Постанова

від 18.11.2015 по справі 910/4957/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/4957/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Киниці А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015

у справі № 910/4957/14 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707"

про стягнення 237 365,32 грн.

за участю представників:

від позивача: Пастух В.І.,

від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

ДТГО "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Електромонтажний поїзд № 707" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 237 365,32 грн., в тому числі 226 506,13 грн. боргу за договором від 03.01.2012 № Л/Е-12520п/НЮ та 10 859,19 грн. нарахованих 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2015 позов задоволено частково, стягнуто основний борг в сумі 92 418,68 грн., 3% річних в розмірі 4 287,91 грн. та господарські витрати в сумі 1 934,13 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача господарські витрати в сумі 6 380,64 грн.; повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 927,69 грн., сплачений на підставі платіжного доручення № 434 від 03.07.2014.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ДТГО "Львівська залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 скасувати в частині відмови у стягненні на користь позивача 134 087,45 грн. основного боргу, 6 571,28 грн. - 3% річних, стягнення з позивача господарських витрат у сумі 1 934,13 грн. та в сумі 6 380,64 грн. та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 525, 526, 625, 853 ЦК України, ст. 173 ГК України. Скаржник вказує, що суд необґрунтовано мотивував своє рішення висновками судової експертизи, не взяв до уваги, що ця експертиза проведена без урахування умов договору, наданих залізницею та прийнятих відповідачем частково до оплати актів приймання-здавання наданих послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 апеляційну скаргу ДТГО "Львівська залізниця" у справі № 910/4957/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2015.

В судове засідання 18.11.2015 представники відповідача не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та наполягав на її задоволенні.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2012 між ДП "Електромонтажний поїзд № 707" (замовник) та відокремленим підрозділом "Тернопільська дистанція електропостачання ДТГО "Львівська залізниця" (підрядник) було укладено договір № Л/Е-12314п/НЮ, на умовах якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався надати автомотрису АДМ-477 для забезпечення виконання робіт по монтажу контактної мережі дільниці електрифікації Полтава-Кременчук, а замовник зобов'язується надати підряднику необхідні матеріали і обладнання, прийняти роботи і оплатити їх.

За умовами договору (п. 2.1 - 2.4) ціна визначається зведеною калькуляцією (додаток № 1), вартість експлуатації 1 машино-години автомотриси типу АДМ-477 становить 191,74 грн., в тому числі ПДВ 31,96 грн., загальна сума договору визначається згідно маршрутних листів та калькуляції вартості роботи АДМ-477 за машино-годину. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін згідно фактичних послуг та оформлена актом здавання-приймання наданих послуг.

У додатку № 1 до договору № Л/Е-12314п/НЮ від 03.01.2012 контрагентами було погоджено калькуляцію вартості експлуатації 1 машино-години автомотриси типу АДМ-477 та розрахунок остаточної вартості експлуатації 1 машино-години автомотриси, яка дорівнює 191,74 грн.

У п. 7.1 договору визначено початок виконання робіт - протягом 10 днів з дня підписання договору. Завершення робіт - грудень 2012 р. з правом дострокового виконання (п. 7.2 договору).

За умовами п. 3.3 договору здавання послуг підрядником та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом п'яти банківських днів після надання послуг.

Підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. При наявності зауважень або виявленні недоліків складається двосторонній акт, а якому перераховуються недоліки та вказуються терміни їх усунення, що проводиться за рахунок підрядника.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за наслідками виконання обов'язків за договором № Л/Е-12314п/НЮ від 03.01.2012 у період з квітня по червень 2012 р. ДГТО "Львівська залізниця" було складено акти № 7 за квітень 2012 р. на суму 50 619,37 грн., № 14 за травень-червень 2012 р. на суму 69 377,29 грн., № 10 за квітень 2012 р. на суму 19 662,66 грн. та № 11 за травень 2012 р. на суму 41 445,30 грн.

Проте, отримавши зазначені акти, замовник їх не підписав.

19.09.2012 позивач звернувся до ДП "Електромонтажний поїзд № 707" з претензією № Е-6/2206, в якій вимагав підписати акти приймання-здавання наданих послуг та здійснити оплату.

Листом № 613 від 04.10.2012 відповідач вказав на необґрунтованість вартості наданих послуг, що зазначена в актах, оскільки за умовами спірного правочину ціна договору повинна визначатись безпосередньо на підставі маршрутних листів та калькуляції вартості однієї автомотриси АДМ-477 за годину. Направлення листа позивачу підтверджується описом вкладення та поштовим повідомленням № 0312706054261.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку, що відповідач, виявивши недоліки в актах №7 за квітень 2012 р., № 14 за травень-червень 2012 р., № 10 за квітень 2012 р. та № 11 за травень 2012 р., висловив свої претензії та відмовився від їх підписання.

Під час розгляду спору у суді першої інстанції позивач направив акти у новій редакції, зокрема, в акті № 14 за травень-червень 2012 р. визначено вартість робіт на рівні 66 725,52 грн., а акті № 11 за травень 2012 р. на суму 73 494,97 грн. та № 10 за квітень 2012р. на суму 35 666,27 грн.

Однак відповідачем на ці акти також надано заперечення з посиланням на їх невідповідність відомостям маршрутних листів та калькуляції вартості експлуатації однієї машино-години автомотриси типу АДМ-477.

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи ухвалою місцевого господарського суду від 22.07.2014 було призначено судову експертизу, за результатами проведення якої судовим експертом Кулаковою Ю.О. був складений висновок № 2-03/11 від 03.11.2014 р., де зазначено, що вартість наданих ДТГО "Львівська залізниця" послуг за договором № Л/Е-12314п/ню від 03.01.2012 становить 92 418,68 грн. Одночасно, загальна вартість послуг, наданих відповідно до договору № Л/Е-12314п/ню від 03.01.2012 за період з 29.03.2012 по 23.04.2012 складає 34 513,20 грн., з 18.05.2012 по 21.06.2012 - 38 539,74 грн., з 21.04.2012 по 30.04.2012 - 20 324,44 грн. та з 01.05.2012 по 16.05.2012 - 9 011,78 грн.

Позивач з висновками зазначеної судової експертизи не погодився пославшись на те, що фактично експертом не було досліджено документів, які відповідно до умов спірного правочину є підставою для взаєморозрахунків, а лише надано суперечливу та необґрунтовану, на думку ДТГО "Львівська залізниця", оцінку даним маршрутних листів, а застосування при обрахуванні вартості послуг даних маршрутних листів є безпідставним, оскільки останні застосовуються лише для визначення ціни договору.

Відповідач у поясненнях б/н від 05.12.2014 р., враховуючи висновки судової експертизи, наголосив, що застосована позивачем формула розрахунку вартості наданих послуг є необґрунтованою та зазначав, що ціна наданих на підставі договору послуг є завищеною.

За результатами проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2014 судовим експертом Музиченко І.С. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено висновок № 17789/14-45 від 31.03.2015, в якому зазначено, що за спірний період на підставі наявних в матеріалах справи маршрутних листів позивачем було надано послуг на загальну суму 92 418,68 грн. (відпрацьовано 482 мотогодини), з яких за період з 29.03.2012 по 20.04.2012 відпрацьовано 128 годин на суму 24 542,72 грн., за період з 21.04.2012 по 30.04.2012 - 106 мотогодин на суму 20 324,44 грн., з 01.12.2012 по 05.05.2012 - 47 мотогодин вартістю 9 011,78 грн. та з 22.05.2012 по 17.06.2012 - 201 мотогодина на загальну суму 38 539,74 грн.

Місцевий господарський суд дав правильну оцінку доказової сили висновків № 2-03/11 від 03.11.2014 та № 17789/14-45 від 31.03.2015, вказавши, що за приписами ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, та оцінивши їх у сукупності з іншими представленими до матеріалів справи учасниками судового процесу доказами дійшов вмотивованого висновку, що визначення вартості наданих за договором № Л/Е-12314п/НЮ від 03.01.2012 послуг повинно здійснюватись у відповідності до умов п.п. 2.2, 2.3 спірного правочину та додатку №1 до нього з урахуванням даних маршрутних листів та калькуляції вартості роботи АДМ-477 за машино-годину, а розрахунок вартості виконаних робіт, який наведено позивачем у спірних актах не відповідає умовам укладеного між сторонами правочину, оскільки при визначені ціни виконаних робіт заявником було прийнято за основу не кількість годин, які було відпрацьовано автомотрисою АДМ-477 (машино-годин), а фактичний час роботи бригади, починаючи з моменту виїзду автомотриси. Докази узгодження у визначеному законом порядку контрагентами саме такого порядку визначення вартості виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.

Місцевим господарським судом було враховано, що пунктом 2.4 укладеного між сторонами правочину визначено, що ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін згідно фактично наданих послуг, проте відсутні належні та допустимі у розумінні ст. 34 ГПК України докази досягнення контрагентами згоди щодо зміни ціни договору чи способу визначення вартості фактично наданих послуг.

До того ж, місцевий господарський суд, пославшись на правову позицією, що наведена у постановах від 25.12.2014 Вищого господарського суду України у справі № 910/24211/13 та від 02.10.2012 Верховного Суду України у справі № 23/236, зауважив, що передання і прийняття послуг на підставі підписаних в односторонньому порядку актів і виникнення за такими актами прав та обов'язків можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини їх неприйняття у строк, визначений правочином. Таким чином вимога позивача про застосування наслідків ст. 853 ЦК України у даних правовідносинах безпідставна.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін і після його укладення може бути змінена лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що загальна вартість робіт, виконаних позивачем на підставі договору № Л/Е-12314п/НЮ від 03.01.2012 у періоди, визначені в актах № 7 за квітень 2012 р., № 14 за травень-червень 2012 р., № 10 за квітень 2012 р. та № 11 за травень 2012 р., становить 92 418,68 грн., з яких за актом № 7 - 24 542,72 грн., № 10 - 20324,44 грн., № 11- 9011,78 грн. та за актом № 14 виконано роботи на суму 38 539,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши правильність розрахунку позовних вимог, місцевий господарський суд вмотивовано стягнув з відповідача 92 418,68 грн. основного боргу, 4 287,91 грн. - 3 % річних, здійснивши розподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/4957/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/4957/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.В. Корсакова

С.Р. Станік