Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/21058/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/21058/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/21058/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової

адміністрації в ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова В.В.;

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба";

про стягнення 984 973,55 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарба»;

до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі

уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК"

Кадирова В.В.;

про визнання недійсним правочину щодо підвищення відсоткової ставки

Представники сторін:

від позивача: Косякевич Ю.С., довіреність б/н від 05.10.2015р.;

від відповідача: Москаленко Д.В., довіреність б/н від 03.09.2015р.;

Бердан І.Ю. довіреність № 3/09-1 від 03.09.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарба» про стягнення 984 973,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р., у зв'язку з чим позивач просить стягнути на його користь: заборгованість по кредиту - 811 000,00 грн., заборгованість по процентам - 164 448,91 грн., пеню за порушення строків сплати процентів - 9026,84 грн., 3% річних від суми прострочених процентів - 451,34 грн., пеню по простроченій комісії - 46,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/21058/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2015р.

23.09.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання , в якому останній просить залучити на підставі ст. 304 ЦПК України до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України.

Від представника відповідача через відділ діловодства суду 23.09.2015р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнає, посилаючись на те, що строк повернення кредиту не настав і що позивач безпідставно в односторонньому порядку підвищив ставку за користування кредитом.

В судовому засіданні 24.09.2015р. суд відхилив клопотання представника позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, оскільки позивач належним чином з посиланням на норми ГПК та відповідні докази не довів необхідність залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015р. розгляд справи був відкладений на 06.10.2015р., у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом доказів.

28.09.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить залучити на підставі ст. 27 ГПК України до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, оскільки між позивачем та Національним банком України було укладено договір застави майнових прав, предметом якого є застава майнових прав, в тому числі і за Генеральним кредитним договором № 699004047308001 від 03.09.2013р.

06.10.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи додаткових доказів та письмових пояснень на відзив відповідача.

Крім того, 06.10.2015р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача доказів по справі.

Присутній у судовому засіданні 06.10.2015р. представник позивача просив задовольнити клопотання про залучення третьої особи.

Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Проте, позивачем належним чином не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Національного банку України.

Також, представники відповідача в засіданні суду подали клопотання про долучення доказів по справі та клопотання про продовження строку вирішення спору.

При цьому, оскільки представник позивача частково надав докази, які просили витребувати представники відповідача, суд клопотання представників відповідача про витребування доказів задовольнив частково.

В судовому засіданні представники відповідача повідомили про подачу через канцелярію суду 06.10.2015р. зустрічної позовної заяви про визнання недійсним правочину щодо підвищення відсоткової ставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 26.10.2015р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

06.10.2015р. через канцелярію суду від відповідача, на підставі ст. 60 ГПК України, надійшла зустрічна позовна заява про визнання правочину вчиненого ПАТ «Дельта Банк» щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки з 26.04.2014 року за Генеральним кредитним договором № 699004047308001 від 03.09.2013р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2015р. суд прийняв зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" для спільного розгляду з первісною позовною заявою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", оскільки поданий відповідачем зустрічний позов, оформлений з дотриманням вимог ст.ст. 54-57 ГПК України та взаємно пов'язаний з первісним позовом, зокрема, також ґрунтується на умовах Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р., та призначив до розгляду в судовому засіданні на 26.10.2015р.

26.10.2015р. через загальний відділ господарського суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів та заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 967 502,57 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 811 000,00 грн., заборгованість по нарахованим за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. процентам у сумі 19 497,33 грн., заборгованість по нарахованим за період з 01.10.2015р. по 05.10.2015р. процентам - 3 249,55 грн., суму прострочених процентів - 108 485,09 грн., заборгованість по комісії, нарахованій за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. - 238,05 грн., заборгованість по комісії, нарахованій за період з 01.10.2015р. по 05.10.2015р. - 39,68 грн., пеню по процентам - 23 558,83 грн., пеню по простроченій комісії - 198,41 грн., 3% річних від суми прострочених процентів - 1235,63 грн.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 55 ГПК України, позивачем за первісним позовом на день розгляду справи визначено ціну позову в розмірі 967 502,57 грн.

