Ухвала

від 10.11.2015 по справі 805/15358/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/20110/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Голови комісії з проведення реорганізації державної податкової інспекції державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області державної податкової служби ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

у с т а н о в и л а :

У жовтня 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Мар'їнської ОДПІ ) , Голови комісії з проведення реорганізації державної податкової інспекції державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області державної податкової служби Айдіної О.В. про визнання протиправним та скасування наказу від 19 серпня 2013 року № 11-О, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним наказом її незаконно звільнено у зв'язку з реорганізацію державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області державної податкової служби (далі - ДПІ у Великоновосілківському районі ) шляхом приєднання її до Мар'їнської ОДПІ, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи це порушенням своїх прав, ОСОБА_4 просила задовольнити позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 січня 2014 року, залишеною без змін Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач з 1994 року працювала в ДПІ у Великновосілківському районі Донецької області ДПС. З 6 березня 2012 року займала посаду головного державного інспектора із забезпечення доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян ДПІ у Великновосілківському районі.

Оскаржуваним наказом Голови комісії з проведення реорганізації державної податкової інспекції державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області державної податкової служби Айдіної О.В. від 19 серпня 2013 року № 11-О позивача звільнено у зв'язку з реорганізацію ДПІ у Великоновосілківському районі шляхом приєднання її до Мар'їнської ОДПІ .

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що звільнення позивача з роботи здійснено з дотриманням закону зокрема, статей 42, 49-2 КЗпП України.

Так, за приписами пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При розірвані строкового трудового договору враховуються вимоги статті 42 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а також переваги в залишенні на роботі.

Окрім цього, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суди розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). В усіх випадках звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А Кодексу законів про працю України.

Обставини змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності, штату працівників сторонами визнаються, а тому колегія суддів не входить в їх обговорення, такі відповідають матеріалам справи.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" реорганізовано ДПІ у Великоновосілківському районі шляхом приєднання її до Мар'їнської ОДПІ, яка утворена як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України.

5 червня 2013 року Державною податковою службою України прийнято наказ № 37 "Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Донецькій області", відповідно до якого розпочато реорганізацію територіальних органів ДПС у Донецькій області та утворено комісії з проведення реорганізації територіальних органів ДПС у Донецькій області, зокрема, головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Великоновосілківському районі призначено першого заступника начальника ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області ДПС Айдіну О.В.

10 червня 2013 року начальником ДПІ у Великоновосілківському районі Петровою Л.В. прийнято наказ № 101 "Про реорганізацію ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області ДПС", відповідно до якого розпочато реорганізацію зазначеної ДПІ шляхом приєднання її до Мар'їнської ОДПІ та затверджено персональний склад комісії з проведення реорганізації.

Суди дійшли правильного висновку, що звільнення позивача відбулося з дотриманням встановленої законом процедури.

Про наступне вивільнення позивача попереджено за два місяці та запропоновано посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Мар'їнської ОДПІ , від якої остання відмовилася.

Доводи ОСОБА_4 про те, що її вивільнення відбулося з порушенням процедури суди правильно не взяли до уваги, оскільки вони спростовані матеріалами справи.

Рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року .залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало