Постанова

від 09.11.2015 по справі 926/496/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа № 926/496/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Скрипчук О.С.

Хабіб М.І.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" м.Київ

на рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.2014 р.

у справі № 926/496/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" м. Київ

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м.Київ

за участю третьої особи без самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Старкс" смт.Воловець Закарпатської області

за участю третьої особи без самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Метало-тарний завод" м.Київ

2) приватне підприємство "Еталон-Безпека" м.Київ

3) товариство з обмеженою відповідальністю "СБ "Вікторія" м.Бориспіль

4) товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго" с.Шилівці Чернівецької області

про витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю 12 751, 20 грн. та стягнення коштів у розмірі 4 913 393, 8 грн.

За участю представників сторін від:

позивача: Колесников Д.В. - за довіреністю № б/н від 11.02.2015 р.;

від відповідача: Родіонов О.П. - за довіреністю №010-01/5777 від 31.08.2015р.;

Беседін В.І. - за довіреністю вих.№010-01/7331 від 06.11.2014 р.;

від третьої особи на

стороні позивача: Мельник В.В. - за довіреністю б/н від 01.11.2015 р.;

від третіх осіб на

стороні відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.10.2014р., у даній у задоволенні позову, відмовлено.

Таке рішення про відмову в задоволенні позову за вимогою про вилучення виробів із жерсті на суму 2 390 937,10 грн. мотивоване тим, що позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє. Майно, яке просить вилучити позивач у відповідача, вже вилучено рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013 р. у справі № 911/445/13-г у зберігача майна, а також висновком експертизи підтверджено, що в ході проведення огляду по місцю зберігання, виробів із жерсті, що є власністю ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» не виявлено.

Рішення суду про відмову в задоволенні позову за вимогою про стягнення коштів в сумі 554 027, 31 грн. мотивоване тим, що при наявності збитків, позивач повинен звернутись про їх відшкодування до договірного зберігача - ТОВ «Старкс». У свою чергу, зберігач може в порядку регресу звернутись про стягнення збитків до третіх осіб, які позбавили його майна (вилучили, неправомірно заволоділи, неправомірно утримують), яке передано йому по договору зберігання.

Крім того, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 01.10.2014 р. з тих мотивів, що позивачем одночасно змінено предмет і підставу позову, що суперечить ст. 22 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р., зазначене вище рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» коштів у сумі 554 027,31 грн. скасовано. В цій частині прийнято нове рішення з урахуванням заяви про збільшення, яка на думку суду апеляційної інстанції була відхилена судом першої інстанції безпідставно, і стягнуто з банку на користь позивача 4 913 393, 8 грн. Суд апеляційної інстанції як на правову підставу для задоволення позову у цій частині зіслався на ст.1213 ЦК України, якою передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В решті рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про вилучення у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та передачу ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» виробів із жесті залишено без змін у зв'язку із їх відсутністю у відповідача.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р. скасовано, а справу повернуто до суду апеляційної інстанції на новий розгляд у зв'язку у зв'язку із порушенням судом процесуального законодавства. Зокрема, у такі постанові зазначено, що статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, в той час як приписи ст.ст. 1212, 1213 ЦК України регулюють положення про зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, апеляційний господарський суд в порушення ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 01.10.2014 р., якою позивач змінив підставу позову: ст.ст.1212,1213 ЦК України на ст. 1166 ЦК України - після початку розгляду справи судом по суті.

У апеляційній скарзі позивач загалом зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.10.2014 р., оскільки така заява не змінює підставу і предмет позову одночасно, а лише змінює кількісні та вартісні показники за вимогами, які заявлені у позовній заяві, тому просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в межах заяви про збільшення позовних вимог, мотивуючи це тим, що він неодноразово звертався до ТОВ «Старкс» про повернення майна, однак таке не могло бути повернуте у зв'язку з недопуском ні представників позивача, ні представників ТОВ «Старкс» до приміщень відповідача, де зберігалося спірне майно; вже з грудня 2012 року відповідач був обізнаний про право власності позивача на спірні вироби із жерсті, які зберігалися у приміщеннях відповідача і зобов'язаний був допустити позивача до цих приміщень та забезпечити вивезення спірного майна. Однак, на момент розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено відсутність такого майна у приміщеннях відповідача, де таке майно зберігалося, у зв'язку з чим, у позивача виникли збитки на суму втраченого майна. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю відповідача та шкодою, пов'язаною із втратою виробів із жерсті, а також вина відповідача полягають в тому, що якби відповідачем було допущено позивача до складських приміщень з метою вивезення останнім свого майна, то позивач мав би змогу розпоряджатися належним йому майном. Зазначає, що судом першої інстанції неналежно досліджено усі елементи правопорушення в даній справі, якы є підставою для застосування такої відповідальності щодо відповідача як стягнення збитків.

Крім цього, у додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначив, що на виконання рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 р. у справі № 911/445/13-г про вилучення виробів із жесті від зберігача - ТОВ «Старкс» наказ не видавася, до органів Державної виконавчої служби не пред'являвся, оскільки таке рішення через оскарження в апеляційному порядку третьою особою - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» вступило в законну силу лише 19.08.2014 р., але на цю дату, станом ще на 22.07.2014 р. був проведений експертний огляд приміщень в межах призначеної у даній справі місцевим судом судової товарознавчої експертизи, де мали зберігатися вироби із жесті, яким встановлено їх відсутність, що зрештою уже було підтверджено у письмовому висновку експерта № 2013 від 26.08.2014 р. Тому, на думку позивача, ні необхідності, ні підстав, звертатися до суду за виконавчим документом з подальшим його пред'явленням до органів ДВС, не було.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач загалом послався на доводи та підстави, які були взяті за основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Представником позивача подано клопотання у даному судовому засіданні про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання доказів того, що у справі про банкрутство третьої особи ТОВ «Старкс», позивач не звертався із заявою про грошові вимоги до боржника у зв'язку із невиконанням рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 р. у справі № 911/445/13-г, та відповідно не був внесений до реєстру грошових вимог конкурсних кредиторів.

Вказане клопотання судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки позивач достатньо мав часу для подання таких доказів зважаючи на те, що його представники неодноразово приймали участь під час розгляду справи, а також з огляду на те, що наявність чи відсутність позивача у реєстрі вимог кредиторів боржника - ТОВ «Старкс» не є обставиною, яка може вплинути на правильність правової оцінки правовідносин між сторонами що склалися, та зрештою, вплинути на правильність і обгрунтованність рішення апеляційного суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вірно встановлено місцевим судом та перевірено апеляційним, 24.10.2012 р. ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» як поклажодавець та ТОВ «Старкс» як зберігач уклали договір зберігання № 24/10-2, відповідно до якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 24.10.2012 р.) поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання вироби із жерсті: трьохскладова зварна жерстяна банка, корпус трьохскладової жерстяної банки, кришка до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришка СКО, що належить поклажодавцеві на праві власності (т.с. 1, а.с. 102, 103). Строк дії договору зберігання визначено до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1).

Згідно з пунктами 1.2, 1.6, 3.2, 1.4 вказаного договору, асортимент, кількість, вага, вартість, кількісно-якісні характеристики продукції, яка передається на відповідальне збереження зберігачеві та повертається від зберігача до поклажодавця, вказується у відповідних актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.

Продукція зберігається до моменту пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Строк зберігання дорівнює кількості календарних днів із дня підписання акту передачі на зберігання, до моменту видачі, що визначається датою підписання акту зняття із зберігання.

Зберігач зобов'язаний надати продукцію поклажодавцю упродовж однієї доби з моменту отримання письмової вимоги від поклажодавця про вивіз своєї продукції.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Факт прийняття зберігачем продукції, із визначеними кількісно-якісними характеристиками, фіксується актом приймання передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

24.10.2012р. по акту № 1 приймання-передачі на відповідальне зберігання до договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р. позивач передав, а ТОВ «Старкс» прийняло на зберігання вироби із жерсті в кількості та асортименті, що були предметом поставки згідно договору поставки від 24.10.2012 р. на суму 3 173 422,48 грн. (Т.1, а.с. 107). Місцем зберігання зазначено склад зберігача - ТОВ «Старкс», розташований за адресою: Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності,49-А.

Зазначений склад, в якому передбачено зберігання продукції позивача по договору зберігання, було передано в оренду у складі цілісного майнового комплексу по вул. Незалежності, 49 а у м. Хотин Чернівецької області, - ТОВ «Старкс» по договору оренди майна банку № 1 від 27.06.2012 р., укладеному з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» терміном дії до 15.01.2013 р. (т.с. 2, а.с. 9-14). Право власності відповідача на зазначений майновий комплекс підтверджується свідоцтвом від 31.05.2013р., виданим приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк А.С., та витягом Хотинського комунального районного бюро технічної інвентаризації від 10.08.2012 р. про державну реєстрацію прав (Т. 2, а.с. 162, 163).

01.03.2012 р. між відповідачем (тобто орендодавцем приміщень за вищевказаним договором оренди) і ТОВ «СБ «Вікторія» було укладено договір № 01-03/12 про охорону об'єкта, на підставі якого останнє здійснювало охорону майна (нерухомість, обладнання, машини, механізми та ін.), що належить на праві власності ТОВ «ВКТ «Арго» та розташоване за тією ж адресою: Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 49-А і перебуває в іпотеці ПАТ «Укрексімбанк» (Т. 2, а.с. 175-177).

В подальшому між відповідачем та ПП «Еталон-Безпека» було укладено договір № 161/12-2012 про надання послуг з охорони, щодо охорони майна (нерухомість, обладнання, машини, механізми та ін.), що належить на праві власності ПАТ «Укрексімбанк» та розташоване, за тією ж адресою: Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 49-А і перебуває в іпотеці ПАТ «Укрексімбанк» (Т. 1, а.с. 164-179).

24.10.2012 р. ТОВ «Старкс» прийнято наказ № 75/1-П «Про припинення господарської діяльності на орендованому майні», згідно якого припинялися трудові відносини із працівниками, виробнича діяльність на орендованих виробничих потужностях. Вирішено ініціювати перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» питання припинення порушень прав ТОВ «Старкс» як орендаря за договором оренди майна банку від 27.06.2012 р.

Наказом директора ТОВ «Старкс» № 76 - П від 26.10.12 року «Про порядок здачі під охорону виробничих приміщень» здійснено розпорядження директора ТОВ «Старкс» про забезпечення охорони виробничих приміщень з 26.10.12 року та складено Акт здачі приміщень під охорону, що знаходяться за адресою: м. Хотин, вул. незалежності, 49А, згідно якого визначеною комісією було проведено перевірку приміщень, та їх передачу під охорону начальнику охорони Загорулько Р.В. (а.с.182 Т.2).

26.10.12 р. ТОВ «Старкс» надіслало ТОВ «Вікторія» претензію у зв'язку з чиненням перешкод щодо пропуску за межі охоронюваної території автомобільного транспорту із товарами, право власності на які належить ТОВ «Старкс».

У період дії договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р. позивач і третя особа ТОВ «Старкс» здійснили передачу на зберігання та повернення зі зберігання окремих видів продукції, зокрема 31.10.2012 р., 19.11.2012 р., 27.11.2012 р. згідно з вимогами позивача від 31.10.2012 р. б/н, 19.11.2012 р. б/н, 26.11.2013 р. б/н, що оформлено відповідними актами від 31.10.2012 р., 19.11.2012 р., 27.11.2012 р. (Т. 1, а.с. 107-109).

ТОВ «Старкс» у письмових поясненнях зазначили, що вищезазначені акти не свідчать про фактичне переміщення продукції та складалися з метою забезпечення сторонами належного бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2012 р. приміщення по вул. Незалежності 49а у м.Хотині (в тому числі склади) були опломбовані працівниками філії ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «СБ «Вікторія», що підтверджується відповідним актом (Т.2, а.с.165). Тобто, відповідачем було опломбовані приміщення, де ТОВ «Старкс» зберігало продукцію позивача за укладеним договором зберігання.

З пояснень представників відповідача, наданих у попередніх судових засіданнях, таке опломбування орендованих ТОВ «Старкс» приміщень, де останній зберігав ввірене йому спірне майно позивача, відбулося з тих підстав, що орендар неналежно виконував свої зобов'язання щодо дотримання орендованих приміщень в належному стані, та у зв'язку з аварійним станом покрівлі таких приміщень, заборгованістю по орендній платі.

05.11.2012 р. ТОВ «Старкс» склало акт перевірки приміщень, що здані під охорону за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49а, в результаті огляду приміщень було виявлено неможливість входу у виробничі цехи, опломбування центральних в'їзних воріт на території Заводу (Т.2 а.с. 166).

У зв'язку з недопуском до орендованих приміщень ТОВ «Старкс» звернулося із заявою про злочин до правоохоронних органів (Т.2 а.с. 167), однак у порушенні кримінальної справи було відмовлено внаслідок існування цивільно-господарських правовідносин (Т.2 ас. 168).

