Постанова

від 16.11.2015 по справі 2а-2549/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року 2а-2549/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представників позивача - Шуляка А.І., Солодкого Р.В.,

представника відповідача - Макаренка С.В.,

прокурора - Галась О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, за участю Прокуратури Київської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» (ТОВ «Еко-Сервіс», товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2011 року №0004792320.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 червня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2011 року №0004792320.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2015 року такі постанова Київського окружного адміністративного суду та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

20 липня 2015 року вказана адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та відповідно до вимог статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України передана на розгляд судді такого суду.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Еко-Сервіс» зазначало, що підприємством застосовано належний коефіцієнт ставки податку для визначення розміру збору за розміщення відходів. Стверджували, що задекларовані позивачем обсяги розміщених відходів відповідають дійсним. Також вказали, що посилання Інспекції у Акті перевірки на обставини анулювання дії дозволів на розміщення відходів є необґрунтованими, оскільки товариство «Еко-Сервіс» про факти такого анулювання не сповіщалось. У зв'язку із цим, наполягали на правильному визначенні належної суми збору за розміщення відходів та на повній сплаті товариством такої суми, і, відповідно, безпідставності висновків у Акті перевірки.

Ухвалою суду від 29 вересня 2015 року відповідача у справі - Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби замінено на правонаступника - Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Вказав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення. Також стверджував, що при визначенні коефіцієнту ставки податку для розрахунку розміру збору за розміщення відходів необхідно керуватися відстанню не від межі зони розміщення відходів до меж населеного пункту, а від межі земельної ділянки, що використовується для розміщення відходів, до відповідного населеного пункту, оскільки зона розміщення відходів не є сталою величиною, а відходи постійно мігрують.

Прокурор у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, стверджувала правомірність оскаржуваного повідомлення-рішення та обґрунтованість висновків у Акті перевірки у досліджуваному випадку.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема, письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого.

Як видно з Акта від 28 квітня 2011 року №349/23-3/31885141 (т.1 а.с.8-22), з 19 квітня 2011 року по 26 квітня 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ТОВ «Еко-Сервіс» порушено вимоги пунктів 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року №303, що призвело до заниження належної до сплати суми збору за забруднення в частині розрахунку збору за розміщення відходів на загальну суму 1007529,85 грн.

Такі висновки зроблено на підставі тверджень про неправильне застосування коригуючого коефіцієнта, що встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, непроведення розрахунку за розміщення відходів у п'ятикратному/десятикратному розмірі у зв'язку із здійсненням діяльності з розміщення відходів без наявності затверджених у встановленому порядку лімітів на розміщення відходів (внаслідок призупинення та скасування дозволів на розміщення відходів №73-8 від 03 травня 2007 року, №619-8 від 02 грудня 2008 року, №714-8 від 18 листопада 2009 року) при заповненні розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 - 2010 роки, неправильне визначення позивачем фактичних обсягів розміщених відходів.

Таким чином, фактично констатовано три групи порушень, наявність яких заперечує товариство.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивачем подано до ДПІ заперечення на нього (т.1 а.с.23-26).

Листом від 16 травня 2011 року Інспекція направила товариству відповідь на заперечення, у якій повідомила про залишення висновків Акта перевірки без змін (т.1 а.с.27-34).

На підставі Акта перевірки позивача від 28 квітня 2011 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004792320 від 19 травня 2011 року, яким товариству «Еко-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на 1259412,31 грн., з яких: 1007529,85 грн. - за основним платежем, 251882,46 грн. - за штрафними санкціями.

Як встановлено судом, ТОВ «Еко-Сервіс» є юридичною особою, основним видом його діяльності на час проведення перевірки було збирання та розміщення відходів; також позивач був у відповідний період платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

ТОВ «Еко-Сервіс» за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року задекларувало збір за забруднення навколишнього середовища у розмірі 332512,2 грн. (т.1 а.с.11).

26 жовтня 2002 року позивач уклав із Бориспільським виробничим управлінням комунального господарства договір оренди, за умовами якого орендодавець (Бориспільське виробниче управління комунального господарства) передає, а орендар (ТОВ «Еко-Сервіс») приймає у строкове (терміном на 20 років) платне володіння і користування недобудований полігон твердих побутових відходів загальною площею 6,0382 га, розташований на землях Глибоцької сільської ради (т.2 а.с.23-26).

При цьому, вказана земельна ділянка площею 6,0382 га надана у постійне користування Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища, що підтверджується примірником державного акта на право постійного користування землею 2-КВ №002478 від 31 грудня 2001 року (т.2 а.с.93-94).

У Акті вибору земельної ділянки на місці колишнього пісчаного кар'єру на землях Глибоцької сільської ради для заповнення його відходами від 26 грудня 2000 року (т.1 а.с.43) та висновку №189 від 1 березня 2001 року про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки під полігон твердих побутових відходів 4 класу небезпеки (т.1 а.с.44) вказано, що відповідна земельна ділянка розташована на південному напрямку міста Бориспіль на відстані 3 км від його межі.

Як видно із засвідченої копії витягу з паспорта місця видалення відходів стосовно полігону твердих побутових відходів, про який йдеться, зареєстрованого 25 квітня 2006 року за номером 8-3-39 (т.2 а.с.29-30), місцезнаходженням такого об'єкта є ділянка полігону розташована у південному напрямку від міста Бориспіль на відстані 3 км від його межі на землях Глибоцької сільської ради.

У робочому проекті полігону відходів 4-го класу небезпеки також зазначено, що відповідна земельна ділянка розташована на південному напрямку міста Бориспіль на відстані 3 км від його межі по трасі Бориспіль-Глибоке (т.2 а.с.98-100).

До того ж, позивачем надано до суду оригінал (для огляду) та засвідчену копію довідки виконавчого комітету Бориспільської міської ради №12-31-1147 від 11 березня 2011 року за підписом міського голови, у якій вказано, що полігон твердих побутових відходів міста Бориспіль, який експлуатує ТОВ «Еко-Сервіс», знаходиться на землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району на відстані 3,1 км від міста Борисполя (т.2 а.с.85).

У листі №1061 від 4 квітня 2011 року Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області, адресованому начальнику відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Київській області у відповідь на лист від 31 березня 2011 року №213/27-015, повідомлено, що зазначена податковим органом земельна ділянка знаходиться на відстані 2353,82 метрів від меж міста Бориспіль згідно додатку. При цьому, відповідний додаток із схемою розташування земельних ділянок, як і усі інші докази розташування земельної ділянки, яку використовує позивач для розміщення відходів, на відстані менше 3 км від меж міста Бориспіль, а також відомості щодо місця розташування безпосередньо зони розміщення відходів на цій ділянці неодноразово витребовувалися судом як у відповідача, так і в Управління Держкомзему у Бориспільському районі та його правонаступника, однак до суду такі документи не подано.

Так, представник ДПІ повідомив, що відповідні документи відсутні у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання. При цьому, наголошував, що оскільки зона розміщення відходів не є сталою величиною і має властивість збільшуватись, необхідно застосовувати коефіцієнт 3 у ситуації, яка склалася, виходячи із відстані від адміністративних меж міста Борисполя до меж земельної ділянки на якій розміщено полігон з відходами.

Крім того, Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області у листах від 8 жовтня 2015 року та від 3 листопада 2015 року зазначило, що документація із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою товариством «Еко-Сервіс», зокрема і договір оренди, схема розташування та кадастровий план до договору оренди тощо, на зберіганні в архіві управління - відсутні (т.2 а.с.111,121).

У той же час, Прокуратурою Київської області направлявся лист до Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області з проханням надати інформацію про те, чи присвоєно кадастровий номер земельній ділянці загальною площею 6,0382 га, яка належить на праві постійного користування Бориспільському виробничому управлінню комунального господарства на підставі державного акта на право постійного користування землею №2-КВ 002478 від 31 грудня 2001 року, а також надати картографічні матеріали із зображенням меж цієї земельної ділянки, зазначивши відстань від вказаної земельної ділянки до меж міста (т.2 а.с.122-123).

