Постанова

від 20.11.2015 по справі 815/2339/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2339/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» (надалі - ТОВ В«Енергія і Газ УкраїнаВ» або позивач) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ в Суворовському районі або відповідач), в якому позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015р. №0000462201 та №0000452201.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті на підставі акту перевірки, з висновками якого позивач не погоджується, з огляду на наступне. Висновки, що містяться в акті перевірки, зроблено на підставі встановлення факту відсутності товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт поставки товару, із врахуванням ОСОБА_1 ДПІ у Печерському районі міста Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ойл-Д» з контрагентами постачальниками від 29.07.2014р. №2087/26-55-22-10/37815731 та акту «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Представництва «Сопрема Трейдінг ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01.09.20132р. по 30.04.2014р. При цьому відповідач в акті перевірки посилається на норму ст. 138 ПК України, яка діяла у перевіряємому періоді, але на час складання акту виключена з ПК України. Відтак, на думку представника позивача, законодавець скасував саму можливість притягнення до відповідальності за які-небудь дії, пов'язані із визначенням складу витрат та порядку їх визнання. Крім цього, на момент складання акту з ПК України також виключено п. 201.6, на який перевіряючі особи посилалися в ході перевірки. При цьому в акті не зазначено жодних порушень щодо складання податковий накладних. Також акт не містить опису фактів порушень порядку формування податкового кредиту. Як зазначає представник відповідача, усі товарно-транспортні документи по операціях з ТОВ «Ойл-Д» наявні на підприємстві, але під час перевірки не надавалися, оскільки перевіряючими особами такі документи не запитувались. Поставка товарів від Представництва «Сопрема Тредінг ЛТД» відбувалась трубопровідним транспортом, що не потребує оформлення товарно-транспортних накладних. При цьому дизельне паливо перевозилося автомобільним транспортом з однієї ємкості до іншої, які розташовані на території одного підприємства, а тому й потреба складати товарно-транспортні накладні була відсутня. На протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з точки зору представника позивача, вказує також і той факт, що суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість не співпадають із сумами, вказаними в акті перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, в запереченнях проти адміністративного позову представником відповідача зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з відсутністю у ТОВ В«Енергія і Газ УкраїнаВ» підтверджуючих документів на перевезення вантажу від постачальника ТОВ «Ойл-Д», а саме товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт поставки товару (мазут, пальне) на адресу підприємства позивача. Так само у ТОВ В«Енергія і Газ УкраїнаВ» відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів від постачальника Представництва «Сопрема Тредінг ЛТД». Стосовно тверджень позивача на неправомірне посилання в акті перевірки на ст. 138 ПК України, представник ДПІ в Суворовському районі зазначив, що штрафні фінансові санкції до позивача не застосовано.

В судовому засіданні, встановивши відсутність необхідності виклику свідків чи експертів, судом поставлено на обговорення питання щодо продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Представник позивача проти продовження розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував.

Представник відповідача вирішення даного питання залишив на розсуд суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак суд ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, судом встановлені наступні обставини та факти.

ТОВ «Енергія і газ Україна» зареєстровано 16.03.2007р. з №15561020000026667. основним видом економічної діяльності підприємства є виробництво електроенергії (Т.1, а.с. 121-122).

ТОВ «Енергія і газ Україна» перебуває у господарських відносинах з Представництвом компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ-Д».

18.07.2013р. ТОВ «Енергія і газ Україна» (Покупець) уклало з ТОВ «ОЙЛ-Д» (Постачальник) Договір №172/13 постачання, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві нафтопродукти: Важке рідке паливо (надалі - Товар), партіями в асортименті та кількості, зазначеній у додаткових угодах до договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар у порядку, передбаченому Договором (з додатковими угодами до Договору №1 від 18.07.2013р., №2 від 12.03.2014р., №3 від 17.03.2014р., №4 від 21.03.2014р.) (надалі - Договір №172/13 від 18.07.2013р.) (Т.4, а.с. 34-46).

01.10.2013р. між Представництвом компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Енергія і газ Україна» (Покупець) укладено договір №207/13 на постачання нафтопродуктів, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві нафтопродукти: Мазут паливний М-100 зольний високосірчастий парафінистий (надалі - Мазут), Залишок вісбрекінгу, Вуглеводневий газ, Дизельне пальне (надалі - Товар), партіями у кількості, зазначеній у договорі, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар у порядку, передбаченому Договором (з додатковими угодами до Договору №1 від 01.10.2013р., №2 від 01.10.2013р., №3 від 31.10.2013р., №4 від 01.12.2013р.) (надалі - Договір №207/13 від 01.10.2013р.) (Т.4, а.с. 21-33).

В період з 23.02.2015р. по 06.03.2015р. посадовими особами ДПІ у Суворовському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергія і газ Україна» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Ойл-Д» (код за ЄДРПОУ 37815731) за період липень, серпень 2013 року, березень 2014 року, Представництвом «Сопрема Трейдінг ЛТД» (код за ЄДРПОУ 26595628, за період жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, про що складено ОСОБА_1 №1145/15-54-22-01/34737717 від 16.03.2015р. (надалі - ОСОБА_1 перевірки) (Т.1, а.с. 10-56).

Згідно висновків ОСОБА_1 перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п. 138.4. ст.138, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України рудня 2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 11 555 828 грн., у тому числі за 2013 рік у розмірі - 11 555 828 грн.; а також п. 201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищені суми позитивного/від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядки 18/19) на загальну суму 12164029 грн. в т.ч. по періодах: Липень 2013 року - на 139 350грн., серпень 2013 року - на 959 177грн.; жовтень 2013 року - на 2 337 549грн.; листопад 2013 року - на 3 428 834 грн.; грудень 2013 року - на 1 362 876 грн.; січень 2014 року - на 3 267 761 грн.; березень 2014 року - на 668 482грн. (Т.1, а.с. 10-56).

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201 .1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з у на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 80 780 грн., у тому числі за липень 2013 року у розмірі - 80 780 грн. та порушення п. 201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. M2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті завищено суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 083 249 грн. (Т.1, а.с. 10-56).

На підставі ОСОБА_1 перевірки ДПІ у Суворовському районі прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0000452201 від 31.03.2015р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43020341 грн. (Т.1, а.с. 57) та форми «П» №0000462201 від 31.03.2015р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11555828 грн. (Т.1, а.с. 58).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходив з наступного.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України, а фактичні перевірки - ПК України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п. 1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. N1236 (надалі - Порядок №1236) органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. п «б» п. 2.1 Порядку №1236 орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №1236 податкове повідомлення-рішення складається у двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПКУ встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ПКУ). Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ (в редакції станом на час вчинення господарських операцій) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вже зазначалося, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Суворовському районі форми «В4» №0000452201 від 31.03.2015р. позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43020341 грн. (Т.1, а. с. 57).

Водночас у висновках ОСОБА_1 перевірки йдеться про завищення позивачем суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 12164029,00 грн.

Дана сума підтверджується також і розрахунком штрафних (фінансових санкцій) до ОСОБА_1 перевірки, згідно якого сума завищення від'ємного значення ПДВ складає 12164029,00 грн. (Т.7, а. с. 85).

Згідно пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, сума зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43020341,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000452201 від 31.03.2015р. визначена помилково.

Таким чином, встановивши помилковість визначення суми зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000452201 від 31.03.2015р., суд доходить висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000452201 від 31.03.2015р. в частині зобов'язання, визначеного помилково.

Що стосується правомірності зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12164029,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000452201 від 31.03.2015р. суд зазначає наступне.

Як зазначено в ОСОБА_1 перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень, березень 2014 року, встановлено його завищення на 12164029,00 грн.

Вказаний податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ойл-Д» та Представництва «Сопрема Трейдінг ЛТД». В ході перевірки встановлено, що на ТОВ «Енергія і Газ Україна» відсутні будь-які документи на перевезення вантажів від постачальника ТОВ «Ойл-Д» (товарно-транспортні накладні), а також товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт поставки дизельного палива на адресу ТОВ «Енергія і Газ Україна» від постачальника Представництво «Сопрема Трейдінг ЛТД».

Крім того, згідно ОСОБА_1 ДПІ у Печерському районі міста Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ойл-Д» з контрагентами постачальниками від 29.07.2014р. №2087/26-55-22-10/37815731, звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Ойл-Д» з ПП «Універсал ВІП Сервіс» за період з 01.06.2013р. по 31.08.2013р. та ТОВ «БФ «Альянс» за період з 01.02.2014р. по 31.03.2014р.

Також в ОСОБА_1 перевірки використано інформацію з ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Представництва «Сопрема Трейдінг ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01.09.20132р. по 30.04.2014р., у висновках якого зазначено, що правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Представництво «Сопрема Трейдінг ЛТД» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів.

