Постанова

від 16.11.2015 по справі 910/17974/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа№ 910/17974/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

прокуратури: не з'явився;

позивача 1: Боголей І.Ю. за довіреністю №220/435/д від 03.06.2015;

позивача 2: Боголей І.Ю. за довіреністю №303/25-4106 від 24.11.2014;

відповідача: Шостак М.О. за довіреністю б/н від 25.06.2015;

розглядаючи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування-1"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014

у справі № 910/17974/14 (головуючий суддя: Лиськов М.О.)

за позовом Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування - 1"

про розірвання договору та виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/17974/14 позов задоволено повністю, розірвано попередній договір № 14/2012 від 25.09.2012 укладений між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та Приватним підприємством "Центр побутового обслуговування", виселено Приватне підприємство "Центр побутового обслуговування" з орендованих приміщень - нерухомого військового майна нежитлових приміщень загальною площею 139,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв.. № 33, зобов'язано Приватне підприємство "Центр побутового обслуговування» повернути за актом приймання передачі нерухомого військового майна нежитлових приміщень загальною площею 139,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. № 33.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Приватне підприємство "Центр побутового обслуговування - 1" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі № 910/17974/14 та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України укласти з Приватним підприємством "Центр побутового обслуговування - 1" договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. № 33 загальною площею 340,8 кв.м. та передати нерухоме майно за актом прийому-передачі.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, у зв'язку із чим не міг подати свої заперечення на позов, позивач приховав від суду докази того, що відповідач виконував умови попереднього договору № 14/2012 від 25.09.2012, здійснив оцінку нерухомого майна, приймав участь у конкурсі на укладення договору оренди, був складений проект договору оренди нежитлових приміщень, та надалі продовжує виконувати вимоги попереднього договору.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування - 1" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О. суддів: Шевченка Е.О., Синиці О.Ф.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному та перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/17974/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 03.08.2015.

28.07.2015 відповідачем подане клопотання про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень про сплату орендної плати за період з 19.11.2012 по 17.07.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р., у зв'язку з перебуванням суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/17974/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 розгляд справи відкладено на 21.09.2015 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників позивачів.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.09.2015 до 19.10.2015.

22.09.2015 прокурором військової прокуратури подане клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке задоволено судом.

22.09.2015 прокурором військової прокуратури поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що спірний попередній договір має ознаки договору оренди, відповідач своєчасно не сплачував встановлену договором орендну плату, що є підставою для розірвання договору та виселення відповідача із орендованого приміщення. Також вказує, що судом не розглядалась вимога укласти договір оренди, а отже апелянт просить суд вийти за межі наданих повноважень.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/17974/14 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.10.2015 до 16.11.2015.

20.10.2015 представник позивача 2 подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії протоколу засідання конкурсної комісії від 24.09.2015.

16.11.2015 представник позивача 2 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що вимога апелянта про укладення договору не була предметом розгляду в суді першої інстанції; відповідач істотно порушив умови спірного договору, систематично не сплачував оренду плату, що є підставою для розірвання попереднього договору; відповідач не виконав умови договору про проведення експертної оцінки нерухомого майна в термін до 25.10.2012; проведення конкурсу 07.11.2013 та складання проекту договору оренди 2013 року не свідчать про наявність договірних відносин, оскільки відсутній відповідний дозвіл Головного КЕУ ЗСУ, погоджений з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями; звіт про оцінку вартості нерухомого майна від 18.06.2013 втратив чинність, тому у 2015 році було розпочато нову процедуру укладання договору оренди нерухомого військового майна, за результатами якої проведено конкурс 24.09.2015 і визнано іншого переможця.

16.11.2015 прокурором військової прокуратури подані письмові пояснення по справі, у яких він заперечує проти доводів апелянта.

16.11.2015 прокурор в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності прокурора.

16.11.2015 у судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі та скасувати оскаржуване рішення. Представник позивачів заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки відповідач не приймав участі при розгляді справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе прийняти подані ним додаткові докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

25.09.2012 між позивачем 2 - Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, як стороною 1, та відповідачем - Приватним підприємством "Центр побутового обслуговування - 1", як стороною 2, було укладено попередній договір № 14/2012р. (далі - попередній договір), відповідно до п.1 якого Сторона 1 (позивач 2) зобов'язується з 25 вересня 2012 року по 01 серпня 2013 року укласти в укласти в майбутньому Основний договір Оренди нерухомого військового майна загальною площею 139,2 кв.м. (у подальшому - майно), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. № 33, на умовах встановлених даним договором.

Згідно п.1.1. попереднього договору сторона 2 (відповідач) до моменту підписання Основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням.

Пунктом 1.2. попереднього договору встановлено, що орендодавцем по Основному договору виступатиме Сторона 1, а відповідно Сторона 2, в разі перемоги конкурсі на право укладення договору оренди військового майна, буде виступати Орендарем.

У розділі 2 попереднього договору сторони узгодили положення, які повинен містити Основний договір.

Зокрема, згідно п.2.1.2 вказане нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під майстерню ремонту та пошиву одягу, перукарню.

Згідно п.3.1. попереднього договору вартість майна, зазначеного в п.2.1 буде остаточно визначена на підставі експертної оцінки.

Відповідно до п.п.4.2.1, 4.2.2. попереднього договору сторона 1 зобов'язалась провести конкурс на право укладення договору оренди нерухомого військового майна, після проведення конкурсу сторона 1 зобов'язалась підготувати проект Основного договору.

Згідно з п.п. 4.3.1., 4.3.2., 4.3.4 попереднього договору сторона 2 зобов'язалась в місячний термін з моменту підписання попереднього договору виконати експертну оцінку нерухомого майна; за використання майна сторона 2 на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок сторони 1, за домовленістю сторін, плату в розмірі 7377,6 грн. в місяць, розмір плати підлягає коригуванню після виконання експертної оцінки майна; своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату передбаченим цим договором.

У пункті 4.4. попереднього договору сторони домовились, що зобов'язання, встановлені попереднім договором, припиняються, якщо основний договір не буде укладений протягом строку, визначеного п.1. цього попереднього договору, або якщо жодна зі сторін не направить іншій стороні пропозицію про укладення основного договору (відповідний проект основного договору).

Відповідно до п.п.10.1., 10.2. попереднього договору він діє з 25 вересня 2012 року по 01 серпня 2013 року. Договір припиняє свою дію: за взаємною угодою сторін, що підтверджується ними письмово; після повного виконання сторонами свої зобов'язань, передбачених цим договором; якщо протягом двох місяців не була внесена проплата з дня закінчення строку платежу; в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством України.

По Акту приймання - передачі нерухомого військового майна від 25.09.2012 позивач 2 передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення загальною площею 139,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. № 33.

15.04.2014 позивач 2 направив відповідачу претензію № 79/417, у якій вимагав звільнити нерухоме військове майно, відповідно до попереднього договору № 14/2012 від 25.09.2012, та передати його актом прийому-передачі. На доданому до претензії поштовому повідомленні відсутня відмітка про її отримання відповідачем.

Згідно довідки-рахунку позивача 2 станом на 16.05.2014 заборгованість відповідача за попереднім договором становить 29510,40 грн. за період з 01.01.2014 по 30.04.2014.

На підставі зазначених доказів суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог прокурора, у зв'язку із чим задовольнив позов в повному обсязі, розірвав попередній договір № 14/2012 від 25.09.2012 укладений між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та Приватним підприємством "Центр побутового обслуговування", виселив Приватне підприємство "Центр побутового обслуговування" з орендованих приміщень - нерухомого військового майна нежитлових приміщень загальною площею 139,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв.. № 33, зобов'язав Приватне підприємство "Центр побутового обслуговування» повернути за актом приймання передачі нерухомого військового майна нежитлових приміщень загальною площею 139,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. № 33.

Однак, як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції направляв ухвалу про порушення провадження у справі від 28.08.2014 та ухвалу про відкладення розгляду справи від 10.09.2014 із неправильним зазначенням назви відповідача, вказані ухвали були повернути органом поштового зв'язку без вручення. Отже, місцевий господарський суд не повідомив відповідача належним чином про місце засідання суду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Відповідно п.2 ч.3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

В процесі перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку сторонами подано ряд додаткових доказів, які прийняті судом апеляційної інстанції, зокрема.

Акт оцінки вартості нерухомого майна, що підлягає передачі в оренду, розташованого у м.Київ, вул.Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. №33, який 18.06.2013 затверджено ТВО начальника Київського Київського квартирно-експлуатаційного управління та погоджено начальником регіонального відділення ФДМУ по м.Києву. У вказаному акті вказано, що на засіданні (протокол від 17.01.2013 № 14) розглянуто результати оцінки вартості нерухомого майна, що підлягає передачі в оренду 340,8 кв.м., і комісія підтвердила, що оціночна вартість майна становить 2 867 806 грн.

07 листопада 2013 року ТВО начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління було затверджено Протокол № 24 засідання конкурсної комісії Київського КЕУ про визначення переможця конкурсу на право укладення договору оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Київ, вул.Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. №33, відповідно до якого одноголосно визначено переможця конкурсу - Приватне підприємство "Центр побутового обслуговування - 1", як учасника, який запропонував найвищу орендну плату.

На підставі проведеного конкурсу Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та Приватним підприємством "Центр побутового обслуговування - 1" було підписано проект Договору оренди нерухомого військового майна, розташованого в гарнізоні міста Києва за адресою: м.Київ, вул.Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. №33.

Згідно пояснень представника позивача 2 Київським КЕУ було підготовлено відповідні примірники проекту договору оренди з додатками та листом від 14.11.2013 № 303/25-4377 подані до Головного КЕУ ЗСУ на розгляд та опрацювання, однак дозволу Головного КЕУ ЗСУ, погодженого з Фондом державного майна чи його регіональним відділеннями щодо укладення договору оренди за результатами проведеного конкурсу у 2013 році до Київського КЕУ не надходило, у зв'язку із чим були відсутні правові підстави на укладення договору оренди.

18.06.2015 між Київським КЕУ МО України, як замовником, ТОВ "Джі-Бі-Ем-Фінанс", як виконавцем, та ПП "Центр побутового обслуговування - 1", як платником, було укладено Договір № 18/-06 на проведення оцінки майна - нежилих приміщень загальною площею 340,8 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. №33, відповідно до якого по акту наданих послуг виконавець здав, а замовник та платник прийняли виконаний в повному обсязі і належним чином оформлений звіт про оцінку вартості майна.

Також, на підтвердження внесення оплати за фактичне користування приміщенням відповідач надав копії платіжних доручень за період з 19 листопада 2012 року по 17 липня 2015 року.

24.09.2015, тобто під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач 2 провів новий конкурс на право укладання договору оренди нерухомого майна, за результатами якого складений протокол № 24, переможцем яких визнано ФОП Симоненко С.В.

Згідно довідки позивача 2 від 19.10.2015 № 303/25-5208 заборгованість ПП "Центр побутового обслуговування -1" становить 33 388 грн.

Відповідно до довідки відповідача від 06.11.2015 № 145 Приватне підприємство "Центр побутового обслуговування - 1" надає послуги з пошиття військової форми одягу, основними замовниками є організації, які проводять розрахунки з Державного бюджету через Державне казначейство, на сьогодняшній день дебіторська заборгованість за надані послуги існує в сумі 186,1 тис. грн., а саме: Генеральний штаб ЗСУ - 87,0 тис. грн., військовий госпіталь - 24,6 тис.грн., в/ч 2788 - 49,9 тис. грн., в/ч 24,6 тис. грн. Кредиторська заборгованість з оренди нерухомого майна в сумі 7377,60 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги прокурора не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог про розірвання попереднього договору № 14/2012р. від 25 вересня 2012 року, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, вищенаведеними матеріалами справи підтверджується, що між позивачем 2 та відповідачем 25.09.2012 було укладено попередній договір № 14/2012р.

Відповідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Статтею 182 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У пункті 10.1 укладеного попереднього договору встановлено, що він діє з 25 вересня 2012 року по 01 серпня 2013 року, отже, відповідно до зазначених положень ст.ст. 631, 635 ЦК України та ст.182 ГК України, строк його дії закінчився, а тому позовна вимога про його розірвання задоволенню не підлягає, оскільки розірваний може бути лише діючий договір.

Щодо позовних вимог про виселення та зобов'язання повернути нежитлове приміщення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Так, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" встановлені особливості укладання договорів оренди державного майна.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендодавець надсилає копії проекту договору та інших матеріалів відповідним органам, зазначеним у частині другій цієї статті, у п'ятиденний термін після дати затвердження результатів конкурсу.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами проведеного у листопаді 2013 року конкурсу було підписаний проект договору оренди, який згідно пояснень позивача 2 був поданий до Головного КЕУ ЗСУ на розгляд та опрацювання, однак дозволу Головного КЕУ ЗСУ, погодженого з Фондом державного майна чи його регіональним відділеннями щодо укладення договору оренди за результатами проведеного конкурсу у 2013 році до Київського КЕУ не надходило. При цьому позивачами надано пояснень причин ненадання дозволу на укладення договору оренди.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР із змінами і доповненнями, ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Що стосується суті порушених прав відповідача, які передбачені Конвенцією, то вони викладені в ст.1 Першого Протоколу про право мирно володіти своїм майном, згідно якої ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Необхідно зазначити, що крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов'язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність тощо), власністю в розумінні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції є оренда майна. Так, у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування) і тому дане право є одним із аспектів права власності. Крім цього, власністю в розумінні ст.1 Першого Протоколу є і "законні сподівання" відповідача на отримання на підставі закону майна для забезпечення своєї діяльності (справа "Компанія Пайн Веллі девелопментс ЛТД проти Ірландії" (1991р.).

Згідно з ч.3 ст.41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що є однорідними і загальними. Загальним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена (абз.4 п.5.2. мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 22.09.2005р. № 5рп/2005 - справа про постійне користування земельними ділянками).

Отже, реалізація прав громадян є засадничою (базовою) категорією, а у співвідношенні з діями органу управління є первинною і тому повноваження органу управління є підпорядкованими і регламентуються та не можуть бути абсолютними і свавільними.

Відповідно до ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 124 Конституції України кореспондується як зі статтею 13, так і зі статтею 6 Конвенції, яка гарантує право на ефективний і справедливий судовий розгляд. Європейський Суд трактує статтю 6 Конвенції розширено, оскільки вона має істотне значення для існування демократії. У справі Делькур проти Бельгії (1970р.) Суд вказав, що в демократичному суспільстві за змістом Конвенції право на справедливий судовий розгляд займає таке важливе місце, що обмежувальне розуміння пункту 1 ст.6 не відповідало б меті і змісту цього положення.

Більше того, доступ до судових інстанцій має бути реальним, а не формальним. За висновком Європейського суду державні органи, які приймають первинне рішення, повинні виконувати процесуальні вимоги, що випливають з п.1 Статті 6, або ж їх рішення повинні піддаватись контролю такого судового органу, який цим вимогам відповідає (справа Альбер і Ле Конт проти Бельгії (1982)).

Отже, оцінка судом фактів і обставин у спорі, а також прийняття відповідного судового рішення не може бути обмежена пріоритетністю рішення будь-якого іншого органу чи відсутністю такого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку із безпідставним неукладенням договору оренди майна, на підставі конкурсу, проведеного у листопаді 2013 року, у якому відповідача визнано переможцем, порушуються вищевказані права відповідача, а тому позовні вимоги прокурора про виселення та зобов'язання повернути майно не підлягають задоволенню.

При цьому колегією суддів також враховано, що основним видом діяльності відповідача є пошив військової форми, що у період проведення військових дій на сході України, суспільно важливим та необхідним.

Щодо вимоги відповідача зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України укласти з Приватним підприємством "Центр побутового обслуговування - 1" договір оренди нежитлових приміщень, яка міститься у апеляційній скарзі, то вона задоволенню не підлягає, оскільки виходить за межі повноважень апеляційного суду, встановлених ст. 103 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/17974/14 прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також із порушенням норм процесуального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому відповідно до положень п.п. 1, 3, 4 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування-1" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/17974/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління - відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 910/17974/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

О.Ф. Синиця