Ухвала

від 13.11.2015 по справі 814/788/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/788/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Жукової Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Південьспецбудмонтаж» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Трест «Південьспецбудмонтаж» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2013 року №0000592201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 243 622,50 грн. та №0000602201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 232 021,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що реальність укладених угод з ТОВ «Либертин» підтверджується наявними у ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» первинними документами. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Либертин» мало належну правоздатність, перебувало на обліку в органах державної податкової служби, відомості про товариство були наявні у Єдиному державному реєстрі. Позивач вважає безпідставними посилання Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на акти ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Либертин» від 27.12.2012р., від 30.04.2013р. та від 03.09.2013р., зазначивши, що у вказаних актах податковий орган може лише констатувати факт неможливості здійснення відповідного зіставлення документів платника податків, однак не наділений повноваженнями в такому акті визнавати правочини нікчемними із застосуванням наслідків нікчемності.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 15 травня 2014 року ухвалено постанову про задоволення позову ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж».

Суд скасував податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 02 грудня 2013 року №0000592201 та №0000602201.

Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивач підтвердив належним чином оформленими первинними документами право на віднесення відповідних сум витрат до складу валових та включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Либертин» за наслідками виконання договору поставки №13 від 29.03.2012р. та договору виконання робіт №11/5/12 від 05.11.2012р. Суд зазначив, що неможливість проведення звірки контрагента позивача через його відсутність за юридичною адресою на час проведення такої звірки не свідчить про відсутність господарської діяльності таким підприємством на час здійснення відповідних господарських операцій, тому висновок Южноукраїнської ОДПІ про безтоварність операцій є лише припущенням і не може мати для ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» негативних наслідків.

В апеляційній скарзі Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на відповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та відмовити ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» у задоволенні поданого ним позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що контрагент позивача не міг здійснювати роботи за договором виконання робіт №11/5/12 від 05.11.2012р., так як згідно звіту І-ДФ за 2012 рік на підприємстві працювала 1 особа. Згідно податкової накладної №63 ТОВ «Либертин» здійснювалася поставка ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» пропану-бутану, який є небезпечним вантажем і перевезення якого потребує спеціального транспортну та необхідних дозвільних документів, наявність яких у ТОВ «Либертин» не підтверджено.

Також, апелянт посилається на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних в підтвердження поставки ТОВ «Либертин» товару на адресу позивача, а з наданих актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт неможливо встановити дату прийняття виконаних робіт.

Апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом не враховано, що у ТОВ «Либертин» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського і технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №88 від 15.10.2013р., відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 18.10.2013р. по 21.10.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Либертин» за період березень-травень, липень-серпень, жовтень-грудень 2012р. та з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ «Либертин», за результатами якої складено акт перевірки №37/22-01/34799600 від 29.10.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» при придбанні товарів; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення дозволеного податкового кредиту ПДВ у податкових деклараціях в розмірі 185617 грн., чим занижено ПДВ на суму 185617 грн.; п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, на суму 928087 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 194898 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» декларувало здійснення господарських операцій з ТОВ «Либертин» щодо виконання договору поставки №13 від 29.03.2012р. та договору про виконання робіт №11/5/12 від 05.11.2012р. При цьому, в акті перевірки наявний перелік наданих позивачем до перевірки документів, які оформлювались внаслідок виконання зазначених договорів, а також зафіксовано, що ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» до перевірки не надало товарно-транспортних накладних або інших документальних підтверджень отримання-передачі товарів від постачальника покупцю за договором поставки №13 від 29.03.2012р.

В ході перевірки Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області використала акти, які надійшли від ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів від 27.12.2012р. №1071/22-225/37207199 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Либертин» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками за періоди січень, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року та контрагентами-покупцями», від 30.04.2013р. №355/22-225/37207199 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Либертин» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками за період листопад-грудень 2012 року, лютий 2013 року та контрагентами-покупцями» та від 03.09.2013р. №76/22-08/37207199 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Либертин» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Успіх 20 Плюс 12» за січень-лютий 2013 року, ТОВ «НВФ «Міськпроектбуд» за травень 2013 року та контрагентами-покупцями за період квітень 2012 року, січень, лютий, березень, травень, червень, липень 2013 року», якими зафіксовано відсутність ТОВ «Либертин» за юридичною адресою, підприємство не декларує наявність основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для здійснення господарської діяльності, кількість працюючих на підприємстві - 2 особи; ТОВ «Либертин» декларує господарські операції з «ризиковими» суб'єктами господарювання.

На підставі викладеного (ненадання товарно-транспортних накладних та наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента) Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області дійшла висновку, що правочини, здійснені ТОВ «Либертин» з контрагентами-покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і є недійсними та порушують публічний порядок, а господарські операції є безтоварними. За висновками податкового органу, ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ 185617 грн. за період березень - грудень 2012р. за операціями з ТОВ «Либертин», чим порушило п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; в результаті цих безтоварних операцій, позивач, в порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, безпідставно завищив витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся на суму 928087 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за цей період в сумі 194898 грн.

02 грудня 2013 року, на підставі акту перевірки №37/22-01/34799600 від 29.10.2013р., Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000592201, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 194898 грн. та застосувала штрафні санкції в сумі 48724,50 грн.; №0000602201, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 185617 грн. та застосувала штрафні санкції в сумі 46404,25 грн.

Задовольняючи позов ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №37/22-01/34799600 від 29.10.2013р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи зі змісту ст.ст. 134, 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, а сум відповідних витрат - до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України , саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Колегією суддів встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» здійснювало діяльність з будівництва будівель.

Частину валових витрат та податкового кредиту позивач формував за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Либертин», основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля.