З цього приводу суд вказує, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 ПК України термін «податкова інформація» вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

В свою чергу, абз. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Таким чином, ОСОБА_1 ДПІ у Печерському районі міста Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ойл-Д» з контрагентами постачальниками від 29.07.2014р. №2087/26-55-22-10/37815731, та ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Представництва «Сопрема Трейдінг ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01.09.20132р. по 30.04.2014р., на які посилався відповідач в ОСОБА_1 перевірки, в розумінні вимог чинного законодавства є податковою інформацією та можуть бути використані для формування висновків перевірки.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов'язували платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Тому можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ за операціями з такими контрагентами.

Що стосується висновку посадових осіб відповідача щодо ненадання документів, які б підтверджували факт постачання товарів, суд вказує на таке.

Пунктом 85.1 ст. 85 ПК України (в редакції на дату проведення перевірки) встановлено заборону витребувати документи від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Одночасно з цим, п. 85.2 ціє ж статті на платника покладено обов'язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За таких підстав суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що перевізні документи не надавалися, оскільки їх надання не вимагалося посадовими особами відповідача, адже обов'язок надати перевіряючим усі документи, що мають відношення до предмета перевірки, покладено саме на платників податків.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Підпунктом 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до п. п. 21.1.2 та 21.1.3 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.

Як вбачається з матеріалів перевірки, листами від 15.09.2014р.за вих. №14631/10/15-54-22-01 та від 23.09.2014р. за вих. №14968/10/15-54-22-01/08 ДПІ у Суворовському районі звернулося до директора ТОВ «Енергія і газ Україна» із запитом про надання копій первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку ПДВ у тому числі по контрагенту ТОВ «Ойл-Д» (Т.1, а. с. 109-110, 111).

При цьому листом за вих. №5.1-919 від 09.10.2014р. ТОВ «Енергія і газ Україна» надано ДПІ у Суворовському районі документи на підтвердження реальності здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ойл-Д», у переліку яких не містить документів на підтвердження транспортування отриманого від ТОВ «Ойл-Д» товару (Т.1, а.с. 114).

Крім того, товарно-транспортні накладні не надавалися позивачем і під час проведення перевірки.

Враховуючи, що під час проведення перевірки позивачем не виконано обов'язку щодо надання усього обсягу документації, що стосується предмета перевірки, а відповідач, в свою чергу, не скористався своїм законним правом на отримання такої інформації, судом досліджено надані позивачем копії товарно-транспортних накладних щодо постачання товару від контрагента ТОВ «Ойл-Д» (Т.1, а.с. 129, 133, 136, 139, 142, 143, 147, 152, 153, 156, 161, 162, 175, 178, 181-184, 195, 198, 199, 200, 203, 206-208, 223, 226, 229, Т.2, а.с. 2, 3-4) та повідомляється наступне.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Товарно-транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля згідно з пунктом 11.1 цих Правил є основними документами на перевезення вантажів. Як встановлено пунктом 11.7 зазначених Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом наведених норм товарно-транспортні накладні, як первинні документи, призначені для фіксування господарської операції, зокрема, з поставки транспортних послуг, повинні у всякому разі бути в наявності як у постачальника цих послуг, так і у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначається Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N281/171/578/155 (надалі - Інструкція N281/171/578/155).

Інструкція N281/171/578/155 поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п. 5.4.1 Інструкції N281/171/578/155 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N128/2568 (надалі - Наказ №363), та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відповідно до п. 11.1 Наказу №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3 Наказу №363).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.4 Наказу №363).

Згідно з п. 11.5 Наказу №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил (п. 11.9 Наказу №363).

При цьому Інструкцією N281/171/578/155 затверджено форму Товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) N - Форма N 1-ТТН (нафтопродукт) (Додаток №3 до Інструкції N281/171/578/155).

Водночас позивачем до суду надано копії товарно-транспортних накладних Типової форми №1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.95р. №88/346.

Крім того, надані до суду товарно-транспортні накладні не можуть слугувати належним підтвердженням здійснення факту постачання товару за Договором №172/13 від 18.07.2013р., також і через те, що не містять повного обсягу реквізитів, які б давали підстави вважати їх належними доказами факту постачання товарів. Зокрема, деякі ТТН не містять таких реквізитів, як номер, вид перевезень, дата складання, також у зазначених ТТН не конкретизовано пункт розвантаження товару, а лише зазначено «м. Одеса», жодна накладна не містить відомостей щодо вантажно-розвантажувальних операцій, підпису та посади вантажоодержувача (натомість вказано лише прізвище, ім'я, по батькові).

Відповідно до п. 2.4 Договору №207/13 від 01.10.2013р., укладеного між Представництвом компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Енергія і газ Україна» (Покупець), постачання Мазуту, Залишків вісбрекінгу, Вуглесірчастого газу здійснюється трубопроводами. Визначення кількості поставленого Товару здійснюється на підставі даних вузлів обліку, встановлених на енергоблоці Покупця (м. Одеса, Шкодова гора, 1/1). Постачання дизельного пального здійснюється автомобільним транспортом (Т.4, а.с. 21-29).

При цьому абзацем 2 п. 2.6 даного Договору визначено, що кількість прийнятого покупцем автомобільним транспортом товару визначається шляхом виміру маси товару, який пройшов через масовий витратомір автоматизованої системи наливу на автомобільній естакаді Постачальника та фіксується у товарно-транспортній накладній (ТТН).

Згідно з п. 2.7 цього договору Постачальник разом з Товаром зобов'язується передати Покупцеві наступні документи: акти приймання-передавання, паспорт якості на Товар, товарно-транспортну накладну (при постачанні дизельного пального).

Отже, надання ТТН при постачанні дизельного палива автомобільним транспортом згідно умов даного договору є обов'язковим.

Крім того, необхідність складання ТТН при перевезенні нафтопродуктів автомобільним транспортом випливає з положень Інструкції N281/171/578/155, відповідно до п. 5.4 якої перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Таким чином, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на постачання дизельного пального унеможливлює віднесення сум ПДВ за такими операціями до податкового кредиту.

Що стосується підтвердження факту постачання нафтопродуктів від Представництва компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД» до ТОВ «Енергія і газ Україна» трубопровідним транспортом, суд вказує на наступне.

Порядок приймання нафти під час надходження нафтопровідним транспортом визначено п. 5 Інструкцією N281/171/578/155, відповідно до положень якої масу брутто нафти вимірюють за допомогою СВКН із застосуванням потокових вимірювачів об'ємної витрати, потокових густиномірів, потокових обчислювачів витрат (об'ємно-масовий динамічний метод) або потоковими вимірювачами маси (масовий динамічний метод).

У СВКН оброблення інформації від первинних ЗВТ та її метрологічні розрахунки виконуються поточним комп'ютером, результати вимірювань відображаються на дисплеї поточного комп'ютера, принтері і за наявності SKADA-системи персональним комп'ютером. Результати вимірювання об'єму і маси на СВКН заносять до журналу реєстрації результатів вимірювань СВКН за формою N 33-НП (додаток 4) або до оперативного листа, прочитуючи із зазначених засобів відображення інформації через проміжки часу, обумовлені в договорі постачання нафти, а також з кожною зупинкою і поновленням перекачування нафти.

На підставі записів у журналі реєстрації результатів вимірювань СВКН або в оперативному листі і в паспорті якості нафти оформлюють акт приймання-здавання нафти за формою N34-НП (додаток 5). Паспорт якості, форма якого надана в Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 року за N762/14029, повинен бути заповнений згідно з її вимогами і є невід'ємною частиною акта приймання-здавання нафти. Акт приймання-здавання нафти оформлюється з додаванням паспорта якості нафти в кількості примірників, установленій договором або іншою домовленістю між сторонами, які здають і приймають нафту.

При цьому надані позивачем до суду акти приймання-передавання нафтопродуктів складені не за формою, передбаченою Інструкцією N281/171/578/155.

З огляду на вище зазначене, суд зазначає, що надані позивачем докази не спростовують висновків, викладених в ОСОБА_1 перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень, березень 2014 року у сумі 12164029,00 грн. та завищення об'єкта оподаткування на 11555828, 00 грн.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України В«Про судовий збірВ» ( вредакції, що діяла на момент звернення позивача до сду) встановлювалися такі ставки судового збору: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, за подання позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно вимог ст.8 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2015 рікВ» , з 1 січня 2015 року мінімальний розмір заробітної плати в місячному розмірі становить - 1218 гривні.

Враховуючи розмір майнових вимог за даним позовом, сума судового збору, яку відповідно до вимог Закону України В«Про судовий збірВ» належить сплатити позивачеві, становить 4872 грн. (оскільки ставка судового збору перевищує 4 розміри мінімальної заробітної плати).

При подачі адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги ТОВ «Енергія і Газ Україна» задоволено частково, суд дійшов висновку, що з позивача у відповідності до вищенаведених норм належить стягнути залишок суми судового збору в розмірі 1607,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 31.03.2015р. №0000452201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 30856312,00 грн. (тридцять мільйонів вісімсот п'ятдесят шість тисяч триста дванадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» (код ЄДРПОУ 34737717, адреса: 65041, Одеська область, м. Одеса, вул. Шкодова гора, буд.1/1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1607,76 (одна тисяча шістсот сім гривень сімдесят шість копійок) (отримувач коштів ГУДКСУ в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу «Судовий збір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» , Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.М.Токмілова