ТОВ «Старкс» 24.07.2013 р. повторно звернулося у правоохоронні органи з повідомленням про кримінальне правопорушення (Т.2 ас.195), зокрема, про те, що ПАТ «Державно-експортний банк України» незаконно привласнив та утримував майно, яке належить ТОВ «Старкс» і яке перебуває на його відповідному зберіганні за договором. За даним повідомленням було розпочато досудове розслідування (Т.2 ас. 197).

16.11.2012 р. позивач звертався до ТОВ «Старкс» з вимогами повернути продукцію зі зберігання листами від 16.11.2012 р. № 305, 305/1, 305/2, 305/3, 305/4, однак останнє листом від 16.11.2012 р. № 1258/1 повідомило, що повернути товар неможливо у зв'язку з тим, що співробітники ТОВ «Старкс» 16.11.2012 р. не були допущені до складського приміщення, де він зберігається (Т.1, а.с. 110-114, 117). Причиною недопуску, як вказано в листі ТОВ «СТАРКС» від 20.11.2012 р. № 1263/1, стало те, що працівниками ПАТ «Укрексімбанк» було опломбовано Хотинський завод металевої упаковки, зокрема, склади та головні ворота (Т. 1, а.с. 118).

19.11.2012 р. позивач знову звертався до ТОВ «Старкс» з вимогою повернути продукцію зі зберігання листом від 19.11.2012 р. б/н. (Т.1, а.с. 110).

23.11.2012 р. ТОВ «Старкс» листом від 23.11.2012 року вих. № 1334 повідомило позивача про те, що товариство зверталося до співробітників ТОВ «Вікторія» як охоронної фірми, яка здійснює охорону території заводу із вимогою про надання пояснень щодо не допуску до орендованих приміщень, на що було отримано відповідь про те, що така вказівка про блокування в'їзних воріт та унеможливлення пропуску транспорту на територію заводу надійшла від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Про такі порушення товариство повідомило як банк, так і правоохоронні органи. (Т.1, а.с.119).

Після опломбування, 02.11.2012 р. об'єкту по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині Чернівецької області представники ТОВ «Старкс» і ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» 27.11.2012 р. були допущені до складських приміщень по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині Чернівецької області і склали акт перевірки залишків продукції на відповідальному зберіганні по договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р., згідно з яким по факту перебувала продукція позивача, зокрема, вироби із жерсті: трьохскладова зварна жерстяна банка, корпус трьохскладової жерстяної банки, кришка до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришка СКО загальною кількістю 5611953 шт. (Т.1, а.с. 100, 101).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.06.2013 р. у справі № 926/388/13 в мотивувальній частині зазначено, що з наявних у справі матеріалів фотофіксації в процесі проведення інвентаризації 27.11.2012 р. вбачається, що в приміщеннях ПАТ «Укрексімбанк» по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині знаходяться упаковані в поліетиленову плівку вироби із жерсті, на окремих упаковках в наявності маркувальні написи про належність цього товару ТОВ «Українська аграрна та хімічна компанія».

Після отримання пояснень ТОВ «Старкс» стосовно неможливості повернення належної позивачу продукції зі зберігання, позивач неодноразово звертався листами до відповідача з проханням надати можливість вивезти товар, що знаходиться на відповідальному зберіганні за адресою по вул. Незалежності 49а у м. Хотині Чернівецької області (Т.1, а.с. 121-128). Позивачем за описом представнику відповідача було передано завірені копії документів на підтвердження права власності позивача на зазначений у переліку товар, стан взаємних розрахунків з ТОВ «Старкс», вибіркові дані бухгалтерського обліку та ін. (Т.1, а.с.123).

Відповідач листом від 11.02.2013 року (Т.1, а.с.129) повідомив позивача про те, що відсутні будь які правові підстави для задоволення вимог ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія», зазначив, що вказане у переліках майно банку жодною особою не передавалося та не знаходиться у віданні останнього.

04.01.2013 р. листом вих. № 1418 ТОВ «Старкс» звернулося до відповідача з проханням не чинити перешкод орендарю здійснювати свої права як власника та зберігача продукції у приміщеннях орендодавця та просило надати дозвіл на вивезення як власної сировини та продукції, так і продукції за договором зберігання з ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» відповідно до переліку (Т.2, а.с. 187).

11.01.2013 р. позивач звернувся до ТОВ «Старкс» з вимогою про повернення товару, в якій просив видати 14-15.01.2013 р. зі зберігання зі складу по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині продукцію в кількості 5 611 953,00 шт. у вказаних вище асортименті та кількості (Т.1, а.с. 116).

