Ухвала

від 18.11.2015 по справі 813/1332/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 876/8973/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Волошин М.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про встановлення відсутності повноважень, визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про встановлення відсутності повноважень, визнання дій протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржив її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, оскільки пункт 6 Положення про Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, затвердженого наказом Міндоходів № 55 від 17 квітня 2013 року не відповідає ч. 4 ст. 41, ст. 57, ч. 3 ст. 117 Конституції України, а тому особа з назвою "ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області" не має компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - органу доходів і зборів (контролюючого органу) і не наділена повноваженнями на видання податкових вимог. Крім того, державна реєстрація особи з найменуванням "ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області" проведена з порушенням вимог ч. 11 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

Представники ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення їхніх позовних вимог.

Представники Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися по час і місце розгляду справи, і оскільки їхня явка не визнана судом обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з п.п. 14.1.153. ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Колегією суддів встановлено, що 06.03.2012 року ОСОБА_3 подав до ДПІ у Франківському районі заяву № 3889 про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 квітня 2012 року.

Згідно розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування від 06.03.2012 року загальна сума отриманих доходів ОСОБА_3, становить 100390 тис. грн.

15.12.2014 року ОСОБА_3 подав до ДПІ у Франківському районі заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування.

Згідно облікової картки платника податку по єдиному податку за період 2014 - 2015 років, сума податкового боргу станом на 20.11.2014 року становить 1431, 48 грн.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведені положення та те, що, у позивача обліковується заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати авансових внесків в терміни, встановлені ст. 295 ПК України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ДПІ в Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області в межах своєї компетенції було надіслано податкову вимогу від 21.11.2014 року № 4018-24.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для надіслання (вручення) податкових вимог врегульовані Податковим кодексом України, а не Положенням про Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, затвердженого наказом Міндоходів № 55 від 17.04.2013 р.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється на підставі Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731.

Згідно з п.п. 2,4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Водночас, пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Відповідно до п.9 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 р. №141/2013 Міндоходів України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міндоходів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Накази Міндоходів України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з відповіді Міністерства юстиції України від 04.11.2014 р. за результатами проведених відповідно до Порядку проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2012 р. №93/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 р. за №67/20380, щомісячної безвиїзної та щомісячної виїзної перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерством доходів і зборів України за квітень 2013 року, встановлено, що наказ Міністерством доходів і зборів України від 17.04.2013 р. №55 "Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у Львівській області" є актом ненормативного характеру, тобто актом оперативно-розпорядчого характеру, спрямованим на організацію виконання Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", постанов Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. №563 "Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади" та від 20.03.2013 р. №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів України", що не має нових правових норм, який відповідно до підпунктів "в", "д" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731, не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 р. №55, яким затверджено Положення про ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, відноситься до категорії актів ненормативного характеру, які, у свою чергу, не підлягають обов'язковій державній реєстрації та внесенню Міністерством юстиції України до Єдиного реєстру нормативно-правових актів, а підстави для визнання пункту 6 Положення про Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, затверджене наказом Міндоходів № 55 від 17 квітня 2013 року таким, що не відповідають ч. 4 ст. 41, ст. 57, ч. 3 ст. 117 Конституції України, у суду відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регламентуються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон).

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.ч.1 ст.8 Закону документи, які відповідно до вимог Закону подаються (надсилаються поштовим відправленням або електронним документом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

2) примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

3) два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);

4) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа.

Частиною 1 статті 25 Закону передбачено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) та кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо); встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи №1_415_029515_06 ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (ідентифікаційний номер 38763473) для проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи державному реєстратору надано усі необхідні документи, такі оформлені відповідно до вимог ст.24 Закону, а тому державний реєстратор не мав підстав, передбачених ст.27 Закону, для відмови у проведенні державної реєстрації.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку позивач оспорює дії відповідача, які стосуються реєстрації територіального органу державної влади, а отже відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними діями відповідача не породжує для останнього і права на захист.

Додатково колегія суддів зазначає, що вимога щодо протиправності дій ГУ ДФС у Львівській області щодо порушення законодавства під час процедури адміністративного оскарження податкової вимоги не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції так як такі вимоги не були прийняті судом першої інстанції і ГУ ДФС у Львівській області не є відповідачем в даній адміністративній справі.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 813/1332/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлено 18 листопада 2015 року.