У листі від 16 листопада 2015 року Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області повідомило, що у національній кадастровій системі земельна ділянка площею 2,2426 га із кадастровим номером 3220882200:03:006:0138 обліковується в користуванні комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» з цільовим призначенням - під розміщення сміттєзвалища. При цьому вказали, що така земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 6,0382 га, яка згідно державного акта на право постійного користування землею №2-КВ №002478 від 31 грудня 2001 року належить Виробничому управлінню комунального господарства; земельна ділянка розташована на відстані 2,4 км від межі міста Борисполя (т.2 а.с.124).

Тобто, із відповіді Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі від 16 листопада 2015 року вбачається, що ділянка призначена для розміщення сміттєзвалища становить 2,2426 га і є складовою земельної ділянки площею 6,0382 га, яка, у свою чергу, розташована на відстані 2,4 км від межі міста Борисполя.

Стосовно дозвільних документів щодо розміщення відходів, товариство надало до суду засвідчені копії дозволу на розміщення відходів у 2008 році №73-8 від 3 травня 2007 року та лімітів на розміщення відходів у 2008 році (т.2 а.с.14-15), дозволу на розміщення відходів у 2009 році №619-8 від 2 грудня 2008 року та лімітів на розміщення відходів у 2009 році (т.2 а.с.17-18), дозволу на розміщення відходів у 2010 році №714-8 від 18 листопада 2009 року та лімітів на розміщення відходів у 2010 році (т.2 а.с.20-22) разом із супровідними листами Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області про направлення перерахованих документів позивачу (т.2 а.с.13,16,19).

У Акті перевірки вказано, що рішенням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 5 серпня 2008 року №05-09/546 призупинено з 11 серпня 2008 року дію дозволу №73-8 від 3 травня 2007 року, а рішенням від 22 жовтня 2010 року №05-09/1039 анульовано такий дозвіл; рішенням цього ж управління №15-09/2571 анульовано з 8 квітня 2009 року дозвіл №619-8 від 2 грудня 2008 року на розміщення відходів у 2009 році; дозвіл №714-8 від 18 листопада 2009 року на розміщення відходів у 2010 році анульовано з 29 листопада 2010 року (т.1 а.с.13-14).

Ухвалами суду від 23 липня 2015 року та від 13 серпня 2015 року у Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області витребовувалися засвідчені копії дозволів на розміщення відходів №73-8 від 3 травня 2007 року, №619-8 від 2 грудня 2008 року, №714-8 від 18 листопада 2009 року; інформація щодо дат призупинення дії таких дозволів та їх анулювання, обставин і підстав для цього; докази повідомлення належним чином ТОВ «Еко-Сервіс» про призупинення та анулювання дії дозволів №73-8 від 3 травня 2007 року, №619-8 від 2 грудня 2008 року й №714-8 від 18 листопада 2009 року.

У листі від 14 серпня 2015 року №06-05/39 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області повідомило, що таке управління перебуває у процесі ліквідації, частина його документів передана на зберігання до Державного архіву Київської області, а документи, які не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення вилучені для знищення згідно Акта №78/3 від 26 липня 2013 року (т.2 а.с.47). Як видно з названого Акта (т.2 а.с.48-52), серед документів для знищення вказані дозволи на розміщення відходів та документи до них за 2006 - перше півріччя 2010 років, листування з установами, підприємствами та організаціями з основних питань діяльності за період з 2008 року і включно по перше півріччя 2013 року.

У зв'язку з цим, ухвалою суду від 28 вересня 2015 року названі вище документи витребувано у Державного архіву Київської області.

Так, листом від 8 жовтня 2015 року №01-43/1699 (т.2 а.с.78), Державним архівом Київської області повідомлено, що дозволи на розміщення відходів та документи до них на зберігання до державного архіву Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області не передавалися і були знищені.

Перерахованих документів ДПІ до суду також не представлено.

Таким чином, докази повідомлення товариства «Еко-Сервіс» про анулювання/призупинення дії дозволів №73-8 від 3 травня 2007 року, №619-8 від 2 грудня 2008 року, №714-8 від 18 листопада 2009 року, як і рішення щодо скасування дії цих дозволів - відсутні.