Однак, станом на 11.01.2013 р., позивачеві не була повернута і перебувала на зберіганні у ТОВ «Старкс» відповідно до договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012р. у приміщеннях за адресою по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині Чернівецької області така продукція, що підтверджується актом звірки товарних залишків на відповідальному зберіганні станом на 11.01.2013 р. між ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» та ТОВ «Старкс» по договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р., зробленому за даними їх бухгалтерського обліку (Т. 1, а.с. 115).

Також, як слідує з пояснень представника відповідача, у зв'язку з порушенням ТОВ «Старкс» умов договору оренди майна банку № 1 від 27.06.2012 р. у частині сплати орендної плати за користування орендованим майном, дію зазначеного договору було достроково розірвано з 29.11.2012 р. та висунуто ТОВ «Старкс» вимоги про звільнення орендованого майна і його передачу банку в повному обсязі по акту приймання-передачі (листи-вимога від 02.12.2012 р. та від 06.02.2013 р.) (Т. 2, а.с. 16-21).

Факт достроково розірвання з 29.11.2012 р. договору оренди майна банку № 1 від 27.06.2012 р. встановлено в рішенні господарського суду Чернівецької області від 22.02.2013 р. у справі №5027/954/2012, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2013 р. (Т. 2, а.с. 25-43).

Склад, в якому було передбачено зберігання продукції позивача по договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р., у складі цілісного майнового комплексу по вул. Незалежності, 49а у м. Хотин Чернівецької області передано в оренду ТОВ«Метало-тарний завод» по договору оренди майна банку № 3 від 23.10.2013 р., укладеному з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» терміном дії шість місяців. (Т.1, а.с. 153-163).

Листами від 03.12.2012 р., 26.12.2012 р. та від 05.02.2013 р. відповідач - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просив ТОВ «Старкс» повернути орендоване майно у встановленому порядку та звільнити займані приміщення від будь яких речей, та зазначив, що в іншому випадку не нестиме відповідальності за втрату чи пошкодження таких речей.

15.02.2013 р. ТОВ «Старкс» прийняло вимогу про звільнення орендованого майна від власних речей (Т.2, а.с. 191) та зазначило про те, що 22.02.2013 р. на територію належного банку майнового комплексу прибуде автомобільний транспорт ТОВ «Старкс».

19.02.2013 р. ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Старкс» склали акт приймання-передачі орендованого майна, згідно з яким ТОВ «Старкс» передало, а ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» прийняло зі строкового платного користування предмет оренди - майно, яке розташоване за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49а, зі всіма внутрішніми системами і комунікаціями згідно наведеного в акті переліку (т. 2, а.с. 44-61). Застереження у акті про відсутність майна, яке є предметом даного спору, як і його наявність, відсутні.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013р. по справі № 911/445/13-г, позов задоволено повністю та вирішено вилучити вироби із жерсті, а саме: трьохскладові зварні жерстяні банки, корпуси трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки до трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки СКО в зазначених кількості та асортименті, а постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 р., його залишено без змін.

Належить зазначити, що у даній справі № 926/496/14 позивач звернувся з позовними вимогами щодо виробів із жерсті, що були предметом розгляду у вищевказаній справі № 911/445/13-г і щодо яких було прийнято вищевказане рішення.

В матеріалах даної справи доказів виконання рішення вказаного рішення суду, немає.

Згідно із висновком №2013 судової товарознавчої експертизи у даній справі від 26.08.2014 р., в ході проведення огляду в металевому ангарі №3 по вул. Незалежності 49-а в м. Хотин Чернівецької області, куди був скерований експерт, представниками/працівниками ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПП «Еталон-Безпека» та ТзОВ «Метало-тарний завод» виробів із жерсті, що є власністю ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» не виявлено, як і не виявлено в інших приміщеннях.

Відтак, жодними доказами у справі не підтверджено факту перебування спірного майна на момент прийняття рішення в складському приміщенні, що розташоване за адресою: вул. Незалежності, 49-а, м. Хотин, Чернівецька обл., Україна, та належить відповідачу, що не заперечується сторонами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про вилучення у відповідача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та передачі позивачу виробів із жерсті - жерстяної банки (99/96*82 зігована 0,18/0,19 RIGry/FIC) (С-прозора, Gry-cipa) у кількості 6160 шт., загальною вартістю 12 751, 20 грн.

