Постанова

від 19.11.2015 по справі 911/2338/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Справа№ 911/2338/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Яковлєва М.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "СП Сана" на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2015р. (підписано 28.07.2015р.) у справі №911/2338/15 (суддя: Конюх О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

"ПриватБанк"

до Фермерського господарства "СП Сана"

про стягнення 22 573,60 грн.

за участю представників сторін:

позивача-не з'явився

відповідача-Целіков В.В. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2338/15 задоволений позов ПАТ "КБ "ПриватБанк" до ФГ "СП Сана" про стягнення 22 573,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційні вимоги, вважає рішення місцевого суду таким, що підлягає скасуванню

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що за ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору

З'ясувавши думку представника відповідача, враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, наявність у матеріалах справи поштових повідомлень про отримання сторонами ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012р. ФГ "СП Сана" звернулось до ПАТ КБ "ПриватБанк", підписавши заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, якою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 26.03.2012р. (далі по тексту - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

На підставі підписаної заяви відповідачу відкрито поточний рахунок №26001060840594 та картковий рахунок №26051060828094 та зареєстровано в системах клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

У заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим картам (що розміщені на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Підписавши дану заяву клієнт погодив підписання угод, договорів, додаткових угод, заяв, актів, платіжних та інших документів як шляхом власноручного підпису, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua або інший Інтернет-/ SMS-ресурс, зазначений банком. На час укладання договорів, а також додаткових угод до них банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, Правила надання банківських послуг є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 26.04.2015р. №20329K3B0S035, в якій просив відповідача негайно погасити прострочену заборгованість в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами Договору банківського обслуговування від 26.03.2012р., про що свідчать копії фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" від 05.05.2015р. №5527 та опису вкладення в цінний лист від 05.05.2015р. №4994524176343.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 12 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 1 511,19 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 5 635,30 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 3 427,11 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем - фермерським господарством "СП Сана" своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування від 26.03.2012р.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що з виписки по рахунку ФГ "СП Сана" за період з 30.03.2012р. по 15.06.2015р., відповідач у строки, встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг, згідно Тарифів банку, дебетове сальдо не обнулив, в результаті чого з станом на 07.05.2015р. за відповідачем рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 12 000грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1 511,19 грн. Станом на 07.05.2015р. за відповідачем рахується заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 5 635,30 грн., виходячи з розрахунку диференційованої процентної ставки, передбаченої Договором банківського обслуговування від 26.03.2012р.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що поданий позивачем розрахунок виконано арифметично вірно та у відповідності до чинного законодавства та станом на 07.05.2015р. належна до стягнення з відповідача пеня складає 3 427,11 грн.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач вказує на те, що суд не звернув увагу на те, що банк безпідставно приєднав відповідача до «Умов та правил надання банківських послуг, договір укладений сторонами не був, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій та стягнення процентів за користування коштами що обліковуються на рахунку відповідача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк встановлює для банків правила проведення банківських операцій. Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює, що відкриття та ведення поточних рахунків є однією із банківських операцій, яку банки мають право здійснювати на підставі банківської ліцензії.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

На виконання наданих Законом України "Про Національний банк України" повноважень, зокрема, встановлення для банків правила проведення банківських операцій, НБУ прийняв Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджену постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 N 492 (з наступними змінами і доповненнями), якою детально врегулював відносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій.

У п. 1.6 Інструкції про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах визначено, що порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

При цьому банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і цієї Інструкції. За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 1.23 Інструкції про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах,).

Пунктом 3.2 Інструкції про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах визначено, що Банк відкриває поточний рахунок юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, на підставі таких документів: заяви про відкриття поточного рахунку, яку підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа; копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення); копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить відомості про юридичну особу; картки із зразками підписів і відбитка печатки

Однією з істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі та на яку суд повинен звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Зі змісту ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 7 ЦК України звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Разом з тим фіксація певних правил поведінки у документі сама по собі не є доказом того, що ці правила є звичаєм. Зокрема, відповідно до статті 630 ЦК України типові умови договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку, можуть застосовуватись як звичай ділового обороту лише у разі, якщо вони відповідають вимогам статті 7 ЦК України.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Разом з тим сторони вправі укласти договір, який суперечить звичаю.

Разом з тим, Конституційний суд України у рішенні від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 зазначив, що за частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною другою статті 11 Закону та абзацом шістнадцятим частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу.

Положення частин четвертої - одинадцятої статті 11 Закону передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на п 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 « Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» в якому зазначено, що розглядаючи справи у спорах про зміну або розірвання кредитних договорів, позовні вимоги в яких обґрунтовані статтями 633, 634 ЦК України, господарським судам слід враховувати, що кредитні договори не можна віднести до публічних договорів у розумінні статті 633 ЦК України (якою, зокрема, передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів), оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку банку або іншої фінансової установи встановлювати у кредитних договорах однакові умови для всіх позичальників. Віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування. Однак справи у спорах, що виникають під час виконання таких кредитних договорів, за своїм суб'єктним складом не підвідомчі господарським судам.

На думку відповідача, оскільки він не надав до банку жодного документу на отримання кредиту, отже як наслідок не укладав відповідного договору, а позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці умови («Умови та правила надання банківських послуг»,»Тариф банку», що викладені на офіційному сайті КБ «ПриватБанк») розумів відповідач, підписуючи заяву про відкриття банківського рахунку, у нього відсутні підстави для отримання кредиту, здійснення оплати за користування у вигляді процентів та штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає дані твердження необґрунтованими з огляду на те, що п 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 « Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» стосується зміни умов та розірвання кредитних договорів, а дане питання не є предметом розгляду.

Крім того, за змістом ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (пп. 6, 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

З довідки банку від 12.05.2015р. №08.7.0.0.0/150512093321, виписки по рахунку ФГ "СП Сана" за період з 30.03.2012р. по 15.06.2015р., банк надав відповідачу кошти (з 30.03.2012р. - 5 000грн., з 05.11.2012р. - 7 500грн., з 04.02.2013р. - 9 400грн., з 21.06.2013р. - 12 000грн., з 01.03.2014р. - 12 000грн., з 02.03.2014р. - 0,00 грн.) в межах встановленого ліміту.

Відповідач протягом вищевказаного періоду перераховані на відкритий рахунок кошті не повертав як такі що перераховані помилково, не за призначенням, тощо, навпаки виконував положення, передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, заборгованість складається з обов'язку погашення заборгованості в розмірі 12 000грн.

Таким чином, відповідач підписавши заяву від 26.03.2012 про відкриття рахунку, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим картам (що розміщені на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua).

Посилання відповідача на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 11.03.2015, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-38753св13 від 13.11.2013 та № 6-40942св13 від 18.12.2013 є недоречними, так як стосуються строків позовної давності, про застосування яких відповідач не заявляв при розгляді даної справи, а тому за приписами ст. 259 ЦК України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за ініціативою суду неможливо.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "СП Сана" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2015р. у справі №911/2338/15 без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Т.В. Ільєнок

М.Л. Яковлєв