Постанова

від 03.11.2015 по справі 808/6740/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року о 14 год. 50 хв.Справа № 808/6740/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Хілька А.С.

відповідача - Смикової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідолмень рішень

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №000962202 від 03.07.2015, №0000972202 від 03.07.2015.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій позивача з покупцями та постачальниками, що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2015 р., за березень 2015 р. Зазначає, що відповідач необґрунтовано в акті перевірки посилається на не підтвердження господарських операцій ТОВ «ЗМРК» з підприємствами-контрагентами оскільки до перевірки контролюючому органу були надані всі первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі ті інш.), що вказують на зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств. Вважає податкові повідомлення - рішення, які прийняті на підставі Акту перевірки від 16.06.2015 №56/08-30-22-02/38972408 протиправними та просить їх скасувати. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. № 44781 від 06.10.2015) зокрема зазначає, що під час проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗМРК», результати якої відображено в Акті від 16.06.2015 №56/08-30-22-02/38972408, встановлено порушення позивачем вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996, вимоги Наказу Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.192.1, п.192.3 ст. 192, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.199.4, п.199.5 ст. 199, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: від 03.07.2015 №0000962202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем 105257,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52628,50 грн.; від 03.07.2015 №0000972202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1896,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" зареєстроване 11.11.2013, як юридична особа за адресою: 69013, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 1-Е, код ЄДРПОУ 38972408.

На підставі направлення від 08.06.2015 №296, виданого ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, фахівцями відповідача, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, наказу ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 08.06.2015 №296 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЗМРК» (код ЄДРПОУ 38972408) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість про здійсненні фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками, що відображені у податкових деклараціях за період лютий 2015 р., березень 2015 року.

Перевірка проводилась з 08 червня 2015 року по 10 червня 2015 року за результатами якої складено акт №56/08-30-22-02/38972408 від 16.06.2015.

У висновках Акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1,п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996, вимоги Наказу Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.192.1, п.192.3 ст. 192, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.199.4, п.199.5 ст. 199, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ЗМРК»:

-занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 Декларації з ПДВ) всього у сумі 120010,00 грн., у тому числі за відповідні податкові періоди:

за лютий 2015 року у сумі 119397,00 грн;

за березень 2015 року у сумі 613,00 грн.;

-завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) всього у сумі 1896,00 грн., у тому числі за лютий 2015 року у сумі 1896,00 грн.;

-завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) всього у сумі 4405,00 грн. у тому числі за відповідні податкові періоди:

за лютий 2015 року у сумі 1896,00 грн.;

за березень 2015 року у сумі 2509,00 грн.

-занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ) за лютий 2015 року у сумі 8509,00 грн.;

-завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ) за березень 2015 року у сумі 8509,00 грн.

На підставі акту перевірки №56/08-30-22-02/38972408 від 16.06.2015 податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 03.07.2015 №0000962202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в тому числі за основним платежем 105257,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52628,50 грн.;

- від 03.07.2015 №0000972202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1896,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок контролюючого органу про те, що взаємовідносини між підприємствами ТОВ «ЗМРК» та ТОВ «Валіот Компані» за період лютий 2015 р., березень 2015 р., та ТОВ «Доміант» за період березень 2015р. базуються на можливості отримання податкової вигоди у вигляді первинних документів з надання послуги з гальванічної обробки контакту та постачання комплектуючих деталей без настання реальних господарських операцій пов'язаних з продажем товару/послуг та по яким неправомірно формується податковий кредит та як наслідок не підтверджено суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того,чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг,але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом,спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, у періоді лютий 2015 р., березень 2015 р. ТОВ «ЗМРК» (Замовник) мало взаємовідносини з ТОВ «Валіот Компані», яке виступало постачальником комплектуючих деталей до обладнання відповідно до укладеного договору поставки від 02.02.2015 №2 (а.с.133-136).

Суми податку на додану вартість по вказаним взаємовідносинам включено до податкового кредиту по періодам: за лютий 2015 р. - 131069,00 грн., за березень 2015 р. - 15944,00 грн.

Виконання умов договору постачання №2 від 02.02.2015, підтверджено: рахунками, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, про що зазначено податковим органом в розділі 2.2.2 акту перевірки (а.с. 21). Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, зауваження з боку податкової відсутні.

Розрахунки між сторонами за договорами постачання здійснювались у безготівковій формі про що, зазначено в акті перевірки. Надати будь які первинні документи стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Валіот Компані», які досліджувалися в ході перевірки позивач не має можливості, оскільки відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22.05.2015 по справі №335/4615/15-к (1-кс/335/2441/2015) їх вилучено в рамках досудового розслідування №32014080000000082 від 13.10.2014 (а.с.201), що підтверджено протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 19.06.2015 та описом речей і документів, які були вилучені від 19.06.2015. (а.с.202,203).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «ЗМРК» (Замовник) та ТОВ «Доміант» (Виконавець) укладено договір з надання послуг від 02 березня 2015 року №2.

