Постанова

від 16.11.2015 по справі 909/567/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 909/567/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л. Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю:

прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор ( посвідчення № 006924);

позивача: не з'явились;

відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

третьої особи : не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційних скарг першого заступника прокурора Івано-Франківської області, вих № 05/3-896вих-15 від 18.08.15 та публічного акціонерного товариства В«Рибне господарство В«МіжріччяВ» б/н від 21.08.15

на рішення Господарського суду Івано-Франківської від 11.08.15 (суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/567/15

за позовом: Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ

до відповідача: публічного акціонерного товариства В«Рибне господарство В«МіжріччяВ» , с. Міжріччя Болехівської міської ради, Івано-Франківський район

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державного підприємства В«УкррибаВ» , м. Київ

про зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду загальною площею 300,7 га вартістю 7 158 782, 92 грн у державну власність в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Долинський міжрайонний прокурор в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Рибне господарство "Міжріччя" про зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду загальною площею 300,7 га вартістю 7 158 782, 92 грн у державну власність в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2015 у справі № 909/567/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що на спірній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди, відтак, відповідач, з огляду на наявність договору зберігання, правомірно здійснює передані йому окремі правомочності власника нерухомого державного майна, у зв'язку з чим має право користування і земельною ділянкою, на якій дане майно розташоване.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, прокурор звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2015 у справі № 909/567/15 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що місцевим господарським судом не враховано ту обставину, що судом не вірно застосовано ст. 204 ЦК України, оскільки суд зобов'язаний був дослідити обставини правомірності укладення договору зберігання нерухомого майна, що укладений ДП «Укрриба» та ПАТ «Рибне господарство «Міжріччя» 18.01.2012, чим порушив також ст. 43 ГПК України.

Також вказує на те, що право зберігання нерухомого майна повинні бути зареєстровані в порядку встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однак реєстрація таких прав в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

З рішенням суду першої інстанції також не погодився відповідач, який звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення (мотивувальну частину) Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2015 по справі № 909/567/15 та відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Зокрема зазначає, що він є правонаступником орендного рибного господарства «Міжріччя» та набув право користування спірною земельною ділянкою згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІФ №19-01-1/000003 від 15.04.1995.

Також вказує на те, що юридичні особи правонаступником яких є відповідач проходили процедуру перереєстрації, за відповідачем зберігся код ЄДРПОУ, майно та місцезнаходження попередників, а відповідно, оскільки вказані дії не охоплюються поняттям реорганізації підприємства, то здійснення заходів щодо перереєстрації останнього не тягне за собою правових наслідків у вигляді виключення його з державного реєстру України, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач в порядку ст. 37 ЦК УРСР є правонаступником орендного рибного господарства «Міжріччя».

28 вересня 2015 року від прокуратури Івано-Франківської області надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких прокурор звертає увагу на відсутність розподільного акту (балансу), відтак, відсутності доказів переходу прав та обов'язків від Рибцеху Міжріччя до ДП Рибного господарства «Міжріччя». Отже, просить залишити апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а задоволити апеляційну скаргу скарг першого заступника прокурора Івано-Франківської області.

Від відповідача 20.10.2015 в порядку ст. 96 ГПК України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував, що прокуратурою не доведено факт порушення прав позивача у даній справі та належності земельної ділянки до об'єктів водного фонду, а також прав позивача щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою. Крім того, звертає увагу, що відповідач не міг виділятись в 2011 році, оскільки при виділенні створюється новий суб'єкт господарювання, в той час, як датою проведення державної реєстрації підприємства є 06.02.1995.

Прокуратура Івано-Франківської області 20.10.2015 також падала письмові пояснення та зазначила, що договір зберігання державного майна № 02/12 від 18.01.2015 припинено за згодою сторін, про що сторонами укладено угоду та підписано акт приймання - передачі від 13.07.2015.

Крім того, 27.10.2015 відповідачем подано письмові пояснення, в яких останній додатково мотивує питання наявності правнаступництва.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Давид Л.Л. та Хабіб М.І. відкладено розгляд справи на 16.11.2015.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 у зв'язку з перебуванням судді Хабіб М.І. у відпустці, у склад судової колегії внесено зміни, замість судді Хабіб М.І. введено суддю Данко Л.С.

Прокурор та відповідача в даному судовому засіданні підтримали доводи, викладені у власних апеляційних скаргах, та відзивах на них.

Позивач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши матеріали апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокурора Івано-Франківської області слід відмовити, апеляційну скаргу ПАТ «Міжріччя» задоволити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області 11.08.2015 у справі № 909/567/15 залишити без змін, але з інших мотивів виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Орендне рибне господарство "Міжріччя" було зареєстроване на підставі рішення виконавчого комітету Долинської районної ради від 03.04.1991 за № 72.

Згідно з статутом даного підприємства воно створене на основі наказу облрибкомбінату №18 від 13.02.1991, рішення Ради трудового колективу (протокол № 2 від 18.02.1991) на базі бувшого рибцеху; відносини з вищестоящою організацією складаються на основі договору; господарство є юридичною особою і, використовуючи закріплене за ним майно, здійснює виробничо-господарську діяльність у відповідності з договірними зобов'язаннями.

Відповідно до абз. 2 п. 5.4. статуту реорганізація і ліквідація орендного рибного господарства проводиться згідно наказу облрибкомбінату при порушенні умов договору з боку керуючого орендним господарством, які ведуть до погіршення фінансово - господарського стану, порушення правил техніки безпеки і промсанітарії. Відповідно до статуту адреса ОРГ «Міжріччя» - с. Міжріччя Долинського району Івано-Франківської області.

Згідно з рішенням Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 24.03.1995 орендному рибному господарству "Міжріччя" було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 301 га для ведення рибного господарства, в тому числі за Болехівською міською радою - 53 га, Гузіївською сільською радою - 8 га, Міжрічанською сільською радою - 240 га.

На підставі даного рішення видано державний акт на право постійного користування землею, площею 300,7 га, серії ІФ №19-01-1/000003 від 15.04.1995, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3 (надалі "державний акт").

Відповідно до інформації відділу Держземагентства у м. Болехові (листи №105/06-38/03 від 30.04.2015 та №201/05-38/03 від 04.08.2015) за даними статистичної звітності форми 6-зем вказана земельна ділянка віднесена до державної форми власності, оскільки розташована за межами населеного пункту, і на підставі державного акту обліковується за ВАТ "Рибгосп Міжріччя".

Матеріали справи не містять доказів реорганізації або ліквідації орендного рибного господарства «Міжріччя», що повинно підтверджуватися відповідними доказами, зокрема наказом облрибкомбінату.

На підставі заяви про перереєстрацію орендного рибного господарства «Міжріччя» у рибцех «Міжріччя» із збереженням самостійного балансу і права юридичної особи, зареєстровано юридичну особу рибцех «Міжріччя» та видано свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № 22177880 від 06.02.1995.

Статут рибцеху «Міжріччя» зареєстровано згідно з розпорядженням голови Болехівської міської ради народних депутатів 06.02.1995.

Згідно з п. 1.1. статуту рибцех «Міжріччя» знаходиться за адресою 285615 с. Міжріччя Долинського району Івано-Франківської області. Рибцех згідно свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 06.02.1995 та довідки з ЄДРПОУ виданої 15.04.1997 є юридичною особою та має ідентифікаційний код 22177880.

Вказані правовідносини регулювалися положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності затвердженим постановою КМУ від 29 квітня 1994 N 276 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин). Згідно з ст. 16 вказаного положення перереєстрація проводиться в разі зміни: назви суб'єкта підприємницької діяльності; форми власності; організаційної форми суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до розпорядження від 15.06.2001 № 185-р про перереєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб рибцех «Міжріччя» було перереєстровано у Рибне господарство «Міжріччя» та видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи рибне господарство «Міжріччя» з ідентифікаційним кодом 22177880.

Статут зареєстровано розпорядженням Болехівської міської ради від 15.06.2001 згідно з п. 1.2. якого місцезнаходженням підприємства є: Івано-Франківська область, Болехівська міськрада, с. Міжріччя. Відповідно до п. 3.1. підприємство є юридичною особою. Вказане також підтверджується довідкою № 1484 про включення в ЄДРПОУ станом на 21.06.2001 відповідно до якої датою реєстрації (перереєстрації) підприємства є 06.02.1995 та зазначено ідентифікаційний код 22177880.

Пунктом 15 постанови КМУ від 22 січня 1996 N 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» передбачено, що у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб'єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства «Рибне господарство «Міжріччя», затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській області від 22.01.2002 № 24 та розрядженням Болехівської міської ради від 30.01.2002 № 60, Відкрите акціонерне товариство «Рибне господарство «Міжріччя» засноване регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано - Франківській області шляхом перетворення державного підприємства рибне господарство «Міжріччя» у відкрите акціонерне товариство. Згідно з п. 1.3. статуту місцезнаходженням товариства є Івано-Франківська область, м. Болехів, с. Міжріччя. Пунктом 3.1. статуту передбачено, що товариств є юридичною особою. В п. 3.3. даного статуту вказано, що товариство є правонаступником державного підприємства рибне господарство "Міжріччя". Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ № 43/102 ВАТ «Рибне господарство «Міжріччя» є юридичною особою, має ідентифікаційний код 22177880.