Присутній у судовому засіданні 26.10.2015р. представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представники відповідача щодо задоволення первісного позову заперечили та подали пояснення щодо доводів, викладених у поясненнях позивача на відзив, а також просили задовольнити зустрічний позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошувалась перерва до 29.10.2015р., у зв'язку з необхідністю надати відповідачу час ознайомитись з заявою про зменшення позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 29.10.2015р. представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, проте витребувані судом докази не подав.

Представники відповідача щодо задоволення первісного позову заперечили та просили задовольнити зустрічний позов. Витребувані судом розрахунки також не подали.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013р. між публічним акціонерним товариством «Астра Банк» (за договором -кредитор) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено Генеральний кредитний договір № 699004047308001, за умовами якого кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та у строк, що передбачені цим договором та договорами про внесення змін та доповнень до цього договору. Надання суми кредиту в межах кредитної лінії здійснюється частинами - кредитними траншами в порядку та на умовах, визначених в договорах про внесення змін та доповнень до цього договору.

На момент укладання договору, розмір кредитного ліміту становить 1 340 000 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору, строк кредиту - з 03 вересня 2013 року по 02 вересня 2016 року включно. Наступний робочий день, що слідує за днем, який є останнім днем строку кредиту, встановлений в абзаці першому цього пункту договору, вважається днем початку періоду прострочення по поверненню кредитних коштів з наслідками, передбаченими законодавством України та цим договором.

Згідно з умовами п. 1.6. договору, за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку 19,5 процентів річних (пп. 1.6.1) та комісію за управління кредитними коштами (резервування коштів на користь позичальника), із розрахунку 0,0015% від суми невикористаного кредитного ліміту за день.

У відповідності з п. 2.1. договору, надання кредиту здійснюється на підставі договорів про внесення змін та доповнень до договору.

Пунктом 2.4. договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дня надання кредиту до моменту повернення кредиту, щомісяця в останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, за звітній календарний місяць, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, а день повернення кредиту - не включається. При розрахунку процентів приймається фактична кількість днів у місяці, фактична кількість днів у році для кредитів в національній валюті та 360 днів у році для кредитів в іноземній валюті. Якщо день нарахування процентів є неробочим, проценти нараховуються в попередній робочий день.

Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту в період з 1 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за звітним та в день повного повернення кредиту.

Відповідно до п. 2.5. договору, нарахування комісії з управління кредитними коштами (резервування коштів на користь позичальника), згідно з п. 1.6. цього договору, здійснюється протягом строку кредитної лінії, визначеного п. 1.3. договору, щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, на суму невикористаного кредитного ліміту за кожний день протягом звітного календарного місяця.

Позичальник сплачує комісію за управління кредитними коштами (резервування коштів на користь позичальника) в національній валюті в період з 1 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за звітним та в день повного повернення кредиту.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, до повного виконання усіх умов договору (п. 8.9. договору).

З метою виконання умов укладеного кредитного договору, на підставі п. 2.1. договору, між кредитором та позичальником було підписано Договір про внесення змін та доповнень № 1, за яким відповідачу надавався відновлювальний кредитний транш в розмірі 402 000,00 грн., та Договір про внесення змін та доповнень № 2, за яким надано відновлювальний кредитний транш у розмірі 938 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2013р. між публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №1539.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно з п. 2.3 договору купівлі-продажу, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки Продавця передати Права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги.

Так, до складу проданих ПАТ «Астра Банк» позивачу прав вимоги було включене і право вимоги до ТОВ «Укрфарба» за зобов'язаннями, які виникли на підставі Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р.

Отже, внаслідок укладення зазначеного Договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013р., ПАТ «Дельта Банк» став стороною - новим кредитором, як за кредитним договором, укладеним із ТОВ «Укрфарба», так і за договорами, які були укладені задля його забезпечення.

У відповідності до п. 7.1 договору купівлі-продажу, цей Договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за ним у повному обсязі.

Таким чином, відповідно до умов договору купівлі-продажу та згідно з положеннями ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.

Відповідно до п. 7.7. договору купівлі-продажу, покупець зобов'язаний надіслати кожному позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги, що стосується кредитного договору, стороною якого є такий позичальник, в порядку встановленому чинним законодавством.

Під час розгляду справи позивач не надав суду належних і допустимих доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора у Генеральному кредитному договорі № 699004047308001 від 03.09.2013р. та набуття статусу сторони за договором. В свою чергу, відповідач також не підтвердив факт отримання такого повідомлення.

Крім того, з наданих суду доказів та пояснень сторін, що містяться у матеріалах справи, не вбачається, що після заміни сторони у Генеральному кредитному договорі № 699004047308001 від 03.09.2013р. між позивачем та відповідачем були укладені будь-які угоди, пов'язані зі зміною умов кредитного договору та його реквізитів, зокрема в частині рахунку, з якого підлягали списанню суми нарахованих процентів та комісій (п.п. 2.4., 2.5., 2.6. договору).

При цьому, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав і майнових інтересів, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р. в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом.

Так, відповідач у період з 10.02.2015р. по 10.07.2015р. не здійснював сплату процентів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 275 012,61 грн.

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору кредитор має безумовне право не надавати кредитні кошти за цим договором та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, завданих кредитору в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит, сплатити належні проценти, комісії, можливі штрафні санкції, а також відшкодувати завдані Кредитору збитки, зокрема, у випадку, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та/або процентів за кредит, та/або комісій.

Отже, оскільки відповідач, на думку позивача, порушив умови договору в частині строків сплати процентів за користування кредитом, останній звернувся з позовом про дострокове погашення суми кредиту в розмірі 811 000,00 грн. та стягнення заборгованості по процентам 164 448,91 грн., а також нарахованих на заборгованість по процентам пені і 3% річних.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду докази повного погашення процентів за користування кредитом включно по вересень 2015 року.

26.10.2015р. позивач звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача: заборгованість по кредиту - 811 000,00 грн., заборгованість по нарахованим за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. процентам у сумі 19 497,33 грн., заборгованість по нарахованим за період з 01.10.2015р. по 05.10.2015р. процентам - 3 249,55 грн., суму прострочених процентів - 108 485,09 грн., заборгованість по комісії, нарахованій за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. - 238,05 грн., заборгованість по комісії, нарахованій за період з 01.10.2015р. по 05.10.2015р. - 39,68 грн., пеню по процентам - 23 558,83 грн., пеню по простроченій комісії - 198,41 грн., 3% річних від суми прострочених процентів - 1235,63 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

У відповідності зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, виходячи з положень ч. 2 1050 ЦК України, позивач може вимагати дострокового повернення кредиту, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), проте умовами Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р. не визначений строк часткового повернення кредиту позичальником, окрім дати повного погашення кредиту - 02 вересня 2016 року (п. 1.3. договору).

При цьому, у п. 6.5. договору визначено, що вимога про дострокове повернення кредиту, згідно п. 6.4. цього договору, направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів після її відправлення.

Відповідно до п. 8.3. договору, будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній, повинні бути здійснені у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату спецпоштою, посильним, цінним листом, телексом чи телефакс ом за адресою, вказаною у договорі.

Позивач до матеріалів справи додав лист-вимогу за вих. № 182-519 від 07.08.2015р. та докази його направлення рекомендованою поштою 12.08.2015р.

Проте, в порушення п. 8.3. договору позивач не надав доказів направлення вимога про дострокове повернення кредиту, згідно п. 6.4. цього договору, цінним листом, тобто з описом вкладення, що позбавляє суд можливості достовірно встановити адресу, на яку було надіслано вимогу та факт її отримання відповідачем.

Крім того, з позовом позивач звернувся до суду, згідно вхідного штампу на позовній заяві, 14.08.2015р.

Отже, позивач в порушення умов п. 6.5. договору передчасно звернувся до суду з позовом про дострокове погашення суми кредиту в розмірі 811 000,00 грн.