В рамках вказаного договору в березні 2015 року ТОВ «Доміант» по відношенню до ТОВ «ЗМРК» виступало постачальником послуг з гавальнічної обробки контакту та випробування головного вимикача.

Загальна вартість наданих послуг у березні 2015 року становить 18528,00 грн., у тому числі ПДВ 3088,00 грн.

Як свідчить зміст акту перевірки, позивачем були надані до перевірки первинні документи, рахунки на оплату, податкові накладні, акти надання послуг, товаро-транспортні накладні зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки не вказано.

Вказані вище первинні документи в підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Доміант» надані також позивачем до матеріалів справи.

Судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що послуги надані ТОВ «Доміант» було включено до виробничого процесу позивача, тоді як комплектуючі деталі надані ТОВ «Валіот Компані» частково реалізовано на адресу ТОВ «Запорізький електровозоремонтний завод», ДП «Придніпровська залізниця».

Ставлячи під сумнів вказані вище господарські операції податковий орган посилається на те, що за умовами договору від 20.02.2015 №2 Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної. Проте на момент складання акту заборгованість по розрахункам з ТОВ «Валіот-Компані» складає 882077,22 грн., тобто товар на постачання якого були виписані первинні документи залишається несплаченим.

Таке ж порушення, на думку відповідача, є при виконанні договору від 02 березня 2015 року №2, за умовами якого Замовник проводить розрахунок за ремонт ОР протягом 45 банківських днів з дати надходження ОР після ремонту. Проте на момент складання акту заборгованість по розрахункам з ТОВ «Доміант» складає 18528,00 грн., тобто послуги на постачання яких були виписані первинні документи залишаються несплаченим.

Крім того, обліковий стан ТОВ «Валіот Компані» та ТОВ «Доміант» «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, товариствами на подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за І квартал 2015 року, відсутня інформація, щодо трудових ресурсів підприємств.

Також, представник відповідача зазначив, що відповідно наданим до перевірки товаро-транспортним накладним, транспортування товару у лютому 2015р., березні 2015 р., здійснювалось на замовлення ТОВ «ЗМРК» автомобілем підприємства ТОВ «Валіот Компані» однак, згідно баз даних ДПІ у Шевченківському районі АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України у ТОВ «Валіот Компані» відсутні будь які зареєстровані у власності автомобільні транспортні засоби.

До того ж, контролюючим органом досліджено контрагентів ТОВ «Валіот Компані» - ТОВ «Скайрім» та ТОВ «Контел Груп» та зроблено висновок про наявність лише документального оформлення операцій з реалізації послуг на адресу покупців, у зв'язку з чим декларації з податку на додану вартість ТОВ «Валіот Компані» за лютий 2015 р., березень 2015 р. не визнанні як податкова звітність.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що на момент укладення та виконання договорів постачання та надання послуг, контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстрований як платники податку на додану вартість.

Так, ТОВ «Доміант» зареєстроване в якості платника ПДВ, свідоцтво №200192297, на момент перевірки свідоцтво діюче, перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві.

ТОВ «Валіот Компані» зареєстроване в якості платника ПДВ з 01.11.2014 свідоцтво №200191531, на момент перевірки свідоцтво діюче, перебуває на обліку у Вишгородській ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Суд наголошує, що податкові накладні, які досліджувалися під час перевірки відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість.

За таких обставин, немає підстав для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового органу яка ґрунтується на припущеннях.

Здійснений податковим органом аналіз кредиторської заборгованості по розрахункам з ТОВ «Валіот Компані» та ТОВ «Доміант» не є доказами фіктивності поставки товару та надання послуг позивачу, а свідчить лише про зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Стосовно дослідження податковим органом як контрагентів ТОВ "Запорізький механоремонтний комплекс" - ТОВ «Валіот Компані» та ТОВ «Доміант» так і контрагентів вказаних товариств, та посилання на їх відсутність за місцезнаходженням, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів та їх контрагентів по ланцюгу, та не має можливості перевіряти обставини придбання товару постачальниками.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового зобов'язання операції з ТОВ «Валіот Компані» та ТОВ «Доміант», а також включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість по вказаним господарським операціям.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс".

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення рішення від 03.07.2015 №0000962202 та №0000972202.

Судові витрати в сумі 319,57 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механоремонтний комплекс" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Шара