Беручи до уваги зазначені та встановлені вище обставини, судовою колегією апеляційного господарського суду враховується, що у відповідності до абз. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оскільки, як зазначено вище, у постанові Вищого господарського суду України від 28.04.2015 р. було вказано на те, що апеляційний господарський суд в порушення ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 01.10.2014 р. якою позивач змінив підставу позову: ст.ст.1212,1213 ЦК України на ст. 1166 ЦК України після початку розгляду справи судом по суті, тому, відповідно виконуючи обов'язкові до виконання вказівки касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції розглядає спір з огляду на первинні позовні вимоги позивача та враховуючи лише правову підставу, передбачену ст.ст.1212,1213 ЦК України. Незважаючи на зазначене, судова колегія вважає за належне звернути також увагу і на те, що у позовній заяві позивач все ж таки зазначав ст. 1166 ЦК України як загальну підставу відповідальності за завдану майнову шкоду (Т.1, а.с.7)

Оскільки, виходячи із вказівок касаційної інстанції, позивач просить стягнути не завдану шкоду, а вартість майна, яке неможливо повернути в натурі у сумі 316 571,31 грн. та стягнути реальні збитки внаслідок збігу строку зберігання на окремий вид майна (кришки СКО 1-82 (Алейна) у сумі 237 456 грн.

У даному разі, необґрунтоване є посилання позивача як на правову підставу задоволення позову - ст. 1212 ЦК України, оскільки вона передбачає обов'язок повернення майна, набутого або яке зберігалося за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Як зазначалося вище і вірно встановлено місцевим судом, що оскільки на дату проведення судової експертизи у даній справі таке майно у відповідача відсутнє, - така позовна вимога є необгрунтованою.

Що стосується іншої правової підстави, ч.2 ст. 1213 ЦК України, якою передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна, то апеляційним судом враховується таке.

Відповідно до п. 3.2 договору зберігання від 24.10.2012 р., зберігач зобов'язаний надати продукцію поклажодавцю упродовж однієї доби з моменту отримання письмової вимоги від поклажодавця про вивіз своєї продукції.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч.1 ст. 936, ст.ст. 938, 953 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як зазначалось вище, позивач неодноразово звертався до ТОВ «Старкс» як зберігача з вимогою про повернення товару, однак всупереч умовам договору, предмету зберігання позивачу не повернув, акт приймання-передачі орендованих приміщень із орендодавцем у яких мало би зберігатися таке майно підписав без будь-яких застережень про наявність чи відсутність у них такого майна.

Вірним у даному разі є висновок суду першої інстанції, що посилання позивача на додаткову угоду №2 від 30.04.2014 р. до договору зберігання від 24.10.2012 р. якою позивач та ТОВ «Старкс» припинили дію договору зберігання є безпідставними, оскільки дана угода укладена після закінчення строку дії договору зберігання, яким є 31.12.2013 р.

Таким чином, також є правомірним висновок суду першої інстанції про те, що майно яке просить вилучити позивач у відповідача, уже вилучено рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013 р., проте, його невиконання пов'язане виключно із бездіяльністю самого ж позивача.

У разі неможливості його виконання, позивач не позбавлений права пред'явити новий позов про стягнення збитків із ТОВ «Старкс» у зв'язку із втратою майна, переданого на зберігання, а відповідно ТОВ «Старкс» позов з регресними вимогами до винної особи у безпідставному вилученні, знищенні, втраті і т.д. майна, яке знаходилося на зберіганні у приміщеннях, які належать на праві власності банку, або ж звернутися безпосередньо із позовною вимогою до банку про стягнення шкоди на підставі зазначеної вище ст.1166 ЦК України, або інших підстав, якими врегульовано деліктні (позадоговірні) відносини.

Щодо стягнення збитків у сумі 237 456 грн. внаслідок збігу строку зберігання на окремий вид майна (кришки СКО 1-82 (Алейна) у сумі 237 456 грн., то як зазначалося вище, задоволення позову у цій частині на підставі виключно ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України є необґрунтованим, оскільки передбачені у них правові підстави, регулюють інші правовідносини, а також з огляду на зазначене вище, такі вимоги можуть бути пред'явленні виключно до зберігача майна або до особи, яка заподіяла шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України.

Зважаючи на викладене, зокрема, обов'язкові до виконання вказівки касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на зазначене вище, якими спростовуються доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що прийняте судом першої інстанції та оскаржуване позивачем рішення, прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.2014 р. у даній справі № 926/496/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.11.2015 р.

Головуючий-суддя О.І.Матущак

Судді О.С.Скрипчук

М.І.Хабіб