Згідно з статутом публічного акціонерного товариства «Рибне господарство «Міжріччя», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 13.11.2010 Публічне акціонерне товариство «Рибгосп Міжріччя» (надалі - ПАТ) є юридичною особою приватного права згідно законодавства України, створене відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", та інших нормативно-правових актів. Пунктом 1.1.2. статуту передбачено, що відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» Публічне акціонерне товариство «Рибне господарство «Міжріччя» (ідентифікаційний код 22177880) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Рибгосп Міжріччя» (ідентифікаційний код 22177880 ), яке було створене на основі Орендного рибного господарства «Міжріччя». В п.1.2.1. даного статуту вказано, що ПАТ "Рибне господарство "Міжріччя" є правонаступником ВАТ "Рибне господарство "Міжріччя".

Державним Департаментом рибного господарства України видано наказ №8 від 17.01.2001 про проведення реструктуризації Івано-Франківського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства шляхом виділення з його складу майна структурних підрозділів та створення окремих господарств з правом юридичної особи.

Місцевий господарський суд вказав, що на підставі вказаного наказу було створено державне підприємство «Рибне господарство «Міжріччя» та на даному етапі перервалося правонаступництво відповідача у зв'язку з тим, що відбулася реорганізація рибцеху «Міжріччя» шляхом виділення та, відповідно, неможливо встановити, які саме права та обов'язки Івано-Франківського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, структурним підрозділом якого був рибцех "Міжріччя", перейшли до державного підприємства рибне господарство "Міжріччя", оскільки згідно з ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про підприємства в Україні" (чинної на час створення державного підприємства рибне господарство "Міжріччя") підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства (ч. 6 ст. 34 ЗУ "Про підприємства в Україні"). Такий роздільний акт (баланс) сторонами не представлений, у зв'язку з чим відповідач не набув право користування спірною земельною ділянкою згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІФ №19-01-1/000003 від 15.04.1995, і рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) не поширюється на спірні правовідносин.

Однак колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.

Пунктом 15 постанови КМУ від 22 січня 1996 N 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» передбачено, що у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб'єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Відповідно до положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності чинного на момент виникнення спірних правовідносин перереєстрація проводиться в разі зміни: назви суб'єкта підприємницької діяльності, форми власності, організаційної форми суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, частини дванадцятої статті 8 Закону України "Про підприємництво", перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації. При вирішенні спорів, пов'язаних із створенням (реєстрацією) підприємств господарським судам необхідно враховувати, що згідно з пунктом 20 Положення перереєстрації потребує лише зміна назви, організаційно-правової форми або форми власності суб'єктів підприємництва. Оскільки вчинення зазначених дій не охоплюється поняттям реорганізації підприємства, то здійснення заходів щодо перереєстрації останнього не тягне за собою правових наслідків у вигляді виключення його з державного реєстру України (пункт 4 із змінами, внесеними згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 18.04.2001 № 02-5/467, роз'ясненням Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609).

Таким чином, орендне рибне господарство «Міжріччя», у тому числі все його майно, кредиторська та дебіторська заборгованість, увійшли до складу ПАТ «Рибне господарство «Міжріччя», яке стало в цій частині правонаступником орендного рибного господарства «Міжріччя» відповідно до приписів ст. 37 ЦК УРСР.

Нормами п.3 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на довгострокову оренду (не менш 10 років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, як що на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України.

Доказів існування інших правонаступників орендного рибного господарства «Міжріччя», або його припинення матеріли справи не містять.

Також відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, виданого ПАТ «Рибне господарство «Міжріччя» за ним зберігся ідентифікаційний код 22177880, місцезнаходження - Івано-Франківська область, м. Болехів, с. Міжріччя, окрім того, відповідач ПАТ «Рибгосп «Міжріччя» перебуває на обліку у Головному Управління регіональної статистки з 27.03.1996, у Долинській об'єднаній ДПІ з 06.02.1995, та як платник єдиного внеску у Долинській об'єднаній ДПІ з 17.01.1994.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 передбачено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ПАТ «Рибне господарство «Міжріччя» (код ЄДРПОУ 22177880) є правонаступником Орендного рибного господарства «Міжріччя».

При цьому суд погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі ПАТ «Рибне господарство «Міжріччя», що наявність наказу Державного Департаменту рибного господарства України №8 від 17.01.2001 не свідчить про те, що перехід прав і обов'язків до відповідача повинен підтверджуватися розподільчим актом (балансом), оскільки в такому випадку датою створення відповідача була б дата після видачі такого наказу, однак як свідчать матеріали справи відповідач був створений значно раніше, був юридичною особою та зберіг за собою ідентифікаційний код, що свідчить про те, що правонаступництво відповідача не перервалося на підставі вказаного наказу.

Також апеляційний суд не може погодитися з висновком місцевого суду про те, що рибцех «Міжріччя» був підрозділом облрибкомбінату, оскільки в матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію юридичної особи та довідка з ЄДРПОУ згідно з якою рибцех «Міжріччя» був юридичною особою, а філії (відділення), представництва, створені суб'єктом підприємницької діяльності, не потребують державної реєстрації (ст. 13 положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності затвердженим постановою КМУ від 29 квітня 1994 N 276 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)).

Згідно з ч.1 ст.23 Земельного кодексу України (від 18.12.1990) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до приписів ст. 27 ЗК України, право користування земельною ділянкою припиняється, у разі:

- добровільної відмови від земельної ділянки.

- закінчення строку, на який було надано земельну ділянку.

- припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського господарства).

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частини третьої цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів сільською селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Стаття 37 ЦК УРСР встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припинялася лише у випадках або ліквідації або у разі злиття, поділу або приєднання.

Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не було наслідком його припинення, оскільки не було реорганізацією або ліквідацію в розумінні ст. 37 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 7 ст. 34 чинного на той час Закону України «Про підприємства в Україні» при перетворені одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

Земельний кодекс України (від 18.12.1990) не містив обмежень щодо кола підприємств, установ, організацій певної форми власності та / або статусу, в постійному користуванні яких можуть перебувати земельні ділянки, а от припинення їх діяльності було підставою для проведення відповідною радою припинення права користування землею.

Доказів, що відповідною Радою народних депутатів було прийняте рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, яка була надана орендному рибному господарству «Міжріччя» у зв'язку з його припиненням, а також докази вилучення земельної ділянки з користування цього підприємства та його правонаступників з метою надання в оренду іншій особі матеріали справи не містять.

Визначення підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування встановлені нормою ст. 92 Земельного кодексу України (від 25.10.2001) відповідно до частини другої якої право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, при цьому, питання припинення права користування земельною ділянкою аналогічно врегульовано нормою ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої підставами припинення такого права є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Разом з тим, відповідно до п. 6 (в редакції Закону № 2059-ІV від 06.10.2004) Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому законом порядку право власності або право оренди на них.

Проте, положення пункту 6 розділу Х Земельного кодексу України втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005.

При цьому, відповідно до абзацу 11 п.5.3. цього рішення стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками набуте у встановленому законодавством випадках станом на 01 січня 2002 до його переоформлення.

При цьому, Конституційний суд зазначив, що використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Тому підстав визнавати статтю 92 Кодексу неконституційною немає. Так, поняття "набувають права" за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 Кодексу в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками.

Таким чином, набуття права постійного землекористування і існування (дія) такого права на момент введення в дію з 01.01.2002 нового Земельного кодексу України є різними правовими поняттями.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

З огляду на наведене, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2001 не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано Державний акт на право постійного землекористування. Зазначений висновок міститься в постанові Верховного суду України від 26.09.2011 у цивільній справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Чинадіївської селищної ради.

Аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво. Саме такий висновок міститься в постанові Верховного суду України від 21.02.2011 в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради.

Тобто, Верховним Судом України був зроблений висновок, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою може бути виключно ліквідація юридичної особи, а не її реорганізація.

Таким чином, ПАТ «Міжріччя» є правонаступником орендного рибного господарства «Міжріччя» та набув право користування земельною ділянкою площею 300,7 га згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІФ №19-01-1/000003 від 15.04.1995.

Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду, що право постійного користування земельною ділянкою площею 300,7 га згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІФ №19-01-1/000003 від 15.04.1995 припинилося в 2001 році.

Крім того, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 27 Земельного Кодексу України (в редакції від 1990 року) припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Статтями 143, 144 Земельного Кодексу України 2001 встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку або на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє чинне рішення Івано-Франківської обласної державної адміністрації про припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, акт на право постійного користування землею серії ІФ №19-01-1/000003 від 15.04.1995, виданий орендному рибному господарству «Міжріччя» є чинним, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка є забудованою об'єктами нерухомого майна - гідротехнічні споруди, що сторонами не заперечується, а також підтверджується довідками відділу Держземагентства у м. Болехові (лист №105/06-38/03 від 30.04.2015), в яких відображено те, що по Гузіївській сільській раді обліковується 8 га спірної земельної ділянки, з яких 1 га - забудовані землі (під гідротехнічними спорудами), 7 га - інші землі, води (ставки), по Міжрічанській сільській раді обліковується 240 га, з яких 21 га - забудовані землі (під гідротехнічними спорудами), 215 га - інші землі, води (ставки), 2 га - сільськогосподарські землі (під господарськими будівлями та спорудами), по Болехівській сільській раді обліковується 53 га, з яких 3 га - забудовані землі (під гідротехнічними спорудами), 50 га - інші землі, води (ставки).

В свою чергу суд першої інстанції на підставі поданих прокурором доказів врахував той факт, що державним підприємством "Укрриба", як поклажодавцем, та ПАТ "Рибне господарство "Міжріччя", як зберігачем, 18.01.2012 був укладений договір зберігання державного майна №0212. За умовами даного договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно акту приймання-передачі державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які знаходяться на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 №126/752. Сторонами також укладена додаткова угода до даного договору від 26.01.2012, відповідно до п.1.1., п.1.2 якої поклажодавець надає згоду зберігачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку даного договору, а зберігач зобов'язується здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі.

Прокурором в процесі розгляду судом апеляційної скарги надано угоду про припинення дії договору зберігання державного майна № 02/12 від 18.01.2012, відповідно до якої ПАТ «Рибне господарство «Міжріччя» та ДП «Укрриба» припинили дію договору зберігання з 13.07.2015.

Однак, вказане не спростовує факт наявності об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на спірній земельні ділянці, у зв'язку з чим така не може бути повернена.

Крім того, 30.09.2015 Господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення по справі № 909/799/15, яким визнано недійсним договір зберігання № 02/12 від 18.01.2012 з додатковою угодою до нього від 26.01.2012, укладені ДП «Укрриба» та ПАТ «Рибне господарство «Міжріччя».

Поряд з цим, вказане рішення на момент винесення постанови законної сили не набрало, з огляду на прийняття апеляційної скарги Державного підприємства В«УкррибаВ» Львівським апеляційним господарським судом до свого провадження.

Посилання прокуратури на те, що тільки частина спірної земельної ділянки є забудованою, не впливає на вирішення даного спору, оскільки не представлено документів, що підтверджують межі (індивідуальні ознаки) земель, що вільні від забудови. З листа відділу Держземагентства у м. Болехові №105/06-38/03 від 04.08.2015 вбачається, що дані в статзвітність форми 6-зем вносяться, зокрема, на підставі документації із землеустрою, яка у відділі відсутня. Така документація не представлена і учасниками процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції в цій частині погоджується з висновками місцевого суду та вважає за необхідне відзначити, що доводи про те, що тільки частину земельної ділянки, яка не забудована можна повернути позивачу не ґрунтуються на законі, оскільки в такому разі мова вже йде про інший об'єкт цивільних правовідносин, іншу земельну ділянку з невідомою конфігурацією та розташуванням, вимоги щодо якої позивачем не заявлялись.

Особливості здійснення права державної власності в даному випадку полягають в тому, що повноваження власника нерухомого державного майна здійснюють одні органи, а повноваження власника землі, на якій це майно розташоване, здійснюють інші органи. Так, згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 21.10.1993 №3540-ХП місто Болехів Долинського району Івано-Франківської області віднесено до категорії міст обласного підпорядкування, а згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 15.03.1994 Болехівській міській раді підпорядковано Гузіївську та Міжрічанську сільську раду. А тому, спірна земельна ділянка, яка за інформацією відділу Держземагенстства в м. Болехові знаходиться за межами населених пунктів, не входить до складу певного району, і право розпорядження нею має Івано-Франківська обласна державна адміністрація, яка є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 6 п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду по суті спору про відмову в задоволенні позову, та вважає, що рішення суду першої інстанції повинно бути залишене без змін, однак з вищевикладених мотивів.

З огляду на відмову в задоволенні вимог апеляційної скарги першого заступника прокурора Івано-Франківської області, судовий збір за перегляд рішення апеляційною інстанцією слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокурора Івано-Франківської області відмовити.

2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства В«Рибне господарство В«МіжріччяВ» щодо зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2015 задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2015 у справі № 909/567/15 залишити без змін з інших мотивів.

3. Стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації в доход Державного бюджету України 609, 00 грн судового збору.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 23.11.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.