Ухвала

від 28.10.2015 по справі 821/593/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/40652/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю:представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» на постанову та постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року у справі№821/593/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» (далі - позивач, ТОВ «ТЕКП «Транстехсервіс») звернулось позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 29 листопада 2013 року №0000591704 та від 2 грудня 2013 року №0007822200, №0007832200, №0007842200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0000591704 в частині визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 510,0 грн.; від 2 грудня 2013 року №0007822200 про визначення зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 156809,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 300,00 грн. повністю; від 2 грудня 2013 року №0007832200 про визначення зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем в сумі 610165,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 152542,00 грн. повністю; від 2 грудня 2013 року №0007842200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року на 2895,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 724,00 грн. повністю. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року у даній справі скасована постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, а з рішенням суду апеляційної інстанції в повному обсязі, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта планової виїзної перевірки від 15 листопада 2013 року №1381/21-03-22-01 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За актом перевірки грошові зобов'язання з податку на прибуток збільшено через виявлення відповідачем порушень податкового законодавства, за наслідками яких встановлено заниження задекларованих показників доходів на 3358563,00 грн. та завищення задекларованих показників витрат на 900180,04 грн., в результаті чого занижено «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) по рядках 02, 01 декларацій з податку на прибуток за 2011 рік на загальну суму 917008 грн. та за 2012 рік на загальну суму 2441555 грн. На збільшення грошових зобов'язання з ПДВ та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2012 року вплинули висновки акта перевірки щодо заниження податкових зобов'язань на 505705,00 грн. та завищення задекларованого податкового кредиту на 107354,00 грн. При цьому, заниження доходів на 3358563,00 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ на 505705,00 грн. пов'язано з обчисленням позивачем цих показників за цінами продажу товарів (робіт, послуг), які були нижчими за собівартість проданих товарів (робіт, послуг).

Виявлені порушення відповідач пов'язує також з тим, що позивач здійснюючи господарські відносини з ТОВ «МКП Прозерпіна», ТОВ «МІГ» та ПП «Піонер-Трейд», зобов'язаний був визначати доходи та податкові зобов'язання, виходячи із рівня звичайних цін у порядку, передбаченому статтею 39 Податкового кодексу України, оскільки вбачається зв'язок зазначених підприємств через пов'язаних осіб, а саме: засновником ТОВ «МКП Прозерпіна» є ОСОБА_5, директором ТОВ «МІГ» є ОСОБА_6, головним бухгалтером позивача є ОСОБА_7, яка також є головним бухгалтером ТОВ «МІГ». Позивач, ТОВ «МКП Прозерпіна» та ТОВ «МІГ» знаходяться за однією податковою адресою.

Завищення задекларованих витрат позивача на 206455,00 грн. пов'язує з неправомірним віднесенням до їх складу вартості товару, придбаного внаслідок здійснення операцій без мети реального настання правових наслідків у ТОВ «Рос-Інвест» у 2 та 3 кварталах 2011 року.

На завищення складу витрат за 2011-2012 роки та податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 505705,00 грн. та завищення податкового кредиту на 107354,0 грн. вплинуло порушення порядку документування господарських операцій позивача з ПП «ФБМ Україна» та ПП «Подряд», оскільки видаткові накладні, отримані від ПП «ФБМ Україна» на суму 162154,42 грн. (в т.ч. ПДВ 27025,79 грн.) не містять даних про посаду та прізвища особи, що їх склала, а у накладних від ПП «Подряд» на суму 234234,00 (в т.ч. ПДВ 39038,99 грн.) відсутній підпис особи, що їх склала (наявний лише відтиск факсиміле).

Декларування завищених витрат позивачем у 2011 році на суму 136909,20 грн. спричинило включення до їх складу операцій з фізичними особами підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по придбанню послуг з підготовки металу та наклеювання плівки, які були платниками єдиного податку, проте до 1 січня 2012 року за приписами підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включались витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації.

Відображення недостовірних відомостей у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків та сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) за 4 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року призвело до застосування штрафу податковим органом у сумі 510,00 грн.

Неперерахування позивачем як податковим агентом до бюджету утриманої з доходу платників податку (найманих працівників) суми податку у строки, встановлені для місячного періоду, коли оподатковуваний дохід нарахований, але не виплачений платнику податку за період лютий, квітень-листопад 2012 року у загальній сумі 179663,01 грн. призвело до застосування штрафу податковим органом, на підставі статті 127 Податкового кодексу України, у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, що становить 44915,75 грн. (179663,01 х 25%).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем при визначенні розміру звичайних цін по господарським відносинам позивача з ТОВ «МКП Прозерпіна», ТОВ «МІГ» та ПП «Піонер-Трейд» невірно застосовані приписи підпункту 1.20.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», не досліджено які саме товари, роботи, послуги було продано позивачем протягом 2011-2012 років, який продаж позивача був «збитковим», який рівень цін діяв в Україні на аналогічні товари/роботи/послуги протягом цих податкових періодів, не приведено доказів того, що позивач міг здійснити продаж своєї продукції за цінами, які перевищують ціни, визначені у його бухгалтерських та податкових документах.

Не доведено наявність порушень податкового законодавства по операціях з ТОВ «Рос-Інвест», оскільки реальність господарських операцій підтверджується первинними документами.

Відсутні підстави для виключення з податкового обліку господарських операцій позивача з ПП «ФБМ Україна» та ПП «Подряд», оскільки використання факсимільного підпису у документах не може слугувати перепоною для придбання товарів/робіт/послуг, а відсутність окремих реквізитів або помилки у заповненні документів не є підставою для позбавлення платника податків права на формування витрат.

Визнав безпідставним застосування штрафних санкцій до позивача в розмірі 510 грн. у зв'язку із самостійним усуненням порушення до проведення перевірки шляхом подання уточнюючих розрахунків за 4 квартал 2011 року та за 1 квартал 2012 року податковому органу 17 травня 2012 року та 18 вересня 2012 року.

Однак, визнав законним донарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок завищення позивачем витрат за 3-4 квартали по операціях з фізичними особами підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9, при цьому вказав, що допущення позивачем вказаного порушення було визнано в ході судового розгляду. А також визнав законним застосування штрафу за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків.

Відмовляючи в позові та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повністю погодився з доводами податкового органу та визнав спірні рішення законними.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0000591704 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб прийняте на підставі акту перевірки від 15 листопада 2013 року №1381/21-03-22-01.

Разом з тим, податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2013 року №0007822200 про визначення зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 156809,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 300,00 грн., №0007832200 про визначення зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем в сумі 610165,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 152542,00 грн., №0007842200 про зменшення суми бюджетного відшкодування із ПДВ за листопад 2012 року на 2895,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 724,00 грн. прийняті на підставі вказаного акта перевірки з урахуванням висновків, викладених в рішенні Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 29 листопада 2013 року №5345/10/21-03-22-01-05.

Так, згідно висновків акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України у зв'язку з неперерахуванням до бюджету податку у строки, встановлені для місячного періоду, коли оподатковуваний дохід нарахований, але не був виплачений платнику податку за лютий, квітень - листопад 2012 року;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.2.1 пункту 153.2 ст.153 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 3358563,00 грн. та податок на прибуток в сумі 293902,00 грн.;

- пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статі 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 610165,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів податку на додану вартість на суму 2895,00 грн.

Згідно рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 29 листопада 2013 року №5345/10/21-03-22-01-05 встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України у зв'язку з неперерахуванням до бюджету податку у строки, встановлені для місячного періоду, коли оподатковуваний дохід нарахований, але не був виплачений платнику податку за лютий, квітень - листопад 2012 року;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.2.1 пункту 153.2 ст.153 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 309624,00 грн., 2-3 квартал 2011 року в сумі 418716,00 грн., 2-4 квартал 2011 року в сумі 905481,00 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 1805479,00 грн., півріччя 2012 року в сумі 1798802,00 грн., 3 квартали 2012 року в сумі 2182696,00 грн., 2012 рік в сумі 2670543,00 грн. та завищено податок на прибуток в сумі 156809,00 грн.;

- пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статі 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 610165,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів податку на додану вартість на суму 2895,00 грн.

Отже, поза увагою судів залишилось те, що висновками акта перевірки було встановлено заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та податку на прибуток, згідно рішення щодо заперечень до акта перевірки встановлено їх завищення.

По-друге, як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд робив дослідження правомірності формування позивачем складу доходів та витрат лише на підставі оподатковуваних операцій, викладених в акті перевірки, без врахування даних зазначених в рішенні щодо заперечень до акта перевірки, що свідчить про нездійснення належного розмежування оспорюваного донарахування по сумам за окремими епізодами, і відповідно законність включення сум по кожному з епізодів до загальної суми грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням.

Встановлення лише сум неправомірного віднесення позивачем до складу доходів та витрат, без перевірки правильності визначення податковим органом суми донарахування по ним, вказує на неповноту встановлення обставин. Не виправив цієї помилки і апеляційний суд.

Порядок визначення платником податку сум доходу та витрат, сформованих за результатами здійснення операцій з пов'язаними з таким платником податку особами, врегульовано пунктом 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, і саме порушення платником податку вказаних приписів може мати місце лише у випадку, коли такий платник здійснює операції з пов'язаними з ним особами.

Питання визначення поняття пов'язаної особи та перелік ознак, наявність яких дає підстави вважати юридичних та/або фізичних осіб такими, що є пов'язаними особами врегульовано підпунктом 14.1.159 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у відповідності до якого пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Відтак, дотриманню податковим органом методів визначення звичайної ціни передує встановлення судом на підставі належних і допустимих доказів в розумінні статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України наявності ознак пов'язаності осіб, названих відповідачем, з позивачем, проте судами вказані обставини взагалі не досліджувались.

При цьому, слід відзначити, що аналізу потребує не лише наявність володіння часткою в статутному фонді безпосередньо, або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб, а також вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Розглядаючи епізод в частині правомірності формування податкового кредиту та складу витрат по господарським операціям позивача з ТОВ «Рос-Інвест», судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалось питання їх фактичного здійснення з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів. Жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, суди не зробили. При цьому, фактично апеляційний суд надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього, що не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Адже оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення належних причин для цього.

Відтак, по цьому епізоду необхідним є дослідження всіх первинних документів, пов'язаних з виконанням спірних операцій в сукупності з іншими доказами, що стосуються предмету доказування, з врахуванням даних про рух активу у процесі здійснення господарських операцій позивача контрагентом, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст.

Іншою підставою для виключення з податкового обліку господарських операцій позивача з ПП «ФБМ Україна» та ПП «Подряд» стало використання факсимільного підпису у первинних документах та відсутність окремих реквізитів в них.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем складу витрат, оскільки використання факсимільного підпису у документах не може слугувати перепоною для придбання товарів/робіт/послуг, а відсутність окремих реквізитів або помилки у заповненні документів не є підставою для позбавлення платника податків права на формування витрат.

Апеляційний суд мотивував неправомірність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту витрат по операціям позивача з ПП «ФБМ Україна» та ПП «Подряд» тим, що первинні документи не підтверджують реальність їх проведення.

Як вбачається з акта перевірки, в ньому наведено перелік видаткових накладних, виданих ПП «ФБМ Україна», в яких відсутні прізвища та посади осіб, що їх оформили. Між тим, як вбачається з наявних у справі видаткових накладних, не всі з них мають порушення, викладені у акті.

Отже, судом апеляційної інстанції не досліджувалось питання фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в них, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки.

Зокрема, оскільки з видаткових накладних вбачається зазначення реквізитів довіреностей одержувача, поза увагою судів залишена і необхідність надати їм відповідну юридичну оцінку.

Також апеляційний суд, на спростування факту транспортування придбаного товару у ПП «ФБМ Україна» прийняв до уваги відсутність товарно-транспортних накладних без з'ясування, яким чином підлягав транспортуванню товар за умовами договору.

В свою чергу, щодо використання факсиміле, слід зазначити, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачена можливість підписання договорів за допомогою факсимільного відтворення підпису, засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису. Відповідно до частини 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з пунктом 2.5 Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N168/704, використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Однак, судами першої та апеляційної інстанції не було належним чином повно та всебічно досліджено матеріали справи, а також не було надано належної правової оцінки обставинам щодо використання факсиміле, відповідно до вимог діючого законодавства та відповідно до умов, встановлених договором, а також щодо отримання дозволу на оформлення та на виготовлення печатки, штампів, факсиміле.

Підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. став висновок про відображення позивачем недостовірних відомостей у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків та сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) за 4 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року та в сумі 44915,75 грн. - неперерахування позивачем як податковим агентом до бюджету утриманої з доходу платників податку (найманих працівників) суми податку у строки, встановлені для місячного періоду, коли оподатковуваний дохід нарахований, але не виплачений платнику податку за період лютий, квітень-листопад 2012 року, у загальній сумі 179663,01 грн.

Суд першої інстанції визнав безпідставним застосування штрафних санкцій до позивача в розмірі 510 грн. у зв'язку із самостійним усуненням позивачем порушення до проведення перевірки шляхом подання уточнюючих розрахунків за 4 квартал 2011 року та за 1 квартал 2012 року податковому органу 17 травня 2012 року та 18 вересня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи названий епізод виклав лише зміст порушення, не навівши жодних мотивів, обґрунтувань та доказів, виходячи з яких він прийняв протилежне рішення. Фактично надано іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього.

Обставини, які стали підставою для застосування штрафу в сумі 44915,75 грн., в тому числі саме на підставі статті 127 Податкового кодексу України, а не статті 126 Податкового кодексу України, як на тому наполягав позивач, взагалі не досліджувались та не оцінювались апеляційним судом.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушення, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак