Постанова

від 19.09.2016 по справі 913/768/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.09.2016 справа №913/768/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін від позивача від відповідача від третьої особи ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; ОСОБА_6, директор; ОСОБА_4, за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід", смт. Врубівка, Попаснянський район, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2015 р. (підписано 23.11.2015 р.) у справі№ 913/768/15 (суддя Корнієнко В.В.) за позовомОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром", м. Лисичанськ, Луганська область до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід", смт. Врубівка, Попаснянський район, Луганська область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", м. Попасна, Луганська область простягнення 833 021,50 грн. В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року до господарського суду звернулось ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром", м. Лисичанськ, Луганська область (далі - Позивач) із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід", смт. Врубівка, Попаснянський район, Луганська область (далі - Відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості з повернення передоплати в сумі 570405 грн., сплаченої відповідачу третьою особою на виконання договору поставки від 14.03.2014 № УЗП-9/14, пені в сумі 254 836,75 грн. за прострочення поставки продукції за період з 31.12.2014р. по 18.08.2015р. включно (за 231 день), процентів в сумі 7779,75 грн. за несвоєчасне повернення передоплати за період прострочення з 26.08.2015 по 03.09.2015 включно (за 9 днів).

Ухвалою від 22.09.2015 р. господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром" (далі - Третя особа).

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 570 405,00 грн., пеню в сумі 205 498,50 грн. та проценти в сумі 7 779,75 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині стягнення пені в розмірі 205 498,50 грн. та процентів в розмірі 7 779,75 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 205 498,50 грн. та процентів в розмірі 7 779,75 грн.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що договір поставки від 14.03.2014р. № УЗП-9/14, на який посилається позивач, з боку відповідача підписано невідомою неповноважною особою, тому він є неукладеним, а також на те, що одержана відповідачем передоплата враховувалась останнім, як передоплата за іншим договором поставки - від 14.03.2014р. № УЗП-8/14, а не за договором № УЗП-9/14.

Крім того, скаржник посилається на настання форс-мажорних обставин.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.02.2016 р. по справі № 913/768/15 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_8 та провадження у справі було зупинено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.09.2016 р. провадження у справі поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2016р. підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні 19.09.2016р. вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014р. між третьою особою та відповідачем був укладений договір поставки № УЗП-9/14 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити третій особі зернові культури (сільськогосподарську продукцію). Точне найменування, ціна та кількість товару узгоджуються сторонами та вказуються у підписаних уповноваженими представниками сторін накладних та/або актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору, поставка товару здійснюється партіями, за його ринковою вартістю, яка існувала на день здійснення передоплати, на суму здійсненої передоплати до останнього дня (31 грудня) поточного року, в якому здійснена передоплата за товар. Умови поставки кожної партії товару узгоджуються за згодою сторін.

На виконання умов Договору, в період з 19.03.2014р. по 05.08.2014р. третя особа перерахувала відповідачу передоплату за товар в загальній сумі 821 925,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу: "за сільськогосподарську продукцію, згідно договору № УЗП-9/14 від 14.03.2014р…", копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначена сума оплати відповідачем прийнята, доказів її повернення або зарахування за іншим правочином суду не надано.

Встановлено, що строк дії Договору закінчено 31.12.2015 року, доказів пролонгації його дії на інший період сторонами не надано, будь-якого товару в межах дії цього договору сторонами не поставлено та не прийнято.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази узгодження найменування, ціни та кількості товару, який має бути поставлений за Договором, залишилися неузгодженими також умови поставки товару.

Саме на зазначену обставину відповідач посилається як відсутність його обов'язку поставити товар, найменування, кількість, якість та ціна якого, а також умови поставки залишилися неузгодженими.

Судова колегія вважає безпідставними посилання позивача на зміст податкових накладних (а.с. 104-114, т. 1), як докази узгодження найменування та ціни товару, що має бути поставлений відповідачем.

Відповідно до ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Отже за змістом та своєю правовою природою ці декларації не можуть бути розцінені у якості відповідних додатків до Договору, вони не відповідають вимогам п.1.1 Договору, за змістом якого зазначені складові мають бути зазначені в накладних та/або актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору. Крім того, вони складені та підписані особою, що не є представником відповідача у розумінні вимог ст.237 ЦК України, а є лише його працівником (бухгалтером).

Відповідач наявність таких повноважень у даної особи заперечує.

Більш того, відповідач наполягає на недійсності такого договору, оскільки він взагалі не підписаний першим керівником відповідача, як зазначено по тексту Договору. Його пояснення підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. ОСОБА_9 №6906/6907 від 17.08.2016 року (а.с. 151-161 т.2), за змістом якого підпис від імені ОСОБА_6 (директора підприємства відповідача) в договорі № УЗП-9/14 поставки від 14.03.2014р. (а.с. 84, т. 2) виконано за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_6, а іншою особою.

Разом з тим, судова колегія вважає, що за умови отримання та неповернення суми попередньої оплати, в підставах якої зазначений спірний Договір, відсутності доказів зарахування її у якості оплати за іншим правочином, відповідачем вчинено схвалення укладення відповідного договору, отже відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, зазначений Договір створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки між сторонами.

