Постанова

від 18.11.2015 по справі 908/1634/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 908/1634/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торезький завод наплавочних твердих сплавів" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі№908/1634/15-г господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торезький завод наплавочних твердих сплавів" про стягнення 173771,71 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Дьоміна С.С.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі №908/1634/15-г (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (судді: Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонова О.О.), задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (надалі позивач/ПАТ "Алчевський металургійний комбінат") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький завод наплавочних твердих сплавів" (надалі відповідач/скаржник/ТОВ "Торезький завод наплавочних твердих сплавів"); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 173 771,71 грн. попередньої оплати.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 173 771,71 грн. попередньої оплати за договором поставки №АМК-1616-2013-пст від 30.07.2013.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки, останній не поставив позивачу товар, а тому, просить стягнути з нього попередню оплату, здійснену позивачем на виконання умов договору на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивача, якими останній обґрунтував позов про стягнення з відповідача 173 771,71 грн. попередньої оплати. При цьому, керувалися як умовами укладеного між сторонами договору, так і положеннями цивільного законодавства, що регулюють правовідносини сторін за такими договорами.

Вищий господарський суд України погоджується із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.07.2013 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір поставки №АМК-1616-2013-пст, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (товар), у порядку й на умовах, передбачених даним договором. асортимент, кількість і вартість товару зазначається в специфікаціях, оформлених належним чином, і які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору). Крім того, строк поставки товару також зазначається в специфікаціях (п. 4.5. договору).

Пунктом 5.3 договору сторони узгодили, що покупець сплачує за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у наступному порядку: по факту поставки товару на склад Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" протягом 15-ти банківських днів з дати поставки товару в комплекті з документами згідно з п. 6.2 договору.

Відповідно до п.10.2 договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2013 до договору), договір діє по 31.12.2014. Закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним договором.

Як встановили суди, протягом дії договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму 2487114,02грн.

Так, 22.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торезький завод наплавочних твердих сплавів" було складено специфікацію №8 до договору. Відповідно до зазначеної специфікації відповідач як постачальник зобов'язався поставити позивачу як покупцю товар на загальну суму 1088928,00грн. протягом 15 календарних днів з моменту перерахування покупцем попередньої оплати у розмірі 50% вартості цього товару на умовах СРТ - Луганська область, місто Алчевськ, склад покупця. Відповідно до п.3 специфікації оплата поставленого за даною специфікацією товару здійснюється покупцем наступним чином: 50% передоплата за узгоджену партію товару; 50% оплата по факту поставки продукції на Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" протягом 5-ти календарних днів.

На виконання специфікації №8 від 22.04.2014 позивачем було перераховано відповідачу суму 505800,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №10056 від 30.05.2014 на суму 200 000,00грн., №10678 від 11.06.2014 на суму 200000,00грн., №11214 від 18.06.2014 на суму 105800,00грн.

Згідно з видатковою накладною № ТЗ-0000079 від 25.06.2014 відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 505 800,00грн.

Крім того, як встановили суди на виконання вказаної специфікації, платіжними дорученнями №15077 від 05.08.2014 на суму 200 000,00грн., №15161 від 07.08.2014 на суму 55000,00грн., №15162 від 07.08.2014 на суму 45000,00грн., позивачем була здійснена попередня оплата за товар на загальну суму 300000,00грн.

В той же час, як встановили суди, та підтверджується матеріалами справи, відповідно до видаткової накладної №ТЗ-0000086 від 17.07.2014 відповідачем було поставлено товар на суму 50078,39 грн., решта товару на суму 249921,61грн. відповідачем поставлена не була, внаслідок чого, з урахуванням попередніх поставок за договором та здійснених позивачем оплат, сума попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, становить 173771,71грн.

Як встановили суди попередніх інстанцій, та не заперечується сторонами у справі, в тому числі відповідачем, Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (постачальник), з урахуванням попередніх поставок за договором, не здійснив постачання позивачу товару на суму попередньої оплати у розмірі 173 771,71 грн.

Відповідно до приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупцем, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 28.11.2011 у справі №43/308-10).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши факт відсутності доказів поставки відповідачем товару на суму 173 771,71 грн., перераховану позивачем відповідачу як попередню оплата товару, прийшли до правомірного висновку про обґрунтованість доводів позивача про стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України грошових коштів у вказаному розмірі.

Доводи касаційної скарги про необхідність застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки, положення вказаної норми встановлюють зобов'язання стосовно повернення, зокрема, грошових коштів, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави; тобто передбачене у вказаній статті зобов'язання є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки і засновані на його умовах про попередню оплату вартості товару (такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25.03.2015 у справі №917/2572/13). Крім того, в іншій постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №910/1913/14 також висловлено позицію про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. В даному ж випадку, грошові кошти, які вимагає позивач стягнути з відповідача були набуті останнім, як вже зазначалося вище, на підставі договору поставки, позаяк застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України виключається.

Стосовно доводів скаржника про те, що він не зміг виконати зобов'язання з поставки товару у зв'язку з погіршенням ситуації у місті Алчевську, де знаходиться склад позивача, про що позивач був повідомлений, колегія суддів зазначає, що покупець (позивач), скориставшись альтернативним правом, передбаченими у ч.2 ст. 693 ЦК України, вже не вимагає здійснити передання оплаченого товару, а вимагає повернути належні йому кошти, сплачені у якості попередньої оплати товару згідно з умовами договору поставки.

Інші доводи також не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки місцевого та апеляційного судів щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький завод наплавочних твердих сплавів" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі №908/1634/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере