Рішення

від 18.11.2015 по справі 913/768/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

18 листопада 2015 року Справа № 913/768/15

Провадження №18/913/768/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» , м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» , смт. Врубівка Попаснянського району Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» , м. Попасна Луганської області

про стягнення 833021,50 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. б/н від 10.09.2015;

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. б/н від 18.09.2015;

ОСОБА_3 за дов. б/н від 04.11.2015;

від третьої особи: ОСОБА_1 за дов. № 21/15ю від 05.10.2015.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з повернення передоплати в сумі 570405 грн., сплаченої відповідачу третьою особою на виконання договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14, пені в сумі 254836,75 грн. за прострочення поставки продукції за період з 31.12.2014 по 18.08.2015 включно (за 231 день), процентів в сумі 7779,75 грн. за несвоєчасне повернення передоплати за період прострочення з 26.08.2015 по 03.09.2015 включно (за 9 днів).

Право на стягнення боргу та штрафних санкцій з відповідача позивач набув на підставі договору про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 10.08.2015 № УПЗ-5/15, за яким третя особа відступила відповідні свої права за договором поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14, позивачу.

Третя особа відзивом на позовну заяву від 30.10.2015 № УЗП-46/15ю позов підтримала посилаючись на законність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 18.09.2015 № 7 та додатковими письмовими поясненнями від 18.11.2015 проти позову заперечує посилаючись на те, що договір поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14, на який посилається позивач, з боку відповідача підписано невідомою неповноважною особою (не директором підприємства ОСОБА_2 і з цього приводу розпочате кримінальне провадження), тому цей договір є неукладеним. Насправді одержана відповідачем передоплата враховувалась відповідачем, як передоплата за іншим договором поставки - від 14.03.2014 № УПЗ-8/14, а не за договором № УПЗ-9/14. На виконання своїх договірних обов'язків відповідач виконав сільгоспроботи на суму 58227,92 грн. та поставив вирощену продукцію на суму 251520 грн.

Відповідач також зазначив, що виконання ним своїх зобов'язань є неможливим у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (бойові дії на території Попаснянського району Луганської області).

Відповідач заявив клопотання від 18.11.2015 про призначення судової почеркознавчої експертизи для з'ясування, чи виконано підпис на договорі поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 директором ОСОБА_2, чи підпис виконано іншою особою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В:

14.03.2014 між ТОВ «Укрзалізничпром» (третьою особою по справі) та ПСП «Агро-Схід» (відповідачем по справі) укладено договір поставки № УПЗ-9/14 згідно якому третя особа зобов'язалася здійснити передоплату відповідачу, а останній поставити третій особі зернові культури (сільськогосподарську продукцію) найменування, ціна та кількість яких вказуються у накладних та/або актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов період договору, в період з 19.03.2014 по 05.08.2014 третя особа перерахувала відповідачу передоплату за товар в загальній сумі 821925 грн., що підтверджується платіжними дорученнями третьої особи, копії яких залучені до матеріалів справи. У вказаних платіжних дорученнях призначенням платежу було вказано: «за сільськогосподарську продукцію, згідно договору № УЗП-9/14 від 14.03.2014…».

Згідно п. 3.3. договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 відповідач зобов'язався поставити третій особі товар на суму передоплати в строк до останнього дня (31 грудня) поточного року у якому здійснена передоплата.

У визначений договором строк - до 31.12.2014 відповідач товар третій особі не поставив, передоплату не повернув.

01.07.2015 відповідач поставив третій особі 83,840 тонни пшениці на суму 251520 грн., що підтверджується накладною відповідача від 01.07.2015 № 57, яка підписана повноважними представниками сторін за договором та скріплена печатками підприємств (копія накладної залучена до матеріалів справи), а також визнано сторонами по справі.

Позивач зазначив, що відповідачем не поставлено товару на решту передоплати в сумі 570405 грн. ( 821925 грн. (загальна сума передоплати) - 251520 грн. (вартість поставленої пшениці) ).

10.08.2015 між ТОВ «Лисстальпром» (позивачем по справі) та ТОВ «Укрзалізничпром» (третьою особою по справі) укладено договір про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) № УПЗ-5/15 згідно якому, третя особа (первісний кредитор) передала позивачу (новому кредитору) права вимоги, які витікають з договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 (право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми передоплати, права вимоги сплати штрафних санкцій за прострочення поставки тощо). Позивач стає кредитором за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 (п. 1 договору № УПЗ-5/15).

Листом від 14.08.2015 № 145 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 та надіслав копію договору про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 10.08.2015 № УПЗ-5/15.

Цим же листом позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України відмовився від отримання товару за який була перерахована передоплата та заявив вимогу про повернення решти передоплати в сумі 570405 грн.

Вказаний лист відповідачем одержано 18.08.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (його завірена копія залучена до матеріалів справи ).

Позивач зазначив, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути передоплату протягом семи днів з дати одержання вимоги, тобто до 25.08.2015 включно.

Відповідач у встановлений законом строк передоплату в сумі 570405 грн. позивачу не повернув.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

- заборгованості з повернення передоплати в сумі 570405 грн.;

- пені в сумі 254836,75 грн. за несвоєчасну поставку продукції за період прострочення з 31.12.2014 по 18.08.2015 включно (за 231 день);

- процентів в сумі 7779,75 грн. за несвоєчасне повернення передоплати за період прострочення з 26.08.2015 по 03.09.2015 включно (за 9 днів).

Третя особа відзивом на позовну заяву від 30.10.2015 № УЗП-46/15ю позов підтримала посилаючись на законність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 18.09.2015 № 7 та додатковими письмовими поясненнями від 18.11.2015 проти позову заперечує посилаючись на те, що договір поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14, на який посилається позивач, з боку відповідача підписано невідомою неповноважною особою (не директором підприємства ОСОБА_2 і з цього приводу розпочате кримінальне провадження), тому цей договір є неукладеним. Насправді одержана відповідачем передоплата враховувалась відповідачем, як передоплата за договором поставки від 14.03.2014 № УПЗ-8/14, а не за договором № УПЗ-9/14. На виконання своїх договірних обов'язків відповідач виконав сільгоспроботи на суму 58227,92 грн. та поставив вирощену продукцію на суму 251520 грн.

Відповідач також зазначив, що виконання ним своїх зобов'язань є неможливим у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (бойові дії на території Попаснянського району Луганської області).

Відповідач заявив клопотання від 18.11.2015 про призначення судової почеркознавчої експертизи за допомогою якої з'ясувати, чи виконано підпис на договорі поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 директором ОСОБА_2, чи підпис виконано іншою особою.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Щодо спору про укладення та виконання договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 .

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено:

« 1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.».

Відповідно до п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено ; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання , здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін. ). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину .

В ході розгляду справи судом було з'ясовано, що відповідачем був схвалений договір поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14.

Так, в усіх 15 платіжних дорученнях третьої особи, якими в період з 19.03.2014 по 05.08.2014 здійснено перерахування відповідачу передоплати на загальну суму 821925 грн., призначенням платежу визначено: «за сільськогосподарську продукцію, згідно договору № УПЗ-9/14 від 14.03.2014…».

Відповідач прийняв ці платежі та не заперечував проти їх призначення.

Крім того, на виконання Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10, відповідач, як платник податку, під час одержання передоплати, складав та надавав третій особі податкові накладні (від 19.03.2014 № 19/2, від 28.03.2014 № 25/2, від 03.04.2014 № 29/2 та інші, всього 11 штук, їх завірені копії залучено до матеріалів справи ) в яких самостійно за підписом уповноваженої особи, скріпленої печаткою підприємства, в графі: «вид цивільно-правового договору» зазначив: «договір поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14».

Таким чином, вищенаведені обставини та докази, які їх підтверджують, свідчать про схвалення відповідачем договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 та повністю спростовують доводи відповідача про те, що цей договір не укладався та не виконувався.

За таких обставин, у клопотанні відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи для з'ясування питань, чи виконано підпис на договорі поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 директором відповідача ОСОБА_2, чи підпис виконано іншою особою, слід відмовити, так як вказані обставини (хто підписав цей договір) не мають значення для розгляду даного спору.

В силу вищенаведених обставин та положень ст. 241 ЦК України договір поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 судом визнається таким, що схвалений відповідачем, і встановлення особи, яка його підписала або встановлення факту, що його не підписувала певна особа, не має значення для розгляду спору.

Факт одержання відповідачем від третьої особи передоплати в сумі 821925 грн. в період з 19.03.2014 по 05.08.2014 не оспорюється відповідачем та підтверджується матеріалами справи (копії 15 платіжних доручень третьої особи залучені до матеріалів справи ).

Згідно п. 3.3. договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 відповідач був зобов'язаний поставити третій особі сільськогосподарську продукцію в строк до останнього дня (31 грудня) поточного року у якому здійснена передоплата, тобто останнім днем поставки було 30.12.2014.

У визначений договором строк - до 31.12.2014 відповідач товар третій особі не поставив, передоплату не повернув.

01.07.2015 відповідач поставив третій особі 83,840 тонн пшениці на суму 251520 грн., що підтверджується накладною відповідача від 01.07.2015 № 57, яка підписана повноважними представниками сторін за договором та скріплена печатками підприємств (копія накладної залучена до матеріалів справи ) та визнано сторонами за позовом.

Таким чином, свої зобов'язання за договором поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 відповідач виконав частково та несвоєчасно.

На решту передоплати в сумі 570405 грн. ( 821925 грн. (загальна сума передоплати ) - 251520 грн. (вартість поставленого товару ) ) відповідач товар позивачу взагалі не поставив.

10.08.2015 між ТОВ «Лисстальпром» (позивачем по справі) та ТОВ «Укрзалізничпром» (третьою особою по справі) укладено договір про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) № УПЗ-5/15 згідно якому, третя особа (первісний кредитор) передала позивачу (новому кредитору) права вимоги, які витікають з договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 (право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми передоплати, права вимоги сплати штрафних санкцій за прострочення поставки тощо). Позивач стає кредитором за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 (п. 1 договору № УПЗ-5/15).

Листом від 14.08.2015 № 145 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 та надіслав копію договору про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 10.08.2015 № УПЗ-5/15.

Цим же листом позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України відмовився від отримання товару за який була перерахована передоплата та заявив вимогу про повернення решти передоплати в сумі 570405 грн.

Вказаний лист відповідачем одержано 18.08.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (його завірена копія залучена до матеріалів справи ).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу передоплату протягом семи днів з дати одержання вимоги, тобто до 25.08.2015 включно.

Відповідач у встановлений законом строк передоплату в сумі 570405 грн. позивачу не повернув.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з повернення передоплати в сумі 570405 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення поставки товару третій особі, в зв'язку з чим, на вимогу позивача на підставі п. 6.2. договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 та п. 1 договору про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 10.08.2015 № УПЗ-5/15 несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 інше не встановлено, тому, пеня повинна нараховуватися за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (30.12.2014), тобто з 31.12.2014 по 29.06.2014 включно за 181 день.

У розрахунку пені (додатку до позовної заяви) позивачем обґрунтовано нарахована пеня за перші два періоди прострочення: з 31.12.2014 по 05.02.2015 (37 днів) та з 06.02.2015 по 03.03.2015 (26 днів) в сумі 46148,61 грн.

Однак, за третій період: з 04.03.2015 по 05.07.2015 (124 дні) пеня нарахована необґрунтовано, так як останнім днем нарахування пені є 29.06.2015.

Тобто у третьому періоді (в розрахунку пені - додатку до позовної заяви) слід було застосувати не 124 дні прострочення, а 118 днів (з 04 березня по 29 червня включно).

Нарахування пені за четвертий період прострочення (в розрахунку пені - додатку до позовної заяви) - з 06.07.2015 по 18.08.2015 здійснено позивачем також необґрунтовано, так як так як останнім днем нарахування пені є 29.06.2015.

Розрахунок пені за третій (скоригований судом) період з 04 березня по 29 червня включно, за 118 днів:

821925 х 0,1643 : 100 х 118 = 159349,89 (облікова ставка НБУ - 30 %; подвійна - 60 %; 0,1643 - в день )

Таким чином, пеня за 6 місяців - 181 день прострочення (за період з 31.12.2014 по 29.06.2015) складає 205498,50 грн. та підлягає стягненню з відповідача ( 46148,61 грн. (пеня за перші два періоди прострочення, яка обґрунтовано нарахована позивачем ) + 159349,89 грн. (пеня за третій період, розрахована судом ) ).

В решті вимог про стягнення пені (було заявлено до стягнення пеню в сумі 254836,75 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю періоду її нарахування.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати . Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України встановлено:

« 1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.».

Згідно п. 6.2. договору поставки від 14.03.2014 № УПЗ-9/14 за несвоєчасне повернення передоплати поставщик (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої передоплати.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не повернув позивачу передоплату в сумі 570405 грн., відповідач на вимогу позивача на підставі п. 6.2. договору та ст. 693 ЦК України зобов'язаний сплатити позивачу проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої передоплати.

Згідно обґрунтованому розрахунку позивача проценти за період з 26.08.2015 по 03.09.2015 (за 9 днів) складають 7779,75 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Доводи відповідача про неможливість виконання ним своїх зобов'язань у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.09.2015 № 7 вказав, що виконання ним своїх зобов'язань є неможливим у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (бойові дії на території Попаснянського району Луганської області) ) не приймаються судом до уваги за наступних підстав:

По-перше, наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) може бути підставою лише для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а не підставою для звільнення від виконання зобов'язання (ст. 617 ЦК України).

По-друге, відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) , що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України .

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування , згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Так само за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України , тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Відповідач не подав суду сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Подані відповідачем суду інші документи (наказ Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а, лист Луганської облдержадміністрації тощо ) в силу вищевикладеного, не є доказами наявності обставин непереборної сили (форс-мажору).

За таких обставин, доводи відповідача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), якими він заперечує проти позову, не приймаються судом до уваги в зв'язку з неподанням відповідачем суду сертифікату Торгово-промислової палати України, який згідно вищевказаному Закону є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) .

Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 783683,25 грн. ( 570405 грн. (заборгованості з повернення передоплати) + 205498,50 грн. (пеня) + 7779,75 грн. (проценти) ).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 11758,10 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позов задоволено на 94,1% ) підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-Схід» , смт. Врубівка Попаснянського району Луганської області, вул. Молодіжна, 2, ідентифікаційний код 32764136, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» , м. Лисичанськ Луганської області, вул. П. Морозова, 58, ідентифікаційний код 36642376, заборгованість з повернення передоплати в сумі 570405,00 грн. , пеню в сумі 205498,50 грн. , проценти в сумі 7779,75 грн. , витрати на судовий збір в сумі 11758,10 грн. ; наказ видати .

3. В решті позову відмовити.

18 листопада 2015 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23 листопада 2015 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко