Постанова

від 27.10.2015 по справі 826/17552/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2015 року № 826/17552/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., судді Федорчука А.Б., судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанови та припису,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" до заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнка Івана Олександровича, головного державного інспектора інспекційного відділу № 4 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Чуйкова Вадима Вікторовича, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01 серпня 2013 року та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 жовтня 2013 року № 468/13.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року скасовано, справу №826/17552/13-а направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

При цьому, ВАС України у наведеній ухвалі зазначено, що судам необхідно врахувати дискреційні повноваження державних органів, у випадку встановлення судом неправильного застосування суб'єктом владних повноважень норм законів до правовідносин. Крім цього, необхідно перевірити відповідність нерухомого майна (його характеристикам), що зазначено в договорі купівлі-продажу від 14.09.1194 року, в свідоцтві про право власності від 27.12.1996 року, майну, що вказане в технічному паспорті.

В судовому засіданні суд ухвалив замінити відповідачів на належного - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням думки представників сторін, суд з урахуванням вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним інспектором інспекційного відділу №4 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Чуйковим В. В. проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; назва та місцезнаходження об'єкта будівництва: нежитлова будівля розважального комплексу "Фабор" на земельній ділянці з кадастровим номером №66600232 у Парку культури і відпочинку "Гідропарк" м. Києва, за наслідками якої складено акт від 01 серпня 2013 року.

Актом перевірки встановлено, що за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 10-А (літ. Б) ознак виконання будівельних робіт не виявлено, будівельна техніка та будівельники відсутні; відповідно до технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, інвентарна справа № 1480 від 25 жовтня 2011 року, у 2009 році самовільно збудовано одноповерхову будівлю (об'єкт відноситься до ІІ категорії складності відповідно до ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ"), що призвело до порушення ч. 1 ст. 34 та ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

01 серпня 2013 року головним державним інспектором інспекційного відділу №4 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Чуйковим В. В. на підставі акту перевірки складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил б/н, яким від позивача вимагається усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку до 01 вересня 2013 року.

09 жовтня 2013 року головним державним інспектором інспекційного відділу № 4 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Чуйковим В. В. здійснено позапланову перевірку позивачем дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За наслідками перевірки складено акт від 15 жовтня 2013 року.

Актом перевірки встановлено невиконання позивачем припису від 01 серпня 2013 року, що призвело до порушення пп. "а" п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 22 жовтня 2013 року заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І. О. прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 жовтня 2013 року №468/13, якою за невиконання припису позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено на нього штраф у сумі 11470 грн.

Щодо тверджень позивача, що він не вчиняв будь-яких дій з метою будівництва нових об'єктів, а всі об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності ТОВ "ДНІПРЯНКА", придбані на підставі договору купівлі-продажу комунального майна від 14 вересня 1994 року та є цілісним майновим комплексом.

Так, ТОВ "ДНІПРЯНКА" є власником будівель, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим № 633970009 у Гідропарку міста Києва за адресою: проспект Броварський, 10-А (літ. Б), яке набуте ним на підставі Договору купівлі-продажу комунального майна б/н від 14 вересня 1994 p., за яким Комітет по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва Малому підприємству "Дніпрянка", правонаступником якого є ТОВ є "ДНІПРЯНКА", комунальне майно - цілісний майновий комплекс - кафе "Дніпрянка", що знаходиться за адресою: Україна , 253, м. Київ, м. Гідропарк, на правах оренди, відповідно до умов, які зазначені в цьому договорі, про що МП "Дніпрянка" було видане Свідоцтво про право власності № 12-УМК від 27 грудня 1996 р.

Як слідує із матеріалів справи, 08 грудня 2004 року між Київською міською радою та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки, за яким Київська міська рада передала ТОВ "ДНІПРЯНКА" в оренду земельну ділянку розміром 3483 кв.м, кадастровий номер 8000000000:63:397:0009, розташовану на території парку культури та відпочинку "Гідропарк" у Дніпровському районі м. Києва, з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком.

З технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, інвентаризаційна справа № 1480 від 25.10.2011, встановлено, що позивачем було здійснено будівництво у 2009 році одноповерхової будівлі за адресою м. Київ, Дніпровський район, пр-кт Броварський №10А літера «Б», чим спростовується твердження ТОВ «Дніпрянка», що всі об'єкти є цілісним майновим комплексом та придбані на підставі договору купівлі-продажу комунального майна від 14 вересня 1994 року.

Отже, з цих обставин вбачається, що позивач у цих правовідносинах є суб'єктом містобудування, на якого покладено законодавством відповідальність за будівництво об'єкту без дозвільних документів.

Водночас, щодо встановлених відповідачем порушень та винесених оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

Отже, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів є загальним принципом права.

Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Така позиція знайшла своє відображення в рішенні Конституційного суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп, в якому зазначено, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначене також узгоджується з рішенням Конституційного суду України від 02 липня 2002 року № 13-рп, в якому зазначено, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.

Положення ст. 58 Конституції України необхідно розуміти так, що всі суб'єкти правовідносин, у тому числі відповідач та суди мають застосовувати до правовідносин той закон, який існував на момент їх виникнення.

Як встановлено, правовідносини з приводу будівництва без дозвільних документів мали місце у 2009 році, - рік побудови об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 10-А (літ. Б), що також вбачається з технічного паспорту.

Так, з оскаржуваного припису вбачається, що встановлено порушення ч.1 ст.34 та ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Проте, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", на підставі якого відповідачем винесено припис від 01 серпня 2013 року, набрав чинності з 12 березня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача про незаконність припису відповідача, оскільки той прийнятий з порушенням Закону в часі та зазначає, що дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ним чинності, а саме на правовідносини щодо спірного будівництва в 2009 році.

Як наслідок, оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 жовтня 2013 року № 468/13 про неусунення правопорушень у сфері містобудування на підставі припису від 01.08.2013 року є також протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, колегія суддів прийшла до переконання про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНКА" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 01 серпня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 жовтня 2013 року №468/13.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНКА" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Федорчук А.Б.

Суддя Шулежко В.П.