Щодо обсягів розміщених позивачем у 2008-2010 роках відходів, то у Акті перевірки вказано, що на підставі первинних документів з обліку твердих побутових відходів встановлені обсяги розміщення товариством «Еко-Сервіс» відходів, відмінні від задекларованих позивачем.

Судом неодноразово у податкового органу витребовувавлися документи, які слугували підставою для тверджень про невідповідність фактичних обсягів розміщення позивачем відходів у період, який підлягав перевірці, однак Інспекцією до суду названі матеріали не подані, як пояснив представник відповідача, у зв'язку із їх відсутністю, враховуючи, що перевірка проводилась у квітні 2011 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного, при цьому наведені нижче правові норми викладені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року №162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за №544/3837, затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (Інструкція №162/379).

Така Інструкція визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору (пункт 1.2).

У відповідності до пункту 1.4 Інструкції №162/379 за нею обчислюються суми збору, який справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів (пункт 2.1 Інструкції №162/379).

За приписами пункту 3.1 Інструкції №162/379 об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

За положеннями пункту 5.3 Інструкції №162/379 ліміти на розміщення відходів установлюються терміном на один рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до першого жовтня поточного року. Ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №1218.

За понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі (пункт 5.4 Інструкції №162/379).

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року №303 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору (Порядок №303), який визначає єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення, зокрема і за розміщення відходів.

За нормами пункту 4 Порядку №303 суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

За правилами пункту 6.4 Інструкції №162/379 суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку №303.

У таблиці 2.4 додатка №2 до Порядку №303 визначено коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі. Так, якщо місце (зона) розміщення відходів знаходиться адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них, то застосовується коефіцієнт 3, а якщо за межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх меж) - коефіцієнт 1.

За визначеннями у пункті 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №1218, ліміт на розміщення відходів - це обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях; а понадлімітне розміщення відходів - виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.

Згідно із пунктом 8 Порядку №303 за понадлімітні обсяги викидів, скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів викидів, скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні викиди, скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

За викладених вище законодавчих норм та встановлених у ході розгляду справи обставин, суд констатує наступне.

Стосовно першої стверджуваної податковим органом групи порушень (застосування коригуючого коефіцієнту 1, а не 3), то, по-перше, законодавцем відповідний коефіцієнт визначено з урахуванням відстані саме від зони (місця) розміщення відходів до межі населеного пункту, а не, як-то вказує податковий орган, від земельної ділянки, на якій розміщуються відходи. При цьому, у цій ситуації норма стосовно порядку визначення належного коефіцієнту не підлягає розширювальному тлумаченню, адже у податковому праві діє презумпція правомірності рішення платника податку, зокрема і у випадку неоднозначного трактування його прав та обов'язків. Більше того, Інспекція не надала належних доказів того, що земельна ділянка, яка використовується позивачем для розміщення відходів, у період, який підлягав перевірці, знаходилась на відстані менше трьох кілометрів від адміністративних меж міста Бориспіль.

Щодо проведення діяльності по розміщенню відходів без дозвільних документів у зв'язку із анулюванням (скасуванням дії) дозволів на розміщення відходів на 2008-2010 роки, то як ДПІ, так і органом, який видавав відповідні дозволи доказів скасування дії названих документів, як і повідомлення позивача про такі обставини - не подано, а на ухвали суду про витребування названих документів надано відповідь про те, що вони не збереглися. При цьому, позивач надав до суду належним чином засвідчені копії дозволів і лімітів на розміщення відходів у 2008-2010 роках разом із супровідними листами стосовно направлення таких документів товариству «Еко-Сервіс».

Із приводу неправильного визначення ТОВ «Еко-Сервіс» фактичних обсягів розміщення відходів, то Інспекція не надала до суду жодного доказу в обґрунтування цього, зазначивши, що відповідні документи не збереглися, як і не повідомила про які конкретно документи йдеться.

За нормами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Також суд враховує закріплені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, на дотримання яких адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд резюмує, що у випадку, який розглядається, податковий орган не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У зв'язку з цим, у ситуації, яка склалася, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 19 травня 2011 року №0004792320.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 листопада 2015 р.