.; г) з/б цех з виготовлення бітумної мастики з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 330 кв.м.; д) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 172 кв.м.; е) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 178 кв.м., які знаходяться за адресою: міста Київ, вул. Пухівська, 1-А, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт і сплатити за нього ціну у розмірі 2988 672 грн 60 коп.

Пунктом 3.4 статуту Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" затвердженого рішенням Ради Директорів і Правління Акціонерного товариства "Київенергобуд" від 28.02.1997 та зареєстрованого виконавчим комітетом Славутицької міської ради народних депутатів 21.04.1997 визначено, що підприємство є дочірнім підприємством Акціонерного товариства "Київенергобуд".

Відповідно до пункту 3.9 статуту Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" майно підприємства формується за рахунок власності Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" і закріплюється за підприємством у користування на праві повного господарського відання.

Згідно з пунктом 3.11 статуту Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" встановлено, що підприємство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, дарувати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України, тільки за згодою Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд".

Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 01.09.2000 порушено провадження у справі № 23/447 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд", а ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 10.01.2001 накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд" стверджує, що договір купівлі-продажу № 1 від 18.01.2002 є недійсним, оскільки укладений стосовно належного йому майна за відсутності його згоди, не уповноваженою на вчинення таких дій особою та за існування арешту, накладеного ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 10.01.2001 у справі № 23/447.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 щодо того, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Згідно з статтею 225 Цивільного кодексу Української РСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Судом встановлено, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а саме позивачем не надано доказів в підтвердження того, що останній є власником спірного майна, що є предметом договору купівлі-продажу № 1 від 18.01.2002, а саме: а) двоповерхову з/б адміністративну будівлю площею 224 кв.м.; б) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 146 кв.м.; в) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 178 кв.м.; г) з/б цех з виготовлення бітумної мастики з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 330 кв.м.; д) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 172 кв.м.; е) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 178 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Пухівська, 1-А, а також доказів того, що вказане майно було передано за актом про передачу будівель та споруд будівельної бази котельні масиву "Позняки", які знаходяться в незавершеному будівництві, підприємством теплових мереж акціонерному товариству "Київенергобуд", складеним на підставі наказів Міністерства енергетики та електрифікації України № 103 від 07.07.1993 та № 192 від 12.08.1994 та затвердженим Міністерством енергетики та електрифікації України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а саме позивачем не надано доказів в підтвердження того, що за договором купівлі-продажу № 1 від 18.01.2002, укладеним між Дочірнім підприємством "Спеценергобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валькірія", було відчужено належне позивачу майно, у зв'язку з чим вимога позивача про визнання недійсним договору визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених вимог позивача про зобов'язання Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" отримані на виконання умов договору купівлі-продажу № 1 від 18.01.2002 кошти суд зазначає, що відповідно до норм частини 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовними вимогами в інтересах відповідача-1, проте нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено права однієї особи звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи, у зв'язку з чим зазначена вимоги є неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» стосовно того, що якщо у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Окрім того, положеннями пункту 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 11.10.2010 N 2 "Про деякі питання практики застосування розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що порядок і розміри справляння судового збору із заяв про перегляд судових рішень, а також повернення сплачених сум судового збору з цих заяв визначено Законом України "Про судовий збір", зокрема, абзацом третім частини першої, пунктом 1 частини другої статті 3, пунктом 11 частини другої статті 4, статтею 5, пунктами 2 і 4 частини першої статті 7 цього Закону. Розподіл зазначених сум між сторонами здійснюється за загальними правилами частин першої - четвертої статті 49 ГПК, а повернення їх у передбачених названим Законом випадках - у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики, яким є Міністерство фінансів України".

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (02225, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 22, ідентифікаційний код 04630689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" (04075, м. Київ, вул. Курортна, буд. 11, ідентифікаційний код 30554557) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 595 (три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 74 коп.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (02225, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 22, ідентифікаційний код 04630689) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код 14305909) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн 60 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.11.2015

Головуючий суддя Н.Б. Плотницька

Суддя О.В. Мандриченко

Суддя Л.Г. Пукшин