Так, як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано актом перевірки, 29.03.2012р. між ТОВ «Либертин», як постачальником, та ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж», як покупцем, укладено договір поставки №13, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених Договором, приймати та оплачувати цей товар, найменування та кількість якого відображаються у видаткових накладних.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до перевірки податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжні доручення. Наявність вказаних документів зафіксовано актом перевірки, зауважень до них в акті перевірки перевіряючими не зазначено.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Либертин», включено позивачем до податкового кредиту у податкових деклараціях відповідних періодів, а обсяг придбання товарів відображено ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» у складі валових витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» та ТОВ «Либертин».

Актом перевірки не зафіксовано, що на момент її проведення позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ненадання позивачем до перевірки доказів транспортування придбаного у ТОВ «Либертин» товару.

Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки встановив, що за умовами п.2.3 Договору поставки №13 від 29.03.2012р., з урахуванням змін до договору згідно Додаткової угоди №15 від 04.04.2012р., поставка товару Покупцеві здійснюється за рахунок та силами Постачальника, тобто ТОВ «Либертин». Як правильно зазначив суд першої інстанції, сам факт ненадання контрагентом, тільки від волевиявлення якого залежить складання товарно-транспортної накладної, позивачеві товарно-транспортної накладної не може свідчити про безтоварність господарської операції. До того ж, ДПІ не довела неможливості поставки ТОВ «Либертин» товарів наявними у нього силами та засобами, або факту залучення інших осіб за цивільно-правовими угодами. Це ж стосується і перевезення небезпечних вантажів спеціальним транспортом.

Більше того, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

З матеріалів справи, також, вбачається, що 05.11.2012р. між позивачем, як підрядником, та ТОВ «Либертин», як субпідрядником, укладено договір за №11/5/12 про виконання робіт на об'єкті ДП «Хлібна база №76».

В підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних робіт, акти прийому виконаних робіт, платіжні доручення.

Також, позивачем надано лист ТОВ «Либертин» від 05.11.2012р. про доступ робітників на об'єкт будівництва, лист ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» від 06.11.2012р. про допуск працівників на об'єкт будівництва, копію журналу реєстрації інструктажів на об'єкті будівництва, копію журналу обліку руху через пропускний пункт на об'єкт будівництва, копії разових перепусток.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що частина документів, зокрема, довідки за формою КБ-3, акти виконаних робіт за формою №КБ-2в, містять лише місяць та рік за який вони складені, підписані сторонами, але не вказана дата підписання, а тому не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження видатків підприємства, оскільки не містять дати їх складання. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, так як придбані позивачем роботи оплачено у безготівковій формі, що надає можливість встановити точну дату розрахунку щодо цих операцій. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що зазначення у актах виконаних робіт лише місяця та року, за який вони складені, є несуттєвим порушенням, що не могло вплинути на віднесення відповідних сум до складу видатків операційної діяльності.

В запереченнях проти позову та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на обставини діяльності ТОВ «Либертин», зокрема, щодо відсутності товариства за податковою адресою, відсутності у нього необхідних умов (транспортних засобів, основних фондів, виробничих активів, земельних ділянок) для здійснення задекларованих господарських операцій; при цьому, такі відомості взято відповідачем з актів ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів від 27.12.2012р. №1071/22-225/37207199 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Либертин» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками за періоди січень, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року та контрагентами-покупцями», від 30.04.2013р. №355/22-225/37207199 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Либертин» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками за період листопад-грудень 2012 року, лютий 2013 року та контрагентами-покупцями» та від 03.09.2013р. №76/22-08/37207199 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Либертин» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Успіх 20 Плюс 12» за січень-лютий 2013 року, ТОВ «НВФ «Міськпроектбуд» за травень 2013 року та контрагентами-покупцями за період квітень 2012 року, січень, лютий, березень, травень, червень, липень 2013 року».

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом позивача, оскільки при судовому розгляді справи встановлено, що дії ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж», як платника податку, свідчать про його добросовісність, а вчинені ним правочини не викликають сумніву щодо їх реальності, що підтверджено сукупністю досліджених письмових доказів, зокрема, первинної документації. Врахуванню підлягають порушення правил податкової звітності, які зафіксовано в матеріалах перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, тоді як акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть вважатися належними доказами допущення відповідних порушень платником податків, так як зазначені акти взагалі не є перевірками, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому позивач не має права наполягати на отримані додаткової інформації відповідачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Судова колегія вважає, що позивачем виконано всі зобов'язання за договорами: отримано товар (роботи) та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи. Зазначені обставини ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем не спростовано.

Безпідставними є посилання ОДПІ, що ТОВ «Либертин» мало фінансово-господарські відносини з «ризиковими» суб'єктами господарювання, так як при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції Южноукраїнською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не надано жодного доказу щодо перевірки податковим органом відомостей, на які він посилається в акті перевірки щодо вчинення контрагентом позивача ТОВ «Либертин» порушень податкового законодавства.

Також, суду не надано доказів щодо винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача на підставі актів від 27.12.2012р. №1071/22-225/37207199, від 30.04.2013р. №355/22-225/37207199 та від 03.09.2013р. №76/22-08/37207199 із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань.

ТОВ «Трест «Південьспецбудмонтаж» доведено, що при укладенні договорів воно переконалося у тому, що підприємство-контрагент ТОВ «Либертин» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на їх формування по взаємовідносинах з ТОВ «Либертин».

Апелянтом не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентом ТОВ «Либертин» укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджено первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 02 грудня 2013 року №0000592201 та №0000602201.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Південьспецбудмонтаж» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2013 року №0000592201 та №0000602201 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.