Рішення

від 17.11.2015 по справі 918/1124/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2015 р. Справа № 918/1124/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного виробничо - будівельного підприємства "Базальтвирібпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будматеріалів"

про стягнення заборгованості в сумі 225 484 грн. 01 коп., з яких 106 706 грн. 56 коп. - сума авансового платежу, 31 082 грн. 31 коп. - пеня, 75 740 грн. 91 коп. - інфляційні втрати, 11 954 грн. 23 коп. - 3% річних

В засіданні приймали участь представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 10.08.2015 р.);

позивача: ОСОБА_2 (директор);

відповідача : не з`явився.

В судовому засіданні, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення приймається 17.11.2015р., оскільки в судовому засіданні 09.11.2015року оголошувалась перерва.

Суть спору:

Приватне виробничо - будівельне підприємство "Базальтвирібпром" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будматеріалів" про стягнення заборгованості в сумі 225 484 грн. 01 коп., з яких 106 706 грн. 56 коп. - сума авансового платежу, 31 082 грн. 31 коп. - пеня, 75 740 грн. 91 коп. - інфляційні втрати, 11 954 грн. 23 коп. - 3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки № 1 від 04.01.2011 року. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором поставки № 1 від 01.01.2011 року; листом № 4 від 02.01.2012 року; листом № 21 від 24.07.2015 року; актом звірки взаємних розрахунків від 24.02.2015 року; актом звірки взаємних розрахунків від 24.07.2015 року.

19.10.2015 року до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення в яких заперечує пропущення строку позовної давності.

12.10.2015р. на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності у якій зазначає, що ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності у три роки. Щодо стягнення неустойки строк позовної давності становить один рік. Вважає, що по заборгованості відповідача яка виникла в грудні 2011р. строк позовної давності минув в грудні 2014р. Звертає увагу суду на те, що позивач звернувся з позовом в вересні 2015р.

До канцелярії суду 12.10.2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує на підставі пропущення позивачем строку позовної давності.

Після оголошеної перерви представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

04.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будматеріалів" (надалі іменується "Постачальник") та Приватним виробничо - будівельним підприємством "Базальтвирібпром" (надалі іменується "Покупець") укладено договір поставки №1.

На умовах даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві породу гірничу скельну, визначену у п. 1.2 цього договору (надалі іменується сировина), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити породу гірничу скельну.

Згідно п. 3.1 договору ціна за одиницю породи гірничої скельної, що поставляється за цим договором, визначається Сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна сировини що постачається за цим договором складає 29 00 грн. за тн. породи гірничої скельної, в тому числі ПДВ 4,83 грн.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Згідно п. 4.2 договору за прострочення передачі сировини, передачу меншої кількості породи гірничої скельної, ніж передбачено цим договором. постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку у в розмірі 0,1%.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 106 706 грн. 56 коп.

Відповідачем у письмовому поясненні та у актах звірки взаєморозрахунків від 24.02.2015р. підтверджено, що факт отримання переплати на загальну суму 106 706 грн. 56 коп.

02.01.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будматеріалів" на адресу позивача надіслано відповідь на вимогу про повернення коштів вих. № 4, з якої вбачається, що ТОВ "Костопільський комбінат будматеріалів" не може повернути заборгованість.

На час розгляду справи заборгованість відповідача становить 106 706 грн. 56 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань по поверненню грошових коштів позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 4.2 договору поставки від 04.01.2011р., нараховано відповідачу 31 082 грн. 31 коп. - пені, 75 740 грн. 91 коп. - інфляційних втрат, 11 954 грн. 23 коп. - 3% річних.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, претензія Приватного виробничо - будівельного підприємства "Базальтвирібпром" до Товариства щодо повернення суми попередньої оплати була отримана останнім 2 січня 2012 року. Проте відповідач у встановлений частиною 2 статті 530 ЦК України строк не повернув позивачу вказану суму.

Враховуючи те, що сума коштів, сплачених позивачем на виконання умов договору від 04 січня 2012 року № 1 та заявлена останнім до стягнення складає 106 706 грн. 56 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про повернення цієї суми позивачу, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Приватного виробничо - будівельного підприємства "Базальтвирібпром" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будматеріалів" вказаної суми є обґрунтованою та законною, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неповерненням Товариством сплачених позивачем коштів останній, також просив суд стягнути з відповідача на підставі пункту 4.2 договору 31 082 грн. 31 коп. пені, нарахованих на суму неповернутих коштів з 28.03.2015року по 24.09.2015року.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте у договорі відповідальність відповідача у вигляді пені відсутня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов'язання. Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення повернення авансових платежів в сумі 31082,31 грн. є безпідставною.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В подані позовній заяві Позивач стверджує, що зобов'язання Відповідачем повинно було бути виконане в грудні 2011р. Таким чином неустойка нараховувалася за період січень-червень 2012р.

Нарахування неустойки за період 27.03.2015р. по 24.09.2015р. суперечить ст. 232 ГК України.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність один рік.

Таким чином строк позовної давності щодо стягнення пені закінчився в липні 2013 року і про застосування позовної давності подано заяву відповідачем.

Оскільки Підприємство не довело належними та допустимими доказами обґрунтованості своїх позовних вимог до відповідача щодо стягнення 31 082 грн. 31 коп. штрафних санкцій на підставі пункту 4.2 договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 11 954 грн. 23 коп., нараховані з 01.01.2012 року по 24.09.2015р. на суму основного боргу в розмірі 106 706 грн. 56 коп. та 75 740грн. 91коп. - інфляційних втрат нарахованих за період з січня 2012 року по липень 2015 року на суму основного боргу в розмірі 106706 грн. 56 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У той же час, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Відповідно до статі 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як було зазначено вище, відповідач направив відповідь на претензію Підприємства про повернення отриманих ним коштів за спірним договором 2 січня 2012 року. Відтак, відповідно до приписів частини 2 статті 530 ЦК України свій обов'язок по поверненню авансового платежу Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будматеріалів" мало виконати до 9 січня 2012 року включно.

За таких обставин, враховуючи положення вищезазначених статей Кодексу, нарахування трьох процентів річних у зв'язку з простроченням виконання вказаного грошового зобов'язання слід здійснювати з 9 січня 2012 року.

Крім того, відповідно до аналізу практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві Верховний суд України наголосив на тому, що до позовних вимог щодо застосування позовної давності передбаченої ст. 625 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

При цьому, судом враховується, що визнання боржником суми основного боргу саме по собі не є доказом визнання ним також додаткових вимог кредитора, а відтак не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

З огляду на, що позивач повинне здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з серпня 2012р. по вересень 2015р.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення вищезазначеної позовної вимоги в розмірі 9 603 грн. 59 коп. - три проценти річних, нарахованих з 01 серпня 2012 року по 24 вересня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 106706 грн. 56 коп. та 74 469 грн. 19 коп. - інфляційних втрат, нарахованих з серпня 2012 року по липень 2015 року на суму основного боргу в розмірі 106706 грн. 56 коп.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будматеріалів" (Рівненська обл. Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. Дружби, 1, код ЄДРПОУ 03576568) на користь Приватного виробничо - будівельного підприємства "Базальтвирібпром" (Рівненська обл. Костопільський р-н, с. Базальтове, код ЄДРПОУ 22567569)

- 106706 грн. 56 коп. (сто шість тисяч сімсот шість гривень 56коп. ) - основного боргу,

- 9 603 грн. 59 коп. (дев'ять тисяч шістсот три гривні 59 коп.) - 3% річних,

- 74 469 грн. 19 коп. (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят дев'ять гривень 19 коп.) - інфляційних втрат,

- 2 861 грн. 39 коп. (дві тисячі вісімсот шістдесят одну гривню 39 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 23.11.2015р.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірника:

1 - в справу;

2 - позивачу (Рівненська обл. Костопільський р-н, с. Базальтове);

3 - відповідачу (Рівненська обл. Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. Дружби, 1).