Постанова

від 18.11.2015 по справі 910/2920/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 910/2920/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Грека Б.М. розглянувши касаційну скаргу представництва "Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі№ 910/2920/15-г за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "МКФ Груп" до "Berlin-Chemie AG" (Берлін - Хемі АГ) простягнення 76 914, 73 грн за участю представників сторін:

від позивача: Опольський В.С. - за довіреністю;

від відповідача: Дика Т.В. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі №910/2920/15-г у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі №910/2920/15-г скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з "BERLIN-CHEMIE AG" ("Берлін-Хемі АГ") в особі представництва "Берлін-Хемі/А. Менаріні Україна ГМБХ" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, код 26550057), на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МКФ Груп" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6, код 39289231) 70 380,00 грн. основного боргу, 2 111,40 грн. інфляційних втрат, 428,06 грн. 3% річних та 3 995,27 грн. пені. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2015 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.09.2014 між представництвом "Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "МКФ Груп" (виконавець) укладено договір про надання послуг №СМ-22, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги, зміст, об'єм, вартість та строки надання яких визначені в додатках до договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги. Виконавець надає послуги з організації участі замовника в конференції. Послуги, які надаються виконавцем замовнику, повинні відповідати вимогам замовника, які передбачаються в додаткових угодах і відповідати чинному законодавству України.

Пунктами 2.4., 2.7. договору передбачено, що замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання від виконавця акту приймання-передачі наданих послуг повинен направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття послуг, з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. У випадку не підписання акту прийому-передачі наданих послуг на протязі 5 робочих днів і ненадання мотивованої відмови від підписання акту, послуги/роботи вважаються виконаними виконавцем та прийнятими замовником.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору ціна договору дорівнює загальній вартості наданих виконавцем послуг, яка зазначається в додаткових угодах. Вартість та порядок оплати послуг для кожного окремого замовлення замовника оговорюється сторонами у відповідних додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору.

19.09.2014 між сторонами укладено додаток №1 до договору №СМ-22 від 19.09.2014, який є його невід'ємною частиною, згідно п. 1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе організаційне забезпечення участі замовника в науково-практичній конференції з міжнародною участю "Сьогодення та майбутнє сімейної медицини".

Пунктом 2.2 додатку передбачено, що виконавець зобов'язується забезпечити замовнику явку медиків-слухачів конференції в кількості 1 000 (одна тисяча) осіб за 2 (два) дні проведення конференції. Кількість слухачів підтверджується реєстраційною відомістю, яка заповнюється за 2 (два) дні проведення конференції. Замовнику надається завірена копія реєстраційної відомості.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. додатку замовник зобов'язується підписати акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на протязі 5 робочих днів з дня їх отримання від виконавця та своєчасно і в порядку визначеному договором здійснити взаєморозрахунки з виконавцем.

Згідно з п. 4. додатку вартість даного додатку складає 107 100,00 грн., в тому числі: 89 250,00 грн. - організаційні послуги; 17 850,00 грн. - ПДВ (20%).

Відповідно до п. 5 додатку оплата здійснюється замовником шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця наступними частинами:

- перша частина в розмірі 20% вартості додатку, яка складає 21 420,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 570,00 грн., сплачується згідно виставленого рахунку-фактури до 10.10.2014;

- друга частина в розмірі 80% вартості додатку, яка складає 85 680,00 грн. в т.ч. ПДВ 14 280,00 грн., сплачується протягом 5 банківських днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг при умові виконання умов п. 2.2. договору. Якщо умови п. 2.2. виконані виконавцем не в повному обсязі, вартість додатку підлягає пропорційній корекції, що зазначається в акті прийому-передачі наданих послуг. До сплати в такому випадку виставляється сума, зафіксована в акті прийому-передачі наданих послуг.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "МКФ Груп" вказувало на те, що ним належним чином виконано свої зобов'язання за договором, однак відповідач свої зобов'язання виконав частково та не здійснив остаточного розрахунку за надані послуги, в зв'язку з чим поточна заборгованість останнього становить 70 380, 00 грн., витрати пов'язані з інфляційними процесами 2 111, 40 грн., 3% річних 428, 06 грн., пеня 3 995, 27 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що укладаючи договір з позивачем, відповідач замовляв послугу, результатом якої мало бути донесення до тисячної аудиторії провідних фахівців в області педіатрії та терапії наукової інформації в межах відведеного згідно п. 2.1. Додатку часу в рамках тематично виділених пленарних засідань. При цьому, вартість послуг, згідно п. 5 додатку до договору, поставлена в залежність від кількості медиків-слухачів, що будуть аудиторією доповідачів від відповідача, однак матеріалами справи та наданими позивачем доказами не підтверджується заявлена в договорі кількість медиків-слухачів, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення суми заборгованості є необґрунтованими, оскільки останнім належним чином не виконані зобов'язання за договором.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що реєстраційна відомість, надана позивачем до матеріалів справи є належним та допустимим доказом, який підтверджує участь 1020 осіб (медиків-слухачів) у науково-практичній конференції. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що акт приймання-виконання робіт був надісланий відповідачу, який його отримав, проте не підписав його, мотивованої відмови від його підписання також не надав, а тому послуги надані позивачем вважаються прийняті відповідачем.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими та такими, що не відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Так, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що договір №СМ-22 від 19.09.2014 про надання послуг, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором про надання послуг та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно з ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що метою укладання договору №СМ-22 від 19.09.2014р. про надання послуг з боку відповідача було придбання певного часу, визначеного в п. 2.1. Додатку до Договору для виступу перед чітко визначеною аудиторією, а саме в кількості 1 000 (одна тисяча) медиків-слухачів.

У відповідності до п. 4.2.2. Договору, Позивач зобов'язався якісно та в належні строки, надавати Послуги за Договором.

Разом з тим, місцевим господарським судом на підставі всіх в сукупності поданих сторонами доказів вірно встановлено, що позивачем були порушені умови договору щодо забезпечення явки медиків-слухачів Конференції в кількості 1 000 (одна тисяча) осіб за два дні проведення Конференції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення суми боргу та штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду надавши не вірну юридичну оцінку обставинам, належним чином не надавши оцінки поясненням та доводам відповідача, дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва залишенню в силі.

Стаття 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 111 10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представництва "Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представництва "Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №910/2920/15-г скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі №910/2920/15-г залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МКФ Груп" на користь "Berlin-Chemie AG" (Берлін - Хемі АГ) в особі представництва "Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ" 913,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Б.М. Грек