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Отже підстав до визнання даного договору недійсним в порядку ст. 83 ГПК України судова колегія не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки сторони в період дії Договору не вчинили дій по узгодженню найменування товару, його ціни та кількості, а також умов поставки, обов'язок відповідача по його поставці не настав, а отже він і не має нести відповідальність за порушення строку його поставки.

Згідно до вимог ст.ст. 549, 614 ЦК України, ст. 230 ГК України, пенею є вид штрафної санкції (неустойки), яку боржник зобов'язаний сплатити у разі порушення ним зобов'язання. Сторона звільняється від такої відповідальності, якщо доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача суму пені за порушення строку поставки, на момент виникнення обов'язку відповідача поставити певно визначений товар та у певно визначений спосіб. А також на можливість дотримання відповідачем такого обов'язку увагу не звернув, притягнув відповідача до відповідальності за порушення обов'язку, який не був узгоджений сторонами за Договором.

Також матеріалами справи встановлено, що відповідач 01.07.2015р. поставив третій особі на умовах самовивозу 83,840 тонни пшениці на суму 251 520,00 грн., що підтверджується накладною відповідача від 01.07.2015р. № 57, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств (копія накладної наявна в матеріалах справи).

Разом з тим, будь-яких доказів того, що дана поставка здійснена в межах Договору, сторонами не надано, ця поставка здійснена поза межами дії Договору, будь-яких відміток зазначена накладна не містить.

Згідно до пояснень відповідача, ця поставка була узгоджена вже після закінчення дії Договору, шляхом додаткових переговорів між сторонами, вартість цього товару була зарахована в рахунок неповернутих відповідачем спірних платежів, борг відповідача був зменшений на зазначену суму.

Тобто решта суми передоплати, на яку не було узгоджено та здійснено поставку товару склала 570 405,00 грн. (821 925,00 грн. (загальна сума передоплати) - 251 520,00 грн. (вартість поставленої пшениці)).

Також, 10.08.2015р. між позивачем та третьою особою був укладений договір про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) № УЗП-5/15 (далі - Договір відступлення), згідно п. 1 якого, третя особа передала позивачу права вимоги, які витікають з договору поставки від 14.03.2014р. № УЗП-9/14 (право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми передоплати, права вимоги сплати штрафних санкцій за прострочення поставки тощо). Позивач стає кредитором за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору поставки від 14.03.2014 № УЗП-9/14.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Листом від 14.08.2015р. № 145 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором № УЗП-9/14 та надіслав копію договору про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 10.08.2015 № УЗП-5/15.

Цим же листом позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України відмовився від отримання товару за який була перерахована передоплата та заявив вимогу про повернення решти передоплати в сумі 570 405,00 грн.

Вказаний лист відповідачем одержано 18.08.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути передоплату протягом семи днів з дати одержання вимоги, тобто до 25.08.2015р. включно.

Відповідач у встановлений законом строк передоплату в сумі 570 405,00 грн. позивачу не повернув, отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з повернення передоплати в сумі 570 405,00 грн.

Також позивачем на підставі п. 6.2 Договору № УЗП-9/14 та ст. 536 ЦК України заявлено до стягнення проценти за несвоєчасне повернення передоплати за період з 26.08.2015р. по 03.09.2015р. в розмірі 7 779,75 грн.

Згідно п. 6.2 Договору, за несвоєчасне повернення передоплати відповідач сплачує третій особі проценти в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої передоплати.

Перевіривши висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача процентів в сумі 7 779,75 грн. за період з 26.08.2015р. по 03.09.2015р., враховуючи, що відповідач своєчасно не повернув позивачу передоплату в сумі 570 405 грн., судова колегія вважає його вірним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2015 р. у справі № 913/768/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 205 498,50 грн. слід скасувати через невідповідність висновків суду обставинам справи, а також в частині розподілу судових витрат.

В цій частині слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 205 498,50 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, у зв'язку з чим з урахуванням фактично понесених судових витрат з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви слід стягнути судовий збір в розмірі 8 672,77 грн., з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги слід стягнути судовий збір у сумі 3 390,72 грн., 2 188,24 грн. витрат по сплаті судової експертизи. Отже з урахуванням проведеного заліку по зобов'язанню відшкодування судових витрат з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 093,81 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід", смт. Врубівка, Попаснянський район, Луганська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2015 р. у справі № 913/768/15 скасувати в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід", смт. Врубівка, Попаснянський район, Луганська область на користь ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром", м. Лисичанськ, Луганська область пені в розмірі 205 498,50 грн., а також в частині розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром", м. Лисичанськ, Луганська область до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід", смт. Врубівка, Попаснянський район, Луганська область про стягнення пені в розмірі 205 498,50 грн. - відмовити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Схід" (Луганська область, Попаснянський район, смт. Врубівка, вул. Молодіжна, 2, ідентифікаційний код 32764136) на користь ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" (Луганська область, м. Лисичанськ, вул. П. Морозова, 58, ідентифікаційний код 36642376) судові витрати в сумі 3 093,81 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2015 р. у справі № 913/768/15 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 6 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 третій особі

4 до справи

5 ДАГС

6 ГС