Рішення

від 18.11.2015 по справі 742/1116/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 742/1116/14 Провадження № 22-ц/795/305/2015 Головуючий у I інстанції - Ільченко О. І. Доповідач - Мамонова О. Є. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.

суддів: Губар В.С., Лакізи Г.П.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1 та адвоката Жайворонка І.В., відповідача ОСОБА_3 та адвоката Кравченка А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в натурі, третя особа - ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в натурі, у якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на: житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,0565 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_3, усього майна на загальну вартість 674278,70 грн.;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на: нежитлову будівлю магазину по АДРЕСА_5; земельну ділянку розміром 512 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_3 в АДРЕСА_5; нежитлове приміщення в житловому будинку з підвалом по АДРЕСА_4; автомобіль RENAULT DASTER, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що по АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,0646 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану по АДРЕСА_2; конструкцію торгівельного павільйону зупинкового комплексу, тимчасово розміщеного по АДРЕСА_6, усього майна на загальну вартість 648765,18 грн.;

- припинити за ОСОБА_1 право власності на частку у спільному майні подружжя на: 1/2 частину нежитлового приміщення в житловому будинку з підвалом по АДРЕСА_4; 1/2 частину автомобіля RENAULT DASTER, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що по АДРЕСА_2; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0646 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану по АДРЕСА_2; 1/2 частину конструкції торгівельного павільйону зупинкового комплексу, тимчасово розміщеного по АДРЕСА_6; 1/2 частину нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_5; 1/2 частину земельної ділянки розміром 512 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_3 в АДРЕСА_5;

- припинити за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку у спільному майні на: житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_3; житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,0565 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться по АДРЕСА_2;

- виділити ОСОБА_1 із земельної ділянки площею 0,0433 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована по АДРЕСА_2 частину, необхідну для проходу та проїзду на велосипеді, на транспортному засобі до власної земельної ділянки площею 0,0565 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 із зустрічним позовом про розподіл майна подружжя в натурі, посилаючись на положення ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 364, 365, 367 ЦК України, просила виділити у власніть ОСОБА_1:

- житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даного будинку;

- нежитлову будівлю магазин в АДРЕСА_5, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даної будівлі;

- нежитлове приміщення в житловому будинку з підвалом по АДРЕСА_4, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даного приміщення;

- земельну ділянку розміром 512 кв.м в АДРЕСА_5, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даної земельної ділянки;

- земельну ділянку площею 0,0565 га в АДРЕСА_2 ділянка №1 та припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даної земельної ділянки;

- земельну ділянку площею 0,0646 га в АДРЕСА_2 ділянка №2 та припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даної земельної ділянки;

- конструкцію торгівельного павільйону зупинкового комплексу, тимчасово розміщеного по АДРЕСА_6, припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаної конструкції.

Позивачка також просила виділити в натурі у власність ОСОБА_3 наступне майно:

- магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_8;

- житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_7, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину даного будинку;

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину даного будинку.

- автомобіль RENAULT DASTER, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину даного автомобіля.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2014 роки та рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за кожним право власності на 1/2 частину вищевказаного майна як на об'єкти спільної сумісної власності подружжя. Оскільки на даний час згоди про поділ майна співвласників в натурі між сторонами не досягнуто, просила вирішити це питання у судовому порядку.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 15 вересня 2014 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишено без розгляду за заявою позивача (а.с.162 т.1).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2014 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, третя особа - ОСОБА_5, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та розділи майно в натурі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що підставою звернення до суду із зустрічним позовом була відсутність згоди між нею та ОСОБА_3 про розподіл майна в позасудовому порядку. Вказує, що проведення будівельно-технічної експертизи є визначальним при розгляді даної справи, а у задоволенні її повторного клопотання про проведення такої експертизи судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та адвоката Жайворонка І.В., які підтримали апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_3 та адвоката Кравченка А.П., які наполягали на законності рішення суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір з приводу реального поділу майна, під час розгляду справи не досягнуто згоди сторін щодо вартості спірного майна, тому суд позбавлений можливості провести реальний поділ майна подружжя.

Проте з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

Судом по справі встановлено, що з 26 квітня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 25 червня 2013 року (а.с.15 т.1).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2014 року задоволено частково позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину майна подружжя та поділ майна (а.с.22-24 т.1).

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, а саме на:

- 1/2 частину нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_5;

- 1/2 частину нежитлового приміщення в житловому будинку з підвалом по АДРЕСА_4;

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_8;

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_7;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 512 кв.м по АДРЕСА_5 кадастровий номер НОМЕР_3 в с. Валки Прилуцького району;

- 1/2 частину автомобіля RENAULT DASTER, реєстраційний номер, НОМЕР_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме на:

- 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами по АДРЕСА_2

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0565 га кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в АДРЕСА_2;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0646 га кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2013 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину конструкції торговельного павільйону зупинкового комплексу, тимчасово розміщеного за адресою: АДРЕСА_6, вартістю 35000 грн. (а.с.13-14 т.1).

Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Таким чином, вищезазначеними рішеннями судів проведено поділ спільного майна, визнано право власності за кожним із сторін на 1/2 частину спільного майна, на час розгляду даної справи вказане вище спірне майно не є об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя, а належить сторонам на праві спільної часткової власності, а тому при вирішенні даного спору (зважаючи на зміст позовних вимог ОСОБА_1) необхідно керуватися положеннями ст.ст. 364, 365 ЦК України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України, з обов'язковою умовою, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника і членам його сім'ї, та попереднє внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Вищезазначені норми матеріального права є різними за своєю правовою природою й кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову. Так, стаття 364 ЦК України визначає порядок добровільного виділу співвласнику частки в натурі у спільному майні, а стаття 365 ЦК України передбачає можливість за позовом інших співвласників примусово припинити право особи на частку у спільному майні.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника на підставі статті 364 ЦК України є порушенням норм матеріального права.

При цьому грошова або інша майнова компенсація відповідно до статті 364 ЦК України може бути виплачена співвласнику, який виділяється, лише за його згодою. Водночас відповідно до статті 365 ЦК України згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання компенсації за його частку не потрібно (позивачу лише необхідно внести вартість частки, право на яку припиняється, на депозитний рахунок суду)

Згідно висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № С-98, складеного 16 вересня 2015 року експертами Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (а.с.57-94 т.2), проведеної за ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26 лютого 2015 року:

1. Дійсна вартість на час проведення експертизи 1/2 частини житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 складає 158 921 грн.

2. Дійсна вартість на час проведення експертизи житлового будинку АДРЕСА_1 складає 1215958 грн.

3. Дійсна вартість на час проведення експертизи земельної ділянки площею 0,0565 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 47799 грн.

4. Дійсна вартість на час проведення експертизи земельної ділянки площею 0,0646 га кадастровий номер НОМЕР_6, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 54651,60 грн.

5. Враховуючи наявний «ветхий» технічний стан житлового будинку АДРЕСА_9, експерт зазначає про обмеженість використання будівель за своїм функціональним призначенням, тому вказаний житловий будинок оцінці не підлягає.

6. Дійсна ринкова вартість нежитлової будівлі (магазин) по АДРЕСА_5, станом на момент проведеного обстеження, з заокругленням до цілих становить 92030 грн.

7. Дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення в житловому будинку з підвалом по АДРЕСА_4, станом на момент проведеного обстеження, з заокругленням до цілих становить 74692 грн.

8. Дійсна вартість на час проведення експертизи земельної ділянки площею 512 кв.м кадастровий номер НОМЕР_3 по АДРЕСА_5 становить 18604 грн.

9. Дійсна вартість на час проведення експертизи конструкції торговельного павільйону зупинкового комплексу по АДРЕСА_10, визначена за порівняльним підходом, становить 183365 грн.

10. Дійсна вартість на час проведення експертизи магазину продовольчих товарів по АДРЕСА_8 113310 грн.

У судовому засіданні апеляційного суду експерти Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які складали висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №С-98 надали письмові пояснення, згідно яких у пункті 2 вказаної експертизи допущено помилку, невірно зазначений номер житлового будинку АДРЕСА_1, замість вірного «№46-А», а тому необхідно читати «АДРЕСА_2».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України позивачці ОСОБА_1 у судових засіданнях апеляційного суду 15.10.2015 року та повторно 19.11.2015 року пропонувалося внести на депозитний рахунок суду 843549,80 грн. - вартості частки відповідача ОСОБА_3 у спільному майні, на яке позивачка просила припинити його право власності, а саме 1/2 частини нежитлової будівлі магазину в АДРЕСА_5; 1/2 частини нежитлового приміщення в житловому будинку з підвалом по АДРЕСА_4; 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1; 1/2 частини земельної ділянки розміром 512 кв.м в с. Валки АДРЕСА_5; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0565 га в АДРЕСА_2 ділянка №1; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0646 га в АДРЕСА_2 ділянка №2; 1/2 частини конструкції торгівельного павільйону зупинкового комплексу по АДРЕСА_6. ОСОБА_1 категорично відмовилася від внесення коштів на депозитний рахунок суду, посилаючись на відсутність у неї таких коштів.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про виділення їй у власність: нежитлової будівлі-магазину в АДРЕСА_5, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даної будівлі вартістю 46015 грн.; нежитлового приміщення в житловому будинку з підвалом по АДРЕСА_4, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даного приміщення вартістю 37346 грн.; житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даного будинку вартістю 607979 грн.; земельної ділянки розміром 512 кв.м в с. Валки АДРЕСА_5, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даної земельної ділянки вартістю 9302 грн.; земельної ділянки площею 0,0565 га в АДРЕСА_2 ділянка №1 та припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даної земельної ділянки вартістю 23899,50 грн.; земельної ділянки площею 0,0646 га в АДРЕСА_2 ділянка №2 та припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину даної земельної ділянки вартістю 27325,80 грн.; конструкції торгівельного павільйону зупинкового комплексу по АДРЕСА_6, припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаної конструкції вартістю 91682,50 грн. не можуть бути задоволені, так як стягнення на підставі ст. 365 ЦК України за своєю правовою природою є примусовим, оскільки слугує захистом майнових інтересів особи, частка якої у спільному майні припиняється за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду та присуджується без згоди іншого співвласника.

Крім того, задоволення вищезазначених позовних вимог завдасть істотної шкоди інтересам іншого співвласника - відповідача ОСОБА_3 зважаючи на те, що він позбавляється права власності майже на все спільне майно, в тому числі на житло по АДРЕСА_2, у якому він зареєстрований (а.с. 62-64, 197 т. 1).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про виділення в натурі відповідачу ОСОБА_3 магазину продовольчих товарів по АДРЕСА_8; житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_7, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину даного будинку; 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину даного будинку; автомобілю RENAULT DASTER, НОМЕР_1, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину даного автомобіля не підлягають задоволенню, з огляду на те, що не ґрунтуються на нормах статті 365 ЦК України. Позивачка просить виділити вказане майно відповідачу у власність та припинити її право власності без вирішення питання грошової компенсації вартості частки у спільному майні, в той час як нормами ст. 365 ЦК України передбачається можливість припинення права власності іншого співвласника, а не позивача по справі.

До того, що стосується магазину продовольчих товарів, який розташовано в АДРЕСА_8 і який позивачка просить виділити відповідачу у власність, необхідно зазначити наступне.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 21 листопада 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 6 лютого 2015 року, скасовано рішення Прилуцького міськрайонного суду від 17 січня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_8; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину магазину продовольчих товарів, який розташовано в АДРЕСА_8 (а.с.226-227 т.1). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 6 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, з договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 127-128 т. 2) вбачається, що власником магазину продовольчих товарів, який розташовано в АДРЕСА_8 з 21.10.2014 року є ОСОБА_9, а не сторони по справі в рівних частинах.

Житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_3, який позивачка також просить виділити у власність відповідачу, знищено внаслідок пожежі, яка трапилася 06.06.2014 року (а.с. 202, 240-245 т. 1), тобто до постановлення рішення судом першої інстанції. Згідно акту обстеження житлового будинку від 03.04.2015 року, складеного комісією у складі працівників та депутатів Малківської сільської ради (а.с. 19 т. 2), повністю знищено вогнем дах та покрівля, вікна, двері, перегородки, перекриття, електропостачання, зруйнована повністю одна стіна від городу, інші стіни мають тріщини та руйнування. Під впливом природних явищ (дощу, снігу, вітрів) залишки будівлі становлять набір будівельних матеріалів. За висновком судової експертизи № С-98 від 16 вересня 2015 року, враховуючи наявний «ветхий» технічний стан житлового будинку АДРЕСА_9, експерти зазначили про обмеженість використання будівель за своїм функціональним призначенням, та взагалі не оцінили житловий будинок.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і як наслідок, судом неправильно застосовані норми матеріального права, апеляційний суд на підставі пп. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в натурі.

Керуючись ст.ст. 364, 365 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 пп. 1, 4, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2014 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в натурі - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: