Ухвала

від 18.11.2015 по справі 910/29216/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.11.2015Справа № 910/29216/15

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСТ АВТОМАТИК”

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління                                                   будівельними проектами “Герц”

про                    стягнення 31 127, 72 грн.

                                                                                                    Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “ПСТ АВТОМАТИК” (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління будівельними проектами “Герц” (далі – відповідач) про стягнення 31 127, 72 грн.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2015 р. порушено провадження у справі № 910/29216/15, її розгляд призначено на 08.12.2015 р.

При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд після отримання позовної заяви вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах позовних вимог на майно відповідача, а саме на грошові кошти на рахунках та/або на все інше майно відповідача у разі недостатності грошей на рахунках, і розглянути клопотання про забезпечення позову без виклику представників сторін.

Оскільки згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки, суд, враховуючи клопотання позивача, вважає за можливе розглянути клопотання про забезпечення позову без виклику представників сторін.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах позовних вимог на майно відповідача, а саме на грошові кошти на рахунках та/або на все інше майно відповідача у разі недостатності грошей на рахунках, суд вирішив відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом вказаної статті, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

У своїй заяві позивач зазначає, що мова йде саме про припущення, а не про наявні прямі докази можливої втрати або зменшення майна.

Проте, з даними твердженнями позивача суд погодитись не може, оскільки як на тому наголошено в п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. у справі № 905/3147/14-908/4637/14.

Як зазначає позивач, те, що майно дійсно може зменшитися та зникнути обґрунтовується тим, що відповідач є особою зацікавленою в тому, щоб не нести майнової відповідальності за свої дії/бездіяльність, тобто він дійсно може вчинити дії, які зменшать суми коштів на його рахунках, дії, які зменшать кількість належного відповідачеві майна та/або розмір його активів.

В якості додаткового доводу на користь задоволення даного клопотання позивач вказує, що з травня 2013 року відповідач так і не сплатив жодної гривні, що також підтверджує постійне погіршення майнового стану відповідача та ризик повної втрати останнім свого майна.

Проте, вищевказані твердження позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на його особистих припущеннях.

Водночас, щодо обраних позивачем заходів до забезпечення позову у даній справі, а саме – накладення арешту на гроші на рахунках та/або на все інше майно відповідача у разі недостатності грошей на рахунках, суд відзначає, що нормами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості вжиття двох заходів до забезпечення позову одночасно – накладення арешту на грошові кошти та майно у разі пред`явлення однієї майнової вимоги.

Оскільки предметом розгляду даної справи є грошові кошти, а не майно відповідача, і позивач не надав доказів про відсутність на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "ГЕРЦ" грошових коштів, суд визнає вимогу позивача про накладення арешту на майно відповідача необґрунтованою.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, зокрема позивачем не надано доказів в підтвердження того, що на рахунках відповідача відсутні грошові кошти, або відповідачем вчиняються чи готуються дії, спрямовані на зменшення належних йому грошових коштів, погіршення стану належного йому майна (активів) чи зниження їх вартості, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСТ АВТОМАТИК” про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя                                                                                                              В.С. Ломака