Постанова

від 17.11.2015 по справі 918/1061/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа № 918/1061/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.10.2015р. у справі №918/1061/15 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торіс" (м. Ковель, Волинська обл.)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" (с. Бабин, Гощанський район, Рівненська обл.)

про стягнення коштів в сумі 340 048 грн. 79 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (директор); ОСОБА_2, представник за довіреністю від 16.11.2015р.;

відповідача - не з'явився;

Судом роз'яснено представникам права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торіс" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 340 048,79 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.10.2015р. позов задоволено.

Стягнуто з товариства обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРІС" 340 048,79 грн. основного боргу та 5 100,73 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, тому дійшов до висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що позивач, згідно укладеного між сторонами договору, повинен був постачати відповідачу м'ясо яловичини, згідно ДСТУ 4589:2006, тобто мало постачатися м'ясо охолоджене безкісткове, однак насправді постачалося м'ясо яловичини заморожене, що зафіксоване в актах бракеражу товару. З метою фіксації постачання товару неналежної якості відповідачем складалися акти, в яких вказувалися кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийнятті дефектів. За весь період поставки на складі покупця накопичився об'єм товару, що не відповідає вимогам ДСТУ 4589:2006 (пліви, жир, сухожили, грубі поверхневі пліви, м'ясо отримане не від спинної, поперекової, тазостегнової чи лопаткової частини туш) в кількості 1063 кг., а також виявлено частину води з вмістом крові в загальній кількості - 303 кг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торіс" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. апеляційну скаргу провадження до провадження у новому складі суду (головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Грязнов В.В.).

В судовому засіданні 17.11.2015р. представники позивача доводи апеляційної скарги заперечили, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Надіслав до суду клопотання, в якому просить викликати в судове засідання для дачі пояснень представника позивача, який здійснював відгрузку товару та представника відповідача ОСОБА_3; з метою забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання можливості мотивувати необхідність призначення експертизи у справі просить відкласти розгляд справи.

Розглянувши клопотання відповідача про виклик представників для дачі пояснень, судова колегія зазначає наступне.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи.

Судова колегія зазначає, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такого джерела доказування, як покази свідків. Однак, це не виключає можливість використання, як засобів установлення окремих фактичних даних (обставин), письмових та усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тому колегія суддів дійшла висновку про недоведеність скаржником можливості встановлення на підставі наданих пояснень вказаних осіб фактів, які будуть мати значення для правильного вирішення спору. При цьому, обставини даної справи у відповідності до положень ст. 34 ГПК України підлягають доведенню іншими способами доказування, визначеними чинним законодавством, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Разом з тим, судова колегія розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи вважає, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, відповідач мав достатньо часу для подачі суду доказів, якими обґрунтовуються його заперечення проти позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, між товариством з обмеженою відповідальністю "Торіс" (позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" (відповідач, покупець) укладено договір від 03.03.2015р. № 05/2015 (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити м'ясо яловичини, свинини.

Згідно п. 1.2. договору асортимент, одиниця вимірювання, кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, що поставляється, відповідно до договору, визначається у накладних.

Покупець купує товар по вазі та кількості, що вказані у накладних, які виписуються на кожну партію поставки (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору товар супроводжується повним комплектом документів: видаткова накладна, податкова накладна, декларація виробника.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що ціна за одиницю товару вказана в накладних, які погоджуються сторонами на кожну партію поставки.

Згідно п. 4.3. договору загальна вартість договору визначається як сума вартості фактично поставленого товару згідно з накладними на товар протягом строку дії договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2. договору оплата за відвантажений товар проводиться на умовах 100% попередньої оплати вартості товару або протягом 3-5 днів по факту отримання товару на складі покупця. Оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесенням готівки в касу підприємства.

Приймання - передача товару оформляється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками продавця та покупця в 2 - х примірниках (п. 6.1. договору).

Згідно п. 6.2. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання - оформлення документів.

Підтвердженням факту одержання товару є кругла печатка покупця або його штамп у накладній та довіреність на отримання матеріальних цінностей, видана на ім'я повноважного представника покупця, що проводить приймання товару (п. 6.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 250 048, 79 грн. в асортименті, за ціною та в кількості, зазначених у видаткових накладних, а саме: № РН 0000061 від 04.03.2015 року на суму 10 620,00 грн.; № РН 0000073 від 17.03.2015 року на суму 6 158,60 грн.; № РН 0000072 від 17.03.2015 року на суму 111 860,00 грн.; № РН 0000081 від 23.03.2015 року на суму 33 600,00 грн.; № РН 0000082 від 23.03.2015 року на суму 30 296,50; № РН 0000086 від 26.03.2015 року на суму 20 981,60 грн.; № РН 0000085 від 26.03.2015 року на суму 33 110,00 грн.; № РН 0000095 від 30.03.2015 року на суму 25 077,60 грн.; № РН 0000094 від 30.03.2015 року на суму 30 800,00 грн.; № РН 0000099 від 02.04.2015 року на суму 32 830,00 грн.; № РН 0000100 від 02.04.2015 року на суму 25 038,72 грн.; № РН 0000105 від 06.04.2015 року на суму 31 500,00 грн.; № РН 0000106 від 06.04.2015 року на суму 5 814,00 грн.; № РН 0000111 від 09.04.2015 року на суму 32 620,00 грн.; № РН 0000112 від 09.04.2015 року на суму 5 956,12 грн.; № РН 0000118 від 15.04.2015 року на суму 54 691,03 грн.; № РН 0000125 від 20.04.2015 року на суму 54 268,62 грн.; № РН 0000129 від 23.04.2015 року на суму 55 125 грн.; № РН 00135 від 28.04.2015 року на суму 49 364,80 грн.; № РН 0000138 від 30.04.2015 року на суму 49 332,40 грн.; № РН 0000140 від 05.05.2015 року на суму 30 874,00 грн.; № РН 0000143 від 07.05.2015 року на суму 31 119,00 грн.; № РН 0000146 від 12.05.2015 року на суму 51 286,20 грн.; № РН 0000149 від 14.05.2015 року на суму 48 813,58 грн.; № РН 0000155 від 19.05.2015 року на суму 49 117,80 грн.; № РН 0000159 від 21.05.2015 року на суму 37 466,26 грн.; № РН 0000165 від 26.05.2015 року на суму 37 662,10 грн.; № РН 0000169 від 28.05.2015 року на суму 37 598,47 грн.; № РН 0000172 від 02.06.2015 року на суму 40 975,67 грн.; № РН 0000175 від 04.06.2015 року на суму 41 667,64 грн.; № РН 0000183 від 09.06.2015 року на суму 28 641,61 грн.; № РН 0000194 від 18.06.2015 року на суму 16 744,45 грн.; № РН 0000198 від 23.06.2015 року на суму 16 321,57 грн.; № РН 0000204 від 25.06.2015 року на суму 12 220,00 грн.; № РН 0000208 від 30.06.2015 року на суму 12 178,55 грн.; № РН 0000210 від 01.07.2015 року на суму 3 381,00 грн.; № РН 0000211 від 02.07.2015 року на суму 14 223,20 грн.; № РН 0000216 від 07.07.2015 року на суму 14 158,00 грн.; № РН 0000225 від 14.07.2015 року на суму 13 293,90 грн.; № РН 0000228 від 16.07.2015 року на суму 13 260,80 грн. (т. 1, а.с. 15-53).

Також, позивач подав до суду податкові накладні, які оформлені продавцем ТОВ "Торіс", а саме: № 6 від 04.03.2015 року на суму 10620 грн.; № 17 від 17.03.2015 року на суму 6158,60 грн.; №16 від 17.03.2015 року на суму 111860 грн.; №27 від 23.03.2015 року на суму 33600 грн.; №28 від 23.03.2015 року на суму 30296,50 грн.; №36 від 26.03.2015 року на суму 20981,60 грн.; №33 від 26.03.2015 року на суму 33110 грн.; №44 від 30.03.2015 року на суму 25077,60 грн.; №43 від 30.03.2015 року на суму 30800 грн.; №3 від 02.04.2015 року на суму 32830 грн.; №4 від 02.04.2015 року на суму 25038,72 грн.; №11 від 06.04.2015 року на суму 31500 грн.; №12 від 06.04.2015 року на суму 5814 грн.; №16 від 09.04.2015 року на суму 3620 грн.; №17 від 09.04.2015 року на суму 59561,12 грн.; №22 від 15.04.2015 року на суму 54691,03 грн.; №28 від 20.04.2015 року на суму 54268,62 грн.; №31 від 23.04.2015 року на суму 55125 грн.; №38 від 28.04.2015 року на суму 49364,80 грн.; №46 від 30.04.2015 року на суму 49332,40 грн.; №3 від 05.05.2015 року на суму 30874 грн.; №5 від 07.05.2015 року на суму 31119 грн.; №9 від 12.05.2015 року на суму 51286,20 грн.; №13 від 14.05.2015 року на суму 48813,58 грн.; №20 від 19.05.2015 року на суму 49117,80 грн.; №25 від 21.05.2015 року на суму 37466,26 грн.; №33 від 26.05.2015 року на суму 37662,10 грн.; №39 від 28.05.2015 року на суму 37598,47 грн.; №1 від 02.06.2015 року на суму 40975,67 грн.; №8 від 04.06.2015 року на суму 41667,64 грн.; №14 від 09.06.2015 року на суму 28641,61 грн.; №27 від 18.06.2015 року на суму 16744,45 грн.; №33 від 23.06.2015 року на суму 16321,57 грн.; №41 від 25.06.2015 року на суму 12220 грн.; №45 від 30.06.2015 року на суму 12178,55 грн.; №3 від 01.07.2015 року на суму 3381 грн.; №5 від 02.07.2015 року на суму 14223,20 грн.; №11 від 07.07.2015 року на суму 14158 грн.; №19 від 14.07.2015 року на суму 13293,90 грн.; №24 від 16.07.2015 року на суму 13260,80 грн.(т. 1 а.с. 101-140).

Судом також встановлено, що позивачем були складені декларації виробника (посвідчення про якість), зі змісту яких вбачається, що продукція виробника - ТОВ "Торіс" є безпечною до споживання населення при дотриманні зазначених у декларації вимог до транспортування, умов зберігання та термінів зберігання (т. 1, а.с. 141-180).

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вих. №71 від 31.07.2015 року), в якій просив протягом семи днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість в розмірі 365 048 грн. (т. 1, а.с. 10).

Відповідач за товар розрахувався частково в сумі 910 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками від 26.03.2015 року на суму 100 000,00 грн., від 09.04.2015 року на суму 40 000,00 грн., від 17.04.2015 року на суму 150 000,00 грн., від 20.04.2015 року на суму 40 000,00 грн., від 29.04.2015 року на суму 110 000,00 грн., від 25.05.2015 року на суму 120 000,00 грн., від 26.05.2015 року на суму 120 000,00 грн., від 16.06.2015 року на суму 135 000,00 грн., від 01.07.2015 року на суму 50 000,00 грн., від 14.07.2015 року на суму 20 000,00 грн., від 14.08.2015 року на суму 25 000,00 грн. (т. 1, а.с. 54-64).

Враховуючи часткову оплату, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 340 048, 79 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 340 048 грн. 79 коп.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, п.п. 5.1, 5.2. договору сторони передбачили, що оплата за відвантажений товар проводиться на умовах 100% попередньої оплати вартості товару або протягом 3-5 днів по факту отримання товару на складі покупця. Оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесенням готівки в касу підприємства.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної норми передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.

Оцінюючи надані позивачем видаткові накладні, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вони відповідають наведеним вище вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару, у строк встановлений у договорі, не виконав, розрахувавшись лише частково, а також те, що на час розгляду справи відповідачем не надано доказів повної оплати вартості отриманого товару, заборгованість в розмірі 340 048, 79 грн. визначена шляхом мінусування сум проплат від суми отриманого товару, тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання скаржника на акти бракеражу продуктів харчування (т.1 а.с. 201-240) як на докази, що звільняють від зобов'язань, враховуючи наступне.

Як передбачили сторони в п. 6.2 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту приймання товару та оформлення документів. Підтвердженням факту одержання товару є кругла печатка покупця або його штамп на накладній та довіреність на отримання матеріальних цінностей, видана на ім'я повноважного представника покупця, що проводить приймання товару (пункт 6.3 договору).

Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, затверджена постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25 квітня 1966 року, яка чинна на даний час, регулює господарські відносини суб'єктів господарювання при прийманні продукції (товарів). Ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.

Згідно п. 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції) одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в основних і особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах при договорі.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, яка швидко псується (до якої належить поставлена продукція) - негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.

Як свідчать матеріали справи, при прийманні товару, представниками відповідача жодних зауважень щодо якості поставленого товару висловлено не було, про що свідчать видаткові накладні, підписані представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази того, що відповідачем, як покупцем за договором, були виявлені при прийманні товару будь-які недоліки його якості. Доказів складання контрагентами актів у порядку п. 16 Інструкції матеріали справи також не містять. Акти бракеражу продуктів харчування, на які посилається відповідач, складені без виклику та повідомлення продавця (виробника), не відповідають вимогам Інструкції щодо необхідних реквізитів, строків його складення, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказані акти не є належним доказом поставки позивачем товару неналежної якості.

Судом також приймаються до уваги пояснення позивача щодо отримання даних актів лише з апеляційною скаргою, оскільки доказів, які б підтверджували надіслання даних актів по факту їх складання відповідачем не надано і в матеріалах справи вони відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.10.2015р. у справі №918/1061/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Грязнов В.В.