Постанова

від 16.11.2015 по справі 922/4211/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 922/4211/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача: Білецької Н.С. за довіреністю №02/01/2015 від 02.01.2015 р.

третьої особи: Білецької Н.С. за довіреністю №15/07/2015 від 15.07.2015 р.

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №1442 від 30.09.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 (вх. № 4384Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2015 р. у справі № 922/4211/15

за позовом ТОВ "Паблік Асістент", м. Обухів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Спектр - Агро", м. Обухів

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 123827,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 р. ТОВ "Паблік Асістент" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення коштів з ФОП ОСОБА_3 у розмірі (з урахуванням про виправлення арифметичної помилки в позовній заяві)123 827,80 грн. та 2476,86 грн. судового збору. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1 на послуги перевезення вантажу по території України від 14 січня 2015 року.

03.08.2015 року ухвалою господарського суду Харківської області залучено до участі у справі ТОВ "Спектр-Агро" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд даної справи до 11 серпня 2015 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2015 р. (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Паблік Асістент" 123 827,80 грн. заподіяних збитків та 2 476,56 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Так, в своїй апеляційній скарзі стверджує, що взагалі не здійснював перевезення за заявкою № 43 від 16.04.2015 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2015 р.

Позивач 28.09.2015 р. надав за вх. № 13525 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

29.09.2015 р. відповідачем надано за вх. № 13545 письмові пояснення в обґрунтування своїх вимог.

У судовому засіданні 05.10.2015 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 26.10.2015 р.

26.10.2015 р. представником позивача та третьої особи надано клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до правоохоронних органів П'ятихатського РВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

При цьому, застосування цього права господарським судом має бути обґрунтовано судом належним чином відповідно до вимог ст.ст. 43, 86 ГПК України.

Так, колегія суддів зазначає, що заявником клопотання не зазначено, яким чином результати перевірки правоохоронними органами можуть вплинути на вирішення господарського спору у даній справі, оскільки факти, які можливо будуть встановлені у порядку кримінального розслідування, можуть бути обов'язковими для господарського суду лише у випадку, коли предметом спору є цивільно-правові наслідки винних дій.

Оскільки в даному клопотанні, заявником не було зазначено будь-яких обставин, які б свідчили про наявність конкретних підстав для надсилання матеріалів до слідчих органів та зупинення провадження у справі колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання про зупинення провадження у справі.

26.10.2015 р. за вх. № 14558 представником позивача та третьої особи надано клопотання про залучення до матеріалів справи пояснень, що надані в порядку ст. 30 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.11.2015 р.

Відповідачем 11.11.2015 р. за вх. № 15273 надані додаткові пояснення до апеляційної скарги.

16.11.2015 р. за вх. № 15441 представником позивача надано клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача збитків, позивач посилався на те, неналежне виконанням відповідачем умов договору № 1 на послуги перевезення вантажу по території України від 14 січня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд посилався на їх обґрунтованість, підтвердженість матеріалами справи та відповідність положенням чинного законодавства, та на те, що позивачем доведено факт понесення ним збитків з вини відповідача, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2015 року між позивачем (експедитор) та третьою особою (клієнт) було укладено договір № 3/2013-ПА транспортно-експедиторського обслуговування. Відповідно до п.п 1.1, 2.2, 2.2.1 договору - клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України та/або в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнтові за погодження сторін. Експедитор має право, зокрема укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями, які залучаються для виконання своїх зобов'язань за цим договором.

14 січня 2015 року між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) було укладено договір № 01 на послуги перевезення вантажу по території України. Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах визначених даним договором, замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок замовника виконати послуги перевезення вантажів замовника по території України. Перевізник зобов'язаний, зокрема: своєчасно та у повному обсязі виконати умови узгодженої між замовником та перевізником заявки, забезпечивши збереження вантажу під час перевезення (п. 2.1, 2.1.1 договору). Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, які сталися з його вини під час виконання ним своїх зобов'язань. Факт виявлення нестачі, пошкодження вантажу повинен бути документально підтверджений шляхом складання відповідного акту, що відображає природу і обсяг заподіяної шкоди. Акт повинен містити підписи водія та представника одержувача. Вантаж вважається втраченим, якщо він не доставлений одержувачу протягом 30 діб з дня закінчення терміну його доставки. При втраті або нестачі вантажу перевізник відшкодовує замовнику завдану шкоду шляхом переказу на рахунок замовника грошових коштів в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає, що вказується в заявці на перевезення та підтверджується специфікацією на вантаж (п. п. 4.3.1, 4.4 договору). Згідно п. 7.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

16 квітня 2015 року позивачем, на виконання умов договору транспортного-експедиторського обслуговування № 3/2013-ПА від 03 травня 2013 року укладеного між ним та третьою особою, було подано відповідачу заявку № 43 на перевезення товарно-матеріальних цінностей за маршрутом: Кіровоград-Шевченкове-Харків за договором № 01 від 14 січня 2015 року, укладеного між позивачем та відповідачем. На виконання зобов'язань за договором № 01 на послуги перевезення вантажу по території України від 14 січня 2015 року відповідач здійснив процес перевезення товару (вантажоодержувач - ТОВ "Спектр-Агро"), згідно товарно-транспортної накладної № П2677 від 16 квітня 2015 р., автомобілем Reno, державний номер транспортного засобу НОМЕР_2, водій ОСОБА_4.

Як вказував позивач у позовній заяві при прийнятті товару було виявлено нестачу товару, а саме: соняшника NK ARMONI CRUISER 5 пак. вартість якого відповідно довідки вих. № 198 від 17 квітня 2015 року за одну одиницю становить 3 053,56 грн. та соняшника NK BRIO 25 пак. вартість якого відповідно довідки вих. № 198 від 17 квітня 2015 року за одну одиницю становить 4 342,40 грн. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом виявлення № 01 від 17 квітня 2015 року та довідкою № 198 від 17 квітня 2015 року (арк. спр.24, 25). 24 квітня 2015 року позивач сплатив на користь третьої особи відшкодування збитків, що підтверджується платіжним дорученням № 530 від 24 квітня 2015 року (арк. спр. 26), за втрату (нестачу) вантажу. 27 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування збитків (вих. № 27/04/15 від 27 квітня 2015 року) заподіяних відповідачем (арк. спр. 27-29), яка відповідачем залишена без відповіді. З огляду на наведене, посилаючись на п. 4.4 договору № 01 на послуги перевезення вантажу по території України від 14 січня 2015 року, сплату коштів позивачем на користь третьої особи та на несплату відповідачем в добровільному порядку завданих збитків позивачу, останній звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 123 827,80т грн. заподіяних збитків в порядку регресу ( врахуванням заяви позивача про виправлення арифметичної помили).

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки висновок місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог не ґрунтується на законі та наявних у справі доказах.

Аналіз положень укладеного між сторонами договору та глави 64 ЦК України, яка регулює порядок укладання та особливості правового регулювання договору перевезення, дає підстави стверджувати, що для обґрунтування наявності відповідальності за втрату, нестачу псування або пошкодження вантажу позивачем повинно бути надано докази того, що даний вантаж був прийнятий перевізником до перевезення. Крім того, укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Таким чином, окрім факту недостачі, предметом доказування у справі є факт перевезення відповідачем товарно-матеріальних цінностей за маршрутом: Кіровоград-Шевченкове-Харків за договором № 01 від 14 січня 2015 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за заявкою № 43.

Так, 14 січня 2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 01 на послуги перевезення вантажу по території України.

Згідно п.1.2. послуги по даному договору надаються на підставі письмової заявки замовника, в якій узгоджено умови перевезення, а також заявлено дані щодо вантажу, що перевозиться (згідно з додатком №1 до даного договору).

Згідно п.2.3.1. замовник зобов'язаний надати перевізнику заявку на перевезення у письмовій формі не менше ніж за 24 години до початку планового перевезення, а також повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей та умов перевезення.

Тобто, додаток №1 до договору перевезення є невід'ємною частиною договору, в ній повинні знаходитися всі необхідні відомості по конкретному перевезенню, вона повинна бути скріплена підписами, та печатками уповноважених осіб.

Пунктом 4.3.1. договору перевезення встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантаж, які сталися з його вини під час виконання ним своїх зобов'язань. Факт виявлення втрати, нестачі, пошкодження вантажу повинен бути документально підтверджений шляхом складання відповідного акту, що відображає природу та обсяг заподіяної шкоди. Акт повинен містити підписи водія та представника одержувача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано в обґрунтування позову копію заявки № 43 від 16.04.2015 р., яка не підписана відповідачем та не засвідчена відбитком печатки останнього, в силу чого не може бути визнана належним та допустимим доказом надання послуг відповідачем.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дана заявка № 43 підписана лише представником замовника ТОВ "Паблік Асістент", а факт її укладання заперечується відповідачем. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні також інші докази на підтвердження факту складання заявки - акт виконаних робіт, листування щодо перевезення за заявкою. №43, тощо, тобто відсутні свідчення про те що відповідач дійсно організовував перевезення за маршрутом Кіровоград-Шевченкове за заявкою № 43, тому підстави стверджувати, що позивач поніс збитки саме з вини відповідача відсутні, як і відсутні підстави для задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що за практикою, яка склалася у сторін договору, заявка та акт виконаних робіт оформлювалися сторонами постфактум, тобто вже після здійснення перевезення. Після отримання інформації про нестачу вантажу відповідач умисно та протиправно ухилився від складання заявки та акту виконаних робіт саме з метою унеможливлення притягнення його до цивільної відповідальності.

Оцінивши зазначені пояснення, колегія суддів зазначає, що порядок ведення господарської діяльності визначається сторонами і саме вони несуть господарські ризики, пов'язані із недоліками обраного ними способу господарської діяльності, тому бездіяльність позивача у своєчасному оформленні документів є його власним ризиком, який унеможливлює задоволення позовних вимог.

Непрямі докази, надані позивачем - пояснення менеджера з логістики ТОВ «Спектр-Агро» ОСОБА_5, водія ОСОБА_4, пояснення щодо послідовності нумерації заявок, копії заявок №№ 44,45, колегія суддів оцінює критично. По-перше, ці докази не спростовують факту повної відсутності належних документів, які підтверджують здійснення перевезення саме відповідачем. По-друге, ці непрямі докази подані на стадії апеляційного оскарження, тому в силу приписів ст. 101 ГПК України не можуть бути прийняті до уваги судом. По-третє, доказова цінність цих доказів, на думку колегії суддів, є сумнівною. Так, пояснення в порядку ст. 30 ГПК України, надані менеджером з логістики ТОВ «Спектр-Агро», водієм ОСОБА_4, суперечать приписам ст. 30 ГПК України, оскільки надані не посадовою особою позивача або відповідача і взагалі не посадовою особою. Заява представника позивача про існування заявок №44 та №45, які, в силу послідовної нумерації, можуть доводити факт існування та виконання заявки №43, не була підтверджена доказами - представник відповідача заявив, що заявок №44 та №45 аналогічно не існує, а позивачем не надано доказів існування таких заявок.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, не доведені позивачем відповідними засобами доказування, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п. п. 2- 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, а у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2015 р. у справі № 922/4211/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2015 р. у справі № 922/4211/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Паблік Асістент" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, 33/2, р/р 26003341230900 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 37696841) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61172, АДРЕСА_1, в тому числі з р/р НОМЕР_3 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Харків, МФО 351533, ІПН НОМЕР_1) 1238,43 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.