Також, позивач у встановленому законом та умовами кредитного договору порядку не надав суду доказів вчинення дій, направлених на розірвання кредитного договору, у зв'язку з порушенням його умов.

Приймаючи до уваги вище встановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 811 000,00 грн.

Крім того, виходячи з положень п. 2.4. договору, яким визначено, що позичальник сплачує проценти у валюті кредиту в період з 1 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за звітним, суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення процентів, нарахованих за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. та за період з 01.10.2015р. по 05.10.2015р.

Так, відповідачем до матеріалів справи надано платіжне доручення № 2027 від 09.10.2015р. на суму 12 998,22 грн., яке свідчить про вчасне перерахування процентів за користування кредитом за вересень 2015 року, а за процентами, нарахованими за жовтень 2015 року, кінцевим строком платежу є 10.11.2015р. Тобто на день винесення рішення, строк платежу за процентами, нарахованими за жовтень 2015 року, ще не настав.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії з огляду на наступне.

Виходячи з положень п.п. 1.6., 2.5. договору, комісія нараховується за управління кредитними коштами (резервування коштів на користь позичальника).

Водночас, постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, оскільки в частині умов кредитного договору про видачу нових траншів позивач є боржником, а позичальник - кредитором, тому в силу ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня введення тимчасової адміністрації подальша видача кредитних траншів є неможливою, а відтак і нарахування банком комісії за невикористання цих коштів є безпідставним.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача проценти в сумі 114 984,20 грн., які нараховані за період з 26.04.2014р. по 05.10.2015р. за підвищеною ставкою в розмірі 29,25% на підставі пп. 3.2.7. договору за порушення п.п. 3.2.3. - 3.2.6. договору. Підвищена процентна ставка була встановлена на підставі Розпорядження начальника управління адміністрування активних операцій середнього та малого бізнесу № 6999004047308001/1 від 23.07.2015р.

Пунктом 3.2.7. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якої з умов пунктів 3.2.3. - 3.2.6. договору, розмір процентної ставки за користування кредитом, яка сплачується позичальником, згідно з п. 1.6. договору, починаючи з дати, наступною за датою порушення, встановлюється у розмірі 29,25%.

Отже, виходячи з умов п. 3.2.7. договору та пояснень позивача, застосування підвищеної процентної ставки є штрафною санкцією за порушення відповідачем умов кредитного договору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано належних і допустимих доказів порушення відповідачем умов пунктів 3.2.3. - 3.2.6. договору. Зокрема, позивач не надав жодного звернення до відповідача з вимогою надати документи, передбачені п.п. 3.2.3. - 3.2.6. договору. При цьому, як було встановлено судом, позивач взагалі не повідомив відповідача належним чином щодо заміни сторони за договором.

Також, не доведено позивачем і правомірність застосування підвищеної ставки, починаючи з 26.04.2014р., оскільки рішення про підвищення процентної ставки було прийнято тільки 23.07.2015р. Не підтверджено і повноваження начальника управління адміністрування активних операцій середнього та малого бізнесу на прийняття зазначеного рішення.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів в сумі 114 984,20 грн., які нараховані за період з 26.04.2014р. по 05.10.2015р. за підвищеною ставкою в розмірі 29,25% на підставі пп. 3.2.7. договору за порушення п.п. 3.2.3. - 3.2.6. договору.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню по процентам - 23 558,83 грн., яка нарахована за період з 11.03.2015р. по 05.10.2015р. та з урахуванням підвищеної процентної ставки, а також пеню по простроченій комісії в сумі 198,41 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентам та/або комісіями, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки судом встановлено безпідставність нарахування комісій за управління кредитом, тому відповідно позовні вимоги і в частині стягнення пені, нарахованої в сумі 198,41 грн. за порушення строків сплати комісій, задоволенню не підлягають.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені, розрахованої на заборгованість по процентам у сумі 114 984,20 грн., які, в свою чергу, нараховані за підвищеною ставкою в розмірі 29,25% на підставі пп. 3.2.7. договору, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Водночас, судом встановлено порушення відповідачем строків сплати процентів за користування кредитом , які були нараховані за період з 10.02.2015р. по 10.08.2015р., тому суд вважає правомірним застосування пені за порушення строків сплати процентів за вказаний період

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що пеня за несвоєчасну сплату процентів, які були нараховані за період з 10.02.2015р. по 10.08.2015р., становить 11 164,59 грн.

Крім того статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в частині сплати процентів, які були нараховані за період з 10.02.2015р. по 10.08.2015р., тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 562,71 грн., згідно розрахунку суду.

З урахуванням вищевикладених обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати правочин, вчинений ПАТ «Дельта Банк» щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки з 26.04.2014 року за Генеральним кредитним договором № 699004047308001 від 03.09.2013р. недійсним.

Так, щодо невідповідності вказаної угоди вимогам чинного законодавства позивач за зустрічним позовом посилається на те, що зміст правочину - дії банку щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом без повідомлення боржника, а також без укладання з ним додаткового договору про це, свідчить про порушення в момент вчинення вказаної дії вимог ст. 1056-1 ЦК України, ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також п. 8.4. кредитного договору.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Водночас, приписами ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено, судом між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, які виникли на підставі Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р., який на день розгляду справи є чинним, тобто не розірваний та не визнаний недійсним у судовому порядку повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за зустрічним позовом було підвищено проценту ставку за користування кредитом на підставі п. 3.2.7. кредитного договору, у зв'язку з порушенням позивачем за зустрічним позовом пунктів п.п. 3.2.3. - 3.2.6. договору.

Однак, позивач у зустрічному позові посилається на те, що п.п. 3.2.7., 3.2.18 кредитного договору, якими передбачено збільшення процентної ставки до 29,25% річних, є нікчемними в силу ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також п. 8.4. кредитного договору, у зв'язку чим визнання їх недійсними не вимагається та виконанню дані пункти не підлягають.

Статтею 627 Цивільного кодекс України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписом ст. 638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, зі змісту вказаних вище норм чинного законодавства вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, проте його умови є обов'язковими до виконання.

При цьому, позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів, що під час укладання Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р., це не відповідало волевиявленню учасника правочину - ТОВ «Укрфарба» та останній не погоджувався з умовами укладеного договору.

Крім того, виходячи з умов кредитного договору, збільшення процентної ставки пов'язане з порушенням позичальником зобов'язань щодо надання певного переліку документів, необхідних для зменшення ризиків неповернення кредитних коштів та забезпечення виконання зобов'язань за договором.

Також, суд вважає безпідставним посилання позивача за зустрічним позовом на порушення п. 8.4. кредитного договору, оскільки п. 3.2.7, на підставі якого збільшено процентну ставку за кредитом, був фактично узгоджений сторонами під час підписання Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р. і позивачу було відомо про випадки, за якими процентна ставка за кредитом підлягає збільшенню.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, у даному випадку, обов'язок доведення порушення прав та необхідність їх захисту в судовому порядку покладається законом на позивача.

Проте, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами невідповідність пункту 3.2.7 Генерального кредитного договору № 699004047308001 від 03.09.2013р., на підставі якого підлягає збільшенню процентна ставка за користування кредитом, вимогам чинного законодавства, як не доведено і порушення прав позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з застосуванням відповідачем вказаного пункту договору, якщо позичальник не виконує умови кредитного договору.

За таких обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

За приписами статті 49 ГПК України, судовий збір за розгляд первісного позову підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в доход Державного бюджету України, а за зустрічним позовом - віднесенню на позивача, у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарба» (юридична адреса: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; фактична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3; код ЄДРПОУ 32384904) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01014, м. Київ, вул. Дружби народів, 38; код ЄДРПОУ 34047020) 11 164 грн. 59 коп. - пені, 562 грн. 71 коп. - 3% річних. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарба» (юридична адреса: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; фактична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3; код ЄДРПОУ 32384904) в доход Державного бюджету України 234 грн. 55 коп. - судового збору. Видати наказ.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.11.2015р.

Суддя А.І. Привалов